Теоретичні засади управління процесом банківського кредитування, Сутність, види та значення кредитних операцій комерційних банків - Управління процесом банківського кредитування

Сутність, види та значення кредитних операцій комерційних банків

Насамперед слід з'ясувати сутність кредиту, як економічної категорії, визначити основні параметри відносин, що виникають з приводу використання кредиту суб'єктами економічних відносин.

Згідно з положенням Національного банку України про кредитування:

Кредит - позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. [3, с.2]

Кредитування - це відносини, що виникають між партнерами: банком з одного боку і позичальником з іншого, з приводу надання в тимчасове користування грошових коштів на визначених умовах (принципах).

Існування кредитних відносин передбачає, з одного боку, наявність тимчасово вільних грошових капіталів, власники яких готові надати їх на певний термін під відсоток, а з іншого боку - позичальників, які бажають тимчасово використовувати їх у своїй виробничій діяльності.

Основна форма кредитних відносин - це грошова позичка, що є формою руху позичкового капіталу.

Найбільш повно сутність кредитування розкривається в його функціях, основними з яких є:

Опосередкування процесу перерозподілу вільних грошових коштів між галузями економіки та суб'єктами господарювання за формами власності, цільовим використанням, тощо.

Сприяння прискоренню обороту грошей і завдяки цьому зниженню витрат обігу.

Сприяння вирівнювання норм прибутку між галузями і сферами економіки і формуванню середньої норми прибутку.

Підсилення процесу концентрації капіталу.

Важливе значення для ефективної організації кредитних відносин між банками і клієнтами мають принципи банківського кредитування. Банківське кредитування здійснюється за такими принципами: строковість, повернення цільовий характер, забезпеченість та платність кредиту.

Принцип строковості повернення означає, що позика має бути повернена позичальникам банку в заздалегідь обумовлений строк, тобто він конкретизує повернення кредиту в певний час.

Від дотримання принципу строковості повернення кредиту залежить можливість надання нових позичок, оскільки одним Із ресурсів кредитування є поверненні позички. Порушення цього принципу кредитування призводить до перетворення строкової заборгованості за позичками у прострочену. При порушенні строків поверненні і наявності прострочених позичок нові кредити, як правило, не надаються.

Цільовий характер кредитування припускає вкладання позичкових коштів у - конкретні господарські процеси, проекти, заходи. Кредит надається позичальнику, як правило на конкретну ціль, а не тому що у нього виникла негайна потреба в коштах. Від дотримання цього принципу багато у чому залежить своєчасність повернення позички, тому що тільки реалізація цілі, на яку одержано кредит, може забезпечити необхідні грошові кошти для погашення боргу.

Принцип забезпеченості позичок має захистити інтереси банку і не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника. Він означає, що проти заборгованості за позичками, яка відображається в пасиві балансу клієнта-боржника, має бути певне майно (товари або цінні папери), яке враховується в активі його балансу, або зобов'язання третьої особи погасити борг банку (гарантії, поручительства тощо).

Деякі кредити можуть надаватися і без забезпечення, якщо банк на це дає свою згоду.

Відсутність забезпечення може бути викликана як об'єктивними причинами, коли економічна природа кредиту не передбачає вкладення коштів у матеріальні цінності (наприклад, кредити на виплату заробітної плати, на виставлення акредитивів тощо), так і суб'єктивними, коли банк іде на це свідомо, страхуючи свій підвищений ризик високою процентною ставкою по кредиту.

Принцип платності кредиту полягає в тому, що позичальник за користування кредитом сплачує відсотки, розмір яких встановлюється в кредитному договорі.

У процесі кредитування клієнтів банк вимагає не тільки повернення одержаної позички, а й сплати процентів за користування нею. В умовах ринкових відносин процент є обов'язковим супутником кредиту, його складовою ланкою, оскільки кредитна операція - це акт комерційного продажу на певний час грошових коштів. За рахунок процентів банки покривають свої витрати і одержують прибуток. Процент є також одними із засобів управління сукупним грошовим оборотом, що застосовується національним банком України. [8, с.114,115]

В зарубіжній літературі виділять три основних принципів кредитування:

Принципи терміновості, під яким розуміється не тільки вчасне повернення позичальником позички банку, а й можливість для банку структурувати свій кредитний портфель за термінами.

Цільовий характер кредитування, який припускає вкладання позичкових коштів у конкретні господарські процеси, що і виступає гарантією їхнього повернення.

Принцип забезпеченості. Гарантією повернення кредиту слугують тільки класичні види забезпечення, але і репутація позичальника, його тривале співробітництво з банком. Останнє пов'язане з наявністю високої ділової культури, що формується століттями, і відсутньої у багатьох українських підприємців.

Платність кредитів є цілком природним моментом і не виділяється в окремий принципи. Для забезпечення платності кредитів на Заході розроблені різноманітні системи контролю за діяльністю позичальника.

