Раціоналізація підходу щодо формування кредитних та депозитних відсотків комерційного банку - Управління комерційними банками

Ключовим моментом у проведенні ефективної політики банку щодо управління його ресурсним потенціалом, так і по досягненню конкретних показників діяльності є визначення оптимального співвідношення між величиною депозитних і кредитних ставок відсотка. Це обумовлено тим, що:

    - основу активних банківських операцій, принаймні, у сучасний період часу розвитку економічних відносин в Україні, складає банківський кредит [10]; - потенційним фактором стабілізації та зростання ресурсного потенціалу банку є активізація залучення різних видів депозитів; - при проведенні пасивних операцій потрібно постійне узгодження їх об'ємних, тимчасових і вартісних характеристик з поточними та прогнозованими активними операціями; - ставки відсотка - це найчастіше використовувані фінансові показники, за допомогою яких можливо здійснювати вплив на відповідну діяльність банку по трансформації вільних фінансових ресурсів. Втім треба пам'ятати, що величина відповідних ставок відсотка має велике значення як для кредитора, так і для позичальника. З одного боку, це обумовлено припустимою вартістю позички, а з іншого - прийнятним рівнем ставок для різних напрямків діяльності обох сторін та терміну тривалості такої діяльності.

Втім, специфічною особливістю функціонування банківської системи в нестабільних умовах є те, що вкрай неефективна з макроекономічної точки зору банківська система може бути прибутковою. Причина цього криється в тім, що для банківської системи принципова не величина процентної ставки, а спред між кредитними та депозитними ставками, який при відповідному рівні мультиплікатора капіталу може зробити банківський капітал найефективнішим фінансовим інструментом, який є на ринку [31, 62]. Тобто саме здатність забезпечувати високий спред може бути підгрунтям високої рентабельності банків. Однак використання такого підходу майже не припустимо в умовах стабілізації економічної ситуації, коли відбувається вирівнювання рентабельності виробництва різних галузей економіки. Втім, зважене регулювання спредом в будь-яких випадках може забезпечити банку стабільнішу та переважнішу позицію у питаннях управління своїм ресурсним потенціалом.

Проте, як свідчать дослідження, найбільш високі реальні ставки по кредитах і спред будуть спостерігатися в економіках:

    - з порівняно невеликим фінансовим сектором (низькою часткою кредитів у ВВП); - з монополізованим банківським сектором; - при відсутності серйозної конкуренції на фінансових ринках; - при недокапіталізованій банківській системі.

У той же час застосування різноманітних методів і підходів ефективного управління ресурсним потенціалом банку полягає, як правило у максимально можливому ступені контролювання обсягів, структури, прибутку або витрат як активів, так і пасивів. А основна мета такого управління при цьому полягає в максимізації або стабілізації величини різниці між процентними надходженнями та процентними витратами при прийнятному рівні ризику. При цьому знайти потенційні рішення дозволяє використання методів об'єднання та поділу джерел ресурсів. Але один із недоліків методу об'єднання джерел ресурсів полягає в нехтуванні зв'язку між активами та пасивами, а методу поділу джерел ресурсів - у необхідності ретельного відстеження співвідношення обсягів різних внесків, позик і загальної величини зобов'язань банку [62].

Поряд з цим застосування різноманітних методів і підходів у відношенні визначення величини процентних ставок зводиться в основному:

    - до аналізу тимчасової вартості грошей, і відповідно застосовуються для оцінки фінансової ефективності позики, прибутковості цінних паперів [29, 42, 84]; - до оптимальної диференціації процентних ставок по депозитах залежно від терміну й інших характеристик внеску з метою забезпечення необхідного обсягу ресурсів за мінімально можливу у відповідних умовах ціну [62]; - хеджуванні ризику процентних ставок [30].

Проте аж ніяк не враховуються можливі зміни ресурсного потенціалу комерційного банку, які теж певною мірою впливають як на рівень відповідних ставок відсотка, так і на спред між ними.

