ПІДГОТОВЛЕНІСТЬ І СПОРТИВНА ФОРМА - Лижний спорт

Цілеспрямоване й систематичне застосування різноманітних засобів і методів тренування приводить до позитивних змін в організмі лижника-гонщика, які визначають рівень його підготовленості. Спортивна підготовленість характеризується цілим комплексом змін, що відбуваються під впливом проведення різних видів підготовки лижника-гонщика: технічної, фізичної, тактичної й т. д. Під впливом навантажень росте тренованість окремих органів і систем, підвищується рівень розвитку фізичних і вольових якостей і ін.

Про рівень підготовленості лижника-гонщика прийнято судити насамперед за спортивними результатами. Однак у лижних перегонах, як у жодному іншому виді спорту, при оцінці рівня досягнень (результатів) необхідно враховувати ряд змінних факторів: рельєф місцевості й умови ковзання, масштаб змагань і склад учасників і ін. Високий результат у лижних перегонах (у тимчасових показниках) не може служити об'єктивним критерієм підготовленості. Так само й перемога навіть зі значним відривом від інших гонщиків на змаганнях невеликого масштабу над суперниками недостатньої кваліфікації ще не говорить про високий рівень підготовленості. І навпаки, невеликий програш найсильнішим лижникам-гонщикам за часом, навіть при досить низькому зайнятому місці (але при гарній щільності результатів), указує на досить високий рівень підготовленості. Тому тільки комплексна оцінка дає об'єктивне подання про рівень підготовленості в лижних перегонах. Тут варто враховувати: результати різних по масштабі й складу учасників змагань, перемоги над відомими спортсменами, дані лікарського, педагогічного контролю й самоконтролю лижника, рівень технічної підготовки й психологічної стійкості й ін.

При оцінці підготовленості лижника-гонщика необхідно враховувати і його індивідуальні особливості, позитивні зрушення в окремих компонентах навантаження, темп приросту результатів і показників контрольних випробувань, а також наявні недоліки (наприклад, у розвитку сили окремих м'язових груп, пробіли в технічній підготовці). Підвищення рівня підготовленості лижника-гонщика - процес багаторічний, він відбувається насамперед під впливом тренувальних навантажень різного характеру, обсягу інтенсивності й спрямованості. Разом з тим на підвищення рівня підготовленості впливає й цілий ряд інших факторів - раціональний режим (сполучення) роботи й відпочинку, умови проведення занять і відновлення після тренувальних навантажень, активність і цілеспрямованість лижників і ін.

Правильна побудова процесу багаторічної підготовки забезпечує щорічне підвищення рівня спортивної підготовленості (з невеликими її коливаннями в річних циклах - зниження в перехідному періоді). Разом з тим тимчасове зниження підготовленості в перехідному періоді є обов'язковою умовою для її подальшого підвищення на нових якісному й кількісному рівнях у черговому річному циклі. Все це пов'язане з біологічними законами розвитку, становлення й тимчасового зниження спортивної підготовленості й носить фазовий характер.

У процесі багаторічної підготовки при оптимальному плануванні навантажень відповідно до можливостей лижника-гонщика спортивна підготовленість може підвищуватися рік у рік, протягом усього часу активних занять лижним спортом (до певного віку). У минулому відомі випадки, коли лижники-гонщики у віці 35-36 років показували високі результати й навіть ставали чемпіонами країни. У цей час відомо чимало випадків, коли й після 30-літнього віку ще спостерігається ріст спортивної підготовленості.

У річному циклі тренування підготовленість поступово підвищується від початку підготовчого періоду й до моменту настання соревновательного періоду досягає високого рівня, що дозволяє лижникові-гонщикові успішно стартувати в різних змаганнях. Особливо високими темпами підвищується рівень підготовленості на зимовому етапі підготовчого періоду в листопаді й грудні. Це дозволяє лижникові до початку основних змагань (звичайно в січні) досягти спортивної форми.

Спортивна форма - це стан оптимальної готовності лижника-гонщика, що дозволяє йому успішно виступати в змаганнях і показувати високі спортивні результати. Спортивна форма - стан досить динамічне. Лижник-Гонщик від старту до старту підвищує рівень підготовленості й до моменту найбільш відповідальних змагань сезону досягає стану найвищої спортивної форми (максимального рівня для даного сезону).

Лижники будь-який кваліфікація при раціональному плануванні можуть досягти свого рівня спортивної форми, однак у спортсменів різної кваліфікації якісні й количест - венні характеристики цього стану далеко не однакові. Лижник-Гонщик показує найвищі результати для даного щабля спортивної майстерності. Процес розвитку й становлення спортивної форми складається із трьох фаз: придбання, збереження й зниження (тимчасова втрата) спортивної форми. Лижники-Гонщики звичайно досягають найвищої спортивної форми до лютого - березню, коли плануються найбільш відповідальні змагання. Із закінченням соревновательного періоду підготовленість лижників-гонщиків помітно знижується й наростає в наступному річному циклі (з початку підготовчого періоду) на новому якісному й кількісному рівнях. Таким чином, підготовленість лижників при оптимальному підвищенні навантажень і їхньому правильному сполученні й плануванні рік у рік підвищується, тому що кожний наступний річний цикл проходить на тлі підвищеної підготовленості, що залишилася від попереднього циклу. Принципова крива підвищення тренованості в річному циклі підготовки лижника-гонщика виглядає в такий спосіб: вона поступово підвищується на перших двох етапах підготовчого періоду, а на третьому (зимовому) етапі відбувається більше швидкий підйом. До кінця цього етапу (до січня) лижник приходить до такого рівня підготовленості (спортивній формі), що дозволяє йому успішно виступати в змаганнях. Далі, у соревновательном періоді, рівень підготовленості продовжує підвищуватися й досягає свого піка до основних змагань сезону. У перехідному періоді треба крутий спад у підготовленості лижника. Потім цикл повторюється на більше високому рівні. Але це тільки принципова крива, фактично підготовленість перетерплює хвилеподібні зміни, що обумовлено необхідністю підвищення тренувальних навантажень перед змаганнями (розвиваючі цикли), а потім їхнього зниження після змагань (восстанавливающие або підтримуючі цикли).

