ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ - Музична полістилістика у світлі теорії інтертекстуальності

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Домінуючою тенденцією культури другої половини ХХ століття стає інтеграція попереднього історичного жанрово-стильового досвіду в музиці й пошук його нового ціннісно-значеннєвого контексту; саме тому музична культура даного періоду може бути віднесена до особливого типу культури, елементами якої стають цілі культурні традиції, міфопоетичні структури, знакові системи різних епох. Стильове ускладнення культури супроводжує вираження накопиченого нею досвіду. Воно змушує підходити до культури як до особливого роду тексту, таким чином, підсилюючи культурологічне значення останнього та, одночасно, виявляючи важливість, необхідність вивчати культуру як особливий інформаційно-комунікативний феномен, структурно-значеннєву цілісність; проблема стильового змісту культури виявляється суміжною з проблемою тексту

Проблема тексту, його специфіки та організації не є традиційною для музикознавства, це, скоріше, галузь семіотики, лінгвістики, літературознавства. Разом з тим її актуальність і для музикознавців стає все більш очевидною. Підтвердженням цього є зростаючий інтерес до даної проблеми в публікаціях вітчизняних музикознавців. Провідні дослідження в цій галузі акцентують увагу на використанні композиторами різних способів текстових взаємодій і прийомів інтертекстуальності, а, таким чином, на розвитку полістилістики.

Саме тому дана дисертація присвячена проблемі музичної полістилістики в її методологічній значущості для сучасного музикознавства. Особливі чинники актуальності названої проблеми можна знайти у двох основних напрямках: у зв'язку з типологією полістилістики, що спричиняється типологією інтертекстуальних відносин та відповідних підходів до них у музикознавстві; у зв'язку з культурологічним розширенням поняттєво-категоріального апарата музикознавства, насамперед, шляхом затвердження основ музичної текстології та обгрунтування теорії гіпертексту як форми й способу функціонування музичної свідомості.

Об'єкт дисертаційного дослідження - композиторська творчість другої половини ХХ - початку ХХІ століть як сукупність авторських стилів і вираження інтертекстуальних тенденцій сучасної культури.

Предметом дослідження постає музична полістилістика як метод композиторської творчості, що відповідає наміру автора ввести свій задум у загальний стильовий контекст музики, і як знакове вираження множинності музичної свідомості.

Метою дисертації є визначення змісту явища й поняття музичної полістилістики у світлі теорії інтертекстуальності та гіпертексту. Дана мета зумовила необхідність вирішення наступних завдань:

Виявлення актуальних аспектів полістилістики та факторів її типології;

Вивчення феномена інтертекстуальності як шляху й засобу передачі інформації, як способу побудови гіпертексту, як системи взаємодії культурних текстів;

Розгляд прийомів полістилістики як своєрідного коду, знакового вираження результатів функціонування музичної свідомості;

Характеристика гіпертексту як форми й способу функціонування музичної свідомості;

Виявлення семантичних функцій феномена полістилістики у зв'язку з еволюцією конкретної жанрової форми сонати (інструментальної сонати).

Наукова новизна та теоретична цінність дисертаційного дослідження полягають в наступному:

Вперше у вітчизняному музикознавстві досліджується феномен музичної полістилістики в контексті теорії інтертекстуальності; простежуються джерела і шляхи розвитку даного явища;

Пропонується та обгрунтовується типологія музичної полістилістики, аналізуються її авторські моделі;

Виявляються основні підходи до феномена інтертекстуальності в сучасному гуманітарному знанні, а також визначаються суміжні літературознавчі й музикознавчі позиції в галузі теорії інтертекстуальності;

Пропонується типологія інтертекстуальності з боку її текстологічних, естетичних (ціннісних) та композиційно-художніх характеристик;

Зіставляються інтертекстуальний і гіпертекстуальний "вектори" сучасної музичної культури в цілому;

Розкривається ідея гіпертекстуальності музичної свідомості на межі ХХ - XXI століть як інформаційно-комунікативної моделі сучасної композиторської творчості;

У новому аспекті представляються прийоми полістилістики (цитата, алюзія, стилізація, колаж) - і як засоби міжтекстової трансляції, і як "ключові слова", що допомагають декодувати творчий задум;

Поряд із дослідженням камерно-інструментальної творчості сучасних вітчизняних композиторів (В. Сільвестрова, Б. Тищенка, Г. Уствольської, А. Шнітке), уперше аналізується творчість представниці одеської композиторської школи Ю. Гомельської.

Методологічною основою даного дослідження є системно-семіологічний метод в його єдності з історико-стильовим; також у роботі розвиваються компаративний, історіографічний, жанрово-номінативний і аналітичний музикознавчий підходи.

