ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ - Історико-культурна еволюція артикуляційного комплексу

Актуальність теми. В умовах проблемного поля духовної культури ХХ ст. втратила значимість усталена причинно-наслідкова система функціональних зв'язків внаслідок нових реалій, які зруйнували традиційну впевненість людства у детермінованості явищ. Від світу предметності, реальності, сюжетності мистецтво звернулося до суб'єктивованого внутрішнього світу людини - світу її настрою, емоцій, почуттів.

Переоцінка ціннісних орієнтацій людства на межі XIX-XX ст. обумовила пошук нових засобів художньої виразності у мистецтві, оскільки традиційних стало замало для втілення нових авторських концепцій. Кристалізація нового світогляду призвела до кардинальних змін співвідношення "центра" і "периферії" в системі художніх засобів.

Проекцією зміни світоглядного вектора, формування нової культурної парадигми в музичній композиції стали тенденції до виняткової текстологічної індивідуалізації і деталізації периферичних засобів музичної виразності, які до цього належали до сфери творчої свободи, - та до їх інтеграції в єдиному артикуляційному комплексі (далі - АК).

Саме в контексті музичної культури ХХ ст. АК набуває статусу специфічного концептуального компонента музичного тексту.

Актуальність дослідження обумовлена значною розбіжністю між зростанням ролі АК як феномена культури у творчій музичній практиці (композиторській і виконавській) - та недостатньою вивченістю цього явища в мистецтвознавстві.

Експерименти в області АК представляються одними з найбільш значних у становленні мови камерно-вокального мистецтва ХХ ст. Обраний аспект дослідження дозволяє по-новому висвітлити еволюцію вокального циклу, що обумовлена реалізацією моделей АК, закладених у тексті музичних творів.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі теорії музики та фортепіано ХДАК як складова частина базової теми ХДАК "Проблеми історії і теорії культури" та науково-дослідної теми кафедри теорії музики та фортепіано ХДАК "Українська та світова музична культура", узгоджена з "Тематичним планом наукових досліджень Харківської державної академії культури на період 2001-2005 рр.", затвердженим вченою радою ХДАК (протокол № 8 від 23.02.01 р.), і відповідає темі "Дослідження з проблем мистецтвознавства і фольклористики". Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради ХДАК (протокол № 9 від 30.01.04 р.).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження - створення комплексної культурологічної концепції артикуляційного комплексу в камерно-вокальній музиці як художнього феномена.

Для дисертаційної концепції основними є понятійний, музично-культурологічний, історичний, комунікативно-психологічний, системно-функціональний аспекти. Культурний феномен АК досліджується на перехресті уявлень про артикуляцію як таку, з одного боку, та камерно-вокальну музику, - з іншого, і розглядається крізь призму його ролі в розвитку жанру вокального циклу у взаємозв'язках із суміжними музичними та іншими явищами.

Основні задачі дослідження:

    - виявлення семантико-культурологічної специфіки АК як репрезентанта картини світу композиторів XIX-XX ст.; - визначення змісту понятійного апарату, - зокрема понять "артикуляція", "артикуляційний комплекс", "артикуляційний контрапункт", "артикуляційний резонанс", "первинний код АК" та ін.; - історична періодизація процесу еволюції АК у камерно-вокальних циклах, загальна характеристика його основних етапів; - виявлення основних функцій АК у вокальних циклах XIX-XX ст.

Об'єкт дослідження - камерно-вокальна музика XIX-XX ст.

Предметом дослідження є артикуляційний комплекс в музиці як цілісний феномен культури, розглянутий на матеріалі вокальних циклів європейських композиторів XIX-XX ст.

