ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ - Творча діяльність С. В. Баштана в контексті становлення київської школи академічного бандурного виконавства

Актуальність теми. Сучасне бандурне мистецтво, джерелами якого є кобзарство і давні форми домашнього та придворного музикування, за відносно короткий час - півстоліття - здійснило стрімкий злет до висот академічного професіоналізму. Еволюція бандури як принципово нового, професійно-академічного, сольно-віртуозного інструмента органічно поєднала паралельні та взаємозумовлюючі процеси: вдосконалення конструкції інструмента, систематизацію професійної музичної освіти, створення оригінального репертуару, розширення географії бандурного мистецтва в Україні, появу нової генерації концертних виконавців, вихід українських бандуристів на світові мистецькі терени.

Всі ці завдання вирішувались і продовжують вирішуватися під егідою патріарха бандурного виконавства, фундатора і творця київської школи академічного бандурного виконавства - Сергія Васильовича Баштана. Творча постать видатного бандуриста, народного артиста України, професора Національної музичної академії України ім. П. І.Чайковського репрезентує другу половину ХХ ст. в українській музичній культурі як епоху утвердження нового - Академічного бандурного виконавства.

Серед поважної когорти творців цієї епохи саме С. В.Баштан поєднав у своїй творчій діяльності всі можливі й необхідні напрямки - Виконавство і композицію, Педагогіку і методику, публіцистику і редагування, організаційну і музично-Громадську роботу. С. В.Баштан став першовідкривачем багатьох новацій бандурної справи. Вся багаторічна (60 років) Універсальна творча діяльність мистця присвячена служінню бандурі та київській школі академічного бандурного виконавства.

Про С. В.Баштана як виконавця і педагога писали досить часто (О. Білаш, І. Близнюк, А. Гуменюк, С. Козак, І. Немирович, О. Соботович, В. Юхимович та ін.). Повідомлення про нього є у книгах Б. Жеплинського, В. Кирдана, А. Омельченка, у серії статей В. Мішалова. Але всі ці публікації не є науковими. бандурна школа баштан творчість

М. Давидов перший оцінив творчу діяльність С. В.Баштана, визначивши його роль Фундатора сучасного академічного бандурного виконавства.

У формі констатації фактів коментують творчі досягнення С. В.Баштана Л. Бендерський і сучасні дослідники бандурного виконавства Н. Брояко, В. Дутчак, О. Олексієнко. Дещо більше, аніж інші, висвітлила творчі здобутки С. Баштана та його учня Р. Гриньківа Н. Морозевич.

Отже, творча діяльність С. В.Баштана як основоположника академічного бандурного виконавства не знайшла відповідного її ролі і значенню висвітлення в українському музикознавстві. Потребує серйозного розгляду і феномен київської школи академічного бандурного виконавства - саме з позицій школи продуктивного типу. Тому дослідження діяльності С. В.Баштана і його учнів як потужного осереддя, продукуючого центру і розгалуженої в масштабах цілої країни (а навіть і за її межами) продуктивної школи сучасного українського бандурного мистецтва, є вкрай необхідним - одним з перших завдань українського музикознавства у розглядуваній сфері. Таким чином, Актуальність даної роботи зумовлена Необхідністю всебічного дослідження творчої постаті С. В.Баштана та його учнів у контексті створення київської школи академічного бандурного виконавства, а також визначення і наукового обгрунтування системи ознак Київської школи академічного бандурного виконавства як школи Продуктивного типу.

Дисертаційне дослідження здійснено в руслі науково-дослідницьких програм кафедри народних інструментів НМАУ ім. П. І.Чайковського, згідно перспективного плану науково-дослідної діяльності Національної музичної академії України ім. П. І.Чайковського на 2000-2006 рр. (тема № 18 "Музичне виконавство: історія та теорія").

Мета даної роботи полягає у: 1) обгрунтуванні Фундаторської ролі С. В.Баштана в процесі становлення київської школи академічного бандурного виконавства; 2) аналізі й оцінці Творчих здобутків київської школи академічного Бандурного виконавства та підтвердженні її Продуктивної суті.

Мета дослідження передбачає вирішення таких завдань:

    1) розглянути творчу діяльність та узагальнити творчі досягнення С. В.Баштана в аспекті підтвердження його ролі фундатора і творця київської школи академічного бандурного виконавства; 2) виявити джерела, умови і напрямки формування концертно-виконавських та методико-педагогічних традицій академічного бандурного виконавства київської школи; 3) проаналізувати бандурний репертуар (на прикладі жанру сонати) для підтвердження процесу академізації бандурного виконавства і самого інструмента; 4) визначити і окреслити творчі здобутки найяскравіших представників школи С. В.Баштана - К. Новицького, П. Чухрая, Л. Дедюх, В. Єсипка, Г. Топоровської, Л. Федорової, Н. Морозевич, Л. Мандзюк, В. Кушпета, Р. Гриньківа. 5) визначити характерні ознаки київської школи академічного бандурного виконавства; підтвердити провідне місце школи С. В.Баштана в сучасному українському бандурному мистецтві.

Об'єктом дослідження є Процес становлення київської школи академічного Бандурного виконавства в руслі розвитку українського музичного мистецтва.

