ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ - Авторський стиль Й. Брамса (теоретико-методологічний та аналітичний аспекти)

Актуальність теми. Загадковість і парадоксальність давно визнані "візитною карткою" музичного стилю Брамса. З одного боку, доступність музичної мови, немовби навмисна традиційність форм створюють відчуття відкритості композиторського висловлення; з іншого - стиль у цілому залишається герметичним, недоступним для безпосереднього аналітичного спостереження. Отже, простота й удавана загальнозрозумілість музики Брамса при більш вдумливому підході обертаються нерозумінням, що обумовлює осібне положення композитора в культурі. Парадоксальність стилю Брамса проявляється й на іншому рівні: виявляючи назовні ті або інші властивості та мовні закономірності, композитор у той же час анулює їх зсередини, надаючи їм часто прямо протилежного значення і створюючи прецедент внутрішньо рухливої, живої системи.

У музичній науці спадщина композитора висвітлюється в монографіях і монографічних нарисах (К. Царьова, К. Гейрінгер, Ф. Грассбергер, М. Друскін, Г. Галь, С. Роговий, В. Малунцева, S. Kross, J. Forner, M. McDonald, F. May, M. McCorcle); дисертаціях (А. Гусєва, О. Бондурянський, О. Мрєвлов, К. Царьова, І. Михайлов, Р. Новикова, Я. Торган, О. Гвоздєв, І. Храмова, М. Шавінер, Ж. Лавеліна, І. Слонім); статтях (К. Царьова, О. Мрєвлов, Б. Асафьєв, І. Соллертинський, М. Musgrave, R. Pascall та ін.), що складають у сукупності досить значний корпус вітчизняного та закордонного брамсознавства. Він містить також низку тематичних збірників, цілком присвячених творчості й особистості композитора, зокрема Brahms-1, 2: Biographical, Documentary and Analytical Studies (Cambridge, 1983, 1987), Brahms and His World (Princeton, 1990), Brahms Studies: Analytical and Historical Perspectives (Oxford, 1990), И. Брамс. Черты стиля (СПб., 1992). Втім доводиться відзначати часткову вивченість музики Брамса в плані стильових закономірностей, а також відсутність самостійних праць, в яких досліджується безпосередньо стиль композитора як цілісність. В названих роботах розкривається лише атрибутивна ознака стилю Брамса - окремі структурно-мовні засоби, що свідчить про недостатню ефективність традиційного музикознавчого аналізу для усвідомлення стилю як феномена. Позначена ситуація спонукає до пошуку інших аспектів стильового аналізу та створення адекватної методології, що передбачає: 1) перегляд існуючих підходів до проблеми стилю; 2) переосмислення відпрацьованих культурною практикою прийомів і методів стильового аналізу й трактувань самої категорії стилю; 3) вибір параметрів стильового розгляду, які б дозволили розкрити глибинні шари стилю композитора, виявити рівень, що утворює основу для його формування, закладає його формальні ознаки й обумовлює відзначену парадоксальність; 4) виявлення механізмів зв'язку стилю та світогляду композиторського суб'єкта.

Осягнення стилю Брамса здійснюється запровадженням поняття авторський стиль, категоріальне значення якого у науці відсутнє. Централізуючою одиницею стилю обирається смисл та смислоорганізація. Перспективним вважається підхід до аналізу смислу в іманентно музичному аспекті. У цьому випадку предметом вивчення виявляється не система значень, що стоїть за смислом, а способи його організації.

Отже, актуальність дослідження обумовлена наступними чинниками:

­ відсутністю в сучасному музикознавстві фундаментального стильового дослідження творчої спадщини Брамса;

­ невиробленістю адекватного методологічного підходу до стилю композитора як феномена;

­ необхідністю подальшої розробки категорії стилю, розкриття його глибинних закономірностей та обгрунтувань;

­ невстановленістю механізму зв'язку світогляду й властивостей стилю;

­ необхідністю визначення категорії, здатної розкрити феномен композиторського стилю;

­ нерозробленістю категорії авторського стилю.

Зв'язок з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідної і методичної роботи Харківського державного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського і відповідає п. 7 комплексної теми кафедри історії музики "Традиції та новаторство в світовому музично-історичному процесі" на 2002-2006 рр. (протокол № 5 від 01.12.2005 р.).

Мета дослідження полягає в осмисленні авторського стилю Брамса як феномена. Відповідно до поставленої мети в дисертації вирішуються наступні завдання:

­ створити методологічний підхід до стилю Брамса; уточнити зміст категорії стилю, обрати фокус стильового дослідження;

­ сформулювати дефініцію авторського стилю та виявити рівні його дослідження в конкретному творі, розкрити глибинні закономірності й обгрунтування, з'ясувати механізми зв'язку зі світоглядною позицією композитора; установити параметри стильового аналізу;

­ визначити поняття смислу, виявити його властивості; встановити закономірності смислоорганізації;

­ виявити особливості текстової організації музичного твору, її центральний принцип;

­ визначити особливості світоглядної позиції Брамса.

Об'єкт дослідження - авторський стиль Брамса.

Предмет дослідження - смислова організація твору, за допомогою якої виражається авторська світоглядна позиція.

