ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ - Музична моторність як категорія музикознавства

В кінці ХХ - на початку ХХІ століття особливо актуальними постають спроби сучасних дослідників виявити загальні принципи музичного мислення, розглянути їх крізь призму культурологічного, історичного, стильового підходів, охопивши єдиною концепцією еволюцію музичної культури. Наявність таких принципів засвідчує цілісна система музичних категорій, що поєднує у собі художньо-поняттєву та науково-поняттєву сфери, підтверджуючи певну спорідненість науки і мистецтва як вищих форм людського пізнання.

Актуальність дослідження Категорії "музична моторність" на рівні запровадженого нами концепційного підходу можна визначити багатьма причинами. По-перше, тісно пов'язана з проблемою руху, проблема моторності в музиці має суттєве значення як для музикознавства, так і для мистецтва в цілому, оскільки створення загальноестетичної теорії моторності як впорядкованості, що породжує саму художність, неможливо без даних конкретних мистецтвознавчих наук. У музиці буквально всі параметри звучання пов'язані з категорією руху. Тому очевидно, що багатоскладність, комплексність власне музичної моторності полягає у нерозривному зв'язку звучання і часового фактору - як фактору руху, що породжує надзвичайно об'ємне предметне поле категорії "музична моторність".

По-друге, виявлення зв'язку музики з пластикою набуло важливого значення в сучасному музикознавстві. Цей зв'язок обумовлений самою біологічною природою людини, що має два способи сенсомоторного самовираження - звуковий та руховий. Більш того, з точки зору часової природи музики, моторність - це її основоположна якість. При цьому існує зворотна взаємодія - рух є джерелом музики і "найважливішим засобом моделювання музичної мови" (В. Медушевський).

Аналіз праць Б. Асаф'єва, Є. Назайкінського, М. Арановського, В. Москаленка та ін. показав, що проблема взаємодії музики і руху в різних видах музичної діяльності і мистецтва є дійсно актуальною. Різні її аспекти, як правило, вивчаються у зв'язку з виконавською інтонацією. Це роботи, присвячені: здійсненню системного підходу до виконавської інтонації (М. Берлянчик), висвітленню психофізіологічних основ інструментальної імпровізації (С. Мальцев), аналізу пластичного початку у структурі виконавського інтонування (В. Колоней), виявленню механізмів слухомоторного синтезу в музично-виконавському процесі (В. Якубовська), осмисленню взаємозв'язку руху і слуху музиканта-виконавця як "системи зі складним партнерством" (М. Старчєус), дослідженню взаємозв'язку звукового плану вираження зі сферою пластичного відображення в процесі музичного сприйняття (Т. Рибкіна), розкриттю феномену пластичності в балетній музиці (О. Зінич, О. Астахова) та ін. Проте, існують і "білі плями": наприклад, питання взаємозв'язку інтонаційних образів музики і образів всіляких рухів, що піднімаються майже всіма найбільшими вітчизняними музикознавцями, але в музиці і дотепер залишаються мало вивченими, причому це стосується, насамперед, сфери пластики.

Визначення категорії музичної моторності, як "пульсації життєвої енергії в звуках", можна зустріти в надто обмеженому колі музично-теоретичних робіт. А єдності у визначенні терміну музичної моторності в сучасній науці поки що не існує. Вже цей факт свідчить про те, що перед нами надзвичайно складне явище, схильне до історичних трансформацій.

Об'єктом дослідження є явище моторності у музиці як форма осмислення руху всього навколишнього світу і людини в ньому.

Предметом дослідження є моторність у науково-поняттєвій системі музикознавства і у художньо-поняттєвій системі музики, що відповідає розумінню музичної моторності як категорії.

Метою дослідження є доведення і обгрунтування категоріального значення музичної моторності на підставі концепційного підходу, тобто з урахуванням всіх можливих системних зв'язків поняття музичної моторності, які б відобразили складність буття цього явища.

