Висновки - Аналіз нормативних показників ліквідності та дохідності банку

В Україні, на мою думку, процеси дерегулювання банківської діяльності, зокрема лібералізації контролю за банківською ліквідністю та підвищення ролі саморегулювання банками своєї ліквідності, матимуть перспективи розвитку, проте не найближчим часом. Поки що зарано послаблювати вимоги щодо нормативів ліквідності банків, особливо за умови браку самообмежень у цій сфері з боку банківського менеджменту та недостатньо стабільної економічної ситуації.

Таким чином, економічні нормативи є забезпечувальним інструментом центрального банку: їх дотримання забезпечує певний мінімально необхідний рівень ліквідності кожного окремого банку в банківській системі країни. Проте через статичність та ретроспективність показників нормативів вони не можуть бути точними і єдиними індикаторами ліквідності банків, а їх дотримання є необхідною, але недостатньою умовою забезпечення ефективного управління банківською ліквідністю.

Отже, банкрутство комерційних банків, що є очевидним слідством неправильної політики в області управління ліквідністю й дохідністю, ударяє не тільки по гаманцях клієнтів. Мова йде про завдання збитків суб'єктам економіки, що постачає банки ресурсами, а у випадку масового характеру - економіці країни в цілому. Проблема управління активами й пасивами з метою підтримки ліквідності є однієї із ключових для українських банків.

Ліквідність - одна з узагальнених якісних характеристик діяльності банку, що обумовлює його надійність. Оптимізація управління активами й пасивами для забезпечення ліквідності й дохідності - актуальне завдання як сучасного банківського менеджменту, так і сучасної теорії фінансів. Зниження процентної маржі змушує кредитні установи більш ретельно підходити до проблемі формування оптимального ліквідного портфеля. Ліквідність банку являє собою динамічний стан, що відображає здатність вчасно виконувати зобов'язання перед кредиторами й вкладниками за рахунок управління своїми активами й пасивами. Критерієм ліквідності банку є спряженість всіх його активів і пасивів по строкам і сумам, у випадку ж виникнення невідповідності - здатність забезпечити себе ліквідними активами. [32]

Банк виступає як самостійний фінансовий інструмент. За свою діяльність, за надання послуг він повинен одержувати доход, що покриває його витрати, так щоб вартість його послуг була на рівні, достатньому для подальшого розвитку. Для цього йому необхідно оптимізувати управляння дохідністю. Ліквідність комерційного банку зв'язана, з одного боку, з забезпеченням своєчасного наявного й безготівкового грошового обігу по рахункам своїх клієнтів, а у зв'язку із цим - з підтримкою відповідності між активними й пасивними операціями по строках закінчення вимог й зобов'язань; а з іншого боку - зі здатністю банку зберегти свою власну вартість як об'єкта економічних відносин.

На ліквідність та дохідність банку впливає ряд факторів. Деякі з них очевидні, їх вплив безсумнівно, інші впливають на ліквідність та дохідність банку побічно, тому їх можна виявити тільки після відповідного аналізу.

Ліквідність банківської системи залежить від ліквідності кожного окремого банку, оскільки банки зв'язані прямо з ринком міжбанківських позик й депозитів, а також за допомогою розрахункових і клірингових центрів. Банкрутство банку, що має широку кореспондентську мережу й виступає посередника в міжбанківських платежах, несприятливо позначиться на роботі всіх його кореспондентів.

Втрата ліквідності одним або декількома банками не повинна підривати ліквідність всієї банківської системи. Очевидно, що ці процеси, що відбуваються у банківській сфері, так чи інакше повинні контролюватися Національним Банком України, який повинен відслідковувати також стан розрахункової системи, міжбанківського, фондових, валютного ринків. Таким чином, ліквідність банківської системи залежить від ефективної системи банківського нагляду й від здатності банківського сектора відповідати потребам економічних суб'єктів по оптимальної організації розрахунково-платіжного обороту. [12] Національним банком України для оцінки ліквідності комерційних банків використається система показників (нормативів, коефіцієнтів), що визначають бажані або припустимі з погляду регулювальних органів співвідношення активних й пасивних частин балансу банку. Така система звичайно містить у собі показники поточної, коротко - і довгострокової ліквідності, що характеризують стабільність пасивів, рухливість активів, відповідність між пасивними й активними операціями по строках їхнього проведення, здатність банку виконувати свої зобов'язання. [10]

