Загальна характеристика роботи - Феномен піаніста-концертмейстера у вокально-інструментальному ансамблі (на прикладі австро-німецького вокального циклу XIX ст.)

Актуальність теми. У сучасній музичній науці, враховуючи усю множинність її напрямків, можна простежити дві магістральні тенденції. Метою першої є відтворення цілісного історичного процесу розвитку музичного мистецтва. Друга відбиває прагнення звільнитися від усталених шаблонів і стереотипів сприйняття явищ професійної музичної традиції і переосмислити їх з позицій сучасної художньої і педагогічної практики. Пропоноване дослідження об'єднує обидві тенденції.

У професійному вокально-інструментальному ансамблевому виконавстві, що помітно активізувалося наприкінці XVIII ст., були визначені важливість ролі, і множинність функцій інструменталіста-акомпаніатора. Але "культ" співака (який формувався оперою з XVII ст., а у XVIIІ - початку ХІХ перетворився на культурну парадигму, що визначала пріоритети як композиторів, так і слухацької аудиторії) заважав повноцінному усвідомленню значущості виконавця клавірної партії у вокально-інструментальному ансамблі. Не останню роль у недооцінці акомпаніатора зіграла недосконалість власно інструменту та обмеженість його виразного потенціалу. Принципово новий інструмент, що з'явився у ХІХ ст. як результат багаторічних пошуків виробників клавірів, отримав назву "фортепіано" і мав широкі технічні, динамічні і темброві можливості, докорінно змінивши європейську концертну практику. Виразні засоби фортепіано вдосконалених конструкцій сприяли якісному переосмисленню інструментальної партії і функцій інструменталіста - учасника вокально-фортепіанного ансамблю. Надання партії фортепіано самостійного смислового навантаження визначило активну участь у створенні інтерпретаторської концепції не лише співака, але й піаніста.

У музичному мистецтві романтизму в системі професійних жанрів одну з ключових позицій зайняла пісня, що часто ідентифікувалася з висловлювання романтичного героя. Завдяки ідеальному втіленню інтимно-ліричної образності та концертно-сценічної практики пісня стимулювала розвиток форм камерно-вокального виконавства. Водночас, процес історичної динаміки отримав логічне продовження у формуванні циклу вокальних мініатюр як великомасштабного жанру монологічного типу. Гранична відповідність естетичному канону романтизму перетворила його на один з найулюбленіших у композиторській практиці ХІХ ст. Розростання репертуарного списку вокальних циклів сприяло затвердженню нового типу ансамблю - вокально-фортепіанного. В цілому, поява універсального солюючого клавішного інструменту і формування практики концертного камерно-вокального виконавства, з часом видокремили діяльність піаніста - учасника вокально-фортепіанного ансамблю у самостійну професію.

Розвиток камерної вокальної лірики протягом останніх двох століть сприяв пошуку адекватних підходів її наукового осмислення. У процесі формування аспектів дослідження означилося коло актуальних проблем: співвідношення поетичного і музичного начал; вивчення законів формотворення; пізнавання образного світу і засобів його конкретизації; жанрова специфіка. Їх розгляду присвячено вельми широку літературу. Однак питання комплексного осмислення концертмейстерського компоненту вокально-фортепіанного ансамблю, залишились поза сферою наукових інтересів музикознавців, хоча характеристику професійних умінь концертмейстера, можна знайти у працях К. Віноградова, Т. Молчанової, Д. Мура, С. Саварі, Р. Хавкіної-Трахтер, Є. Шендеровича та ін.

Надана дисертація помітною мірою заповнює існуючі прогалини за допомогою дослідження історичної еволюції композиторського бачення циклічних форм камерно-вокальної музики. Репрезентоване у них розмаїття образно-змістовних рядів дозволяє виявити комплекс завдань, що склався у процесі історичного розвитку вокально-інструментального циклу і постає перед сучасним виконавцем фортепіанної партії вокально-інструментального дуету. Запропонований підхід визначає актуальність теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з комплексним планом науково-дослідної і методичної роботи кафедри історії зарубіжної музики Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського. Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського (протокол № 6 від 24. 02. 2005 р.), уточнена на засіданні Вченої ради Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського (протокол № 6 від 31. 03. 2010 р.)

Мета дослідження полягає в осмисленні історичного процесу формування концертмейстерської майстерності Як особливого роду виконавського мистецтва крізь призму еволюції фортепіанної партії у вокальних циклах ХІХ ст. і репрезентації феномена піаніста-концертмейстера у сучасній музичній практиці як багаторівневого явища. Виявлена мета визначає постановку та рішення наступних Завдань:

    - уточнити зміст понять "акомпанемент", "акомпаніатор", "концертмейстер"; - виявити специфіку, функції та діапазон діяльності концертмейстера вокально-інструментального ансамблю; - визначити роль концертмейстера в процесі створення художнього образу; - простежити еволюцію фортепіанної партії у вокально-інструментальних циклах XIX ст. як умову існування феномена піаніста-концертмейстера у вокально-інструментальному ансамблі.

Об'єкт дослідження - концертмейстерське мистецтво як складова системи піаністичного виконавства.

Предмет дослідження - комплекс елементів, які визначають специфіку концертмейстерської діяльності в умовах вокально-інструментального ансамблю.

