Висновки - Національний банк як орган державного регулювання ринку фінансових послуг

Світовий досвід з поглядів організації систем нагляду за фінансовими послугами можна умовно поділяти на дві великі групи: країни, де фінансові інститути спеціалізуються на управлінні фінансовими активами, та країни, де фінансові установи створюються здебільшого для надання посередницьких послуг. До першої групи належать більшість країн англосаксонської правової системи, для яких є характерним широкий розвиток інституту довірчого управління, нерозривно пов'язаного з поняттям "довірчої власності", зокрема, на фінансовому ринку.

Так, у США найбільш розвиненими фінансовими установами є інвестиційні фонди та страхові компанії, у Великій Британії та Канаді значна частина вкладів припадає на трастові компанії та довірчі фонди. Для таких країн, відповідно, більш властиве функціонування єдиного наглядового органу на фінансовому ринку, який поєднує функції контролю у всіх фінансових операціях - як в операціях з цінними паперами, так і в операціях з іншими активами, оскільки у діяльності фінансових установ тут вони є майже невіддільні. Наприклад, у Великій Британії для регулювання створений один інститут - Адміністрація фінансових послуг, у Канаді - Управління нагляду за фінансовими послугами.

У свою чергу, у країнах, наближених до континентальної системи права, фінансові послуги більше подібні до послуг представницьких або посередницьких. Тут вказана єдність функцій нагляду не є характерною. Наприклад, у Польщі в сфері недержавного пенсійного забезпечення бере участь ціла низка структур: органи банківського нагляду, Державне бюро страхового нагляду, Комісія з цінних паперів та бірж, Бюро нагляду за пенсійними фондами. За такої системи показовою є різноплановість послуг фінансових установ та, відповідно, багатосекторна система нагляду.

В Україні в процесі інтеграції державного управління фінансовими ринками наразі обмежилися лише небанківськими фінансовими установами, (щоправда, за необгрунтованим виключенням інвестиційних фондів і компаній). На наш погляд, у сучасних умовах Україна не готова до глобальної інтеграції наглядових структур як у межах об'єднання функцій комісій, так і в межах повноважень усіх органів нагляду на фінансовому ринку.

Натомість зміни в розподілі контрольних повноважень, з огляду на дотримання одноманітності та обгрунтованості дій у контролі об'єктів та суб'єктів, є об'єктивно необхідними. Вони однозначно сприятимуть усуненню проблем перетину, дублювання повноважень або уникнення нагляду в окремих операціях, а також конфлікту інтересів та сфер впливу регулюючих органів на фінансовому ринку України.

Похожие статьи




Висновки - Національний банк як орган державного регулювання ринку фінансових послуг

Предыдущая | Следующая