На сьогоднішній момент у банківській системі України існують значні диспропорції між активами й пасивами по строках розміщення й залучення, а тому найменші потрясіння й нестійкість економіки можуть привести до кризі ліквідності. Оскільки виключати можливість виникнення таких ситуацій не можна, те необхідно заздалегідь прийняти заходи щодо мінімізації небажаних наслідків можливих кризових явищ. Для того щоб розробити й застосувати дані міри, необхідно виявити джерела потенційної погрози підриву ліквідності банківської системи. [8]

Що стосується мір, що сприяють підвищенню ліквідності й платоспроможності банку, що виявився на межі своєї ліквідності внаслідок неписьменного і неефективного управління активами й пасивами, недооцінки ринку, недоліків в аналітичній роботі й інших причинах, то можна виділити

Наступні напрямки.

По-перше, банку необхідно оцінювати ліквідність балансу шляхом розрахунку коефіцієнтів ліквідності. У процесі аналізу балансу можуть бути виявлені відхилення від припустимих значень, які потрібно привести у відповідність із нормативними показниками.

Досвід роботи комерційних банків показує, що банки одержують більше прибутку, коли функціонують на грані мінімально припустимих значень нормативів ліквідності, тобто повністю використовують надавані їм права по залученню грошових кошти як кредитні ресурси. Отже, доцільно приділяти основну увагу ефективному керуванню активами, а саме високоприбутковим операціям. У той же час особливості роботи банку як установи, що засновує свою діяльність на використанні кошти клієнтів, диктує необхідність дотримання показників ліквідності. Максимальна ліквідність досягається при максимізації залишків у касах і на кореспондентських рахунках стосовно іншим активам. Але саме в цьому випадку прибуток банка мінімальний.

Максимізація дохідності вимагає не зберігання коштів, а їхнього використання для видачі позичок і здійснення інших інвестицій. Оскільки для цього необхідно звести касову готівку й залишки на кореспондентських рахунках до мінімуму, максимізація прибутку ставить під погрозу безперебійність виконання банком своїх поточних зобов'язань перед клієнтами.

Отже, сутність банківського управління активами й пасивами з метою підтримки ліквідності складається в гнучкому сполученні протилежних вимог ліквідності й дохідності. Цільова функція управління активами й пасивами комерційним банком укладається в максимізації прибутку при обов'язковому дотриманні встановлюваним й обумовлених самим банком економічних нормативів.

По-друге, банк повинен визначати потреба в ліквідних кошти хоча б на короткострокову перспективу. У рішенні цього завдання допоможе також попереднє вивчення господарських і фінансових умов на місцевому ринку, специфіки клієнтури, можливостей виходу на нові ринки, а також перспектив розвитку банківських послуг, а саме, відкриття нових видів рахунків, проведення операцій по лізингу, факторингу й т. д. Причому, необхідно враховувати також й загальнонаціональні фактори. Наприклад, зміни в грошово-кредитній політиці, в законодавстві й т. д., тобто регулювання вимог до ліквідності банків з боку монетарної влади.[39]

Виходячи з прогнозної величини необхідних ліквідних кошти банку потрібно сформувати ліквідний резерв для виконання непередбачених зобов'язань, поява яких може бути викликано зміною стану грошового ринку, фінансового становища клієнта або банка партнера. Також менеджери по управлінню ліквідністю повинні прогнозувати з досить високою часткою ймовірності, коли найбільш великі вкладники й користувачі кредитів банку планують зняти кошти з рахунку або збільшити внески. Це дозволяє керуючим планувати свої дії у випадку виникнення дефіциту або надлишку ліквідних кошти.

По-третє, підтримка ліквідності та дохідності на необхідному рівні здійснюється при допомоги проведення певної політики банку в області пасивних й активних операцій, вироблюваної з урахуванням конкретних умов грошового ринку й особливостей виконуваних операцій. Тобто банк повинен розробити грамотну політикові управління активними й пасивними операціями й, наприклад, відбити її в спеціальному положенні "Управління активами й пасивами".

Таким чином, кожен комерційний банк повинен самостійно, шляхом ефективного управління активами й пасивами, забезпечувати підтримка своєї ліквідності на заданому рівні на основі як аналізу її стану, складного на конкретні періоди часу, так і прогнозування результатів діяльності й проведення надалі науково обгрунтованої економічної політики в області формування статутного капіталу, фондів спеціального призначення й резервів, залучення позикових кошти сторонніх організацій, здійснення активних кредитних операцій.

Похожие статьи




Висновки - Аналіз нормативних показників ліквідності та дохідності банку

Предыдущая | Следующая