Фактори, що впливають на рівень ліквідності та дохідності комерційного банку та їх значення - Аналіз нормативних показників ліквідності та дохідності банку

Істотний вплив на своєчасне повернення позичок і тим самим на ліквідність балансу банку робить ступінь кредитоспроможності позичальників банку. Чим більше частка високо ризикових кредитів у кредитному портфелі банку, тим нижче його ліквідність.

Ліквідність банку залежить і від ступеня ризику окремих активних операцій: чим більше частка високо ризикових активів у балансі банку, тим нижче його ліквідність. До надійних активів прийнято відносити наявні грошові кошти, а до високо ризикових - довгострокові вкладення банків.

Залежить ліквідність також і від структури пасивів балансу. Якщо по вкладах до запитання вкладники вправі зажадати гроші в будь-який момент, то строкові вклади перебувають у розпорядженні банку більш-менш тривалий період. За інших рівних умов, підвищення питомої ваги вкладів до запитання, і зниження частки строкових вкладів - знижує банківську ліквідність. Надійність депозитів і позик, отриманих банком від інших кредитних установ, також впливає на рівень ліквідності балансу.[22]

Ліквідність банку тісно пов'язана з поняттям ліквідності балансу. Цей показник визначається співвідношенням вимог (статей активу) та зобов'язань (статей пасиву) на певний момент часу. Ліквідність банківського балансу є складовою загальної ліквідності банку, а відтак процедура визначення ліквідності балансу є необхідним етапом аналізу рівня ліквідності банку.

Проте ліквідність балансу є лише необхідною, але не достатньою умовою для висновків про те, що банк ліквідний. Насправді може виникнути ситуація, коли банк повністю чи частково неліквідний (тобто не має можливості постійно підтримувати свою ліквідність), і разом з тим його баланс достатньо ліквідний. Виникнення такої ситуації пов'язане із невідповідністю між строками розміщення активів та строками виконання зобов'язань банку.

У банку потреба в ліквідних коштах може виникнути як під час здійснення пасивних операцій, так і внаслідок проведення активних операцій, якщо рішення про розміщення коштів приймається раніше, ніж знайдено відповідні джерела фінансування (табл. 1.2.1).

Таблиця 1.2.1

Джерела формування та напрями використання ліквідних коштів

Операції

Попит

Пропонування

1

2

3

Активні

Операції

Находження кредитних заявок,

Які банк вирішує задовольнити.

Вихід на ринок цінних паперів.

Настання строків погашення наданих банком кредитів.

Продаж активів банку.

Доходи від надання не депозитних банківських послуг

Пасивні

Операції

Настання строків погашення заборгованості за позиками,

Одержаними банком

Залучення депозитів від клієнтів

Пасивні

Операції

Настання термінів платежів до бюджету.

Виплата дивідендів акціонерам.

Зняття клієнтами коштів зі своїх рахунків

Запозичення коштів на грошовому ринку

Випуск депозитних сертифікатів

Проведення операцій РЕПО

Банк вважається ліквідним, якщо він має можливість постійно і безперебійно виконувати свої зобов'язання, проводити активні операції та забезпечити поповнення ліквідних коштів у будь-який момент часу через запозичення коштів на ринку за середньою ставкою або реалізацію своїх активів без суттєвої втрати їх вартості.

Сутність проблеми банківської ліквідності полягає в тому, що попит на ліквідні кошти рідко дорівнює їх пропонуванню в будь-який момент часу, тому банк постійно має справу або з дефіцитом ліквідних коштів, або з їх надлишком. Дефіцит ліквідних коштів призводить до виникнення ризику втрати ліквідності, порушення нормативних вимог центральних банків, штрафних санкцій і -- що найнебезпечніше для банку -- до втрати депозитів. І навпаки, невиправдано високий рівень ліквідності породжує дилему "ліквідність -- прибутковість", адже найліквідніші активи не генерують доходів.[17]

Якщо фактична ліквідність значно перевищує необхідний рівень або встановлені нормативи, то діяльність банку негативно оцінюється акціонерами, адже не використані можливості щодо отримання прибутку призводять до зниження вартості бізнесу.

