ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ - Варіантність та її композиційні закономірності (на прикладі інструментальної музики українських і російських композиторів 70-90 рр. ХХ ст.)

Актуальність теми. Сучасна композиторська практика поставила перед теоретичним музикознавством складне завдання осмислення нових явищ у формотворчому процесі. Активні зміни в музичній мові, від властивостей музичного звука до організації художнього цілого - музичного твору, висувають проблему подальшої розробки категорій, що описують музичні новації і відбивають їх специфіку. До фундаментальних належать композиційна техніка письма, музична тема, музичний синтаксис, музична форма і драматургія, принципи формотворення тощо.

Дисертація присвячена дослідженню одного з найпоширеніших, але недостатньо вивчених явищ сучасної музики - варіантності в її різноманітних функціональних проявах.

Проблема варіантності в теоретичному музикознавстві зазвичай розглядається у межах спорідненого до неї явища - варіаційності. З питань варіаційності існує достатньо великий обсяг науково-методичної літератури, котра переважно орієнтована на класико-романтичну традицію музичної творчості. Утім, теорія варіантності, як усталена система зі своїми принципами формотворення, ще не сформована. Не розроблена також концепція варіантності у сучасній музиці.

Розвиток музичної практики ХХ ст. потребує дослідження варіантності з урахуванням нових тенденцій у техніці композиції, принципах формотворення, функціях та організації музичного тематизму.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень та дисертаційних робіт кафедри теорії музики Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського, узгоджена з "Перспективним тематичним планом науково-дослідної діяльності НМАУ 2001-2006" і відповідає темі № 16 "Музичне мислення: історія та теорія". Робота здійснена за тематичним планом науково-дослідної роботи кафедри теорії музики та фортепіано Харківської державної академії культури.

Об'єктом дослідження є сучасна музична композиція, процеси формотворення в музиці композиторів другої половини ХХ ст.

Предмет дослідження специфічні властивості варіантності як техніки композиторського письма, як принципу тематичного розвитку в сучасній музичній композиції, а також варіантна форма як типова композиційна структура.

Матеріалом дослідження є твори українських та російських композиторів 70-90 рр. ХХ ст.: А. Шнітке, Г. Уствольської, С. Губайдуліної, Б. Тіщенка, Є. Станковича, В. Бібика, О. Щетинського, С. Пілютикова, Ю. Алжнєва, Д. Капиріна.

Мета дослідження розглянути явище та поняття варіантності як музичної універсалії у сучасній музичній композиції, створити типологію варіантних форм.

Завдання дослідження.

    1. Проаналізувати стан вивчення проблеми варіантності сучасним музикознавством. 2. Розмежувати варіантність і варіаційність як специфічні форми варіювання. Визначити поняття "варіантність". 3. Дослідити взаємодію варіантності з іншими техніками письма, принципами тематичного розвитку та формотворення в сучасній композиторській практиці. 4. Визначити варіантну форму як типову композиційну структуру. 5. Розглянути варіантну форму як композиційне ціле. 6. Розробити методику аналізу варіантної форми. 7. Проаналізувати деякі показові зразки варіантної форми в різних жанрових і стильових контекстах.

Методи дослідження. Дослідження варіантності в музиці другої половини ХХ ст. здійснюється на основі синтезу різних методологічних підходів. Музично-культурологічний підхід, підготовлений працями М. Друскіна, В. Конен, В. Головинського, С. Скребкова, В. Медушевського, М. Тараканова, І. Сніткової, О. Соколова, М. Лобанової, виявився необхідним для детального розгляду особливостей варіантного формотворення в загально-художньому контексті української та російської музичної культури. Системний підхід зумовив загальну концепцію роботи та зміст її розділів. Системно-генетичний підхід є основою дослідження генезису варіантності, а також виявлення її специфічних властивостей у сучасній музичній композиції. Структурно-функціональний підхід, намічений у різноманітних аспектах у роботах Г. Римана, Г. Катуара, Б. Яворського, Е. Курта, А. Шенберга, Б. Асаф'єва, І. Способіна і розвинутий у радянському теоретичному музикознавстві Л. Мазелем, В. Бобровським, Ю. Холоповим та ін., уможливив визначення особливостей композиційних етапів варіантної форми, а також специфіки їх взаємодії в контексті цілого.

