Етапи процесу банківського кредитування та його організація - Управління процесом банківського кредитування

Процес банківського кредитування складається з певних етапів, кожний з яких окремо забезпечує рішення локального завдання, а разом досягається головна мета позичкових операцій їх надійність і прибутковість для банку.

Більшість економістів, серед них і доктор економічних наук, професор Мороз A. M., виділяють чотири етапи процесу банківського кредитування: [8,с. 142]

Розгляд заявки на отримання кредиту;

Вивчення кредитоспроможності потенційного позичальника й оцінка ризику за позичкою;

Структурування позички;

Супроводження позички, контроль за виконанням умов договору і погашенням кредиту.

Деякі автори, з них Кириченко О., Гіленко І., Ятченко А. виділяють п'ять етапів процесу банківського кредитування. Крім перелічених вище чотирьох вони виокремлюють ще такий етап, як попередній аналіз ринку і розроблення стратегії кредитних операцій. Ці автори вважають, і я з ними цілком погоджуюсь, що саме з цього етапу починається процес банківського кредитування і що кожний банк повинен мати чітку і детально опрацьовану програму розвитку кредитних операцій. [20, с.368]

Отже, процес банківського кредитування, на нашу думку, складається з таких п'яти етапів:

Попередній аналіз ринку і розроблення стратегії кредитних операцій.

Розгляд заявки на одержання кредиту й інтерв'ю з майбутнім позичальником.

Оцінка кредитоспроможності позичальника і ризику, пов'язаного з видачею позики.

Підготування кредитного договору і його висновок.

Контроль за виконанням умов договору і погашенням кредиту.

Розглянемо докладніше ці етапи.

Початковим етапом процесу кредитування є попередній аналіз ринку і розроблення стратегії кредитних операцій.

У великих банках розробляється спеціальний документ меморандум про кредитну політику, яким керуються всі працівники цього банку. У документах такого роду насамперед формулюється загальна мета політики, наприклад, надання надійних і рентабельних кредитів. Ступінь ризику повинен відповідати звичайній нормі дохідності по позичках з урахуванням вартості кредитних ресурсів та адміністративних витрат банку. Меморандум визначає граничні суми кредитів, щодо яких можуть приймати рішення працівники різних посадових категорій. У ньому вказується, видачу яких кредитів адміністрація банку вважає бажаною, а від яких рекомендує утримуватися.

Крім того, визначаються географічні райони, куди бажана кредитна експансія банку. Залежно від величини банку, сфера його кредитів може бути обмеженою містом або районом, а може охоплювати великі регіони країни і зарубіжні країни.

У меморандумі має бути відображений порядок видачі кредитів власним працівникам банку, а також засновникам, процедура стягнення простроченої заборгованості, надання овердрафтів, обслуговування кредитних карток, надання іпотечних кредитів, акредитивів тощо, а також правила складання кредитного договору. В документі повинні знайти відображення питання, що стосуються контролю за якістю позичок, визначені правила роботи відділу кредитоспроможності, порядок ревізії кредитного портфеля банку.

Незважаючи на таку деталізацію, цей документ повинен містити лише загальні орієнтири та рекомендації, щоб не сковувати ініціативу практичних виконавців.

Другим етапом є розгляд заявки клієнта на кредит. Для одержання кредиту позичальник звертається до банку з обгрунтованим клопотанням, до якого додаються певні документи. У сукупності це має назву "кредитна заявка". (Додаток Г)

У клопотанні, як правило, йдеться про: суму кредиту, строк користування ним, сутність та економічний ефект від заходу, що буде прокредитований, та ін. До клопотання додаються інші матеріали, перелік яких залежить від конкретних обставин.

Зокрема, якщо клієнт уперше звернувся за кредитом, він до клопотання додає копію установчого договору, Статуту, або інші документи, які засвідчують його як юридичну особу чи його правоздатність на отримання позички.

Клієнт, як правило, подає банку бізнес-план; техніко-економічне обгрунтування проекту, що кредитуватиметься; копії контрактів, угод та інших документів щодо об'єкта кредитування; документи, що підтверджують забезпечення повернення кредиту (договір-застави, гарантійний лист тощо); балансову і фінансову звітність. Банк може вимагати іншу документацію і матеріали для оцінки обгрунтованості потреби в позичці, фінансового стану І кредитоспроможності потенційного позичальника.

Працівник кредитного відділу банку проводить попередню бесіду з потенційним позичальником, ураховуючи інформацію, що є в кредитній заявці. Ця бесіда має суттєве значення для принципового рішення про кредитування. Вона дає можливість спеціалісту банку з'ясувати багато важливих деталей, пов'язаних з майбутнім кредитом. Зокрема, сформувати думку щодо клієнта, оцінити професійну підготовленість керівництва позичальника, визначити перспективу його розвитку.

