СТІЙКИ СПУСКІВ - Лижний спорт

Успішне оволодіння технікою спусків дозволяє швидко й безпечно пересуватися по пересіченій місцевості під час прогулянок, туристичних походів і змагань по лижним перегонам. Максимальна швидкість руху на схилі багато в чому залежить від стійки спуска. Великий вплив роблять крутість і довжина схилу, умови ковзання і якість інвентарю.

Найбільше часто застосовується при спусках основна (середня) стійка. Вона найменш стомлююча й дозволяє виконати при спуску будь-які інші прийоми (гальмування, повороти). При прямому спуску в основній стійці лижі розставлені на 10-15 см одна від іншої, ноги злегка зігнуті в колінних суглобах, тулубі небагато нахилено вперед, руки опущені й трохи виведені вперед, ціпка (обов'язково кільцями назад) не стосуються схилу. Для збільшення стійкості одну ногу висувають уперед на 10-20 см. Основна стійка забезпечує найбільшу стійкість при спуску.

Низька стійка застосовується на прямих, рівних і відкритих схилах, коли потрібно розвити максимальну швидкість спуска. У цьому положенні коліна сильно зігнуті, тулуб нахилений і подане вперед, руки витягнуті також уперед, лікті опущені й притиснуті. Лижник у цій стійці приймає досить обтічне положення й значно знижує лобовий опір. На високій швидкості деякі невірні рухи або положення можуть помітно заважати досягненню максимальної швидкості для даних умов.

Так, навіть відведення ліктів убік за певних умов знижує швидкість спуска до 5-10%. Однак тривале застосування дуже низької стійки в лижних перегонах не завжди доцільно. З одного боку, це знижує стійкість, тому що погіршуються можливості для амортизації нерівностей схилу, а також немає необхідного відпочинку для м'язів ніг. Це не дозволить після спуска продовжувати енергійну боротьбу на трасі лижних гонок.

Висока стійка (мал. 26) застосовується для тимчасового зменшення швидкості спуска за рахунок збільшення опору зустрічного потоку повітря. Для більшого гальмування варто ще випрямитися й розвести руки в сторони. Іноді цю стійку застосовують для відпочинку або кращого перегляду незнайомого схилу на початку спуска. Довгостроково спускатися у високій стійці недоцільно: занадто велика втрата швидкості, та й подолання нерівностей схилу теж утруднено.

Стійка відпочинку застосовується на досить довгому й рівному схилі. Вона дозволяє дати деякий відпочинок м'язам ніг і спини. Із цією метою лижник трохи випрямляє ноги, нахиляється вперед і опирається передпліччями на стегна. Це забезпечує менший опір повітря, чим в основній стійці, а умови для відпочинку й відновлення подиху краще; однак стійкість у випадку наїзду на нерівності трохи гірше.

Навчання всім видам стійок починається на рівному місці. Потім після показу вчитель виконує спуск по рівному некрутому (до 4-5°) схилу невеликої довжини. Сніжний покрив повинен бути добре укочений, але не льодистий. Поступово крутість схилу збільшується (до 10°), але значно подовжувати схил не треба. Тільки після того як учні впевнено будуть спускатися з таких схилів, можна переходити до більше крутим і довгим. Головне завдання - навчити впевненого спуска на високій швидкості. Поступовість ускладнення завдань дозволить освоїти стійки спусків, уникнути падінь і травм і впевнено перебороти почуття страху перед швидкістю й крутістю спусків.

Похожие статьи




СТІЙКИ СПУСКІВ - Лижний спорт

Предыдущая | Следующая