ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ - Інтерпретація музики бароко на баяні (теоретико-виконавський аспект)

Останні десятиріччя ХХ - початок ХХІ століття в українській музичній науці позначені виразною тенденцією зростання інтересу дослідників до проблем музичної інтерпретації. Зазвичай, аналітичною призмою, крізь яку здійснюється оцінювання тих чи інших творчих процесів у музиці, постає музичне виконавство у різних фахових іпостасях. І це закономірно, адже саме завдяки творчій інтенції музиканта-виконавця забезпечується процес музичної комунікації. Саме виконавець опиняється в центрі умовної горизонтально-вертикальної схеми, що відображає специфіку сучасних процесів комунікації в музиці, які актуалізують одночасну присутність у культурі множинності індивідуальних, національних та епохальних стильових систем, гарантують неперервність та спадкоємність професійних традицій.

Стрімко утверджуючись у сфері камерно-інструментального виконавства, баянне мистецтво посідає особливе місце у зазначених процесах. Однією з вагомих підстав цього утвердження є специфічна якість тембрального звучання, що пов'язана з природою баяну як міхового клавішно-пневматичного язичкового музичного інструмента і якнайповніше відповідає відтворенню музики епохи бароко, звернення до якої є показовим для сучасного баянного виконавства.

У репертуарі баяніста музичні твори епохи бароко займають значне місце. Вагомою є їх роль у навчально-педагогічному процесі усіх ланок музичної освіти, у репертуарі концертуючих виконавців. Виконання барокових творів є обов'язковим на міжнародних музично-виконавських конкурсах: "Фогтландські дні музики" (м. Клінгенталь, Німеччина), "Citta di Castelfidardo" (м. Кастельфідардо, Італія), "Акорди Львова" (м. Львів, Україна), "Кубок Кривбасу" (м. Кривий Ріг, Україна), "Кубок Севера" (м. Череповець, Росія) та ін.

Незважаючи на це, досі не існує концепційних наукових досліджень, присвячених проблематиці інтерпретації баяністом музики епохи бароко. Необхідність комплексного розв'язання цих питань і обумовлює Актуальність теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема дисертації відображає певні напрямки наукових досліджень кафедри теорії музики ЛДМА ім. М. В. Лисенка, під керівництвом якої здійснювалась її розробка, відповідає темі №6 "Музично-виконавське мистецтво: теорія, історія, практика" перспективного тематичного плану науково-дослідної діяльності Львівської державної музичної академії ім. М. В. Лисенка на 2002-2006 рр.

Метою роботи є створення теоретичного підгрунтя інтерпретації музичних творів доби бароко на баяні.

У дисертації поставлені наступні Завдання:

    1. Вивчити стан сучасної музикознавчої думки у галузі теорії та історії музичних стилів, музичної інтерпретації. 2. Проаналізувати жанрово-стильові особливості барокових творів у контексті проблематики виконання їх на баяні. 3. Розглянути певний спектр виконавсько-інтерпретаційних концепцій барокових композицій у фортепіанному та органному виконавстві. 4. Порівняти інтерпретації окремих барокових опусів різними музикантами-баяністами. 5. Обгрунтувати основні засади теоретико-виконавського підходу до інтерпретації на баяні різноманітних жанрових моделей барокових композицій. 6. На основі плюралізму виконавських тлумачень як чинника адекватного втілення художнього звукоідеалу барокової композиції здійснити пошуки "універсальної інтерпретаційної моделі".

Об'єктом дослідження Послужили інструментальні твори епохи бароко різних національних композиторських шкіл - німецької (Й. С. Бах, Д. Букстехуде, Г. Ф. Гендель, І. Кунау, Г. Пахельбель, Й. Фробергер), французької (Ф. Куперен, Ж. Ф. Рамо), англійської (Дж. Булл, Дж. Дауленд, Г. Персел), італійської (А. Вівальді, Дж. Б. Віталі, Б. Маріні, Д. Скарлатті, Дж. Тартіні) та інших. Однак центральне місце у дослідженні посідає стиль пізнього бароко, зокрема, твори Й. С. Баха.

