Теоретичні аспекти комплексної оцінки фінансового стану банку, Сутність та особливості комплексної оцінки фінансового стану банківської установи - Комплексна оцінка фінансового стану банку

Сутність та особливості комплексної оцінки фінансового стану банківської установи

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк - це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати в сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб [ Закон України "Про банки та банківську діяльність" // www. rada. gov. ua].

Оскільки метою створення будь-якого комерційного банку є максимізація отриманих прибутків від операцій та мінімізація ризиків втрат та банкрутства, можна говорити про те, що банківська діяльність - це підприємницька діяльність, яка має певну специфіку і певні, притаманні лише їй, особливі риси. Отже, сутність фінансового стану банку можна розглядати з двох позицій, з позиції підприємства і з позиції банку, як специфічного суб'єкта підприємницької діяльності.

При прийнятті управлінських рішень щодо діяльності банків важливу роль відіграє організація системи аналізу фінансового стану банківської установи. Проблема ефективності проведеного аналізу полягає в раціоналізаторському підході до його організації, який враховує прийняття економічно обгрунтованих рішень і дій та деталізацію його складових елементів, які в сукупності утворюють систему методів і засобів, що забезпечують її функціональне призначення.

Кризові умови посилили актуальність проблеми вдосконалення і правильного аналізу фінансового стану банку, що повинно забезпечувати достовірність аналітичних розрахунків, створювати найбільш сприятливе економічне середовище для досягнення поставлених цілей та сприяти максимально наближеному алгоритму складання прогнозу звітних показників.

Зокрема, проблеми аналізу свідчать про те, що недостовірно проведений аналіз призводить до штучного "викривлення" даних бухгалтерського обліку і звітно-статистичної інформації та не дозволяє виявити помилки в операціях із грошовими коштами; низький рівень відповідності складеного прогнозу реальним даним на коротко - та середньострокову перспективи; прийняття економічно неефективних управлінських рішень; недостовірне подання аналітичних даних при проведенні аудиту.

У практичному аспекті аналіз фінансового стану банку не має логічної послідовності дій та способів виконання і тому потребує належного теоретичного обгрунтування й ефективної практичної апробації згідно з правилами та процедурами здійснення контролю за міжнародними стандартами через призму рекомендацій Базеля ІІ. Такий аналіз передбачає оперативне його проведення за допомогою методів порівняння базових показників із минулими, що ще раз констатує відсутність структурно-логічної організаційної системи в практичній діяльності банківського сектора.

На актуальності поставленої проблеми наголошує кандидат економічних наук В. Б. Кириленко: "За сучасних умов становлення ринкових відносин актуальною стає проблема аналітичної служби банку, яка повинна систематично аналізувати діяльність банку та його підрозділів" [ Банківський менеджмент [Текст] : підручник / за ред. О. А. Кириченка, В. І. Міщенка. - К. : Знання, 2005. - 831 с. - (Вища освіта ХХІ століття)., с. 167].

Доречною є думка професора Є. В. Мниха, що "головним в організації економічного аналізу діяльності підприємств є його проектування..." [ Мних, Є. В. Економічний аналіз діяльності підприємства [Текст] : підручник / Є. В. Мних. - К. : КНТЕУ, 2008. - 514 с., с. 92]. Вдалому проектуванню організації аналізу має відповідати конкретна постановка завдань і функцій, які використовуються в практиці як взаємопов'язані елементи системи.

Стан фінансів (фінансовий стан) банку, на думку Дзюблюка О. В. та Михайлюка Р. В., визначається як наявність у нього фінансових ресурсів, забезпеченістю грошовими ресурсами, необхідними для діяльності, підтримки нормального режиму роботи, здійснення грошових розрахунків з іншими економічними суб'єктами [ Дзюблюк О. В. Фінансова стійкість банків як основа ефективного функціонування кредитної системи : монографія / О. В. Дзюблюк, Р. В. Михайлюк. - Тернопіль: ТНЕУ, 2009. - 316 с., с. 36].

Парасій-Вергуненко І. М. та Пілецька С. Т. стверджують, що метою оцінки фінансового стану банку є його аналіз у ретроспективній динаміці для виявлення реальної стійкості банку [ Парасій-Вергуненко І. М. Аналіз банківської діяльності : навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисципліни / І. М. Парасій-Вергуненко. - К. : КНЕУ, 2003. - 347 с., с. 186; 4, с. 163].