Тому, на думку автора, найбільш важлива політика банку у відношенні саме формування визначеного рівня депозитних і кредитних ставок, оцінки їхнього оптимального співвідношення та підтримки обраного рівня протягом деякого періоду проведення активно-пасивних операцій. Тут під оптимальністю будемо розуміти прийнятне співвідношення кредитних і депозитних процентних ставок, виходячи з очікуваного рівня прибутковості та прийнятної величини ризику. Тоді такий підхід в загалі дозволить банку не тільки обгрунтовано дотримуватись тих чи інших показників своєї діяльності, але і планувати свою діяльність, передбачаючи визначені її наслідки з урахуванням підходів щодо формування ресурсів комерційного банку. Отже, однією з задач у сфері управління ресурсним потенціалом банку є як прогнозна оцінка рівня співвідношення кредитних і депозитних ставок, так і обгрунтоване визначення оптимальності такого співвідношення, тобто доцільним є розробка деякої моделі, яка дозволяє робити такий аналіз.

Одночасно зазначимо, що моделі, які використовуються в банківській діяльності можна поділити на [62, 88, 90]:

    - часткові; - квазі повні; - повні.

Часткові моделі аналізують окремі аспекти банківської діяльності, у повних моделях використовується комплексний підхід. Квазі повні моделі займають середнє положення, тобто вони враховують не всі фактори, а лише їх частку. Як приклад розглянемо квазі повну модель, яка побудована на тому, що [88]: рішення, яке приймає банк, визначається одночасно витратами, ліквідністю та ступенем ризику; бажання запобігти ризику залежне від ліквідності та витрат.

З цього видно, що така квазі модель не оперує таким поняттям як розмір банківського капіталу.

Проте повна модель відповідно до теорії Балтенспергера повинна обгрунтувати рішення [88]: про активи та пасиви банку та їх взаємодію; про розмір банківського капіталу.

Однак слід погодитися з тими авторами котрі стверджують, що досить складно створити інтегровану модель банківської установи, котра водночас охоплювала б управління ліквідністю, формування портфеля активів, політику ціноутворювання та фізичний процес банківської діяльності. Тому при побудові моделі визначеної величини кредитних і депозитних ставок будемо враховувати не всі фактори, а лише їх частку.

При цьому можна виділити цілий ряд факторів, від яких тією чи іншою мірою залежить формування визначеної величини кредитних і депозитних ставок:

    - зміна курсу гривні; - облікова політика; - обов'язкове резервування; - динаміка внутрішнього валового продукту; - зовнішній і внутрішній борг; - структура і динаміка грошової маси; - інфляція; - зміна податкової політики держави й таке інше.

У той же час існують й фактори, що впливають на розходження у формуванні рівня тих чи інших процентних ставок: час до погашення фінансових зобов'язань; ризик невиконання зобов'язань; оподатковування тощо.

Тому перш ніж обгрунтовано підійти до деякого підходу (послідовності побудови відповідної моделі), який припускає оцінку оптимальності співвідношення рівня кредитних і депозитних ставок, слід зазначити, що, незважаючи на розходження факторів, які впливають на їхнє формування, серед них можна виділити ряд загальних особливостей.

З одного боку, це ризикованість проведення як активних, так і пасивних операцій, а, з іншого, - бажання одержати визначений дохід. Правомірність вибору саме даних особливостей, у якості узагальнюючих, обумовлена, у першу чергу, тим, що,

По-перше, ризик проведення конкретної операції є одним із ключових факторів при обгрунтуванні рішення про проведення такої операції;

По-друге, необхідністю розгляду в сукупності управління активними та пасивними операціями банку, як єдиної задачі, результатом якої і є визначена величина доходу.

Тому при розробці відповідної моделі треба виходити з обмеженого, але найбільш впливового кола факторів. Одночасно треба пам'ятати, що збільшення факторів призводить до нелінійності моделі, та як наслідок помилковості прийнятих рішень.

Втім, як ризик проведення тієї чи іншої операції, так і величину очікуваного доходу можна описати наступним набором параметрів, крім такого суб'єктивного параметру як ризик невиконання зобов'язань: тривалістю проведення операції; обсягом ресурсів, що використовуються при проведенні операції.

Отже, у формалізованому вигляді можна представити, що кредитні та депозитні ставки є функціонально залежними від розглянутих вище факторів, тобто:

, (3.1)

, (3.2)

Де - величина процентної ставки по наданих кредитах;

- величина депозитної ставки;

- величина очікуваного ризику проведення деякої відповідної операції;

- тривалість проведення операції;

- обсяг ресурсів, що використовується при виконанні деякої операції;

- величина очікуваної прибутковості;

- вигляд функціональної залежності, яка визначає величину кредитної та депозитної ставки відповідно. У загальному вигляді функціональна залежність може бути знайдена методами теорії статистичного аналізу та тимчасових рядів [9].

