Тім Мономері США 14.09.02 Париж, Аналіз техніки по фазах, Порядок постановки завдань, підбір засобів та методичні вказівки при навчанні техніки - Аналіз техніки та методики навчання бігу на 100 м

9,77 Асафа Поуелли Ямайка 14.06.05 Афіни

Аналіз техніки по фазах

Спринтерський біг відноситься до групи вправ циклічного характеру, що виконуються з максимальною інтенсивністю. Легкість, розкутість бігових рухів, що виконуються з великою амплітудою та високою частотою - основна ознака раціональної техніки бігу на короткі дистанції. Всі дії бігуна від старту до фінішу - одна безперервна вправа, в основі якої лежить прагнення спортсмена першим перетнути фінішну лінію за найкоротший проміжок часу.

Для аналізу техніки бігу його умовно поділяють на такі частини [12; 14]:

    - старт; - стартовий розбіг; - біг по дистанції; - фінішування

Старт. У спринтерському бігу застосовується низький старт. д.ля швидкого початку бігу використовуються стартові колодки (станки), що забезпечують тверду опору під час відштовхування з відповідними кутами нахилу опорних площадок. Розташування колодок визначається у процесі занять та тренувань і залежить від індивідуальних особливостей бігуна, його зросту, довжини кінцівок, рівня розвитку швидкісно-силових якостей.

Існує декілька варіантів низького старту, назва яких походить від того, як розташовані колодки відносно стартової лінії.

розташування стартових колодок

Рис.1.1. Розташування стартових колодок

Найбільш поширеним є так званий звичайний старт, під час якого передня колодка встановлюється на відстані 1-1,5 ступні (35-50 см) від стартової лінії, а задня - на такій ж відстані від передньої, або на відстані довжини гомілки. Опорна площадка передньої колодки має кут нахилу 40-50°, а задньої - 60-80°. Відстань між поздовжніми осями колодок 18-20 см. Під час використання зближеного варіанту задня колодка наближається до передньої на відстань 1 ступні. При застосуванні розтягнутого старту передня колодка віддаляється від стартової лінії назад і встановлюється на відстані 1 ступні попереду задньої колодки. Під час застосування таких варіантів змінюється і кут нахилу опорних площадок. З наближенням колодок до стартової лінії він зменшується, з віддаленням - збільшується [12; 14].

В залежності від індивідуальних особливостей кожного бігуна (будови тіла, рівня розвитку координаційних та інших рухових якостей) необхідно підбирати такий варіант низького старту, котрий забезпечить ефективний початок бігу, Варто зазначити, що переважаюча більшість висококваліфікованих спринтерів застосовують звичайний варіант низького старту.

виконання бігуном команди

Рис.1.2. Виконання бігуном команди "На старт! "

До початку бігу спортсмени займають місце на своїх доріжках і розташовуються позаду стартових колодок. За командою "На старт! " вони підходять до колодок, стають попереду них І впираються на руки за стартовою лінією. Сильнішою ногою впираються у опорну площадку передньої колодки, а другою - задньої. Ставши на коліно позаду розташованої ноги, бігун ставить руки впритул до стартової лінії, розставивши їх на ширину плечей або й більше. Кисті рук ставляться на доріжку великими пальцями до середини, а іншими назовні. Тулуб випрямлений, голова вільно опущена, Вага тіла рівномірно розподіляється на руки, ступню попереду стоячої ноги та коліно іншої ноги.

За командою "Увага! " бігун плавно піднімає таз дещо вище рівня плечей, незначно випрямляє ноги і переносить вагу тіла на руки та попереду стоячу ногу, У такому положенні він повинен знаходитися нерухомо аж до сигналу для початку бігу.

положення бігуна за командами

Рис.1.3. Положення бігуна за командами "На старт! " і "Увага! "

За командою "Руш! '' (пострілом стартера) бігун миттєво здійснює енергійні рухи зігнутими у ліктях руками вперед-назад з виконанням активних бігових рухів ногами. В оптимальному нахилі бігун рухається вперед, поступово переходячи на біг по дистанції.

Стартовий розбіг. Швидкому досягненню максимальної швидкості після старту сприяє стартовий розбіг. На ефективність стартового розбігу суттєво впливають довжина та спосіб виконання першого і послідуючих кроків після старту. Дуже короткі кроки не забезпечують швидкого зростання швидкості, а дуже довгі сприяють швидкому випрямленню тулуба з наступним зниженням швидкості.

Під час стартового розбігу (25-30м), разом з поступовим зростанням довжини кроків проходить плавне випрямлення тулуба. Чіткої межі між стартовим розбігом та бігом по дистанції не існує. Розгін завершується тоді, коли бігун досягає 92-95% своєї максимальної швидкості. Чим раніше це станеться, тим вища ефективність стартового розбігу.

Біг по дистанції. Під час бігу по дистанції спортсмен прагне досягнути своєї максимальної швидкості і як можна довше її зберегти. Швидкість бігу здебільшого залежить від раціональної форми рухів, вміння бігти без зайвого напруження. Щоб підтримувати високу швидкість бігу, спортсменові необхідно навчитися оптимально поєднувати довжину та частоту кроків. Довжина бігового кроку у кращих спринтерів - чоловіків коливається від 210 до 250 см (8-9 стоп), у жінок - від 185 до 215 см. Частота кроків досягає 5-5,5 кроків на секунду [12; 14].

Постановка ноги на доріжку повинна бути пружною, Це досягається за рахунок приземлення на передню частину ступні, згинання ноги у колінному суглобі, що значною мірою амортизує силу ударів об грунт і скорочує гальмівну фазу передньої опори.

Під час відштовхування нога потужним рухом випрямляється у тазостегновому, колінному та гомілковоступневому суглобах. Стегно махової ноги енергійно виноситься вперед-вгору, сприяючи ефективному відштовхуванню,

Результати наукових досліджень показують, що під час швидкісного бігу активні зусилля припиняються ще до відриву опорної ноги від доріжки, а нога втрачає контакт з опорою завжди, ще до того, як повністю розігнеться у суглобах. Відповідно, свідоме, штучне прагнення повністю розігнути ногу у момент завершення відштовхування, як рекомендували окремі спеціалісти, не сприяє покращенню спортивного результату і може бути причиною травм м'язів задньої поверхні стегна.

техніка спринтерського бігу по дистанції

Рис.1.4. Техніка спринтерського бігу по дистанції

Руки під час бігу працюють широко і активно. Кути їх згинання у ліктьових суглобах непостійні: під час винесення вперед (до висоти підборіддя) і дещо до середини рука згинається, а під час відведення назад і дещо назовні - розгинається під дією інерційних сил.

Раціональність рухів спринтера порушується, якщо він не розслабляє м'язи, які у даний момент активно не беруть участі в роботі. Успіх у спринті значною мірою залежить від вміння бігти легко, вільно, без зайвого напруження.

Фінішування. У минулому бігуни на короткі дистанції фінішували по-різному. Відомий спринтер Ч. Паддок (США) здійснював під час цього стрибок на стрічку. Окремі бігуни надавали перевагу фінішуванню з "падінням".

У теперішній час більш ефективним вважається перетин фінішної лінії на максимальній швидкості без спецзабігу.

Порядок постановки завдань, підбір засобів та методичні вказівки при навчанні техніки

Похожие статьи




Тім Мономері США 14.09.02 Париж, Аналіз техніки по фазах, Порядок постановки завдань, підбір засобів та методичні вказівки при навчанні техніки - Аналіз техніки та методики навчання бігу на 100 м

Предыдущая | Следующая