Мішина С. В., Мішин О. Ю. вважають, що аналіз фінансового стану банку полягає у визначенні показників ліквідності, фінансової стійкості та ділової активності [ Мішина С. В. Аналіз у бюджетних та кредитних установах : конспект лекцій для студентів спеціальності 6.050100 "Облік і аудит" усіх форм навчання / С. В. Мішина, О. Ю. Мішин. - Х. : Вид. ХНЕУ, 2007. - 144 с., с. 100].

Фінансова стійкість комерційного банку - це якісна характеристика його фінансового стану, котрий відзначається достатністю, збалансованістю та оптимальним співвідношенням фінансових ресурсів і активів за умов підтримання на достатньому рівні ліквідності й платоспроможності, зростання прибутку та мінімізації ризиків і котрий здатний витримати непередбачені втрати і зберегти стан ефективного функціонування [ Дзюблюк О. В. Фінансова стійкість банків як основа ефективного функціонування кредитної системи : монографія / О. В. Дзюблюк, Р. В. Михайлюк. - Тернопіль: ТНЕУ, 2009. - 316 с., с. 37].

Одним із методичних підходів, який використовується для оцінювання фінансового стану банку, є коефіцієнтний аналіз, який грунтується на розрахунку широкого переліку фінансових показників і дає змогу детально і всебічно дослідити діяльність банку й виявити специфічні риси його функціонування.

Комплексний підхід до оцінки фінансового стану комерційного банку передбачає оцінку його фінансової стійкості, ділової активності, ліквідності та ефективності управління [ Парасій-Вергуненко І. М. Аналіз банківської діяльності : навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисципліни / І. М. Парасій-Вергуненко. - К. : КНЕУ, 2003. - 347 с., с. 186; Пілецька С. Т. Аналіз банківської діяльності : курс лекцій / С. Т. Пілецька, О. А. Сапліна. - Краматорськ : ДДМА, 2009. - 204 с.4, с. 163; Аналіз банківської діяльності : підручник / А. М. Герасимович, М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко та ін. ; за ред. А. М. Герасимовича. - К. : КНЕУ, 2004. - 599 с.7, с. 555].

Систематизуючи наукові праці вчених, слід відзначити, що вони досліджують організацію фінансового аналізу як систему методів і засобів, які, у свою чергу, створюють оптимальне її функціонування. Зокрема, вони виділяють такі етапи організаційної системи аналізу: попередній (збір інформації), аналітичний (процедура обробки інформації) та заключний (вихідна інформація або її інтерпретація).

Критичний огляд підходів різних авторів до розкриття сутності поняття фінансового стану дозволив нам сформувати свою точку зору, під якою ми розуміємо, що фінансовий стан банку - це економічна категорія, яка характеризує фінансову діяльність банківської установи за певний період часу на основі оцінки та аналізу системи показників, які відображають ефективність управління фінансовими ресурсами, фінансову стійкість, ділову активність та ліквідність.

Дійсно, щоб дати комплексну оцінку фінансового стану комерційного банку і визначити перспективи його розвитку, необхідно проаналізувати не тільки баланс і інші звітні матеріали самого банку, але і дати характеристику економічного стану клієнтів банку (кредиторів і позичальників ), оцінити конкурентів, провести маркетингове дослідження кон'юнктури ринку і т. д. В нашій країні далеко не вся така інформація використовується для оцінки фінансового стану банку. У більшості випадків аналіз фінансового стану банку будується на звітних (часто балансових) даних банку.

При цьому слід мати на увазі, що аналіз фінансового стану банку, в основі якого лежать різні показники, важливий, але цього недостатньо. Необхідно створити рейтингову систему оцінки фінансового стану банку. Особливу увагу слід звернути на аналіз грошових потоків, так як рух грошових коштів неможливо прослідкувати за бухгалтерськими звітами.

Враховуючи, що інтереси бувають короткочасні та тривалі, можливо, є сенс мати дві паралельні групи рейтингових оцінок: моментальні та прогнозні рейтинги. Ідея методики полягає в тому, що спочатку будується модель "ідеального банку" на основі повноцінного набору найбільш інформативних коефіцієнтів, які адекватно характеризують банк.

Для цього необхідно мати список значень відповідних коефіцієнтів, які можна вважати достатніми. Також необхідний перелік мінімально допустимих (критичних) значень коефіцієнтів. В банках щодня приймаються рішення щодо залучення коштів на депозити і їх розміщення. В зв'язку з цим ліквідність банку за балансом може бути задовільною, але реальна ліквідність, виходячи з грошових потоків - зовсім ні. В процесі аналізу банківської звітності основним об'єктом дослідження виступає вся його сукупна комерційна діяльність. При цьому суб'єктами аналізу виступають самі комерційні банки, їх контрагенти, включаючи НБУ, інші кредитні установи, аудиторські фірми, владні структури, реальні і потенційні клієнти і кореспонденти, засновники і акціонери. Оскільки кожен із суб'єктів має власні цілі, то різні будуть напрямки і критерії аналізу.