У той же час для попередньої оцінки рівня співвідношення кредитних і депозитних ставок можна скористатися моделлю Марковіца про взаємозв'язок ризику та прибутковості проведення тієї чи іншої операції [84]. З цією метою пропонується представити сукупність активних операцій банку у вигляді графічної моделі, зображеної на рис. 3.3.

27

Відмінною рисою даної моделі є те, що величина прибутковості проведення кредитної операції ототожнюється з величиною процентної ставки за наданою позичкою. Таке уявлення принципово правомірне, тому що прибутковість визначеної операції багато в чому залежить і від вартості наданого кредиту, тобто величини відповідної процентної ставки.

При цьому сукупність кредитних операцій банку (див. рис. 3.3) визначає безліч припустимих кредитних ставок.

Нижня границя діапазону зміни кредитних ставок (точка А2) знаходиться на перетині лінії ординат з дотичною, проведеною до нижньої точки припустимої безлічі кредитних ставок.

Верхня границя діапазону зміни кредитних ставок (точка А1) знаходиться на перетині лінії ординат з дотичною, проведеною до найвищої точки припустимої множини кредитних ставок.

Зазначимо також, що такий підхід дозволяє чітко ранжувати величину кредитної ставки залежно від ризику проведення кредитної операції шляхом одержання відповідних проекцій відрізку С1С2 на вісь ординат або вісь абсцис.

Аналогічну графічну модель можна побудувати й для аналізу депозитних ставок. Однак тут є деяка особливість, яка полягає в наступному. Зі зростанням ризику проведення депозитної операції, банк, також як і в попередньому випадку, прагне до максимізації очікуваної прибутковості (тут під прибутковістю розуміється деяка узагальнена прибутковість активно-пасивних операцій, що так само залежить і від величини депозитних ставок), а для цього йому природним є зменшення депозитної ставки. Це й відбито в графічній моделі, представленій на рис. 3.4.

27

Відповідним чином введемо в розгляд поняття нижньої і верхньої границі діапазону зміни депозитних ставок (точки В2 і В1 на рис. 3.4), що в кінцевому рахунку також дозволяє зробити чітке ранжування величини депозитної ставки (відповідно до відрізка К1К2) залежно від ризику проведення тієї чи іншої депозитної операції.

Зазначимо, що побудова моделей взаємозалежності ризику та відповідних ставок відсотка здійснюється з урахуванням наявних ринкових умов. Тобто початковий рівень кредитної та депозитної ставки є визначеним.

Тепер для того, щоб прийняти рішення про відповідність кредитних і депозитних ставок необхідно об'єднати відповідні діапазони зміни ставок (рис. 3.5).

27

З рис. 3.5 видно, що є деяка точка перетину відповідних відрізків (С1С2 і К1К2) зміни кредитних і депозитних ставок (точка О) і відповідний їй деякий рівень ризику проведення операцій R, якому можна інтерпретувати в такий спосіб.

Рівень ризику R розбиває всю множину умов проведення кредитних і депозитних операцій на дві підмножини:

    - одна з підмножин, яка розташована ліворуч точки R на осі абсцис, відповідає проведенню операцій в умовах визначеності; - інша підмножина, яка розташована праворуч точки R на осі абсцис відповідає проведенню операцій в умовах невизначеності, ризик якої може бути деяким чином розрахований.

У той же час відрізки О1О2, О1О3, О2О4 й такі інші якоюсь мірою встановлюють взаємозв'язок між величиною прибутковості і взаємозалежною величиною кредитних і депозитних ставок. Тобто ці відрізки відображають не лише величину спреду між ставками по кредитних та депозитних операціях банку, а і узагальнюють інші фактори досягнення однакової прибутковості банківської діяльності при різних рівнях спреду. Насамперед ту ситуацію, коли досягнення однакової прибутковості при різних рівнях спреду можливе за рахунок ефективного використання ресурсного потенціалу банківської установи. Загалом рахунку величина відповідних відрізків О1О2, О1О3, О2О4 є функцією спреду, обсягу залучених ресурсів, наданих кредитів та операційних витрат банку. При цьому, як видно з рис. 3.5, в умовах визначеності виникають ситуації, коли у встановлені проміжки часу величина процентної ставки по деяких депозитах може перевершувати величину кредитної ставки. Наприклад, це можливо коли існує гостра необхідність у залученні додаткових фінансових ресурсів або в період конкуренції за розширення ринку залучених ресурсів.