Наукова новизна. У дисертації вперше комплексно досліджується варіантність як специфічний метод музичного мислення, простежується генезис варіантності у сучасній музиці. Виявляються композиційні закономірності варіантної форми, пропонується модель аналізу варіантної форми. Подаються визначення варіантності, варіантної форми. Наукова новизна роботи полягає у створенні концепції варіантності як музичної універсалії, в обгрунтуванні варіантної форми як типової композиційної структури в музичній практиці другої половини ХХ ст. Наукову новизну дисертації зумовили: поновлення термінологічного апарату аналізу сучасної музичної композиції - введення понять "первинне інтонаційно-конструктивне утворення" і "вторинне інтонаційно-конструктивне утворення"; створення класифікації різновидів варіантної форми. Розмежовуються варіантність і варіаційність як специфічні форми варіювання. Автор досліджує взаємодію варіантності з іншими техніками письма, принципами тематичного розвитку та формотворення в сучасній композиторській практиці. До наукового обігу залучений новий музичний матеріал, що певною мірою може заповнити одну з прогалин у вивченні сучасної музичної культури.

Практичне значення дослідження. Теоретичні положення та практичні висновки дисертації можуть бути використані як у композиторській практиці, так і в подальших теоретичних розробках даної теми, а також при викладанні дисциплін: "Аналіз музичних творів", "Поліфонія", "Гармонія", "Теорія музики", "Історія української музики ХХ ст.", "Історія музики ХХ ст.".

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри теорії музики НМАУ ім. П. І. Чайковського, на кафедрі теорії музики та фортепіано Харківської державної академії культури (Протокол № 5 від 20.12.2001).

Висновки та результати дослідження доповідались автором на міжнародних і всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях: "Ф. Ліст і проблеми синтезу мистецтв". Науковий симпозіум VI Міжнародного музичного фестивалю "Харківські асамблеї". Харків, 1997; "Трансформація музичної освіти: культура та сучасність". Міжнародний семінар-огляд для молодих музикознавців. Одеса, 1999; "Генрі Персел, традиції барокової музики та розвиток національних композиторських шкіл". Науковий симпозіум VIІ Міжнародного музичного фестивалю "Харківські асамблеї". Харків, 1999; "Молоді музикознавці України". Всеукраїнська науково-теоретична студентська конференція. Київ, 2000; "Молодь третього тисячоліття: гуманітарні проблеми та шляхи їх розв'язання". Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених. Одеса, 2000; "Музична освіта - 2001". Науково-практичний семінар викладачів музично-теоретичних дисциплін. ХССМШ-і. Харків, 2001; "Духовна культура в інформаційному суспільстві". Міжнародна науково-теоретична конференція. ХДАК. - Харків, 2002.

Матеріали виступів надруковані:

Верба О. А. Вариантность как составляющая творческого метода А. Шнитке: к проблеме анализа музыки II половины ХХ века // Молодежь третьего тысячелетия: гуманитарные проблемы и пути их решения: Сб. науч. ст.: В 3 т. - Одесса: ОГПУ, 2000. - С. 45-51.

Верба О. А. Вариантная композиция в музыкальной практике II половины ХХ столетия: проблемы типологии и методологии анализа // Тези Всеукраїнської науково-теоретичної студентської конференції "Молоді музикознавці України". - К.: КДВМУ ім. Р. М. Глієра, НМАУ ім. П. І. Чайковського, 2000. С. 22-23.

Верба О. О. Варіантна форма: до проблеми методології аналізу сучасної музики // Духовна культура в інформаційному суспільстві: Матеріали міжнар. наук.-теорет. конф., 24-25 січ. / Харк. держ. акад. культури / Заг. ред. В. М. Шейка та ін. - Х.: ХДАК, 2002. - С. 153-154.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 статей, серед них 6 у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку літератури та додатків. Загальний обсяг праці складає 265 сторінок, з яких - 180 основного тексту. Список літератури налічує 216 найменувань.

Похожие статьи




ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ - Варіантність та її композиційні закономірності (на прикладі інструментальної музики українських і російських композиторів 70-90 рр. ХХ ст.)

Предыдущая | Следующая