Принципи банківського кредитування - Банківські ризики

Принципи банківського кредитування становлять головний елемент системи кредитування, оскільки вони відбивають сутність і зміст кредиту та вимоги об'єктивних економічних законів, зокрема, стосовно сфери кредитних відносин.

До принципів кредитування відносяться: поверненість, терміновість, диференційованість, забезпеченість і платність [6, 37].

Поверненість є тією особливістю, котра відрізняє кредит як економічну категорію від інших економічних категорій товарно-грошових відносин. Поверненість є невід'ємною рисою кредиту, його атрибутом.

Терміновість кредитування - це необхідна форма досягнення поверненості кредиту. Принцип терміновості означає, що кредит має бути не тільки повернений, а й повернений у суворо визначений термін, тобто в ньому міститься конкретно виражений фактор часу. Отже, терміновість є в часовому вираженні детермінованість поверненості кредиту. Термін повернення позики є граничним інтервалом часу, протягом якого кредитні кошти є в розпорядженні позичальника, й служить мірою, за межами котрої кількісні зміни в часі перетворюються в якісні: якщо затягується термін користування позикою, то викривлюється сутність кредиту, що негативно впливає на стан грошового обігу в цілому в Україні.

Диференційованість кредитування означає, що комерційні банки не повинні формально (однозначно) підходити до проблем надання кредиту своїм клієнтам, які претендують на позику. Кредит доцільно надавати лише тим претендентам, котрі в змозі своєчасно його повернути. Тому диференціація кредитування має здійснюватися на основі показників кредитоспроможності, здатності позичальника заробити кошти для погашення боргу в ході його поточної виробничої, інвестиційної та інших видів діяльності, достатності власного капіталу, які адекватно відбивають спроможність і схильність позичальника до повернення кредиту в обумовлені контрактом (договором) терміни. Ці та інші характеристики потенційних позичальників оцінюють, зокрема, з допомогою аналізу їх балансу та ліквідності, а також забезпеченості власними коштами, рівнем рентабельності відповідних проектів на поточний момент і в перспективі.

Оцінка кредитоспроможності суб'єктів, що прагнуть отримати кредит, здійснюється банками до укладання кредитних угод, дає їм можливість, у певній мірі, підстрахувати себе від ризику несвоєчасного повернення кредиту (та пов'язаних із цим збитків, завданих банкові) і, отже, сприяє виконанню (в певній мірі) принципу терміновості кредиту. Диференційованість кредитування, виходячи з кредитоспроможності потенційних позичальників, є необхідною умовою нормального функціонування кредиту на засадах поверненості і платності [5, 38].

Принцип забезпеченості кредиту передбачає наявність у позичальників юридичне оформлених зобов'язань щодо позик, котрі гарантують своєчасне повернення кредиту: зобов'язання щодо застави; угоди-гарантії; угоди-поруки; угоди зі страхування відповідальності за непогашення кредиту. Наявність зобов'язань за банківськими позиками в одній чи одночасно кількох формах передбачається обома сторонами кредитної угоди в тексті цієї угоди.

Принцип платності кредиту означає, що юридична чи фізична особа-позичальник зобов'язана внести до банку певну плату за тимчасово взяті (позичені) у нього для своїх потреб кошти. Реалізація цього принципу на практиці здійснюється за допомогою механізму, яким є банківський відсоток. Ставка банківського відсотка - це своєрідна "ціна" кредиту. Платність (ціна) кредиту безпосередньо впливає на господарський (комерційний) розрахунок підприємців, стимулює їх до збільшення власних коштів і раціонального використання залучених коштів. Щодо банку, то платність кредиту забезпечує покриття його витрат, пов'язаних зі сплатою відсотків за залучені в депозити кошти, і витрат на утримання свого апарату, а також отримання прибутків для збільшення ресурсних фондів кредитування та використання на інші власні потреби.

Кредитні операції банків здійснюються на основі положення НБУ "Про кредитування" (вересень 1995 p.). До основних принципів кредитування відносяться (рис. 1.1) [8, 190]:

Основні принципи кредитування

До основних умов банківського кредитування відносять:

    1. Операції проводяться тільки в межах вільних кредитних ресурсів у національній або іноземній валюті. 2. Банки виходять із необхідності поєднання своїх інтересів з інтересами вкладників та держави. 3. Для забезпечення власної стійкості операції проводяться з дотриманням встановлених НБУ економічних нормативів. Про видачу кредитів у іноземній валюті обов'язково повідомляється НБУ. 4. Рішення про умови та порядок надання кредиту приймається колективно і визначається правилами банку. 5. Кредити надаються тільки право - та кредитоспроможним позичальникам, які мають власні оборотні кошти і самостійний баланс. 6. Позики видаються на забезпечення потреб сфери виробництва і сфери обігу, фізичним та юридичним особам незалежно від форми власності й організаційної будови. 7. Всі питання у кредитних взаємовідносинах будуються на договірній основі тощо.

Забороняється надання кредитів на такі цілі:

Покриття збитків від господарської діяльності позичальників;

Формування статутних фондів;

Погашення раніше отриманих позик;

Придбання цінних паперів інших підприємств і організацій;

Без відповідного забезпечення, крім випадків надання бланкових кредитів [8, 190].

Основними чинниками, котрі сучасні комерційні банки враховують при встановленні платні за кредит, є, зокрема, такі:

Облікова ставка Національного банку України;

Середня відсоткова ставка за міжбанківським кредитом, тобто за коштами, що купуються в інших комерційних банках для здійснення активних операцій даним комерційним банком;

Середня відсоткова ставка, яка сплачується банком за залучені на депозити кошти;

Ступінь ризику, яким обтяжений комерційний банк, залежно від терміну, на який надається кредит, від виду й типу кредиту та від забезпечення;

Структура кредитних ресурсів банку (чим вищою є частка залучених коштів, тим дорожчим має бути кредит);

Попит на кредит (чим менший попит, тим дешевшим буде кредит);

Стабільність грошового обігу в країні (чим вищі темпи інфляції, тим дорожчим буде плата за кредит, тобто у банку зростає ступінь ризику втрати своїх ресурсів через знецінення грошей) [25, 38-39].

Комплексне, системне застосування на практиці всіх принципів банківського кредитування дає можливість враховувати інтереси як обох суб'єктів кредитної угоди (банку й позичальника), так і держави.

Зазначимо, що відносини в сфері кредиту будуються за відповідною чіткою системою. Під системою банківського кредитування розуміють узгоджену сукупність елементів, які визначають організацію (техніку й технологію) кредитного процесу та його регулювання відповідно до принципів кредитування.

Складовими елементами системи банківського кредитування, зокрема, є:

Частка власних коштів позичальника в операції, що потребує додаткового залучення коштів;

Цільове призначення кредиту;

Методи кредитування;

Способи врегулювання можливої кредиторської заборгованості;

Форми й доступний порядок контролю за цільовим та ефективним використанням отриманих у позику коштів і своєчасним їх поверненням [9, 39].

Похожие статьи




Принципи банківського кредитування - Банківські ризики

Предыдущая | Следующая