Проблемні позички та шляхи оптимізації прийняття рішень в процесі банківського кредитування, Кредитний ризик та особливості здійснення комерційними банками контролю за виданими кредитами - Управління процесом банківського кредитування

Кредитний ризик та особливості здійснення комерційними банками контролю за виданими кредитами

Серед проблем, які в нових умовах господарювання гостро постали перед комерційними банками, - ризики, пов'язані з наданням підприємствам усіх форм власності довгострокових і короткострокових кредитів.

Частина банків України збанкрутувала саме через неповернення наданих кредитів. У важкому фінансовому становищі постійно перебуває певна кількість діючих нині банківських установ, до того ж тенденції поліпшення ситуації не помітно. У цих умовах особливої ваги набуває завдання оптимізації системи надійного захисту банків від негативних наслідків кредитування, розробка механізму діагностики, проектування та планування ризиків банківської системи.

Слід відзначити, що кредитні операції - основа банківського бізнесу, оскільки вони є головною статтею доходу банку. Однак з такими операціями і пов'язаний досить суттєвий для банку ризик - ймовірність втрати всієї або частини вартості активів, що існують у формі позик, врахованих кредитною організацією векселів, гарантій та поручительств, виданих банком. Як показує аналіз кредитної діяльності банків України, цей ризик може бути викликаний такими найбільш розповсюдженими причинами:

Нездатністю позичальника створити адекватний майбутній грошовий потік у зв'язку з непередбаченими несприятливими змінами у діловому, економічному чи політичному середовищі, в якому оперує позичальник;

Невпевненістю у майбутній вартості та якості застави під кредит;

Сумнівною діловою репутацією позичальника.

Саме тому кредитний ризик, як один із видів банківських ризиків, є головним об'єктом уваги фінансово-кредитних установ.

Кредитний ризик - це ризик несплати позичальником основного боргу і відсотків, що належать кредитору. [7, с.152]

Неврахування комерційним банком кредитного ризику або недостатній контроль за його розміром неминуче призводить до втрат прибутку банком від кредитних операцій, або навіть до збитків. Тому комплексний внутрішньобанківський контроль за якістю кредитного портфеля і чинниками ризику, є одним із найважливіших напрямків внутрішньобанківської роботи.

Існує велика кількість різних ризиків, так чи інакше зв'язаних із кредитними ризиками, їх класифікація викладена в (додатку 3).

У банківській практиці їх нараховують понад п'ятдесят видів, починаючи з ризику простого шахрайства, штучного банкрутства, банкрутства позичальника; відмови його партнерів від платежів за отримані товари, від придбаних або зроблених позичальником товарів; рівня надмірної концентрації ризиків у зв'язку з наданням грошових засобів одному позичальнику, розміщення їх в одному секторі економіки; пільгового кредитування споріднених дочірніх підприємств; забезпеченість банків і підприємств-позичальників кваліфікованими кадрами й інших чинників, що впливають на ступінь ризику, аж до ряду політичних чинників, таких як військові конфлікти, революції, націоналізація, зміна законодавчої політики.

Слід зазначити, що при правильній організації роботи і взаємодії відповідних служб банку ризики можна звести до мінімуму.

Щоб досягти успіху в тій області діяльності, для якої характерний високий ризик, банкам слід розвивати особливі механізми прийняття рішень. Вони повинні дозволяти оцінювати, які ризики та в якому об'ємі може взяти на себе кредитна організація; визначити, оправдовує очікуваний прибуток відповідний ризик чи ні.

До системи управління кредитним ризиком відносять ряд елементів, які зображені на рисунку 3.1 [13, с.53]:

Рис.3.1. Елементи управління кредитним ризиком

Розробці параметрів "прийнятних" для банка кредитів;

Зазначенні обов'язкових аналітичних процедур для всіх кредитів;

Встановленні процедури розмежування повноважень, погодженні та затвердженні - авторизації для всіх кредитних угод;

Конфіденційності в роботі з документами та інформацією, яка становить банківську та комерційну таємницю, створенні умов, направлених на недопущенні розголошення конфіденційних відомостей;

Визначенні основних вимог до кредитного моніторингу;

Встановленні постійного контролю за цільовим використанням кредиту;

Розробці та застосуванні механізму своєчасного прийняття фінансових, правових, спеціальних мір до неплатників кредиту та відсотків за його користування.

Кредитування саме по собі є особливо ризикованим видом фінансової діяльності, і ризики супроводжують виданий кредит із часу зародження Ідеї про кредитування до часу повного повернення банкові кредиту з урахуванням відсотків і навіть після цього. Повне уникнення кредитних ризиків неможливе, але їх можна мінімізувати, і це є основним завданням кредитних працівників банку.