Дотримання основних принципів кредитування є певною запорукою ефективності кредитної діяльності банку. Але слід відзначити, що принципи повинні враховуватись комплексно, адже невиконання хоча б одного з них може звести до мінімуму зусилля по виконанню інших особливо це стосується складних економічних обставин в Україні. Дотримання принципів кредитування є до того ж, найголовнішою передумовою мінімізації кредитного ризику. Комплексність дотримання принципів кредитування повинна виконуватись і в розрізі окремих видів кредитування, які виконує той чи інший банк.

При визначенні окремих видів кредитних операцій важливо насамперед окреслити ознаки, притаманні цим операціям. Банківські кредити можна класифікувати по-різному. На мою думку, найбільш прагматичною можна вважати класифікацію, відповідно до якої банківські кредити розрізняють за такими критеріями ознаками [8, ст.110.]:

Терміном використання;

Забезпеченням;

Ступенем ризику;

Методом надання;

Строком погашення;

Видом процентної ставки;

Способом сплати процента;

Кількістю кредиторів;

Призначенням;

Групи позичальників;

По направленню;

Області функціонування;

За розмірами;

Способом надання;

За терміном використання розрізняють кредити:

    - короткострокові; - середньострокові; - довгострокові.

Короткострокові кредити надаються на строк до одного року.

Середньострокові кредити надаються на період від одного до трьох років. А довгострокові - понад три роки.

Короткострокові кредити відрізняються від середньо - і довгострокових не тільки терміном використання, а й об'єктами вкладення і джерелами повернення.

З участю короткострокового кредиту формується в основному оборотний капітал товаровиробника (підприємця). Він опосередковує переважно поточну діяльність позичальника, а джерелом його повернення є кошти, які вивільнялися з обороту внаслідок реалізації об'єкта (проекта), що був прокредитований, тобто поточні грошові надходження.

З участю довгострокового кредиту здійснюється відтворення основного капіталу й опосередковується інвестиційна діяльність позичальника. Джерелом повернення такого кредиту є прибуток від впровадження заходів, що прокредитовані, тобто їх економічний ефект. [8, с.110]

В Українській практиці короткострокові кредити видаються під різні елементи виробничих запасів. У промисловості, наприклад банки надають кредити під закупку сировини, основних і допоміжних матеріалів, паливо, готову продукцію. У сільськогосподарських підприємствах банки кредитують затрати рослинництва і тваринництва, мінеральні добрива, пальне тощо.

Довгострокові позики спрямовуються на кредитування такої діяльності, як будівництво виробничих об'єктів; реконструкція, технічне переоснащення, розширення виробничих об'єктів; придбання техніки, устаткування і транспортних засобів; організація випуску нової продукції; будівництво об'єктів невиробничого призначення тощо.

Згідно з критерієм забезпечення розрізняють кредити забезпечені, і незабезпечені, або бланкові.

Більшість банківських кредитів надається під певне забезпечення. Формами забезпечення зобов'язань по поверненню кредиту можуть бути:

Застава майна позичальника;

Гарантія або поручительство;

Перевідступлення на користь банку контрактів, вимог і рахунків позичальника до третьої особи;

Договір страхування відповідальності позичальника за непогашення заборгованості по позичці;

Товаророзпоряджувальні документи (варіант - складське свідоцтво, що підтверджує перебування товару на складі, залізнична накладна, коносамент свідоцтво про прийом вантажу до морського перевезення тощо);

Цінні папери;

Поліси страхування життя;

Інші грошові вимоги позичальника до третьої особи. [20, ст.460]

Незабезпечені позики, які в банківській практиці називаються бланковими, надаються тільки під зобов'язання позичальника погасити позику. Ці кредити пов'язані з великим ризиком для банку і видаються під вищий відсоток. [20, ст.461]

За ступенем ризику розрізняють дві групи банківських кредитів - стандартні і з підвищеним ризиком.

До стандартних кредитів належать кредити, надані позичальникам, що мають належну фінансову стійкість і забезпечують своєчасне і повне повернення раніше отриманих позичок і сплату процентів за ними.

Кредити з підвищеним ризиком надаються банками без забезпечення, а також клієнтам з нестійким фінансовим станом, які порушують строки повернення раніше отриманих позичок і сплати процентів за ними.

За методом надання розрізняють банківські позички, які клієнти одержують:

Одноразово;

Перманентно;

Гарантовано.

Одноразові позички -- це позички, рішення про видачу яких приймається банком окремо за кожною позичкою на підставі заяви та інших документів клієнтів клієнта.

Перманентні позички надаються банками у міру виникнення у клієнтів потреби у межах розміру відкритої кредитної лінії. Позички надаються як правило шляхом безпосередньої оплати з позичкового рахунку розрахункових документів клієнта (доручень, чеків, та інших) без погодження з банком розміру окремих позичок і документально їх оформлення.

Гарантовані позички бувають двох видів:

З попередньо обумовленою датою видачі;

З видачею у міру виникнення в ній потреби;

Сутність гарантованої позичкової операції полягає у наданні банком зобов'язання надати клієнту кредит при виникненні у нього потреби у визначеному розмірі протягом обумовленого терміну (як правило, кварталу).