У процесі роботи над дисертацією виникла необхідність використання наукових джерел з різних галузей знань; насамперед, це музикознавчі дослідження: література, присвячена проблемам музичного тексту (М. Арановський, Л. Акопян, О. Козаренко, О. Котляревська, В. Москаленко, І. Пясковський, О. Самойленко, С. Шип), а також онтогенезу і культурогенезу музичної творчості (Н. Горюхіна, І. Котляревський, О. Маркова, В. Медушевський, Є. Назайкінський, С. Скребков); джерела, що акцентують увагу на специфіці стилеутворення в музиці ХХ сторіччя (Н. Герасимова-Персидська, Г. Григор'єва, О. Зинькевич, М. Лобанова, Л. Кияновська, І. Коханик, В. Медушевський, М. Міхайлов, С. Савенко, Б. Сюта); ключові дослідження творчості В. Сільвестрова, Б. Тищенка, А. Шнітке, Г. Уствольської, (А. Андрєєв, В. Бобровський, О. Гладкова, Г. Гнатенко, О. Івашкін, Б. Кац, С. Павлішин, В. Сиров, В. Холопова, Є. Чигарьова, Д. Шульгін,), література, присвячена фундаментальним проблемам музичного аналізу (В. Бобровський, В. Задерацький, Л. Мазель, О. Ручь'євська, В. Цукерман, В. Холопова, Ю. Холопов)

Одночасно для дослідження поняттєвої сутності полістилістики в музиці використовуються логіко-методологічна база лінгвістики й літературознавства, представлена працями Р. Барта, М. Бахтіна, Г. Гадамера, Б. Гаспарова, Ж. Дерріда, Ю. Кристєвої, Ю. Лотмана, В. Руднєва, Б. Успенського, У. Еко, роботи з питань комп'ютерних технологій (Дж. Конклін, Дж. Ландау, Д. Лендлєр, Т. Нельсон, В. Овчинніков, В. Першиков, М. Суботін, В. Епштейн).

Аналітичним матеріалом дисертаційного дослідження є твори Ю. Гомельської, В. Сільвестрова, Б. Тищенка, А. Шнітке, Г. Уствольської. Критерії вибору матеріалу зумовлені, по-перше, наявністю широких спадкоємних зв'язків у творчості вищезгаданих композиторів (продовження традицій композиторської школи, значний вплив на творчість еталонної для ХХ століття постаті Д. Шостаковича, теоретичні роботи та висловлення композиторів стосовно сформованої сучасної стильової ситуації тощо), по-друге, вимогою розкрити значення методу полістилістики для композиторів кінця ХХ початку - ХХІ століть, по-третє, бажанням виявити відмінності стильових концепцій досліджуваної жанрової форми (інструментальної сонати).

Практична цінність дисертаційного дослідження. Результати даного дослідження можуть бути використані в навчальних курсах історії вітчизняної музики та музичної культурології, в курсі аналізу музичних творів, в процесі теоретичної та практично-виконавської інтерпретації музичних творів в класах по спеціальності, а також в окремих розділах навчальних курсів філософії мистецтва, теорії творчого процесу, історії світової й вітчизняної культури ХХ століття. Дисертація містить новий дослідний матеріал з творчості композиторів Ю. Гомельської й Г. Уствольської, котрий може бути використаний у виконавській практиці (при виконанні творів даних композиторів) та виступати посібником у вивченні сучасної композиторської поетики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертація виконана відповідно плану науково-дослідної роботи кафедри історії музики та музичної етнографії ОДМА імені А. В. Нежданової. Дисертація також відповідає перспективному тематичному плану науково-дослідної діяльності ОДМА імені А. В. Нежданової на 2000 - 2006 роки - темі № 13 ("Музична семіологія"). Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради ОДМА імені А. В. Нежданової (протокол № 2 від 25.09.2002).

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення та ідеї роботи були апробовані в циклі лекцій з музичної культурології, обговорювалися на засіданнях кафедри історії музики та музичної етнографії, були представлені на наступних наукових конференціях і семінарах (усього 10): Міжнародна науково-практична конференція "Культура та цивілізація: Схід і Захід" (Одеса, 2003 р.); Міжнародна науково-музична конференція "Схід-Захід: музичне мистецтво і культура" (Одеса, 2003 р.); IV науково-практична конференція українського товариства аналізу музики "Стиль та позастильове у композиторській та музично-виконавській творчості" (Київ, 2003 р.); VI Всеукраїнська науково-теоретична конференція "Молоді музикознавці України" (Київ, 2004 р.); Міжнародна науково-музична конференція "Захід-Схід: музичне мистецтво і культура" (Одеса, 2004 р.); Міжнародна науково-творча конференція "Музичні інформаційні технології: досвід та проблема розвитку" (Одеса, 2004 р.); V науково-практична конференція українського товариства аналізу музики "Феномен художньої цілісності в композиторській та музично-теоретичній творчості" (Київ, 2004 р.); Міжнародна конференція-семинар "Культура та цивілізація: Схід і Захід" (Одеса, 2005 р.); VI науково-практична конференція українського товариства аналізу музики "Динаміка музичного смислоутворення" (Київ, 2005 р.); Міжнародна науково-творча конференція "Трансформація музичної освіти і культури в Україні" (Одеса, 2005 р.).

Провідні положення та висновки дисертації були відбиті в 6 публікаціях; з них 4 у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертаційного дослідження: робота складається із вступу, двох глав (першої - методологічної, що включає п'ять підрозділів, другої - аналітичної, що включає чотири підрозділу), висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації - 230 сторінок, з них 170 основного тексту; перелік літератури включає 333 найменування.

Похожие статьи




ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ - Музична полістилістика у світлі теорії інтертекстуальності

Предыдущая | Следующая