Процес управління кредитним ризиком складається з чотирьох етапів:

1. Усвідомлення ризику, визначення причин його виникнення та ризикових сфер. 2. Оцінювання величини ризику. 3. Мінімізація або обмеження ризиків шляхом застосування відповідних методів управління. 4. Здійснення постійного контролю за рівнем ризиків з використанням механізму зворотного зв'язку.

В банківській практиці методи управління кредитним ризиком поділяють на дві групи (рис.3.2):

Методи управління кредитним ризиком на рівні окремої позики;

Методи управління кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля

Рис.3.2 Методи управління кредитним ризиком

Банками принципу диверсифікації кредитів Національний банк України встановив економічний норматив - максимальний розмір ризику на одного позичальника.

Лімітування, як метод управління кредитним ризиком, полягає у встановленні максимально допустимих розмірів наданих позик, що дозволяє обмежити ризик. Завдяки встановленню лімітів кредитування банкам удається уникнути критичних втрат внаслідок необдуманої концентрації будь-якого виду ризику, а також диверсифікувати кредитний портфель та забезпечити стабільні прибутки. Ліміти можуть установлюватися за видами кредитів, категоріями позичальників або групами взаємопов'язаних позичальників за кредитами в окремі галузі, географічні території, за найбільш ризиковими напрямками кредитування, такими як надання довгострокових позик, кредитування в іноземній валюті тощо. Лімітування використовується для визначення повноважень кредитних працівників різних рангів щодо розмірів наданих позик. Кредитний ризик банку обмежується встановленням ліміту загального розміру кредитного портфеля, обмеження величини кредитних ресурсів філій банку і т. ін.

Ліміти визначаються як максимально допустимий розмір позики чи напрямку кредитування і виражаються як в абсолютних граничних величинах (сума кредиту у грошовому вираженні), так і у відносних показниках (коефіцієнти, індекси, нормативи).За базу під час розрахунків нормативів можна брати обсяг капіталу банку, розмір кредитного портфеля, валюту балансу та інші показники.

Перш ніж визначати ліміти кредитування, потрібно ідентифікувати основні сфери та фактори ризику. Для різних банків, окремих країн і регіонів ключові сфери ризику відрізнятимуться. З огляду на виявлені особливості керівництво банку встановлює ліміти кредитного портфеля.

Лімітування як метод зниження кредитного ризику широко застосовується у практиці як на рівні окремого банку, так І на рівні банківської системи в цілому. Менеджмент банку має визначати обмеження згідно з обраною кредитною політикою та з урахуванням конкретної ситуації.

Створення резервів для відшкодування втрат за кредитними операціями комерційних банків, як метод управління кредитним ризиком, полягає в акумуляції частини коштів на спеціальному рахунку для компенсації неповернених кредитів. Формування резервів є одним із методів зниження кредитного ризику на рівні банку, слугуючи для захисту вкладників, кредиторів та акціонерів. Одночасно резерви за кредитними операціями підвищують надійність і стабільність банківської системи в цілому.

Процес формування резерву починається з оцінювання якості кредитного портфеля банку - класифікації кредитів. За певними критеріями кожний кредит відносять до однієї з кількох груп (категорій), диференційованих за рівнем кредитного ризику та розмірами можливих втрат. Нарахування до резерву здійснюються за встановленими для кожної групи норматива відрахувань, визначеними у відсотковому відношенні до суми кредитів даної групи.

Нині оцінка якості кредитного портфеля в банках України регламентується Положенням про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків, затвердженим постановою Правління НБУ від 06.07.2000 N 279. Згідно із цим Положенням кредитний портфель банків класифікується, тобто кожний кредит оцінюється за ступенем ризику і відноситься до однієї з п'яти груп:

Стандартні;

Кредити під контролем;

Субстандартні;

Сумнівні;

Безнадійні кредити.

Рівень кредитного ризику визначається за такими ознаками:

Оцінка фінансового стану позичальника;

Додержання ним графіка погашення основної суми кредитної заборгованості та відсотків за нею.

Методику аналізу та оцінювання фінансового стану позичальника кожний банк розробляє самостійно з урахуванням вимог та рекомендацій НБУ, основних положень своєї кредитної політики та конкретних економічних умов. Критерії оцінювання фінансового стану позичальника та методика його визначення документально фіксуються банком в окремому положенні, яке затверджується його Правлінням.