Методи дослідження. В розробці основних положень дисертації використані досягнення історичного і теоретичного музикознавства: у вивченні проблеми стилю (М. Михайлов, В. Медушевський, Є. Назайкінський, В. Холопова, Н. Горюхіна, С. Тишко); авторства (Н. Герасимова-Персидська, Л. Казанцева); текстової організації музичного твору (М. Арановський); закономірностей просторово-часових відносин (Г. Орлов, В. Мартинов, Г. Панкевич); дослідження творчої спадщини Брамса (К. Царьова, І. Храмова, Ж. Лавеліна, О. Мрєвлов, К. Гейрінгер, A. Forte та ін.). Обрана цільова настанова обумовила вихід на рівень понять, що мають властивість універсалій. Перебуваючи в єдиному пізнавальному модусі, вони створили зону перетину різних наукових дисциплін: філософії та естетики (О. Лосєв, М. Бердяєв, М. Бахтіяров, В. Героіменко, Р. Зобов, О. Мостепаненко); богослов'я (св. Іоанн Дамаскін, П. Флоренський, В. Лосський, С. Булгаков); культурології (Д. Сергєєв); психології (А. Агафонов, В. Медведєв, В. Зінченко, Є. Моргунов); лінгвістики (Р. Барт, М. Лотман); поетики (С. Авєрінцев, О. Михайлов); логіки й теорії множин (Г. Кантор, К. Куратовський, А. Мостовський, Н. Бурбакі). Залучення різноманітних методологічних джерел не призводить до механічного "стику" різних наук, а формує багатоаспектний логічний метод дослідження в рамках музикознавства. Багатоаспектність метода відповідає сутнісній закономірності стилю Брамса.

У дисертації використовуються поняття й категорії: 1) що мають усталене значення - час, простір, особистість, естетичний об'єкт, текст, інтертекстуальність, парадигматика, деривація, множина та ін.; 2) що уточнюються і переосмислюються - стиль, смисл, об'єктивація, комунікативність, знаковість; 3) що уводяться в науковий обіг - текстовість, множинність. Ключове поняття авторський стиль набуває категоріального значення.

Аналітичним матеріалом дослідження обрано жанри інструментальної - симфонічної, камерної та фортепіанної - музики. Таке обмеження дозволяє уникнути небезпеки переключення з логіки власне музичного розвитку в логіку сюжетно-оповідального вербального викладу. Цільові настанови дисертації не припускають розгорнутих аналізів цілих творів або їх окремих великих частин. Підбір прикладів здійснюється за таких умов, щоб, з одного боку, підтвердити універсальність виведених закономірностей, з іншого - перевірити їх дію на кожному з жанрів.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в наступному:

­ уточнено зміст категорії стилю, що охоплює сутнісні грані буття композитора;

­ вперше категоріально осмислено поняття авторського стилю, встановлено його параметри, сформульована відповідна дефініція; виявлено рівні дослідження авторського стилю в конкретному творі - смисловий, текстовий, особистісний, при централізуючій функції смислового;

­ визначено обсяг поняття смисл; виявлено його структурні компоненти; здійснено розмежування категорій смисл і значення, смисл і семантика; позначено параметри аналізу смислової організації творів Брамса; проаналізовано процес смислорозгортання; сформульовано особливості смислових одиниць (знаковість), здійснено їх аналіз у просторово-часовій системі (просторовість й атемпоральність);

­ вперше виявлено принцип організації різних рівнів музичних творів композитора (множинність);

­ також уперше встановлено основний механізм втілення смислу в інтонаційно-звукову плоть (об'єктивація);

­ розглянуто явище споглядальності та комунікативності в авторському стилі Брамса; встановлена тотожність між закономірностями смислоорганізації та внутрішніми особливостями композиторського суб'єкта, обумовленими його світоглядною позицією; її основи розкрито у світлі споглядально-особистісної настанови;

­ створено модель авторського стилю Брамса.

Поряд із цим вперше в музикознавстві здійснено класифікацію наукової літератури, присвяченої творчості Брамса (радянської, української, російської, зарубіжної).

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертації можуть бути використані в навчальних курсах історії світової музичної культури, аналізу музичних творів, музичної естетики й музичної психології в вищих навчальних закладах, а також у виконавській діяльності.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри історії музики ХДУМ ім. І. П. Котляревського. Основні її положення викладено в доповідях на Всеукраїнських і Міжнародних наукових конференціях: "Аура слова в музичному творі" (Київ, 2002); "Проблеми музичного ритму" (Київ, 2002); "Діалог традицій на межі тисячоліть" (Донецьк, 2003); "Стиль та позастильове в композиторській та музично-виконавській творчості" (Київ, 2003); "Історія музикознавства та сучасна наука" (Київ, 2004); "Спадщина П. І. Чайковського: на шляху в ХХІ століття" (Харків, 2004); "Динаміка музичного смислоутворення" (Київ, 2005).

Окремі положення дисертації апробовано в курсі лекцій дисципліни "Історія світової музичної культури", що прочитані автором у Харківському державному університеті мистецтв ім. І. П. Котляревського для виконавських спеціалізацій.

Публікації. За темою дослідження опубліковано сім статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку наукової літератури. Загальний обсяг роботи - 200 сторінок, з них 171 сторінка - основного тексту. Список літератури включає 318 найменувань, з яких 252 російською та українською, 66 іноземними мовами.

Похожие статьи




ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ - Авторський стиль Й. Брамса (теоретико-методологічний та аналітичний аспекти)

Предыдущая | Следующая