Методологія дослідження основана на принципах історичного музикознавства із залученням інтонаційного, жанрово-стильового, порівняльного методів аналізу музики.

Теоретичну базу дослідження складають наукові праці, присвячені проблемам: Інтерпретації (Б. Асаф'єв, Ю. Вахраньов, Н. Коріхалова, Ю. Кочнєв, Е. Лайнсдорф, Т. Малишева, В. Медушевський, В. Москаленко, О. Сайгушкіна, Т. Сирятська, С. Скребков, К. Тимофеєва, О. Фекете, Т. Чередниченко); Камерно-вокального виконавства (О. Бондурянський, К. Виноградов, А. Готлиб, О. Зав'ялова, О. Люблінський, Т. Молчанова, Дж. Мур, А. Ньютон, Л. Повзун, І. Польська, Л. Раабен, С. Саварі, Р. Хавкіна-Трахтер, Є. Шендерович); Виконавського та музикознавчого аналізу жанру вокального циклу (І. Ботвінова, В. Васіна-Гроссман, П. Вульфіус, І. Іванова, А. Мізітова, Т. Куришева, І. Лаврентьєва, Ю. Малишев, О. Тарасова, Ю. Хохлов).

Матеріалом дослідження обрано окремі зразки австро-німецького вокального циклу ХІX ст.: "Вірші королеви Марії Стюарт" Р. Шумана, "П'ять віршів Матильди Везендонк" Р. Вагнера, "П'ятнадцять романсів з "Магелони" Л. Тіка" Й. Брамса. Обрані твори, переважно, залишалися за межами зацікавлень українських і російськомовних дослідників. Згадувані лише в загальних переліках творів "Пісні та оди на вірші Ф. Г. Клопштока" К. В. Глюка і "Шість пісень Х. Ф. Геллерта" Л. Бетховена не тільки введені до наукового обігу, але й надають підставу виявити зміни в розумінні можливостей фортепіанної партії в розкритті ідейно-образного задуму композитора. Свідомим акцентом на вивченні малодосліджених вокально-фортепіанних циклів пояснюється стислість дисертаційного розділу, який присвячено визнаному фундатору жанру Ф. Шуберту, "Чарівна млинарка" і "Зимовий шлях" котрого багаторазово і різнобічно репрезентовані у музикознавчій літературі.

Наукова новизна Отриманих результатів полягає у наступному:

    - вперше традиційну систему комунікативних зв'язків "композитор - твір - виконавець" розглянуто з урахуванням багаторівневої структури вокально-фортепіанного ансамблю; - вперше простежені етапи еволюції і функції фортепіанної партії у художній цілісності вокального циклу; - вперше залучені до наукового обігу твори, що не досліджувалися у вітчизняному і зарубіжному російськомовному музикознавстві; - уточнено та оновлено зміст понять "акомпанемент", "акомпаніатор" і "концертмейстер"; - набуло подальшого розвитку питання специфіки суто концертмейстерських засобів музичної виразності у вокально-фортепіанному ансамблі, обумовлених фізіологічними особливостями співацького дихання, змінною ролевою функцією піаніста в ансамблі, жанрово-стильовою специфікою.

Практичне значення Отриманих результатів. Фактологічний та аналітичний матеріали цього дослідження можуть бути використані у навчальних курсах "Історія світової музичної культури", "Історія зарубіжної музики", "Історія фортепіанного виконавського мистецтва", "Аналіз музичних творів" "Музична інтерпретація", "Концертмейстерський клас", "Концертно-камерний спів", а також у виконавській практиці піаністів-концертмейстерів та подальших теоретичних розробках у даній сфері наукової думки. Матеріали дослідження використовувались у виконавській діяльності автора, а також у навчальному процесі кафедри концертмейстерської майстерності ХДУМ ім. І. П. Котляревського.

Апробація результатів дисертації. Обрана тема дисертаційного дослідження обговорювалась на засіданнях кафедри зарубіжної музики Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського. Її основні ідеї та положення були викладені у доповідях на таких Міжнародних, Всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях: "Соціокультурні комунікації в інформаційному суспільстві" (Харків, 2003); "Європейське мистецтво на зламі століть: минуле в сучасному" (Суми, 2007); "Мистецтво: "від існуючого до виникаючого". На шляхах подолання кризових явищ" (Харків, 2007); "Сучасні проекції музикознавчих досліджень" (Київ, 2009).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано п'ять статей у спеціалізованих наукових виданнях, затверджених ВАК України, та тези наукової конференції.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із Вступу, трьох Розділів з внутрішнім розподілом на підрозділи, Висновків, Додатку та Списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації складає 244 сторінки, у тому числі основного тексту 196 сторінок. У Додатку наводиться підрядковий переклад "Шести пісень Геллерта" Л. Бетховена, переклади поетичних текстів у циклах "Поезії Марії Стюарт" Р. Шумана, "П'ять поезій Матільди Везендонк" Р. Вагнера та "П'ятнадцять романсів з "Магелони" Л. Тіка" Й. Брамса. Список використаних джерел містить 262 позиції.

Похожие статьи




Загальна характеристика роботи - Феномен піаніста-концертмейстера у вокально-інструментальному ансамблі (на прикладі австро-німецького вокального циклу XIX ст.)

Предыдущая | Следующая