Предмет дослідження - Творча діяльність С. В.Баштана, її різновекторно-універсальний характер, вагомі виконавські, педагогічні, композиторські результати - як підгрунтя і ядро київської школи академічного бандурного виконавства.

Матеріал для дослідження: 1) спогади, міркування та коментарі С. В.Баштана, його учнів, видатних сучасників про С. В.Баштана та бандурне виконавство - зібрані у живому спілкуванні дисертантом особисто; 2) нотні видання і рукописи; публікації про С. В.Баштана та його учнів; авторські публікації, в т. ч. науково-методичні та педагогічні праці С. В.Баштана; виконавські програми та проспекти конкурсів бандуристів; 3) концертні та конкурсні виступи учнів С. В.Баштана (живе виконання); грам-, радіо - і телезаписи виконань С. В.Баштана і його учнів; 4) фонди книго - і нотозібрань Національної бібліотеки України імені В. Вернадського, бібліотеки і Кабінету-музею українського мистецтва Національної музичної академії ім. П. І.Чайковського.

Стрижневою Методологічною основою даного дослідження стала концепція двох типів шкіл, репродуктивної і продуктивної - І. Котляревського, застосована в контексті основних засад і положень київської музикознавчої школи (викладених у працях І. Котляревського, Ж. Дедусенко, М. Давидова, І. Ляшенка, Н. Горюхіної, В. Москаленка та інших), фундаментальних вихідних положень - теорії інтонації та процесуальності музичної форми, питань форми і жанру, стилю й інтерпретації, методології музикознавчого аналізу, понять логіки, категорій музичного мислення, естетичних засад музичного мистецтва (у працях Б. Асаф'єва, О. Зінькевич, М. Лобанової, О. Лосєва, Л. Мазеля, В. Медушевського, Є. Назайкінського, О. Орлової, В. Холопової, А. Сохора та інших).

У дисертації враховано методико-педагогічні і виконавські принципи шкіл різних фахових профілів: баянної - І. Алєксєєв, М. Давидов, А. Семешко; фортепіанної - О. Александров, Й. Гофман, Я. Зак, К. Коган, Г. Нейгауз, Є. Сливак; вокальної - В. Антонюк; струнно-смичкових інструментів - О. Спренціс, В. Сумарокова; духових інструментів - В. Посвалюк; взято до уваги матеріали дослідження українського інструментарію та історії кобзарства (у працях А. Гуменюка, М. Лисенка, І. Мацієвського, М. Хая, Г. Хоткевича, Л. Черкаського, І. Шрамка, С. Грици, Б. Грінченка, О. Дубас, В. Ємця, Б. Жеплинського, В. Кирдана, Ф. Лаврова, С. Людкевича, А. Омельченка, М. Полотая, У. Самчука, Н. Супрун, В. Уманця, К. Черемського, Л. Черкаського).

Робота грунтується на поєднанні емпіричного і теоретичного методів дослідження, із застосуванням методики аналізу і синтезу, індукції та дедукції, абстрагування і формалізації, диференціації та інтеграції тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. У даному дослідженні:

    1) розглянуто творчу діяльність С. В.Баштана в аспекті обгрунтування його ролі як фундатора і творця київської школи академічного бандурного виконавства; 2) визначено характерні ознаки київської школи академічного бандурного виконавства, доведено її Продуктивний характер та Провідне значення в сучасному українському бандурному мистецтві.

Наукове значення роботи. Основні положення дисертації систематизують знання про академічне бандурне виконавство в Україні другої половини ХХ ст. в галузях теорії та історії музики, музичної педагогіки.

Практичне значення отриманих результатів. Матеріали, наукові положення і висновки дисертації можуть бути використані у навчальних курсах з історії бандурного виконавства, української музики, методики навчання закладів музичної освіти усіх рівнів акредитації, а також будуть корисними для виконавців, педагогів, композиторів і музикознавців - дослідників бандурного мистецтва.

Апробація результатів дисертації здійснена у формі доповідей на науково-практичних конференціях: 1) "Феномен школи у музично-виконавському мистецтві" (Київ, 22-23 березня 2005 р.); 2) "Музичне мистецтво: проблеми сучасності" (Київ, 6-8 грудня 2005 р.); 3) "Теорія та практика співацького процесу: традиції та перспективи" (Луцьк: 9-11 грудня 2005 р.); 4) "Духовна культура як домінанта українського життєтворення" (Київ: 22-23 грудня 2005 р.); 5) "Бандурне мистецтво ХХ століття: тенденції та перспективи розвитку" (Київ: 12-13 жовтня 2006 р.);

6) " Традиційне музикування українців у європейському просторі " (Київ: 11-12 жовтня 2007 р.), та ін.

Основні положення дисертації відображені у монографії та чотирьох статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, кожен з яких ділиться на підрозділи, висновків, списку використаних джерел, що охоплює 218 позицій, та двох додатків. Повний обсяг дисертації - 221 с., з них основний текст - 176 с., додатки - 27 с.

Похожие статьи




ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ - Творча діяльність С. В. Баштана в контексті становлення київської школи академічного бандурного виконавства

Предыдущая | Следующая