Імовірність настання ситуації невідповідності між попитом і пропонуванням ліквідних коштів називають ризиком незбалансованої ліквідності. Очевидно, що ризик ліквідності майже завжди супроводжує банківську діяльність (рис. 1.2.1).

наслідки реалізації ризику незбалансованої ліквідності

Рис. 1.2.1. Наслідки реалізації ризику незбалансованої ліквідності

Банківська ліквідність відіграє життєво важливу роль як у діяльності окремого банку, так і у фінансовій системі держави. Неліквідний банк не може виконувати свої функції і проводити операції з обслуговування клієнтів, його рейтинг знижується, що значно ускладнює запозичення коштів із зовнішніх джерел, банк втрачає потенційний прибуток. Вирішення проблем ліквідності повинно мати найвищий пріоритет у роботі банку, а моніторинг ліквідності та вживання відповідних заходів щодо підтримання достатнього рівня ліквідності є неодмінною умовою самозбереження та виживання кожного банку. Практика управління ліквідністю свідчить, що недостатній її рівень часто стає першою ознакою наявності в банку серйозних фінансових труднощів. За таких умов, як правило, починається відплив клієнтів і закриття рахунків, що, у свою чергу, веде до підвищення потреби в ліквідних засобах і поглиблення кризи ліквідності. Банки змушені шукати джерела поповнення грошових коштів через продаж найбільш ліквідних активів та запозичення на ринку. За таких обставин проведення подібних операцій ускладнюється, адже кредитори неохоче надають позики банку, котрий перебуває на межі банкрутства, вимагаючи додаткового забезпечення і підвищення процентних ставок, а продаж активів може здійснюватися за несприятливих ринкових умов. Такі дії банку зводять нанівець доходи, потребують додаткових витрат та зумовлюють швидке наростання фінансових проблем. Фінансові проблеми такого роду мають характер висхідної спіралі в частині їх виникнення та низхідної спіралі в розрізі доступу до джерел фінансування з метою підвищення ліквідності.

Підтримання достатнього рівня ліквідності слід визнати пріоритетним завданням у діяльності кожного банку. Винятково важлива роль ліквідності в життєдіяльності банку та підтриманні рівноваги банківської системи в цілому зумовлює доцільність централізованого регулювання ліквідності через установлення органами банківського нагляду обов'язкових нормативів ліквідності.

Фактори, що впливають на рівень ліквідності поділяються на внутрішні та зовнішні розглянемо в таблиці 1.2.2.

Таблиця 1.2.2

Фактори впливу на рівень ліквідності

Внутрішні

Зовнішні

1

2

Капітальна база банку

Програмні

Ступінь ліквідності активів

Надзвичайні

Якість його активів

Сезонні

Збалансованість активів та пасивів за строками

Ціклічні

Якість менеджменту

Довгострокові

Імідж банку

Капітальна база банку забезпечує фінансову стійкість банку. Власний капітал, основу якого становлять статутний та інші фонди, є головним захисним джерелом поглинання ризику активів та гарантування коштів клієнтів. Чим більший власний капітал банку, тим більша, за інших рівних умов, його ліквідність.

Якість активів визначається на основі їх ліквідності, ризикованості, дохідності та диверсифікованості. Ліквідність активів -- це їх здатність трансформуватися в грошові кошти через їх реалізацію або погашення зобов'язань боржником. Ступінь ліквідності активів залежить від їх призначення. Активи банку в грошовій формі призначені для виконання платіжної функції, інші -- для отримання доходу тощо. У зв'язку з цим за ступенем ліквідності активи банку можна поділити на кілька груп:

Першу групу становлять високоліквідні активи, до яких відносять:

Грошові кошти банку в його касі та на кореспондентських рахунках;

Державні цінні папери (за стабільної фінансової ситуації), які банк може продати у разі браку готівкових коштів.

Підтримання обсягу першої групи активів на певному рівні є необхідною умовою забезпечення ліквідності банку.

