Загальна характеристика роботи - Феномен тембру-амплуа баса в оперному співі XIX-XX століть

Актуальність дослідження визначена інтеграційними процесами у сфері культури та мистецтва: оперний театр європейського типу став такою ж органічною часткою (не всеохоплюючою, однак достатньо вагомою) життя Китаю, в якій елементи символіки китайського театру проникли у сучасний умовний театр-модерн країн європейської культурної традиції. Оперний спів Європи, що культивував майстерність вокалізації у високих і низьких регістрах співацького діапазону, співвідносний із практикою китайської опери, в котрій традиційно цінними є високі, вишукано фальцетуючі голоси. Однак, не без впливу європейського мистецтва, в сучасних постановках національних музичних театрів звучать і низькі чоловічі голоси.

Крім того, актуалізувалися в естетичному спрямуванні аудиторій традиції релігійної музики, у тому числі, буддистського монастирського співу, в котрому представлені басові тембральні показники звучання. В зв'язку із сказаним вивчення басового репертуару європейських оперних співаків не тільки заохочує модифікацію національних традицій, але також акцентує культурну прапам'ять, що колись постає в тому чи іншому фрагменті затребуваною в художньому і, в цілому, культурному бутті.

Також актуальність дослідження визначена концепцією сучасного вокалу, в якому оперні тембральні амплуа, що склалися від ХІХ століття, корегуються старооперною традицією, позаоперною вокальною культурою духовного європейського та позаєвропейського мистецтва. Виразний універсум чоловічого тембру в обрядово-ритуальному дійстві і в старовинному театрі став наочним із відродженням у художньому світі ранніх опер XVII - першої половини XVIII століття, а також з усвідомленням естетичної цінності мистецтва користування голосом у ритуально-обрядовій позаакадемічній сфері.

Об'єкт дослідження - басові партії в оперному репертуарі. Предметом дослідження є амплуа баса в класичній опері XIX-XX ст. Дж. Верді і П. Чайковського, інших авторів, що поєднали традиції чоловічого вокалу у відповідних національних школах із вимогами класики оперного мистецтва ХІХ-ХХ ст.

Метою роботи являється узагальнення відомостей про етично-гармонізуючі функції басових партій в операх різних творців, у тому числі Р. Вагнера, Дж. Верді, М. Глінки, П. Чайковського, українських авторів, що зазначені для персонажів-резонерів або для їх антиподів і виконують дану змістовну функцію у вокальному виконавстві співака-професіонала, представника різних національних художніх та культурних традицій.

Конкретними завданнями дослідження виступають:

Спостереження міфологічних та історичних передумов спеціальної морально-гармонізуючої функції басів у ранньоритуальному та у релігійному співі;

Узагальнення відомостей про ранньооперну практику щодо класики оперного театру у зв'язку із використанням басового співу у якості носія морально-стабілізуючого моменту сценічної дії;

Аналіз опер західноєвропейських композиторів, зокрема композицій Р. Вагнера, Дж. Верді, в аспекті наповнення басового вокалу етичним пафосом звучання;

Виявлення в басовому репертуарі російської оперної класики, в опері "Життя за царя" М. Глінки, перш за все, установок на резонерство басової партії головного героя в контексті міфологічних та історичних передумов виконання цієї партії співаками різних шкіл;

Виявлення в оперних партіях П. Чайковського, у творах українських авторів драматургічно-ритмізуючої ролі партій басів - резонерів-"антирезонерів" - в їх аналогії до відповідних змістовних установок в історії та в мистецтві інших країн і народів.

Методологічна основа дослідження - інтонаційний підхід, що особливо стосується культурологічних виходів (див. "Симфонічні етюди" Б. Асаф'єва), котрі мають безпосереднє зіткнення із вокально-співацькими орієнтирами китайської професійної музики (як це показано в роботах Ма Вей, Лю Бінцяна, У Голін, ін.).

Матеріалами дослідження являються твори оперної класики ХІХ-ХХ ст., котрі склали, у цілому, репертуарну основу діяльності автора дослідження.

Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами - проявився у тому, що дисертація виконувалася на кафедрі сучасної музики та музичної культурології та відповідає темі №8 "Сучасна музика в системі міжпредметних зв'язків гуманітарних дисциплін" перспективного тематичного плану наукової роботи Одеської державної музичної академії ім. А. В. Нежданової на 2000-2006 рр. Тема затверджена на засіданні вченої ради академії (протокол №1 від 31.08.2005 р.)

Наукова новизна роботи визначається наступними положеннями:

Вперше в музикознавстві України і Китаю виділене питання про семантику басового співу за ритуально-міфологічною його генезою та історичним функціюванням в релігійній та ранньооперній практиці;

Достоїнством прийнятої концепції про семантику басового співу взагалі виступає можливість визначення двоїстої природи виразності співацького голосу, у відповідності із філософським пантеїстичним принципом мислительної діяльності, що здійснюється вперше у вітчизняному музикознавстві;

Тільки в даній роботі підняте питання про спеціальну драматургічну роль басових партій в європейській опері як вираження морально-стрижньових утворень у виразній сукупності дійства;

Вперше оперна спадщина М. Глінки і образ Івана Сусаніна розглянуті в контексті світової міфології та історико-патріотичних традицій Китаю - у зв'язку із виконавським виявленням резонерської функції даного образу;

Вперше басові партії опер Р. Вагнера, Дж. Верді, М. Глінки, П. Чайковського та українських композиторів, в особі М. Лисенка, К. Данькевича та ін., усвідомлені в етично-організуючому вимірі їх виразності "резонер - антирезонер", що представляють дану якість на рівні смислу та конкретики засобів втілення останнього;

У перший раз в музикознавчій літературі зазначений шлях китайського оперного виконавства у сфері басового вокалу як прилучення не тільки до традицій європейської оперної сцени, але і як перспектива відродження національних достоїнств старовинного ритуального співу та його моральних принципів.

Практична цінність визначається спрямованістю роботи на потреби вокалістів різних національних шкіл, зокрема, китайських артистів, які засвоюють популярний оперний репертуар в осмисленні культурно-просвітницької ролі співаючого артиста. Матеріали дослідження можуть бути використані в курсах історії та теорії вокального виконавства у вищих та середніх спеціальних музичних навчальних закладах.

Апробація матеріалів дослідження здійснена у виступах на засіданнях кафедри сучасної музики та музичної культурології Одеської державної музичної академії, на наступних міжнародних наукових конференціях конференціях: "Теорія музичного ритму" (Київ 2002); "Трансформация музыкального образования: искусство и культура" (Одесса: 2004, 2005, 2006); Международная студенческо-аспирантская конференция (Киев, 2006).

За матеріалами дослідження опубліковані 4 статті, з них 3 - у відповідних спеціалізованих фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів з підрозділами, висновків, списку використаних джерел кількістю 170 найменувань. Основний текст дисертації - 152 с.

Похожие статьи




Загальна характеристика роботи - Феномен тембру-амплуа баса в оперному співі XIX-XX століть

Предыдущая | Следующая