В умовах невизначеності величина процентної ставки по кредитах завжди більше депозитної ставки. При цьому в умовах нестабільного розвитку (наприклад, в умовах трансформаційних змін економічних відносин) співвідношення між кредитними і депозитними ставками більше, що в моделі відповідає більшій величині кута між відрізками ОО1 і ОО2.

Із наведених вище прикладів видно, що в поняття визначеності та невизначеності більш вкладається саме здатність банком створювати або впливати на відповідні умови своєї діяльності. Насамперед це стосується впливу щодо залучення відповідних ресурсів та умов формування ресурсного потенціалу комерційного банку. Втім, якщо побудувати динамічну модель взаємозв'язку кредитних та депозитних ставок, то перетин відповідних відрізків зміни кредитних і депозитних ставок буде постійно змінюватися, тобто ймовірність виникнення зворотного спреду зменшується, що відбиває загальну ситуацію економічного розвитку в умовах транзитивності.

У той же час дана модель (див. рис. 3.5) дозволяє відповісти на наступне запитання. Яким повинне бути співвідношення між величиною кредитних і депозитних ставок для досягнення визначеної величини прибутковості сукупності цих операцій? Наприклад, якщо відомо, що величина прибутковості тотожна О1О2, то відповідно величина кредитної ставки повинна дорівнювати - D1, а величина депозитної - D2 та ми хочемо зменшити загальну величину ризику одержання заданого доходу, то ми повинні знайти і відповідні величини процентних ставок. Для цього ми проводимо з точки О1 іншу лінію (довжина якої відповідає довжині відрізка О1О2) і знаходимо точку перетину з відрізком ОО2. Наприклад, це точка О3. Тоді величина визначеної депозитної ставки дорівнює величині D3, що, як видно з рис. 3.5, більше, ніж D2, але при цьому рівень ризику менше. Відповідно може бути скорегована і ставка по кредитних операціях банку (див. рис. 3.5 відрізок О2О4). З цього прикладу також випливає, що ми неявно використовуємо й інші припущення до визначення співвідношення між ставками, а не тільки ті що були введені вище. Тобто, ця модель відбиває різні умови, які враховуються при формуванні кредитних та депозитних ставок, що й робить її працюючою.

Запропонована модель може бути покладена в основу формування відповідного рівня кредитних і депозитних ставок залежно від рівня очікуваної прибутковості і рівня прийнятного ризику проведення визначених операцій. Послідовність таких дій може бути визначена у такий спосіб (рис. 3.6):

    1. Задається припустимий рівень ризику проведення активно-пасивних операцій банківської діяльності. 2. Визначається рівень дохідності проведення активної операції банку та величина відповідної кредитної ставки. 3. Визначається прийнятний рівень депозитної ставки. 27 4. Обчислюється прибутковість відповідної діяльності банку. Якщо рівень прибутковості задовільний, то формуються відповідні для цього рівня ставки відсотка по кредитних та депозитних операціях банку. Якщо рівень прибутковості незадовільний, проводиться корегування ставок відсотка за допомогою запропонованої моделі (див. рис. 3.5).

У кінцевому рахунку така послідовність дій буде сприяти не тільки ефективному проведенню активно-пасивних операцій, але і раціональному управлінню ресурсним потенціалом банку. Це обумовлюється тим, що зазначена вище модель допомагає не лише встановленню раціонального співвідношення між ставками по різних операціях банку, але й спонукає банк до дій, пов'язаних із ефективним використанням його ресурсів.

Втім, для більш ефективного прийняття рішень у сфері управління ресурсним потенціалом комерційного банку треба розглянути процедури належного використання відповідної інформації. А також для більш ефективного прийняття рішень у сфері управління ресурсним потенціалом комерційного банку треба розглянути процедури належного використання відповідної інформації.

Похожие статьи




Раціоналізація підходу щодо формування кредитних та депозитних відсотків комерційного банку - Управління комерційними банками

Предыдущая | Следующая