РЕАЛЬНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВА - Лижний спорт

Із введенням у програму офіційних змагань по лижним перегонам коротких дистанцій погляди переважної більшості наших тренерів на підготовку спортсменів, на жаль, не перетерпіли скільки-небудь помітних змін. Ми як і раніше намагаємося готовити універсалів, що виступають у діапазоні від 1,5 до 50 км. Меж тим, ні одні змагання лижників - будь те чемпіонати миру або Олімпійських ігор - не проводяться по системі комплексного заліку, а є відособленими перегонами на окремих дистанціях.

Будучи глибоко переконаним у необхідності перегляду такого положення справ, хотів би зробити крок по обгрунтуванню тренувальної програми лижників-гонщиків в аспекті їхньої вузької спеціалізації.

Аналіз підсумків виступів гонщиків у всьому діапазоні класичних дистанцій з однієї сторони й енергозабезпечення їхньої діяльності з іншої дозволив зробити наступний висновок. Набір дисциплін у лижних перегонах доцільно розмежовувати на чотири частини. У першу входить дистанція довжиною 1,5 км. У другу -- 5 км. Третя складається з 10 і 15 км. І четверту склали перегони на 30, 50 і більше кілометрів. В основі розмежування перебувають механізми енергозабезпечення, що істотно відрізняються друг від друга. Цілком закономірно, що кожна із цих частин повинна мати свою тренувальну програму, для розробки якої необхідно виявити:

    1) залежність річного обсягу циклічного навантаження від довжини соревновательной дистанції; 2) величину навантаження в зонах інтенсивності по різних дистанціях.

Шукати відповіді на поставлені питання в практиці лижного спорту даремно - їх там немає. Меж тим, є багатий досвід, накопичений при підготовці легкоатлетів, що спеціалізуються в бігу від 1500 м до марафону.

Аналіз літературних даних показав, що обший обсяг циклічного навантаження (ООЦН) при підготовці спортсменів до конкретної дистанції, з урахуванням деякої варіативності, є устояною величиною. Правда, був період у представників циклічних видів спорту (легка атлетика, плавання, велоспорт, веслування), коли за рахунок збільшення ООЦН поліпшувалися й спортивні результати. Однак даний шлях має своє обмеження. І скільки б за цією рисою не тривало збільшення обсягу, подальшого позитивного ефекту воно не приносить.

В останні 15-20 років розглянуті показники значною мірою стабілізувалися, що на прикладі легкоатлетів дозволило виявити залежність ООЦН від довжини соревновательных дистанцій. Вона має вигляд кривої, де в діапазоні від 800 до 5000 м відбувається істотне збільшення ООЦН. Однак з подальшим ростом соревновательных дистанцій збільшення загального обсягу циклічних навантажень іде вже не так круто.

Слід зазначити, що обсяги навантаження, застосовуваними бігунами марафонцами й лижниками гонщиками, - ідентичні. При цьому не зайво відзначити, що марафонцы-легкоатлети змагаються тільки на своїй дистанції...

Похожие статьи




РЕАЛЬНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВА - Лижний спорт

Предыдущая | Следующая