Якщо попередня бесіда спеціаліста банку з клієнтом пройшла успішно, починається наступний етап процесу кредитування Він полягає у вивченні кредитоспроможності потенційного позичальника й оцінці ризику за позичкою.

Враховуючи велику значущість оцінки кредитоспроможності позичальника і ступеня ризику кредитної операції, в банках створені спеціальні підрозділи. Там проводиться поглиблене й ретельне обстеження фінансового становища компанії-позичальника.

В зарубіжній практиці кредитування існує декілька ключових позицій, за якими проводиться оцінка надійності потенційного позичальника і, відповідно, ступінь ризику по кредиту. Для різних банків набір параметрів різний. У США звичайно застосовується правило п'яти "сі": [20, с.371]

Характер (character) - особистість позичальника, його репутація в діловому світі, відповідальність і готовність виконати взяті зобов'язання.

Фінансові можливості (capacity) - спроможність погасити взяту позику за рахунок поточних грошових надходжень або від продажу активів.

Майно (capital) - розмір і структура акціонерного капіталу компанії - особистий достаток ключових акціонерів компанії або індивідуального підприємця.

Забезпечення (collateral) - види і вартість активів, запропонованих як застава при одержанні кредиту.

Загальні умови (conditions) - стан економічної кон'юнктури та інші зовнішні чинники, які можуть вплинути на становище позичальника.

У вітчизняній банківській практиці готовність позичальника виконати взяті на себе зобов'язання оцінюється шляхом вивчення його репутації стосовно позичок, спроможності одержувати дохід, наявності капіталу та забезпеченості позичок. Зовнішнім чинником оцінки кредитоспроможності позичальника є стан кон'юнктури ринку.

Фахівці банку здійснюють глибоке і ретельне вивчення фінансового стану позичальника й оцінюють його можливість і здатність вчасно повернути позичку і сплатити визначені проценти.

Оцінка фінансового стану позичальника здійснюється за допомогою відповідних коефіцієнтів ліквідності, які розраховуються за балансом. Серед них:

Коефіцієнт загальної ліквідності;

Коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності;

Коефіцієнт автономності;

Коефіцієнт маневреності власних коштів.

Крім наведених коефіцієнтів ліквідності, можуть застосовуватися й інші групи показників:

Показники погашення боргу;

Показники ділової активності;

Показники рентабельності;

Показники використання основного капіталу.

Під час експертизи кредитної заявки клієнта використовуються різні джерела інформації:

- матеріали, одержані безпосередньо від позичальника; - відомості про клієнта, що містяться в архіві банку; - інформація про клієнта, одержана за межами даного банку (наприклад одержання інформації щодо його кредитування в інших банках тощо).

Головним джерелом інформації про фінансовий стан потенційного позичальника є його звітність: баланс, звіт про прибутки ї збитки, звіт про наявність майна, а також розрахунки вищевказаних показників, зроблених на підставі цієї звітності.

При вивченні кредитної заявки банк може здійснювати перевірки позичальника на місці. Відвідуючи клієнта, можна з'ясувати ті питання, які не обговорювалися під час попередньої бесіди, оцінити рівень компетенції працівників, що очолюють бухгалтерську, фінансову і маркетингову служби, адміністративний апарат, скласти уявлення щодо стану майна клієнта.

Тільки на підставі результатів ретельної аналітичної роботи банк робить висновки про здатність клієнта повертати борги, а отже, і про можливість укладання з ним кредитної угоди.

Четвертий етап процесу кредитування полягає у підготовці до складання кредитної угоди. Він можливий за умови позитивного для клієнта завершення попереднього етапу, тобто оцінки кредитоспроможності і ризику. Цей етап ще називають структуруванням позички.

У процесі структурування банк визначає такі параметри позички: вид кредиту, суму, строк, забезпечення, порядок видачі і погашення, ціну позички тощо.

Правильне визначення виду кредиту є важливим для встановлення реальних джерел погашення банківських позичок. Якщо кредит надається на формування оборотного капіталу клієнта і належить до короткострокового, то джерелом його повернення будуть поточні грошові надходження, які виникнуть після реалізації проекту, що прокредитований.

Кредит, наданий на відтворення основного капіталу позичальника, є, як правило, довгостроковим і має повертатися за рахунок прибутку від експлуатації прокредитованого об'єкта.

Важливе значення у структуруванні позички має правильне визначення суми позички. Зниження її може призвести до порушення строків її повернення, оскільки об'єкт, що кредитується, не буде завершений у строк, а завищення - до нецільового використання надлишково отриманих у банку коштів.