Комерційні банки з допомогою аналізу своїх балансових даних перевіряють ступінь реалізації основних цільових установок у своїй діяльності: фактори їх доходності, збалансованість структури активних і пасивних операцій з метою підтримання ліквідності, дотримання економічних нормативів, встановлених НБУ, мінімізацію всіх видів банківських ризиків.

Комерційні банки також зацікавлені аналізувати дані про стан інших банків, однак вони не мають (і не можуть мати) всієї необхідної при цьому інформації. За кордоном банки володіють великими можливостями аналізувати інформаційні потоки, маючи при цьому єдину форму звітності банків, налагоджений облік і практику обміну інформацією, яка складається десятиліттями.

Клієнти і кореспонденти банку визначають стійкість фінансового стану банку і його надійність, перспективи розвитку. Аудиторські служби в процесі аналізу балансу перевіряють достовірність аналітичного і синтетичного обліку, звітності банку, правильність відображення діяльності банку в його балансі. НБУ цікавить в першу чергу стан і стійкість банківської системи. Він аналізує дотримання банками економічних нормативів, відрахувань в централізовані фонди і визначає ефективність регулювання державою банківської діяльності. НБУ складає рейтинги, але не публікує їх. НБУ широко публікує зведені, порівняльні та інші дані, необхідні для аналізу стійкості і надійності комерційних банків. НБУ може переводити комерційні банки на режим фінансового оздоровлення, підставою для чого може бути невиконання протягом трьох місяців загальновстановлених пруденцентних норм та нормативів ведення банківської справи, в обов'язковому порядку визначених НБУ. Невиконанням норм і нормативів слід вважати:

- неякісну оцінку капіталу; - збиткову діяльність, яка характеризується наявністю збитків минулого та поточного років і неможливістю їх реального погашення протягом трьох місяців; - порушення встановлених НБУ економічних нормативів та оціночних показників діяльності банку; - неякісну структуру активів, в тому числі кредитного портфеля.

Тоді приймається рішення про надання стабілізаційної позики - це позика, яка надається Нацбанком комерційному банку для оперативного забезпечення його платоспроможності і ліквідності та підтримки виконання заходів фінансового оздоровлення.

На зниження внутрішніх ризиків спрямовані процедури реєстрації банків, ліцензування, внутрішніх перевірок, інспекції діяльності комерційних банків Національним банком. При цьому для забезпечення фінансової стійкості банку вважливим є не тільки визначення загальної концепції його розвитку, але й розробка раціональних схем формування пасивів і розподіл його ресурсів за основними категоріями активів [ Раєвський К. Інсайдерські ризики в банківській діяльності / К. Раєвський // Вісник НБУ. - №6. - 2006. - С. 21-26.; с 23].

При проведенні фінансового аналізу в комерційному банку слід враховувати:

- по-перше, суть і кількості значення показників, які характеризують обмеження, введені регулюючими органами на діяльність комерційних банків, в різних країнах різні і можуть змінюватися; - по-друге, крім показників, які характеризують виконання нормативів регулюючих органів, при фінансовому аналізі в комерційних банках можуть визначатись і аналізуватись різні додаткові внутрішні показники і нормативи, пов'язані, наприклад, із структурою активів і зобов'язань, плановим прибутком комерційного банку в цілому і по окремих видах його операцій, підрозділах. Показники, які характеризують результати управління активами і зобов'язаннями банку, залежать від різних зовнішніх і внутрішніх факторів. Тому при фінансовому аналізі слід розглядати ті впливові внутрішні фактори, вибором котрих можна керувати [ Раєвський К. Деякі аспекти фінансового аналізу комерційних банків України (в тому числі і із залученням іноземного капіталу) / К. Раєвський К. // Вісник НБУ. - №1. - 2005. - С. 27-40., с 27].

Зовнішні фактори, які безпосередньо не залежать від банку, повинні використовуватись при аналізі шляхом їх можливих (прогнозованих) значень - мінімальних, максимальних, найбільш ймовірних і ін.

Сутність та особливості комплексної оцінки фінансового стану банківської установи

Похожие статьи