Предметом дисертаційного дослідження є процес інтерпретації музикантом-виконавцем творів доби бароко на баяні.

Наукова новизна результатів дослідження Полягає у тому, що в дисертації вперше в українському музикознавстві концепційно обгрунтовано основні теоретико-виконавські засади інтерпретації барокової музики на баяні. У роботі вперше осмислено та дефініційно конкретизовано поняття "універсальна інтерпретаційна модель", що базується на всебічному вивченні семантики та поетики барокових композицій.

Основними Методами, застосованими у дисертації є: аналітичний - при вивченні наукової літератури; теоретичний - в осмисленні концептуальних засад творчої діяльності, що проявляються в зумовленості виконавсько-інтерпретаційних концепцій стильовими особливостями виконуваної музики; традиційно-музикознавчий - при аналізі музичних творів епохи бароко; історико-герменевтичний - при вивченні традицій інтерпретацій барокових творів піаністами, органістами, баяністами; комплексний підхід - у системному теоретико-виконавському осмисленні предмету дослідження.

Методологічною основою послужила теорія інтонації Б. Асаф'єва та вчення Е. Курта про поліфонічну мелодику, зокрема, фазовість барокової композиції.

Теоретичною базою дисертації є наукові праці:

    1. У галузі історичного та теоретичного музикознавства, зокрема з проблем музичної форми, стилю, жанру - Б. Асаф'єва, В. Бобровського, Н. Горюхіної, В. Задерацького, В. Медушевського, М. Михайлова, Є. Назайкінського, С. Скребкова, та ін. 2. У галузі теорії та історії музичного виконавства - А. Алєксєєва, Е. Борисенка, І. Браудо, В. Власова, М. Давидова, М. Імханицького, О. Катрич, Н. Кашкадамової, Н. Корихалової, Ф. Ліпса, Я. Мільштейна, В. Москаленка, М. Оберюхтіна, А. Черноіваненко та ін.

Практичне значення. Запропонована в дисертації наукова концепція забезпечує теоретичне підгрунтя для творчого осмислення барокових творів виконавцем-баяністом.

Основні положення дисертації можуть використовуватись у лекціях з фаху для виконавців на баяні усіх ланок музичної освіти, у концертній практиці баяністів, а також у навчальних курсах "Музичної інтерпретації", "Теорії та історії музичного виконавства", "Методики викладання гри на баяні", "Аналізу музичних творів", "Історії виконавських стилів" тощо.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри теорії музики ЛДМА ім. М. В. Лисенка. Її основні положення отримали всебічну апробацію у власній педагогічній та концертно-виконавській практиці автора, а також були викладені у виступах на українських та міжнародних конференціях: "Академічне народно-інструментальне мистецтво України XX - XXI століть" (м. Київ, 2003 р.); "Музикознавчі студії - 2004" (м. Львів, 2004 р.); "Культуротворча парадигма українського націєтворення" (м. Івано-Франківськ, 2005 р.); І, ІІ та ІІІ-ї Міжнародних науково-практичних конференцій "Актуальні питання баянно-акордеонного виконавства та педагогіки в мистецьких навчальних закладах" (м. Луганськ, 2002 р., 2003 р., 2005 р.).

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (350 найменувань), дискографії (8 найменувань) і нотних додатків (129 прикладів). Обсяг основного тексту дисертації складає - 179 сторінок, список використаних джерел - 28 сторінок, нотних додатків - 48 сторінок. Загальний обсяг дисертації - 255 сторінок. У дисертації подано 5 таблиць та 3 схеми (в основному тексті).

Публікації. Результати дослідження висвітлюються у п'яти одноосібних наукових статтях у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Похожие статьи




ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ - Інтерпретація музики бароко на баяні (теоретико-виконавський аспект)

Предыдущая | Следующая