ОДНОЧАСНИЙ ДВУХШАЖНЫЙ ХІД (МЕТОДИКА НАВЧАННЯ) - Лижний спорт

Одночасний двухшажный хід застосовується на рівнині при відмінних і гарних умовах ковзання й на пологих спусках при задовільному ковзанні. Хід дозволяє пересуватися з досить високою швидкістю, хоча він і уступає по цьому показнику одночасному одношажному; тому найсильніші лижники застосовують його мало. У лижників-новачків і школярів він користується більшою популярністю, особливо в туристських походах і на прогулянках. Хід вимагає твердої опори для ціпків. Завдяки наявності в циклі ходу двох ковзних кроків і тільки одного одночасного поштовху ціпками учні навіть із відносно слабким рівнем розвитку м'язів рук і плечового пояса досягають досить високої швидкості при пересуванні на підготовчій лижні. Цикл рухів ходу складається із двох ковзних кроків і одночасного поштовху руками на другий крок. Кваліфіковані лижники за один цикл проходять на лижні від 8 до 11 м із середньою швидкістю 5-7 м/с.

Одночасний двухшажный хід виконується в такий спосіб (мал. 13):

    1. Після закінчення одночасного поштовху руками лижник сковзає на двох лижах у зігнутому положенні й, повільно випрямлюючись, починає виносити ціпки вперед. 2-3. Зосередивши масу тіла на лівій нозі, після попереднього невеликого подседания лижник робить крок правої вперед, продовжуючи винос ціпків. Після закінчення поштовху лівою ногою починається ковзання на правій. 4-5. Попередньо перенесучи масу тіла на праву лижу й виконавши подседание, лижник відштовхується правою ногою; ціпка в цей час виводяться кільцями вперед-і ставляться на сніг. 6. У момент закінчення поштовху ногою ціпка приходять у робоче положення (під гострим кутом уперед) і починається відштовхування руками. 7. Триває відштовхування руками й ковзання на лівій лижі. У цей час права нога безперервним маховим рухом виноситься вперед. 8. Із закінченням поштовху руками права нога приставляється до опорного й починається ковзання на двох лижах. Якийсь час лижник пасивно сковзає на двох лижах, використовуючи набрану швидкість.

Потім цикл рухів повторюється.

При поясненні або показі варто звернути увагу учнів на наступні деталі ходу, які дуже важливі для досягнення високої швидкості ковзання й економічності руху: у момент прокату неприпустимо різке випрямлення, тому що це збільшує тиск лиж на сніг і скорочує довжину ковзання; ціпки виносяться вперед м'яким, розслабленим маятникообразным рухом з наступною енергійною постановкою на сніг; тиск на ціпки різко збільшується відразу після постановки їх; неприпустиме відкидання ціпків назад-нагору після закінчення відштовхування.

Після пояснення й показу техніки даного ходу доцільно разом зі школярами проимитировать без лиж всі рухи циклу ходу, домагаючись погодженості в роботі рук і ніг і виконуючи всі елементи ковзного кроку. Після цього приступають до виконання всього ходу в цілому при пересуванні на лижах. Учні після показу й пояснення ходу звичайно досить швидко освоюють загальну схему рухів. Подальше вивчення йде по шляху усунення помилок у циклі, а також удосконалювання окремих елементів і всього ходу в цілому.

Не можна допускати значного падіння швидкості в момент ковзання на двох лижах. Це приведе до нерівномірності пересування й до більшої витрати сил. Обидва кроки в циклі ходу повинні бути довгими, сполучення сильних відштовхувань ногами й руками дозволяє підтримувати високу швидкість пересування.

Якщо деякі учні після показу й пояснення за кілька спроб (проходження 2-3 навчальних кіл) не освоюють загалом погодженості рухів, доцільно провести навчання розчленованим методом під рахунок викладача із зупинкою й перевіркою положення частин тіла після першого й другого кроку. Потім можна виконати руху в уповільненому темпі під команду вчителя. При такій послідовності освоєння ходу проходить завжди успішно. Зазначеними методичними прийомами можна скористатися й при вивченні інших способів пересування на лижах, але прибігати до розчленовування рухів треба тільки в крайніх випадках, коли цілісний метод не дає потрібного ефекту.

Найбільш типової для школярів помилкою при пересуванні цим ходом є короткі кроки, щопідбігають. Зовні це виглядає як розбіг перед відштовхуванням руками. Дана помилка звичайно буває викликана недостатньо сильним або невірно (більше нагору, чим уперед) виконаним поштовхом ногою. Виправленню цієї помилки сприяє пересування по лижні, розміченої орієнтирами для відштовхування ногами (на відстані ковзних кроків). Крім того, корисно повторити й інші вправи для освоєння й удосконалювання ковзного кроку. Зустрічаються помилки й у роботі рук, що зменшує силу відштовхування: незакінчений поштовх руками "до стегна". Причиною цьому може бути невірно засвоєний рух, а також занадто короткі або занадто довгі петлі в ціпків (учні бояться втратити контроль за ціпком і тому стискають неї в кулаку). При виправленні цієї помилки необхідно жадати від учнів забирати руки за спину, як би намагаючись з'єднати там кисті рук.