Щодо способу повернення розрізняють позички, що повертаються:

Поступово (в розстрочку);

Водночас, тобто одноразовим платежем після закінчення строку;

Відповідно до особливих умов, передбачених у кредитних угодах;

За вимогою кредитора;

З регресією платежів.

Поступовий порядок погашення (в розстрочку) встановлюється щодо довгострокових кредитів, а також тих, які надаються перманентно відповідно до встановленої позичальником кредитної лінії.

Одноразовим - платежем здійснюється повернення одноразових короткострокових позичок, які опосередковують поточну виробничу діяльність підприємця.

Особливі умови повернення передбачаються при застосуванні окремих видів кредиту, зокрема контокорентного, за овердрафтом, під заставу векселів тощо. Особливість тут полягає в тому, що є загальною нормою, а банку шляхом зарахування поточних надходжень коштів безпосередньо на позичковий рахунок.

За вимогою кредитора стягуються позички у таких випадках, коли клієнт порушує принципи кредитування, зокрема цільовий характер, строковість, або не виконує умови кредитної угоди щодо звітності та іншої обов'язкової інформації, що має надаватися банку.

З регресією платежів повертаються кредити, які видані під гарантію, поручительство або інше боргове зобов'язання третьої особи.

За строком повернення банківські позички поділяються на:

Строкові;

До запитання;

Прострочені;

Відстрочені (пролонговані).

Строкові позички надаються банком на строк, зафіксований у кредитній угоді. До строкових належить переважна більшість банківських кредитів.

Позички до запитання, або безстрокові, надаються банками на невизначений строк. Клієнт зобов'язаний повернути таку позичку за першою вимогою банку. Якщо ж банк не вимагає повернення, то позичка сплачується на розсуд клієнта.

Простроченими вважаються позички, за якими закінчилися строки повернення, встановлені в кредитних угодах між банком і позичальником, а кошти банку не повернені. Такі позички враховуються на окремому рахунку, і за ними клієнт мусить сплачувати підвищену процентну плату.

Відстрочені або пролонговані - це такі позички за якими банком перенесені строки повернення на пізніший час. Пролонгація позички оформляється додатково кредитною угодою і супроводжується встановленням вищої процентної ставки.

За характером визначення процента банківські позички бувають:

    - фіксованою процентною ставкою; - з плаваючою процентною ставкою.

Фіксована процентна ставка застосовується за згодою сторін (банку і позичальника) і притаманна стабільній економіці та короткостроковим кредитам.

Плаваюча процентна ставка є засобом зменшення ризику банківських витрат в умовах нестабільної економіки, значних темпів інфляції і при довгостроковому кредитуванні. У цих ситуаціях відповідно до кредитної угоди процентна ставка періодично переглядається і прив'язується як правило до облікової ставки Національного банку України з урахуванням ситуації на кредитному ринку.

За способом сплати процента розрізняють банківські позички:

    - з виплатою процентів у міру використання позичкових коштів (звичайний кредит); - з виплатою процента одночасно з одержанням позичкових коштів (дисконтний кредит).

За кількістю кредиторів банківські позички поділяються на такі, які:

    - надаються одним банком; - є синдикованим (або консорціальними); - є паралельними.

Синдиковані позички надаються банківським консорціумом, в якому один з банків виконує роль менеджера, збирає з банків учасників необхідну для клієнта суму ресурсу, складає з позичальником кредитну угоду і надає позичку. Банк-менеджер розподіляє також процентних дохід від кредитної операції між банками - учасниками консорціуму. За операції які пов'язані з таким кредитуванням, банк менеджер отримує відповідну грошову винагороду.

Паралельні позички передбачають участь у їх наданні декількох банків, але кожний банк окремо оформляє кредит клієнту на однакових погоджених умовах.

Розрізняють також кредити за критеріями суб'єктного й об'єктного призначення.

До кредитів суб'єктного призначення належать позички:

Торговельно-промисловим підприємцям;

Сільськогосподарським підприємцям;

Міжбанківські;

Небанківським фінансово-кредитним установам;

Органам влади.

Серед позичок об'єктного призначення розрізняють кредити:

    - іпотечний; - споживчий; - контокорентний; - під цінні папери; - пов'язані з вексельним обігом. [ 8, ст.111-114]

У більшості банків позикові рахунки складають не менше половини їхніх сукупних активів і дають близько 2/3 доходів.

Від того наскільки добре банки реалізують свої кредитні функції, залежить становище регіонів, які вони обслуговують, оскільки банківські кредити сприяють появі нових підприємств і збільшенню числа робочих місць у цих регіонах та забезпечують їхню економічну життєздатність.

Похожие статьи




Теоретичні засади управління процесом банківського кредитування, Сутність, види та значення кредитних операцій комерційних банків - Управління процесом банківського кредитування

Предыдущая | Следующая