Сума заборгованості за кожним кредитом при визначенні розміру резерву може бути зменшена на вартість прийнятого забезпечення (гарантій та застави майна і майнових прав).

Сума гарантій та вартість предмета застави береться до розрахунку резервів під кредитні ризики з урахуванням коефіцієнтів залежно від категорії кредитної операції.

Таблиця 3.1 Відсотки вартості забезпечення, що береться до розрахунку чистого кредитного ризику.*

Класифіковані валові кредитні ризики	Відсоток вартості забезпечення, що береться до розрахунку
Чистого кредитного ризику.
Гарантії	Застава
Кабінет Міністрів України	Урядів країн категорії "А"	Міжнародних багатосторонніх банків	Банків з рейтингом не нижче ніж "інвестиційний клас", забезпечення гарантії банків України	Майнових прав на грошові депозит	Державних цінних паперів	Недержавних цінних паперів, дорогоцінних металів, рухомого і нерухомого майна та інших майнових прав
Стандартний	100	100	100	100	100	100	50
Під контролем	100	100	100	100	100	80	40
Субстандартний	50	100	100	100	100	50	20
Сумнівний	20	20	20	20	100	20	10
Безнадійний	0	0	0	0	0	0	0

За зазначеними критеріями класифікації підлягають усі кредити у національній та іноземній валютах (без відсотків і комісій), які надані банком, у тому числі; за депозитами, що розміщені в інших банках; кредитами, наданими іншим банкам; кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності, включаючи овердрафти, враховані векселі, факторинг, фінансовий лізинг та надані гарантії.

Резерв формується відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановлених норм відрахувань (у відсотках), які відображають ступінь кредитного ризику за кожною групою кредитів.

Банківське кредитування кредитна операція

Таблиця 3.2 Нормативи відрахувань до резервів за кредитними ризиками.*

№ п/п	Група кредитів	Норма відрахувань;%
1	Стандартні	1
2	Під контролем	5
3	Субстандартні	20
4	Сумнівні	50
5	Безнадійні	100

Після класифікації кредитів та визначення розміру спеціального резерву на покриття втрат за кредитними операціями необхідно сформувати цей резерв за рахунок певних джерел. Визначення джерел формування резерву одна з найважливіших проблем у банківській практиці. Згідно з міжнародними стандартами резерв прийнято формувати за рахунок прибутку до оподаткування, що дозволяє зменшити розміри оподатковуваної бази на суму відрахувань до резерву і знижує величину податків. Завдяки такому підходу банки дістають стимул для проведення відрахувань та формування резерву в повному обсязі.

Але при цьому виникає загроза того, що банки намагатимуться ухилитися від виплати податків до бюджету, свідомо занижуючи якість кредитного портфеля і завищуючи відрахування до резерву. На практиці цей процес регулюється ринковими відносинами, оскільки завищення резерву зменшує не лише податки, а й прибуток, що залишається у розпорядженні банку. Це, у свою чергу, зменшує розмір дивідендних виплат, що негативно впливає на вартість акцій банку та призводить до відпливу капіталу.

Зауважимо, що таким шляхом уникнути виплат податків вдається лише протягом деякого періоду. Якщо ризик не виправдався і кредит було повернуто, то прибуток у майбутньому періоді збільшується на відповідну суму.

Крім спеціального резерву, який формується за рахунок прибутку до оподаткування, банки створюють загальний резерв, джерелом формування якого є чистий прибуток. Створення та використання загального резерву регулюється чинним законодавством кожної країни. Здебільшого кошти загального резерву спрямовуються на покриття втрат за кредитами, які виникли з вини банку, на відшкодування судових витрат, на покриття втрат у повному обсязі, якщо коштів спеціального резерву для цього виявилося недостатньо.

Створення системи резервування за кредитами в банківській практиці розглядається як важливий етап процесу стабілізації банківської системи в цілому.

Щодо методів управління кредитним ризиком на рівні позички: особливістю цих методів є необхідність їх послідовного застосування, оскільки одночасно вони являють собою етапи процесу кредитування. На кожному етапі перед кредитним працівником поставлено завдання мінімізації кредитного ризику, тому цілком правомірно розглядати етапи кредитування, які були описані в розділі 1.3, як методи управління окремої позики.

Перевірка кредитівнеодмінна умова успішного здійснення програми банківського кредитування, тому доцільно більш детально зупинитися на цьому етапі.

Основна мета контролю за кредитами полягає в тому, щоб не допускати підвищення кредитного ризику понад установлений рівень.

