Загальна характеристика роботи - Елементарний контрапункт в теорії строгого стилю

Інтонаційний шенкеріанський дидактика контрапункт

Актуальність теми. Строгий стиль, подібно латинській мові, можна розглядати або як мертвий історичний баласт, або як живе джерело європейської культури. Лише друга точка зору дозволяє осмислити роль строгого стилю в сучасній музичній культурі: малопомітний в її багатоголоссі, він, подібно до витриманого голосу - майже нечутного конструктивного стрижню поліфонічної тканини, утворює міцний фундамент професійної музичної діяльності і водночас є взірцем втілення духовного начала в музиці. Вивчення закономірностей взаємодії між технічними і виразовими засобами строгого стилю нерозривно пов'язане із вдосконаленням наукового апарату поліфонічної теорії.

Впливова в зарубіжному музикознавстві дидактика елементарного контрапункту систематизувала технологічні норми "шкільного" строгого стилю, узагальненню і верифікації яких перешкоджає висунута Г. Шенкером теза про художню "неповноцінність" музики XV-XVI ст. Вітчизняна інтонаційна теорія володіє достатнім науковим потенціалом для осмислення накопиченого дидактикою досвіду. Проте реалізації цього потенціалу перешкоджає насторожене ставлення до церковної музики і традиційних форм вивчання контрапункту, що склалося в радянський період. Розрив між теоретично неосмисленим емпіричним досвідом зарубіжної дидактики і нереалізованим пояснювальним потенціалом вітчизняної теорії свідчить про актуальність вибраної теми і є проблемою, на вирішення якої націлена дана дисертація.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі гармонії і поліфонії Харківського державного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського і відповідає комплексній темі №2 "Теоретико-методологічні проблеми сучасного музикознавства в контексті традицій і новаторства" перспективного тематичного плану науково-дослідної роботи на 2002-2007 рр. Тема затверджена на засіданні Вченої ради Харківського державного університету мистецтв їм. І. П. Котляревського (протокол № 6 від 8 лютого 2007 р.).

Метою даного дослідження є осмислення шенкеріанської концепції елементарного контрапункту на базі інтонаційної теорії. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

    - перетворити концептуальну структуру елементарного контрапункту відповідно до вимог інтонаційної теорії; - побудувати хроноструктурну модель, що відображає відносини між "шкільним" і реальним строгим стилем; - систематизувати і доповнити в межах оновленої концепції елементарного контрапункту уявлення про прекомпозиційні засоби поліфонії строгого стилю.

Об'єктом дослідження є вчення про поліфонію строгого стилю в єдності теоретичного, аналітичного і дидактичного аспектів.

Предметом дослідження є концепція елементарного контрапункту в розвитку, спрямованому на узагальнення уявлень про прекомпозиційні засоби строгого стилю.

Методи дослідження визначаються трьома різними ракурсами розгляду елементарного контрапункту на методологічній основі інтонаційної теорії. Вивчення його термінологічного об'єму і перспектив функціонування у вітчизняній поліфонічній теорії зумовило використання аналітичного, системного і компаративного методів у межах концепції "нормальної науки" Т. Куна. Специфіка вчення про контрапункт як галузі гуманітарного знання, пов'язаної із змінною художньою практикою, викликала необхідність звернутися до хроно-структурного методу, розробленого М. С. Каганом. Виявлення закономірностей метроритмічної і звуковисотної організації строгого стилю визначило вживання в третьому розділі методу моделювання в контексті семіотичних концепцій мови Ф. де Соссюра, Л. Єльмсльова та ін.

Наукова новизна дослідження. В термінологічну систему вітчизняної поліфонічної теорії вперше введене поняття "елементарний контрапункт". Дістали подальший розвиток уявлення про еволюцію теорії строгого стилю, де виділено чотири етапи: аутентичний, консервативний, канонічний і науково-дослідний. Перетворення концептуальної структури елементарного контрапункту дозволило сформувати систему фігур строгого стилю і виявити в ній фундаментальну залежність між тривалістю і звуковисотним потенціалом ноти.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх застосування в учбових курсах поліфонії і музично-теоретичних систем, а також в аналітичних дослідженнях поліфонії строгого стилю.

Апробація результатів дисертації. Робота обговорювалася на засіданнях кафедри гармонії і поліфонії ХДУМ їм. І. П. Котляревського, її положення викладені у виступах на Міжвузівській науково-методичній конференції "Актуальні проблеми музичного і театрального мистецтва: мистецтвознавство, педагогіка, виконавство" (Харків, 2004), Всеукраїнській науково-методичній конференції викладачів середніх спеціальних музичних шкіл "Формування творчої особистості в інформаційному просторі сучасної культури" (Харків, 2005), Міжнародній науковій конференції "Універсалізм Гете в мистецтвознавчому відображенні" (Харків, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції "Звук і знак: середньовіччя, бароко, сучасність" (Київ, 2006), Сьомій науково-практичній конференції українського товариства аналізу музики "Музична творчість і наука: параметри взаємодії" (Київ, 2006).

Публікації. За темою дисертації опубліковано чотири статті в фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація викладена на 211 сторінках, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 168 найменувань на 14 сторінках. Матеріали дисертації проілюстровано 2 таблицями та 33 нотними прикладами. Обсяг основного тексту дисертації становить 190 сторінок.

Похожие статьи




Загальна характеристика роботи - Елементарний контрапункт в теорії строгого стилю

Предыдущая | Следующая