ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ - Українська популярна музика: витоки та проблематика

Актуальність теми. Дослідження музичної культури певного суспільства, народу, соціального прошарку як складової загальноісторичного процесу є невід'ємною частиною музикознавства. Такі дослідження ставлять за мету прилучення до культурних цінностей минулого через вивчення музично-історичної спадщини.

Культурне життя України з кожним днем стає більш складною, багатоукладною сферою. Сьогодні, коли важко встежити за різноякісною творчою стихією, в її глибинах народжуються та викристалізовуються нові естетичні цінності. Однак ці процеси відбуваються надзвичайно складно.

Відмінною рисою музичної культури ХХ століття є поява ряду нових пластів, які утворилися в результаті взаємодії культур різних етносів, що, в свою чергу, вплинуло на саму структуру музичної культури в цілому. В звязку з цим виникає необхідність наукового осмислення даної структури.

В період СРСР вітчизняне музикознавство було традиційно зорієнтоване переважно на вивчення кола питань музичної культури, які торкалися так званої "серйозної" музики.

Тому більшість музично-культурних явищ, що виходять за межі академічної музики, розглядалися переважно на рівні періодичних видань. Однак останнім часом становище значно покращилося завдяки активній зацікавленості з боку науковців питаннями української популярної музики. Проблема побутування та перспективи розвитку української популярної музики на сьогоднішній день потребує активного наукового дослідження.

Сказане обумовлює Актуальність даного дослідження, спрямованого на розгляд одного з важливих компонентів музичної культури - української популярної музики.

На нашу думку, звернення до фольклору, радянської масової пісні, джазу та рок-музики є необхідним для зясування питань, повязаних з інтеграцією їх в українське культурне середовище та функціонування в середині його.

Сутність української популярної музики - мистецького феномену та явища музичного життя як актуального вияву музичної культури - обумовлює багаторівновий характер цих питань, що локалізуються у суміжних наукових галузях: історичному музикознавстві, соціології, культурології, історії культури, а також, до певної міри, психології та економіки культури.

З питанням статусу української популярної музики безпосередньо повязані питання з витоковою природою цього явища. Тому ряд дослідників прагнуть розвязувати ці питання в комплексі його художніх та соціокультурних складових, апелюючи при цьому як до Словянських (фольклор - В. Конен, Б. Брилін; авторська пісня - О. Різник, Г. Келдиш, М. Каманкіна), так і до Західно-європейських, світових витоків української популярної музики - джаз (А. Баташов, В. Романко, А. Кадцин, Д. Бабіч), рок-музика (Ю. Божко, О. Козлов, М. Саркітов, Л. Васильєва)).

Теоретико-концептуальні підвалини цієї роботи становить складний комплекс наукових праць Мистецтвознавчого (А. Баташов, Л. Васильєва, А. Іваницький, А. Кадцин, О. Козлов, С. Коротков, О. Різник, А. Сохор, Г. Шостак, І. Хижняк, А. Цукер, Ю. Чекан), Педагогічного (М. Афасижев, Б. Брилін, В. Дряпіка, О. Рудницька), Соціокультурного (В. Волошинов, М. Бахтін, І. Ляшенко, Н. Саркітов, Ю. Божко), Культурознавчого (В. Конен, О. Чернокозов, Т. Чередниченко, Л. Васильєва), Естетико-психологічного (Є. Назайкінський, О. Рудницька) нарешті, Філософського (Б. Деменко, І. Набок) напрямків.

Феномен української авторської пісні, як мистецького напрямку, досліджує О. Різник, еволюцію жанру самодіяльної авторської пісні 1950-70-х років простежено М. Каманкіною. Рок-музика як фактор розвитку культури другої половини ХХ століття стала предметом дослідження Л. Васильєвої, Ю. Чекана, місце джазу у музичній культурі України, ступінь його інтеграції в музичне життя та стилеву систему української музики розглянуто в роботі В. Романка. Д. Бабіч досліджує проблему виконавської майстерності артистів естрадних ансамблей. Категорії "естетична потреба" (М. Афасижев) та (на основі молодіжної музики) "формування естетичних потреб молоді" розглядаються в праці І. Назаренка, музично-творчий розвиток підлітків та учнів старших класів у сучасних формах дозвілля (Б. Брилін). Музично-естетичне виховання старшокласників засобами сучасної популярної музики розкрито в працях О. Рудницької, А. Болгарського, Б. Бриліна, О. Сапожнік, соціальні функції рок-музики в молодіжному середовищі (М. Саркітов, А. Троїцький).

Відсутність цілісного дослідницького висвітлення проблеми й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження: "Українська популярна музика: витоки та проблематика (1920 -1990рр.)".

Звязок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційне дослідження здійснено в межах науково-дослідної теми КНУКіМ "Трансформаційні процеси в культурі і мистецтвах України" (Державний реєстраційний № 0107 V 009539).