Другу групу активів за ступенем ліквідності становлять короткострокові позички клієнтам, міжбанківські кредити, факторингові операції, корпоративні цінні папери. Ці активи мають довший період перетворення в грошові кошти.

Третя група охоплює довгострокові вкладення та інвестиції банку, довгострокові позички, лізингові операції, інвестиційні цінні папери.

До четвертої групи відносять низько ліквідні активи у вигляді прострочених позичок, деяких цінних паперів, будівель і споруд.

Диверсифікованість активів означає ступінь розподілу ресурсів банку за різними сферами розміщення. Показниками диверсифікованості є: структура активів банку за основними напрямами вкладення ресурсів, структура кредитних вкладень за об'єктами та суб'єктами, структура портфеля цінних паперів, структура валют, з якими банк здійснює валютні операції, структура банків-кореспондентів тощо. Чим більша диверсифікованість активів, тим вища ліквідність банку.

Якість депозитної бази визначається часткою стабільних депозитів у банку. Підвищення стабільної частки депозитів зменшує потребу банку в ліквідних коштах, оскільки передбачає відновлюваність зобов'язань банку. Найбільша стабільність спостерігається у депозитів до запитання, що пов'язано з їх низькою залежністю від рівня процентної ставки. Незважаючи на те, що ці депозити мають бути погашені на першу вимогу в будь-який момент (невідомий банку), загальна їх сума (за стабільної економічної ситуації та стійкого фінансового стану банку) залишається стабільною (витрати клієнтів з цих депозитів перекриваються надходженнями коштів на них).

З іншого боку, стабільність депозитів до запитання знижується через складність прогнозування їх витрачання, тоді як за строковими депозитами точно відомий термін виплати, хоча їх належність до банку значною мірою визначається рівнем процентної ставки.

Залежність від зовнішнього фінансування істотно впливає на ліквідність банку. Міжбанківський кредит у не дуже великих обсягах та не за великими процентними ставками не завдає шкоди ліквідності банку, а навпаки -- дає змогу ліквідувати тимчасову нестачу коштів, іноді найдешевшим способом. Але якщо міжбанківський кредит переважає в ресурсах банку, несприятлива кон'юнктура на міжбанківському ринку може призвести до краху банку. Банк, що дуже залежить від зовнішніх джерел фінансування, не має власної бази для бізнесу, не має перспектив розвитку та ризикує стійкістю своєї ресурсної бази.

Збалансованість активів та пасивів за строками має значний вплив на ліквідність банку. Виконання банком зобов'язань перед клієнтами передбачає погодження строків, на які інвестуються кошти, зі строками, на які ці кошти надали вкладники. Певна частина депозитів може використовуватись і для довгострокового інвестування чи кредитування, але для більшої частини активів та пасивів збалансованість за строками є необхідною.

Стан ліквідності банку дуже залежить від ряду зовнішніх факторів, що лежать за межами компетенції банків. Ці фактори можна розділити на програмні, надзвичайні, сезонні, циклічні, довгострокові тощо.

Програмними факторами є економічне становище країни, її економічна політика (особливо грошово-кредитна, фіскальна), розвиток ринку цінних паперів та міжбанківського ринку, організація системи рефінансування, повноваження та ефективність роботи контрольних органів.

Надзвичайними факторами вважають страйки, наслідки стихійних лих, військові конфлікти, революційні політичні та економічні події.

Сезонні зміни, як правило, пов'язані з сільськогосподарськими роботами та функціонуванням інших сезонних галузей. У комерційних банків збільшуються вклади восени, після збирання врожаю та підвищується попит на кредитні ресурси навесні.

Циклічні зміни зумовлені піднесенням або спаданням ділової активності товаровиробників та підприємців в економіці країни. Ці зміни найбільш характерні для періоду економічних криз або фаз піднесення та економічного процвітання.

Довгострокові коливання можуть охоплювати кілька економічних циклів та бути результатами таких факторів, як зрушення в споживанні, заощадженні, інвестиційних процесах, кількості населення, його зайнятості, науково-технічному рівні виробництва тощо.