Успіх кредитної угоди значною мірою залежить від правильного визначення строку позички. Якщо будуть встановлені занадто напружені строки повернення позички, то у позичальника може виявитися брак капіталу, що спричинить спад виробництва. Якщо ж ці строки будуть занадто ліберальними, тобто набагато більшими від періоду, протягом якого буде отримана віддача від позички, то позичальник певний час користуватиметься неконтрольованими з боку банку коштами.

Більшість банківських позичок видається під відповідне забезпечення. Визначаючи цей елемент структури позички, банкір повинен керуватися політикою, якої дотримується його банк і нормами Національного банку України.

Видача і повернення кредиту може здійснюватися різними способами: одноразово, різними частками протягом періоду дії кредитної угоди, шляхом проведення поточних грошових операцій позичальника через позичковий рахунок. Тому одним з елементів структурування майбутньої позички є чітке визначення порядку її надання і повернення.

У разі погашення кредиту різними внесками необхідно розробити графік платежів за позичкою відповідно до строків обороту капіталу, на формування якого видана позичка.

Значна увага при структуруванні позички приділяється розрахунку вартості кредиту, що буде наданий. Вона складається з процентної ставки і комісії за його надання і оформлення. При визначенні комісії необхідно враховувати різні фактори, притаманні конкретній кредитній угоді, її умови, місцю і часу.

Після закінчення роботи щодо структурування позички банк приступає до переговорів з клієнтом про укладання кредитної угоди. При цьому потенційному позичальнику пропонуються умови майбутньої кредитної угоди, які можуть істотно відрізнятися від умов, що містяться в кредитній заявці клієнта (сума в заявці може відрізнятись від суми яку запропонує банк). Зближення позицій банку і клієнта й досягнення компромісу є кінцевою метою переговорів. Щоб зменшити вірогідність помилки і забезпечити об'єктивність при ухваленні рішення, банк, як правило, обмежує повноваження окремих посадових осіб при вирішенні питань щодо кредитування. Ці обмеження стосуються, зокрема, суми кредиту, строку, ризику тощо.

Посадова особа, яка веде переговори з клієнтом відносно кредиту, повинна ознайомити його з обов'язковими умовами майбутньої кредитної угоди, без виконання яких позичка не може бути надана, а також з умовами, стосовно яких можливий компроміс (зменшення суми кредиту з боку клієнта і зменшення відсоткової ставки за користування кредитом з боку банку).

Обов'язковою умовою, наприклад, може бути наявність майнового забезпечення або гарантії третьої особи (гарантом може виступити підприємство якщо кредитується їхній співробітник). Якщо їх відсутність може призвести до неповернення кредиту.

Умовою, щодо якої може бути досягнуто компроміс, як правило є процентна ставка, розмір комісії тощо.

Після визначення й узгодження всіх параметрів майбутньої угоди складається відповідний висновок щодо кредиту. Цей документ подається на розгляд кредитного комітету. У разі позитивного рішення цього органу відбувається підписання кредитної угоди представником керівництва банківської установи і клієнтом.

У кредитній угоді передбачаються: мета, сума і строк позички, умови і порядок її надання і погашення, форми забезпечення зобов'язань клієнта за кредитом, процентна ставка, порядок внесення плати за позичку, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо надання і погашення кредиту, перелік документів і періодичність їх подання банку й інші умови процесу кредитування. [8, с.142-145]

П'ятий етап кредитування - супроводження позички, контроль за виконанням умов договору і погашенням кредиту.

Банк мусить здійснювати постійний контроль за виконанням умов кредиту, закріплених у договорі. Головна мета контролю - забезпечити вчасне погашення основного боргу і сплату відсотків за позикою.

Контроль за своєчасним і повним погашенням кредиту і сплатою відсотків здійснюється систематично шляхом аналізу кредитної справи позичальника, перегляду кредитного портфелю банку, оцінки стану позички і проведення аудиторських перевірок.

Працівник кредитного відділу повинен відслідковувати виникнення негативних сигналів щодо можливості погашення кредиту, а саме:

Порушення графіку погашення кредиту,

Затримку із сплатою відсотків,

Погіршення фінансових розрахункових коефіцієнтів та показників (принаймні, коефіцієнтів ліквідності);

Несвоєчасне надання оперативної та достовірної фінансової інформації;

Наявність негативної інформації, отриманої від служби банківської безпеки, з преси чи від третіх осіб, стосовно стану справ у клієнта.