Методи дослідження. Наукові положення дисертації аргументовані на рівні методології сучасної культурології і мистецтвознавства - історичного та теоретичного. Дослідження АК у камерно-вокальній музиці XIX-XX ст. здійснено на основі синтезу різних методологічних підходів:

Культурологічний підхід обумовив загальну концепцію роботи і зміст її розділів, присвячених аналізу АК у соціокультурному контексті;

Системний підхід обумовив усебічне дослідження АК як феномена культури;

Структурно-семіотичний підхід надав можливості виявити особливості взаємозв'язків знакової, семантичної і комунікативної сфер АК;

Історичний підхід є основою дослідження генезису та еволюції АК у камерно-вокальних циклах композиторів XIX-XX ст.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в створенні першої в українському мистецтвознавстві культурологічної концепції АК у камерно-вокальній музиці, в обгрунтуванні поняття "артикуляційний комплекс" як музичної універсалії. Вперше у вітчизняній музично-культурологічній науці здійснено синтетичне дослідження семантичної специфіки АК у вокальних циклах композиторів XIX-XX ст., розроблено модель АК та запропоновано спеціальну методологію аналізу сучасних камерно-вокальних творів.

Дисертантом висунуто низку типологічних класифікацій, а також наукові гіпотези:

- про семантичну специфіку АК в музиці та його роль в процесі виявлення концептуальної ідеї музичного твору;

Про існування первинного коду АК та його роль у відображенні художньої картини світу;

Про структуру АК та його основні функції (світоглядну, семантичну, композиційну, комунікативно-психологічну, стильову);

Про характер історико-культурної динаміки артикуляційного комплексу та основні стадії його текстологічної фіксації;

Про психологічні механізми функціонування АК у процесі художньої комунікативності та його роль у формуванні стереотипів музичного сприйняття;

Про специфіку АК як категорії композиторського і виконавського стилю в музиці;

Про набуття артикуляційним комплексом статусу композиційного засобу в музиці ХХ ст.

Матеріал дослідження. Джерелознавчою базою дисертації є нотні видання камерно-вокальних циклів видатних зарубіжних та вітчизняних композиторів XIX-XX ст. (Л. ван Бетховена, Ф. Шуберта, Р. Шумана, Р. Вагнера, Ф. Листа, Ф. Пуленка, А. Шенберга, А. фон Веберна, М. Мусоргського, Д. Шостаковича, Г. Свиридова, А. Гавриліна, Е. Денісова, В. Сильвестрова та ін.) та теоретичні праці з філософії мистецтва, семіотики, загальної і музичної естетики, теорії і історії музики, психофізіології музичного виконавства.

Практичне значення Одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути застосовані в трьох основних аспектах.

Науковий аспект, що демонструє методологію аналізу камерно-вокальної музики (насамперед, сучасної) шляхом виявлення особливостей її АК, відкриває перспективи подальшого дослідження специфіки історико-стилістичних моделей АК та загалом проблеми АК як музичної універсалії.

Педагогічний аспект уможливлює використання результатів дослідження у викладанні курсів: "Історія і теорія музики", "Музична естетика", "Історія української музики", "Історія і теорія виконавського мистецтва", "Вокальне мистецтво", "Камерний ансамбль", "Фортепіано", "Концертмейстерська майстерність" тощо.

Творчий аспект полягає в використанні теоретичних положень і практичних висновків дисертації в музично-виконавській практиці, лекторській та музично-критичній діяльності, в подальших теоретичних розробках цієї проблематики.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на кафедрах теорії і історії культури та теорії музики і фортепіано ХДАК.

Основні ідеї і положення дослідження були оприлюднені на 5 конференціях: міжнародній науково-теоретичній конференції "Духовна культура в інформаційному суспільстві" (Харків, 2002); конференції молодих науковців "Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття" (Харків, 2002); науковій конференції "Діалог традицій у музичному мистецтві на межі тисячоліть" (Донецьк, 2003); конференції молодих науковців "Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття" (Харків, 2003); міжнародній науковій конференції "Інформаційно-культурологічна та мистецька освіта: стан і перспективи" (Харків, 2004).

Публікації. За темою дослідження автором опубліковано чотири статті в фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається із списку термінології, вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків (20 сторінок). Обсяг роботи складає 214 сторінок, з них - 170 основного тексту. Список використаних джерел - 276 позицій (5 - іноземними мовами).

Похожие статьи




ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ - Історико-культурна еволюція артикуляційного комплексу

Предыдущая | Следующая