Помітно зменшується сила поштовху й при "провалі" голови й тулуби між рук при постановці ціпків на початку відштовхування. Поява такої помилки може бути пов'язане із широкою постановкою ціпків і, що зустрічається особливо часто, із сильним згинанням рук і відведенням ліктів убік до початку відштовхування. Для усунення помилки необхідно жадати від учнів тримати близько друг до друга кисті рук і опущені лікті, а також постійно дивитися на кисті рук.

Помилками також є: надмірний нахил тулуба (нижче горизонтального) при відштовхуванні руками, відкидання рук із ціпками нагору після закінчення поштовху. Наступне випрямлення тулуба з низького положення й переміщення рук із ціпками долілиць викликають інерційні сили й скорочення довжини вільного ковзання. Це треба пояснити учням при виправленні зазначених помилок. Неприпустимо й згинання (присідання) ніг при одночасному поштовху руками - це викликає зниження сили відштовхування, тому що не створюється тверда система фуки - тулуб - ноги) для передачі зусиль від поштовху руками на ковзання лиж. Помилкою варто вважати й швидкий (передчасний) винос ціпків уперед, у цьому випадку учні змушені втримувати ціпки спереду в статичному положенні, що порушує загальну погодженість рухів.

Необхідно пояснити учням способи постановки ціпків на сніг під різними кутами. При гарному ковзанні (під ухил) ціпка можна виносити кільцями вперед, що дозволить вчасно виконати "навал" тулубом на ціпки, підсилити й подовжити відштовхування. При погіршенні ковзання або при русі по рівнині ціпка ставляться більш вертикально для того, щоб швидше перевести їх у гострий кут, що відразу збільшить горизонтальну складову силу поштовху. Варто мати на увазі, що, як тільки ціпка пройдуть вертикальне положення (навіть якщо вони викидалися кільцями вперед), необхідно відразу збільшити тиск на них (почати відштовхування), тому що, створюючи тверду передачу зусиль по замкнутому ланцюзі "ціпка - руки - тулуб - ноги - лижі", лижники вже частково зменшують тиск лиж на сніг, а тим самим збільшується швидкість ковзання. Надалі зі зменшенням кута відштовхування ціпками швидкість збільшується за рахунок зростання горизонтальної складової поштовху. Помилками вважаються й широка постановка ціпків (кільця ставляться далеко від лижні), і широке розведення ліктів.

Первісне навчання одночасному двухшажному ходу зручно проводити на навчальній площадці, що має невеликий ухил. Лижня повинна мати тверду опору для ціпків. Якщо частина учнів не змогла відразу освоїти загальну погодженість рухів, можна рекомендувати проводити навчання на звичайній швидкості, але під рахунок. На рахунок "раз" - перший крок і винос ціпків; на рахунок "два" - поштовхи іншою ногою й постановка ціпків на сніг; на рахунок "три" - відштовхування ціпками з одночасним приставлянням ноги. Іноді рахунок заміняють командами "Крок - крок!", "Поштовх!" Як тільки учні освоять рух без грубих помилок, можна перейти до вдосконалювання ходу на учбово-тренувальній лижні, пояснюючи й показуючи учням, де краще застосувати цей спосіб пересування. З першого ж заняття по вивченню цього ходу необхідно привчати учнів робити перший крок у циклі по черзі з лівої й правої ноги.

Як тільки учні освоять хід у цілому, необхідно звернути їхню увагу на узгодження рухів з подихом. Це необхідно робити й при вивченні інших одночасних ходів. Поштовх виконується в момент видиху, при випрямленні робиться вдих. Така ритмічність підсилює відштовхування й поліпшує вентиляцію легенів.

Гарний ефект при навчанні всім одночасним ходам дає застосування вправ ігрового характеру. Наприклад, на добре підготовленій лижні на відстані 25-50 м установлюються ворота; завдання учням: хто пройде відрізок за найменшу кількість циклів одночасного ходу? Довжина відрізка залежить від досліджуваного ходу; природно, при бесшажном ході він коротше.

Можна влаштувати невеликі змагання: учні проходять по паралельних лижнях (відрізок 50-100 м) на швидкість (хто швидше). Це завдання можна давати, якщо учні добре освоїли техніку ходу. Тут увага звертається на силу відштовхування. Неприпустиме застосування цієї вправи при наявності помилок у циклі ходу. Доцільно застосовувати вправа й на освоєння техніки одночасних ходів по орієнтирах (прапорцям, воротам із ціпків і ін.).

Похожие статьи




ОДНОЧАСНИЙ ДВУХШАЖНЫЙ ХІД (МЕТОДИКА НАВЧАННЯ) - Лижний спорт

Предыдущая | Следующая