Позначена мета викликала необхідність Вирішення наступних завдань:

    1. Визначення науково-теоретичного генезису та напряму еволюції поняття музичної моторності, його категоріального значення та системних зв'язків. 2. Розробка концепційного підходу як інтеграції певних методів до категорії музичної моторності. 3. Розгляд музичної моторності у річищі семіотичного підходу та у контексті музичної мови. 4. Визначення складових концепційного полю музичної моторності та її власної структури. 5. Розкриття змісту музичної моторності як художнього поняття у образно-смисловій системі музики. 6. Створення жанрово-стилістичної типології музичної моторності. 7. Виявлення логіко-семантичних прототипів моторності в музиці.

Матеріали дослідження. Теоретична спрямованість роботи зумовлює звернення до матеріалу певних дослідних теорій, положень, визначень, теоретичних позицій, а саме до:

    - естетико-філософських, психофізіологічних, психологічних та культурологічних досліджень (І. Сєченов, М. Бернштейн, І. Павлов, Б. Теплов, О. Леонтьєв, В. Вернадський, Л. Виготський, М. Гумільов); - основних положень теорії Б. Яворського та Б. Асаф'єва про інтонацію та моторно-інтонаційну природу музики; - праць з області музикознавства, які пов'язані з проблемою інтонаційно-моделюючого характеру музичної образності (Л. Мазель, В. Медушевський, Є. Назайкінський, С. Скребков, В. Бобровський, М. Арановський, В. Задерацький, О. Сокол); - досліджень, присвячених музикознавчим та хореографічним аспектам танцювальних жанрів (М. Друскін, В. Верховинець, З. Лісса, О. Гуменюк, Т. Баранова, Е. Корольова).

Аналітичною базою дослідження послужили інструментальні наспіви різноманітних українських народних танців; твори українських композиторів ХІХ-ХХ століть з різними проявами музичної моторності; твори європейських композиторів XIХ-ХХ століть, в яких так чи інакше використовується та трансформується жанр вальсу.

Методологія дослідження. В процесі вирішення вказаних задач нами були використані та модифіковані, відповідно до специфіки предмету дослідження, різні наукові методи. Головною відправною методичною позицією роботи стає положення І. Котляревського стосовно еволюції мислення в музично-художній сфері і відбиття цієї еволюції в двох рівноцінних мовних системах: в засобах музичної виразності і в поняттєвому апараті музикознавства. Розгляд музичної моторності як своєрідної системи знаків веде до застосування семіотичного методу, що дозволяє визначати денотати моторних значень у музиці. При вивченні наукової літератури використовувався теоретико-компоративний підхід до обробки джерел. При розгляді музичних творів у процесі вибудовування семантичної моторної моделі застосовувався системно-структурний підхід, спрямований на виявлення внутрішніх і зовнішніх зв'язків елементів музичної моторності як засобів створення цілісності. Вивчення генезису музичної моторності, етапності її формування, викликало необхідність застосування принципу історизму. Функціональний розгляд явищ став необхідним для обгрунтування і вибудовування подієвого ряду кожного структурного та семантичного шару музичної моторності. Важливо позначити, що синтез, розвиток і оновлення вказаних методів відбувається в руслі концепційного підходу.

Наукова новизна Дослідження полягає в тому, що вперше пропонується цілісне системне вивчення музичної моторності, надається широке музикознавче обгрунтування її визначенню. Вперше застосований концепційний підхід дозволяє виявити подвійний смисл музичної моторності як музичного явища та музикознавчого поняття, надати їй категоріального статусу, в зв'язку з чим позначено концепційне поле явища. Висвітлено єдиноприродність "якісного" руху, в тому числі тілесного та музичного жестів. Залучені та аргументовані нові терміни, що є супутніми категорії "музична моторність": музичний жест, артикуляційно-ритмічна формула, квомота, моторне інтонування, моторна інтонація, музичні моторні універсалії, моторний фонд музичного жанру, музично-моторний базис культури чи епохи, моторний образ всесвіту. Доведено сформованість та усталеність комплексу засобів, що зумовлює структуру музичної моторності. Узагальнено типологію музичної моторності та систематизовано артикуляційно-ритмічні формули українських народних танців, які стали основою аналізу музики моторних жанрів українських композиторів. Виявлено особливості використання європейськими композиторами ХІХ-ХХ ст. вальсовості як логіко-семантичного прототипу.