Лижник-Гонщик у силу закономірностей у розвитку підготовленості не може тривалий час перебувати в найвищій спортивній формі. Однак шляхом цілеспрямованого впливу тренувальними навантаженнями можна тимчасово знизити пік спортивної форми, а потім знову підняти працездатність до найвищої крапки до наступних найважливіших змагань. Таких піків спортивної форми протягом соревновательного сезону звичайно може бути не більше 2-3.

Спортивна форма характеризується різними показниками у фізичної, технічної, вольовою-вольовій-вольовий-вольової-морально-вольовий і т. д. підготовленості. У цьому стані спостерігається: більше швидка враба-тываемость організму; здатність швидко перемикатися з одного рівня діяльності на іншій (міняти темп, ритм, швидкість пересування й т. д.); прискорене протікання відбудовних процесів як між окремими повтореннями або вправами, так і між заняттями; висока стабільність і варіативність техніки способів пересування на лижах при мінливих зовнішніх умовах (рельєф, ковзання й ін.); поліпшення специфічних сприйняттів лижника ("почуття лиж", "почуття швидкості й темпу" і т. д); збільшення діапазону вольових зусиль (здатності "терпіти" - переносити тривалі й інтенсивні навантаження в період тренувань і участі в змаганнях і ін.). У період знаходження в спортивній формі поліпшуються й дані лікарського контролю. При оцінці стану підготовленості лижника необхідно опиратися й на результати контрольних випробувань, і функціональних проб в умовах, максимально наближених до специфічної діяльності лижника-гонщика.

Строки знаходження лижника-гонщика в стані підвищеної підготовленості (в "звичайній" спортивній формі) досить індивідуальні й багато в чому залежать від правильної побудови й керування всією підготовкою протягом річного циклу. Методично грамотне чергування навантаження й відпочинку, їхня відповідність можливостям спортсмена, хвилеподібна зміна навантаження, застосування адекватних засобів і методів підготовки, використання різних варіантів циклів, дотримання режиму, застосування різних засобів відновлення й багато чого іншого забезпечують збереження й поліпшення спортивної форми часом досить триваліше час. Регулярна участь у змаганнях при оптимальних інтервалах між ними у свою чергу стимулює досягнення високих результатів і більше тривале збереження спортивної форми. Найсильніші лижники, що мають багаторічний досвід досягнення спортивної форми й керування її рівнем, можуть зберігати високу спортивну підготовленість протягом усього зимового сезону й показувати високі результати з кінця грудня й до початку квітня. Рівень спортивної форми і її подальше підвищення тісно пов'язані з функціональним станом центральної нервової системи. Раціональне планування обсягу й інтенсивності тренувальних навантажень, тривалість і характер відпочинку, постійний лікарський і педагогічний контроль дозволяють спортсменам і тренерам цілеспрямовано управляти працездатністю центральною нервовою системою. Це дозволяє лижникові підвищувати свою спортивну працездатність саме до дня найважливіших змагань і домагатися більшого або меншого її підвищення до інших змагань залежно від їхньої значимості. У той же час лижники можуть трохи знизити підготовленість між відповідальними змаганнями. Таке зниження проходить під контролем з боку спортсмена, воно керовано за рахунок планування навантаження й відпочинку.

Тривале проведення тренувальних занять із більшими по обсязі й інтенсивності навантаженнями, на тлі недовосстанов-ления може привести до перевантаження нервової системи й перевтомі. У таких випадках вчасно наданий відпочинок протягом 3-7 днів (залежно від перевтоми) або зниження навантаження дозволяють звичайно ліквідувати несприятливі явища. Якщо вчасно не будуть внесені відповідні корективи в тренувальний процес і лижник буде продовжувати тренування з більшими навантаженнями, то перевтома може перерости в перетренування. Такий стан вимагає втручання лікарів і припинення занять на кілька днів.

Заняття після перетренування й лікування відновляються тільки з дозволу лікаря. Як правило, першими суб'єктивними симптомами перетренування є: небажання тренуватися, бессоница, втрата апетиту, дратівливість, головні болі й т. п. Об'єктивно цей стан характеризується помітним зниженням результатів, падінням ваги, погіршенням координації рухів і т. п., а також даними лікарського контролю.

Похожие статьи




ПІДГОТОВЛЕНІСТЬ І СПОРТИВНА ФОРМА - Лижний спорт

Предыдущая | Следующая