ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ - Мистецькі об'єднання в Україні 1920-х - початку 1930-х років

Актуальність теми. 1920-ті - початок 1930-х рр. стали періодом потужного розвитку української культури. Доба карколомних зрушень у всіх сферах людського життя, а насамперед у його ідейно-світоглядних площинах, виявилася для України часом національної самоідентифікації як на політичному, так і на культурному рівні.

Основу тогочасного мистецького оновлення складали переосмислені українськими художниками й теоретиками національні традиції та світова культурна спадщина попередніх епох. Реалістичні тенденції органічно співіснували з модерністичними напрямками й течіями, які, увиразнюючись на місцевому грунті, набували самобутніх національних ознак.

Водночас художню практику й теорію характеризували ідеологічні настанови, пов'язані з проголошеною національною емансипацією та творенням мистецтва "переходової доби" та "пролетарської культури" загалом. Це особливо яскраво простежується на прикладі діяльності мистецьких угруповань досліджуваного періоду. Їх поява, новітні теоретичні розробки, реалізовані у творчості, стали чи не найхарактернішим явищем мистецького процесу в Україні першої третини ХХ ст.

На багатоплановості тогочасного художнього життя, суперечливості творчих пошуків українських митців, стильових новаціях та їх зв'язку з європейськими мистецькими надбаннями, увиразненні національного характеру української культури акцентувалась увага у низці сучасних студій (Дж. Боулт, О. Голубець, Д. Горбачов, О. Ільницький, Л. Ковальська, О. Лагутенко, Т. Лупій, В. Маркаде, Ж.-К. Маркаде, М. Мудрак, О. Ріпко, Л. Соколюк, М. Шкандрій та ін.). Проте ця коротка хронологічно, але надзвичайно яскрава доба в історії вітчизняного мистецтва, без всебічного пізнання якої неможливе об'єктивне бачення культурного поступу ХХ ст., унаслідок тривалого періоду ідеологічної заангажованості та упередженості, ще й досі залишається недостатньо дослідженою в своїх ідейно-естетичних напрямках, стилях, доробках окремих митців.

Для проведення теоретичних узагальнень щодо особливостей розвитку українського мистецтва 1920-х - початку 1930-х рр. найпильнішої уваги потребує діяльність провідних тогочасних художніх об'єднань України, визначення їх ролі в мистецькому процесі першої третини ХХ ст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації узгоджена з планами й тематикою та відповідає загальному профілю наукових досліджень кафедри історії і теорії мистецтва Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Крім того, в дисертації використано результати досліджень автора, отримані в ході роботи над держбюджетною темою "Мистецтво Слобожанщини XVIII - XX ст." (державна реєстрація № 0102U006435).

Мета дослідження полягає в осмисленні особливостей теоретичних засад та практичної діяльності провідних мистецьких угруповань, що існували в Україні впродовж 1920-х - початку 1930-х рр., виявленні їх своєрідності та значення в розвитку українського мистецтва. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких Завдань:

    - вивчити та ввести до наукового обігу нові фактологічні матеріали для всебічного висвітлення діяльності мистецьких об'єднань 1920-х - початку 1930-х рр. в Україні; - отримавши нові документальні дані, проаналізувати організаційні засади, художньо-естетичні концепції та програми основних мистецьких угруповань в Україні досліджуваного періоду; - окреслити характер діяльності художніх об'єднань та ступінь реалізації в ній проголошених теоретичних засад; - показати роль експерименту як одного з ключових принципів творчої практики мистецьких угруповань в Україні 1920-х - початку 1930-х рр.; - розкрити ідейно-естетичні орієнтири художньої критики та її вплив на діяльність мистецьких угруповань; - охарактеризувати роль мистецьких об'єднань досліджуваного періоду у становленні новітнього українського мистецтва.

Об'єкт Дисертаційного дослідження -- художні угруповання України 1920-х - початку 1930-х рр.

Предметом дослідження є теоретичні засади та художня практика членів мистецьких угруповань.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період, обмежений, з одного боку, заснуванням в Одесі Товариства художників ім. К. Костанді (1922 р.), з іншого -- ліквідацією, ініційованою владними структурами колишнього СРСР, мистецьких об'єднань в Радянській Україні (1932 р.).

Територіальні межі дослідження поширюються, перш за все, на ті міста і місцевості України, де найактивніше діяли художні угруповання та їхні філії (Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Донбас).