Мета дослідження - прослідкувати витокову природу та еволюцію української популярної музики періоду 1920 - 1990-х років.

Основні Завдання дослідження:

Визначити теоретико-методологічні основи дослідження;

Проаналізувати витокову природу (національне та напливове) української популярної музики;

Конкретизувати етапи комерціалізації української популярної музики в умовах шоу-бізнесу;

Зясувати значення мовного аспекту в процесі розвитку української популярної музики;

Охарактеризувати стан української популярної музики на початок ХХІ століття;

Проаналізувати проблеми української популярної музики в умовах вітчизняного шоу-бізнесу (позитивні та негативні його фактори);

Обєкт дослідження - Українська популярна музика 1920 - 1990-х років.

Предмет дослідження - витокова природа та тенденції розвитку української популярної музики.

Методи дослідження. Мета і завдання роботи обумовили застосування таких методів дослідження: Історичний - у накопиченні первинних даних, отриманих з першоджерел, музикознавчої та мистецтвознавчої літератури з обраної теми, простеженні звязків між історичними даними та найновітнішою інформацією; Аналітичний - у використанні мистецтвознавчої, культурологічної, психологічної, економічної, філософської літератури з даної проблеми; Порівняльно-зіставний - у виявленні подібності та класифікації складових; Системний, який дозволив узагальнити художньо-естетичні особливості музичної діяльності у сфері шоу-бізнесу; Емпіричні та Соціологічного спостереження (інтервю-опитування, експертних оцінок, їх контент-аналізу тощо); Комплексний (кроскультурний) аналіз - у застосуванні даних суміжних з музикознавством та культурологією галузей гуманітарних наук - історії, психології, соціології, філософії, а також економіки культури (зокрема, менеджменту та маркетингу культури); Теоретичний та Прогностичний - для підведення підсумків дослідження й обгрунтування пропозицій щодо розвязання тих завдань, що постали перед сучасною популярною музикою в Україні.

Наукова новизна дисертації міститься у площині культурологічних і музикознавчих висновків та узагальнень. Здійснене вперше у вітчизняному музикознавстві поєднання питань різносторонньої наукової інтерпретації української популярної музики дозволило зясувати наступні питання:

Обгрунтовано продуктивність Комплексного підходу у вивченні питання витокової природи та проблеми становлення української популярної музики.

Розкрито значення та вплив витокової природи на процес розвитку української популярної музики.

Конкретизовано основні етапи комерціалізації української популярної музики.

Показано місце і роль мовного аспекту в процесі становлення української популярної музики.

Проаналізовано стан української популярної музики на початку ХХІ століття.

Розкрито характерні риси української популярної музики в умовах шоу-бізнесу.

Практичне значення дослідження. Наукові результати та основні положення роботи можуть бути використані у подальших наукових дослідженнях при вивченні української музичної культури, історії та теорії вокального виконавства, у викладанні курсів музично-виконавських, музично-теоретичних, музично-історичних циклів.

За результатами дослідження можна поглиблювати вивчення сучасного музикознавства питань, що торкається проблем психології творчості, культурології, естетики, соціології, економіки культури; при читанні вузівських спецкурсів з історії сучасної музики, музичного менеджменту; при підготовці до них навчальних посібників, методичних матеріалів, статей тощо; у сценічній та концертній діяльності як окремих виконавців, так і музичних колективів, груп, ансамблей.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації оприлюднені у формі доповідей на наукових конференціях: Міжнародна науково-практична конференція "Культурна політика в Україні у контексті трансформаційних процесів" (Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Київ, 2000); Міжнародна науково-практична конференція "Молодь у сучасному світі: морально-естетичні та культурологічні виміри" (Міжнародний інститут лінгвістики та права, Київ, 2001); Міжнародна науково-практична конференція "Творчість у контексті розвитку людини" (Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, Київ, 2003); ХІІ щорічна Міжнародна науково-практична конференція "Українознавство в розбудові громадянського суспільства в Україні" (Науково-дослідний інститут українознавства МОН України, Київ, 2003).

Публікації. Основні положення дисертації висвітлені у 6 (шести) одноосібних статтях автора, з них - п'ять наукових статей у виданнях, затверджених рішенням ВАК України як фахові з мистецтвознавства, а також у матеріалах п'яти науково-практичних конференцій.

Структура дисертації Зумовлена логікою дослідження, його метою і основними завданнями. Робота має 170 сторінок і складається зі вступу, трьох розділів, дев'яти підрозділів і чотирьох пунктів, висновків, списку літератури та додатків. Основний текст викладено на 155 сторінках. Список використаних джерел включає 226 позицій.

Похожие статьи




ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ - Українська популярна музика: витоки та проблематика

Предыдущая | Следующая