Узагальнюючи, можна сказати, що на динаміку зміни суми ліквідних коштів у банку впливають два основні фактори (які і є результатом дії наведених вище факторів): залучення або втрата коштів у зв'язку зі збільшенням або зменшенням вкладів, те саме у зв'язку зі зростанням (скороченням) кредитів та (або) інвестицій.

Виходячи з цього дуже важливим питанням є вимірювання ліквідності банку в кожний момент (ліквідності як "запасу"), передбачення майбутньої ліквідності в плановому періоді (на основі прогнозування зміни обсягу депозитів, кредитів та інвестицій як головних джерел формування та напрямків використання коштів) та на цій основі безпосереднє управління ліквідністю через управління активами та (чи) пасивами з метою забезпечення виконання банком своїх зобов'язань у строк, в повній сумі та не на шкоду прибутковості.

Якість активів банку відображає три властивості: ліквідність, рисковость, прибутковість.

Ліквідність активів -- здатність активів без втрат трансформуватися в готівку за допомогою їхньої реалізації або погашення зобов'язань боржником (позичальником), при цьому ступінь можливих втрат обумовлюється ризковостью активів. По ступені ліквідності активи банку підрозділяються на кілька груп. Першу групу становлять першокласні ліквідні активи:

    - грошових коштів банку, що перебувають у його касі й на кореспондентських рахунках; - державні цінні папери, що перебувають у портфелі банку.

Більше висока частка зазначеної групи ліквідних активів (первинного й вторинного резервів) необхідна банкам, у яких значні й нестабільні депозити або очікується збільшення попиту на позички.

У другу групу входять: короткострокові позички юридичним і фізичним особам; міжбанківські кредити, факторингові операції; корпоративні цінні папери, призначені для продажу. Вони мають більше тривалий період перетворення в готівку.

Третя група активів охоплює довгострокові вкладення й інвестиції банку, у тому числі довгострокові позички, лізингові операції, інвестиційні цінні папери.

Четверта група активів -- неліквідні активи у вигляді прострочених позичок, деякі види цінних паперів, будинки й спорудження.

Ніж менш ліквидні активи, тим вище їх ризиковість, тобто потенційна можливість втрат при перетворенні активів у грошові кошти.

Дохідність активів - це їхня здатність приносити банку дохід. За цим критерієм активи поділяються на ті, що приносять дохід ( вкладення в цінні папери й ін.) і не приносять доходу (грошові ресурси на кореспондентському рахунку в НБУ).[13]

Дохідність банку є результатом оптимальної структури його балансу як у частині активів, так і пасивів, цільової спрямованості в діяльності банківського персоналу в цьому напрямку. Іншими важливими умовами забезпечення дохідності банку є раціоналізація структури витрат і доходів, розрахунки процентної маржі й виявлення тенденцій у прибутковості позичкових операцій, планування мінімальної дохідної маржі для прогнозування орієнтовного рівня відсотків по активним і пасивним операціям. Умовою прибутковості банківської діяльності безумовно є підтримка ліквідності, керування банківськими ризиками, їхня мінімізація.

Отже всі перераховані фактори, що визначають рівень дохідності банку, обумовили зміст методики аналізу дохідності комерційного банку, послідовність її основних розділів. Таким чином, ліквідність банку -- якісний стан його діяльності, обумовлений великою кількістю факторів, що постійно змінюються, це динамічний стан, що складається поступово. Для використання значень зовнішніх факторів у керуванні фінансами комерційного банку повинен мати у своєму розпорядженні повний обсяг інформації про своїх клієнтів, вивчати потреби і фінансове становище потенційних клієнтів. У ліквідності зацікавлений насамперед банк, і отже керівництво повинне визначати стратегію, вибирати кращій рівень ліквідності.

Похожие статьи




Фактори, що впливають на рівень ліквідності та дохідності комерційного банку та їх значення - Аналіз нормативних показників ліквідності та дохідності банку

Предыдущая | Следующая