Сформульовані положення складають Особистий внесок Автора в музикознавство і Виносяться на захист Дисертації.

Теоретична цінність Дослідження полягає в тому, що поставлені проблеми можуть стимулювати подальше вивчення явища музичної моторності, а також нове осмислення "немоторних" типів музики, що є дуже важливим, наприклад, при вивченні позаєвропейських музичних культур і цілого ряду явищ сучасної музики. Крім того, запропонований нами метод вивчення музичної моторності як енергії музичного руху дає новий матеріал для обгрунтування і уточнення мистецтвознавчого і загальноестетичного розуміння руху, для розкриття діалектики загального і особливого в структурі і функціях художнього руху в різних видах мистецтва.

Практичне значення дисертації Полягає, по-перше, в тому, що в ній узагальнений значний обсяг фактологічного матеріалу, пов'язаного з генезисом і семантикою музичної моторності, що надає можливість використання матеріалів дослідження в наступних курсах: аналіз музичних творів, теорія та історія художніх стилів в мистецтві, теорія та історія культури, теорія та історія виконавства.

По-друге, знання жестової природи музичної моторності допоможе музиканту в процесі виконання твору вірно розподіляти прийоми агогіки та артикуляції, темпові градації, доводити виконання до професійно-точного відображення "життєво-інтонаційного потоку", тобто "ритму життєвої пульсації в музиці".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження погоджена з планами роботи кафедри теорії музики та композиції і відповідає змісту перспективного тематичного плану науково-дослідної діяльності ОДМА імені А. В.Нежданової на 2000-2006 роки, зокрема темі №1 - "Логіка і методологія музикознавчого дослідження". Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради ОДМА імені А. В.Нежданової від 28.09.2001 р., протокол №2.

Апробація матеріалів. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри теорії музики та композиції Одеської державної музичної академії ім. А. В.Нежданової. Основні ідеї та положення роботи були викладені в доповідях на 13 всеукраїнських та міжнародних конференціях: Міжнародна наукова конференція, присвячена пам'яті Ф. Колеси та А. Лорда "Усна епіка: етнічні традиції та виконавство" (Київ, 1997); Міжнародний музикологічний семінар "Трансформація музичної освіти: культура та сучасність" (Одеса, 1998); Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених "Молодежь третьего тысячелетия: гуманитарные проблемы и пути их решения" (Одеса, 2000); Міжнародний музикознавчий семінар "Музыкальная культура: Восток-Запад" (Одеса, 2001); Міжнародна науково-методична конференція "Трансформация музыкального образования: проблемы исполнительства" (Одеса, 2001); Міжнародний музикознавчий семінар "Схід-Захід: музичне мистецтво і культура" (Одеса, 2002); Міжнародна науково-практична конференція "Восток-Запад: культура и цивилизация" (Одеса, 2002); Міжнародна науково-практична конференція "Захід-Схід: музичне мистецтво і культура" (Одеса, 2003); Міжнародна науково-практична конференція "Культура та цивілізація. Схід та Захід" (Одеса, 2003); Міжнародний музикологічний семінар "Трансформація музичної освіти: культура і сучасність", присвячений К. Ф.Данькевичу (Одеса, 2003); Всеукраїнська науково-теоретична конференція "Шляхи новаторства в українській музиці ХХ століття" (до 115-ї річниці від дня народження Л. М.Ревуцького) (Київ, 2004); VI Всеукраїнська науково-теоретична конференція "Молоді музикознавці України" (Київ, 2004); Міжнародна наукова-творча конференція "Музичні інформаційні технології. Досвід та проблема розвитку" (Одеса, 2004).

Основні положення та висновки Дослідження були опубліковані у 8 одноосібних статтях, з яких 5 розміщені у фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел кількістю 288 найменувань та двох додатків. Обсяг роботи складає 197 сторінок.

Похожие статьи




ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ - Музична моторність як категорія музикознавства

Предыдущая | Следующая