Методологічну основу дослідження складають принципи історизму та системного підходу до висвітлення явищ минулого на основі комплексного використання джерел, що уможливило об'єктивне теоретичне та історико-мистецьке осмислення діяльності художніх угруповань в Україні 1920-х - початку 1930-х рр.

Наукова новизна отриманих у дисертації результатів полягає у тому, що:

    - уперше зібрано, систематизовано та теоретично осмислено значний за обсягом фактологічний матеріал, що дозволяє по-новому висвітлити діяльність мистецьких об'єднань України 1920-х - початку 1930-х рр.; - у науковий обіг уведено нові архівні матеріали і твори з приватних збірок та рідкісних видань, що донині переважно знаходилися поза увагою дослідників; - уперше докладно проаналізовано програмні засади ключових об'єднань - АХЧУ, АРМУ, ОСМУ, що посутньо увиразнило характер ідейно-естетичних засад і теоретичних платформ діяльності кожного із цих угруповань; - визначено характер найпомітніших виставкових проектів об'єднань та проведено мистецтвознавчий аналіз низки представлених на них творів, що дало можливість визначити ступінь реалізації накреслених програмних засад та показати різноманітність форм творчості художників на різних етапах діяльності об'єднань; - спростовано усталену тезу радянського мистецтвознавства про статус АХЧУ як філії АХРР, доведено, що українська асоціація була самостійним мистецьким угрупованням; - уперше розкрито, що основою творчої практики провідних угруповань в Україні досліджуваного періоду був художній експеримент, зумовлений певними закономірностями мистецького розвитку та історичними чинниками, що призвело до кардинальних змін у сфері образотворення й художньої мови; - показано суперечливу роль української художньої критики щодо діяльності мистецьких об'єднань досліджуваного періоду та виявлено особливе значення мистецьких угруповань у процесі становлення новітнього українського мистецтва.

Особистий внесок здобувача полягає у введенні до наукового обігу нових архівних матеріалів та творів образотворчого мистецтва, розкритті значення художнього експерименту у творчості членів мистецьких угруповань, спростуванні деяких помилкових положень щодо характеру діяльності мистецьких об'єднань 1920-х - початку 1930-х рр., які з'явилися в українському мистецтвознавстві ще за радянських часів, що загалом сприятиме об'єктивному висвітленню художнього процесу в Україні досліджуваного періоду та ролі провідних художніх угруповань у становленні новітнього українського мистецтва. Усі дослідження та публікації виконані автором особисто.

Практичне значення дисертації. Матеріали та висновки дослідження можуть бути застосовані в подальшому вивченні концептуальних проблем українського мистецтва першої третини ХХ ст. Вони також можуть бути використані в лекційних курсах з історії українського образотворчого мистецтва в навчальних закладах мистецького профілю, для підготовки підручників і навчальних посібників, методичних розробок і спеціальних курсів, а також при написанні узагальнюючих праць з історії українського мистецтва і культури. Результати дослідження були застосовані у лекційних курсах "Історія образотворчого мистецтва", "Історія дизайну", прочитаних дисертанткою на художньо-графічному факультеті Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди.

Апробація результатів дослідження здійснювалася більш ніж у 10 доповідях, виголошених на 40-й науково-творчій студентській конференції (Львів, 1998), Всеукраїнських семінарах творчої молоді України (Ірпінь, 1997, 1998, 1999), Всеукраїнських наукових конференціях "Конструктивізм яко мистецтво переходової доби" (Харків, 1998), "Ландшафти гуманітарного знання: пошук спільних орієнтирів" (Харків, 1999), "Український та світовий авангард 20 - 30-х років ХХ століття" (Харків, 2001), "Цінності культури та горизонти творчості" (Харків, 2001). а також на Міжнародних наукових конференціях: "Харків 30 - 40-х рр. ХХ ст. Література. Історія. Мистецтво" (Харків, 1998), "И NИЧЕГОЖЕ БЫСТЬ" (Львів, 1999). Низка доповідей за темою діяльності АРМУ була оприлюднена на всеукраїнському та міжнародних форумах "Дизайн-освіта" (Харків, 2004, 2005, 2007).

Публікації. Головні результати дисертації були висвітлені в 10 публікаціях, 6 із яких надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел (274 позиції) та додатків (окремий том). Обсяг основної частини роботи становить 194 сторінки. Додаток А - альбом ілюстрацій (180 позицій) з переліком, додаток Б - найважливіші архівні матеріали, використані в дослідженні.

Похожие статьи




ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ - Мистецькі об'єднання в Україні 1920-х - початку 1930-х років

Предыдущая | Следующая