Як відомо, рівень кредитного ризику постійно змінюється, оскільки змінюються умови, за яких надається кожний конкретний кредит. Зміни загальної економічної ситуації послаблюють позиції деяких позичальників і водночас збільшують потреби в кредитуванні потенційних клієнтів. Фізичні особи та приватні підприємці можуть мати проблеми зі здоров'ям або втратити роботу, що негативно відіб'ється на їхніх можливостях погасити позику. Ринкова вартість та ліквідність застави також може змінюватись і потребує постійного контролю.

Отже, головна вимога до процедури контролю - це постійність перевірки та оцінювання рівня кредитного ризику. Згідно зі статистичними дослідженнями, 80% проблемних кредитів виникають через недостатній контроль за рівнем кредитного ризику, інші причини, такі як неадекватна оцінка кредиту та кредитоспроможності позичальника, неправильно проведена структуризация, помилки у кредитному договорі, породжують близько 20% проблемних ситуацій у кредиту ванні.

З огляду на важливість контролю як методу управління кредитними ризиками в банках створюються окремі структурні підрозділи з перевірки кредитів. Щоб забезпечити об'єктивність, такі підрозділи рекомендується організаційно відокремлювати від кредитних відділів та управлінь. Банки можуть використовувати різноманітні форми організації контролю, методи перевірки кредитів, структуру підрозділів залежно від специфіки діяльності самого банку та його клієнтів, потреб і можливостей, особливостей ринку та конкретної ситуації.

Проте основні функції структурних підрозділів з контролю за кредитами є спільними для всіх банків.

Розглянемо ці функції докладніше.

Періодична перевірка всіх кредитів, наданих банком (наприклад, не рідше одного разу на рік).

Систематична перевірка найбільших кредитів (наприклад, кожні 30 або 90днів).

Вибіркова перевірка кредитних справ та стану кредитної документації.

Докладна розробка процедур перевірки кредитів, що має на меті забезпечити контроль за найважливішими умовами кожної кредитної угоди.

5. Постійний контроль за проблемними кредитами. Збільшення частоти перевірок як реакція на загострення проблем.

Почастішання перевірок кредитів за умов економічного спаду або в разі появи проблем у тих галузях, де сконцентровані кредити банку (наприклад, одна перевірка за квартал).

Контроль за станом та ліквідністю застави, іншим забезпеченням кредитів.

Подання документації про наявність проблемних кредитів та розміру можливих втрат за кредитними операціями.

Оцінка розміру ризику кредитного портфеля банку в цілому та розробка рекомендацій щодо величини резервних фондів.

Процес перевірки кредитів складається з таких кроків:[26, с.105]

А)перевірка повноти та правильності документації у кредитній справі; Б)перевірка відповідності реального графіка платежів плановому графіку; В)перевірка якості та стану будь-якого забезпечення по кредиту; Г)оцінка можливостей одержання у своє розпорядження забезпечення даного кредиту та юридичних прав на судові дії щодо позичальника;д)оцінка відповідності виданого кредиту кредитній політиці банку та нормативам, установленим регулюючими органами; Е)прогноз можливих змін у фінансовому стані позичальника.

Для уникнення можливих труднощів при погашенні кредиту та відсотків кредитний працівник повинен відслідковувати та фіксувати зміни фінансового стану позичальника шляхом:

Проведення щоквартального аналізу бухгалтерської та фінансової звітності за методикою, що застосовувалась на етапі надання кредиту;

Відслідковування грошових потоків по рахунках позичальника (відслідкування притоку та відтоку грошових коштів, вивчення динаміки надходжень та перерахувань по банківських рахунках).

Завдяки контролю за кредитами менеджмент банку має змогу оцінити сукупний ризик кредитного портфелю та визначити майбутню потребу в нарощуванні банківського капіталу.

Звичайно, кожен банк розробляє та провадить свою кредитну політику, враховуючи власні поточні та перспективні завдання, а також - економічну кон'юнктуру. У процесі проведення кредитних операцій банківська установа має систематично аналізувати склад та структуру наданих позик. Від структури та якості кредитного портфеля банку значною мірою залежать стійкість, репутація і фінансовий успіх банку. Тому йому необхідно ретельно аналізувати якість наданих позик, проводити незалежні експертизи великих кредитних проектів, виявляти відхилення від цілей кредитної політики.

Постійний контроль за кредитами допомагає менеджерам заздалегідь виявляти проблемні позички, а також перевіряти відповідність дій кредитних працівників основним вимогам кредитної політики банку.

Кредитний ризик та особливості здійснення комерційними банками контролю за виданими кредитами

Похожие статьи