Якість та склад наданих кредитів істотно залежить від організації кредитної роботи в банку. Організаційна структура кредитної функції в кожному конкретному банку має свої особливості, які визначаються розмірами, можливостями банку, а також потребами клієнтури. У великих банках організаційна структура може складатися з декількох департаментів, які включають розгалужену мережу відділів, секторів, комітетів, груп, економічних рад тощо. Ці структурні підрозділи спеціалізуються на виконанні певних функцій кредитної процедури, наприклад, відділ галузевого аналізу, відділ кредитної політики, відділ кредитних продуктів, відділ кредитної документації, відділ економічних прогнозів, відділ з розгляду кредитного процесу тощо. У невеликих банках виконання всіх функцій сконцентровано в кількох структурних підрозділах.

Але в будь - якому разі, існують загальні принципи та правила, яких має додержуватись менеджмент кожного банку, формуючи організаційну структуру процесу кредитування. Функцію надання кредитів необхідно відокремити від функції контролю за наданими кредитами. Це сприятиме підвищенню рівня об'єктивності оцінки кредиту та обережнішому затвердженню позики. Обов'язковою є організація роботи Кредитного комітету та Комітету кредитного нагляду, до складу яких входять керівники та провідні спеціалісти банку.

Кожний структурний підрозділ виконує певні функції:

Функції кредитного комітету:

Формування кредитної стратегії та кредитної політики.

Затвердження організаційної структури процесу кредитування.

Встановлення напрямків диверсифікації кредитного портфеля та відповідних лімітів.

Оцінка адекватності резервів на можливі втрати за кредитами.

Аналіз кредитного ризику портфеля та інших суттєвих ризиків, що пов'язані з кредитуванням.

Прийняття рішень про надання "великих" кредитів.

Періодичне списання безнадійних позик.

Функції комітету кредитного нагляду.

Ухвалення змін та доповнень до загальної кредитної політики.

Аналіз та оцінювання нових ринків, на які націлений банк.

Затвердження критеріїв прийнятності ризику.

Ухвалення введення нових кредитних інструментів, включаючи встановлення допустимого рівня ризику за такими інструментами.

Розгляд взаємостосунків банку з найважливішими новими клієнтами та збільшення обсягу кредитних операцій з постійними клієнтами.

Затвердження списку винятків із загальних правил кредитної політики банку.

Розгляд усіх звітів внутрішніх аудиторів.

Ухвалення кредитних процедур.

Функції відділу кредитного аналізу.

Збір та обробка фінансової інформації про клієнтів та перспективних позичальників.

Аналіз фінансової звітності претендентів на отримання позички.

Підготовка звітів про затвердження кредитів та іншої інформації, необхідної для прийняття рішень про кредитування.

Організація засідань Кредитного комітету і реєстрація рішень.

Ведення картотеки кредитної інформації.

Підготовка відповідей на запити за кредитами з інших банків та інші небанківські законні запити.

Функції відділу кредитних операцій.

Підготовка, реєстрація та перевірка основної документації, яка стосується кредитних операцій банку.

Зберігання кредитних справ, включаючи оригінали договорів, документів на заставу, гарантійних зобов'язань, повідомлень тощо.

Реєстрація позик у бухгалтерських книгах, підготовка документації для здійснення бухгалтерських проводок у головній книзі.

Підтримання юридичних прав банку на заставу шляхом реєстрації вимог до позичальника і передання права власності банку.

Виставлення клієнтам рахунків на відсоткові платежі за кредитами, комісійними та іншими зборами.

Звіт про банкрутство клієнта, а також підготовка документації, що попереджає про закінчення строку кредитної угоди.

Функції відділу систематичного контролю.

Періодична перевірка всіх кредитів, наданих банком.

Систематична перевірка "великих" кредитів.

Вибіркова перевірка кредитних справ та стану кредитної документації.

Докладна розробка процедур перевірки кредитів, що має на меті забезпечити контроль за найважливішими умовами кожної кредитної угоди.

Постійний контроль за проблемними кредитами.

Контроль за станом та ліквідністю застави.

Подання документації про наявність проблемних кредитів та розміру можливих втрат.

Оцінка розміру ризику кредитного портфеля в цілому та розробка рекомендацій щодо величини резервних фондів.

Відділ роботи з проблемними кредитами.

Основною функцією є реабілітація проблемних кредитів.

У великих банках організаційна структура може складатися з декількох департаментів. Банківське кредитування дуже важливе для кожного банка, тому цьому придається значна увага і тому у кожного банка повинен бути кваліфікований персонал з кредитування. Наведений перелік функцій Комітетів та відділів далеко не повний, але він дає уявлення про розподіл повноважень між різними структурними підрозділами.

Етапи процесу банківського кредитування та його організація - Управління процесом банківського кредитування

Похожие статьи