ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОБУДОВИ ОБЛІКУ ВАЛОВИХ ВИТРАТ І ВАЛОВИХ ДОХОДІВ, Поняття та економічний зміст валових витрат і валових доходів - Впровадження елементів управлінського обліку на ТОВ "Український автомобільний холдинг"

Поняття та економічний зміст валових витрат і валових доходів

Сьогодні бухгалтерський облік не виконує покладених на нього завдань: він не слугує інтересам власника, не дає гарантій збереження майна та не забезпечує менеджменту щоденної інформації, необхідної для ефективного управління. Необхідна кожній грамотній людині мова бізнесу -- бухгалтерський облік -- перетворюється нині здебільшого на мистецтво складання податкової звітності (побудованої на основі креативного та камерального обліку).

З прийняттям в 1997 р. змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та нового Закону України "Про податок на додану вартість" до системи оподаткування внесено грунтовні зміни, стався розкол бухгалтерського обліку на облік бухгалтерський і облік податковий, а відповідно змінився й облік валових доходів та валових витрат в них. Введення нового, недостатньо обгрунтованого, експериментально не перевіреного й не відпрацьованого обліку валових витрат і валових доходів та податку на на додану вартість привело до значного ускладнення народногосподарського обліку в Україні, до непродуманого поєднання системного бухгалтерського обліку з елементами несистемного податкового обліку.

Враховуючи вищезазначене, а саме визначення сум до оподаткування в податковій та бухгалтерській звітності та чистого прибутку після нарахування суми податку, потребує вивчення валових доходів та валових витрат, дати їм аналіз, та накреслити шляхи зменшення розбіжностей в цих обліках.

Для вивчення питань валових доходів та валових витрат в бухгалтерському та податковому обліку була використана літературу з бухгалтерського обліку та чинне законодавство по податковому обліку. На прикладі підприємства покажемо порядок ведення бухгалтерського та податкового обліку валових доходів та валових витрат, складові, що формують їх, вплив чинників при їх визначенні, а також недопущення помилок при цьому та накреслити перспективи в їх вирішенні.

Чому саме облік валових доходів і валових витрат та їх аналіз? Тому, що ці складові впливають на основне питання в економічній діяльності підприємства-кінцевий результат його роботи, а саме отримання прибутку. Прибуток завжди легше аналізувати, тому що він вже отриманий й обліковується на рахунку в балансі підприємства. А от шляхи, які приводять до його отримання, це облік валових доходів, валових витрат, складові які їх формують та визначають. Саме вони й стали предметом мого дослідження в моїй дипломній роботі.

Законом України "Про внесення змін до Закону України" Про оподаткування прибутку підприємств", який введено в дію з 1.07.1997р., установлено наступне визначення валових витрат і валових доходів:

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх дальшого використання у власній господарській діяльності.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами, поняття "Валові витрати" і "Валові доходи" більше не є аналогічними витратам виробництва та обігу і доходам від реалізації та позареалізаційних операцій. Тому балансовий прибуток і прибуток за декларацією про прибуток підприємства стали різними величинами; наприклад, до валових доходів відноситься аванс отриманий від покупця за товари, а перерахований аванс постачальнику відноситься до валових витрат.

Валові витрати і валові доходи необхідно розглядати як елементи податкового обліку для визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню. Як оптимально поєднати бухгалтерський облік з податковим обліком методичні вказівки до цього часу не розроблені. Очевидно одне: якщо вже розкол бухгалтерського обліку стався, то необхідно йти не по шляху змішування цих двох видів обліку, а доопрацювати систему бухгалтерського обліку (синтетичного і аналітичного) з таким розрахунком, щоб можна було раціонально використовувати його показники для складання і контролю податкової звітності. При цьому треба виходити з того, що підпорядкованість бухгалтерського обліку фіскальним потребам (визначенню і стягненню податків) тепер не є обов'язковою.

Як можна було поєднувати бухгалтерський облік з податковим в умовах, коли витрати й доходи в бухгалтерському обліку визначаються за моментом відвантаження продукції (робіт, послуг), а валові витрати і валові доходи в податковому обліку визначаються за подією, що сталася раніше?

Визначення в податковому обліку валового доходу за датою події, що сталася раніше, вимагає визначення дати реалізації за кожним товарним чи платіжним документом, виписаним на кожного покупця. Без цього не можуть бути зроблені записи в податковому обліку чи в декларації про прибуток підприємства. А в бухгалтерському обліку реалізація товарно-матеріальних цінностей і валовий дохід від їх реалізації визначаються за моментом відвантаження. Отже, записи в бухгалтерському і податковому обліку не сумістимо.

В Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" відмічається, що врахування валових витрат повинно відповідати правилам ведення податкового обліку. Але стаття 11 Закону встановлює лише загальні, організаційні положення з такого обліку та його законодавчі засади. Правила ведення податкового обліку валових витрат і валових доходів до цього часу не розроблені. При їх відсутності вести належний податковий облік для складання декларації про прибуток підприємства практично неможливо. Тому декларації складають, як правило, за вибірковими даними з бухгалтерського обліку та відповідних первинних документів.

Як видно із проблем бухгалтерського й податкового обліку витрат і доходів та податку на додану вартість, бухгалтерський облік в останній час без потреби так ускладнено, що розібратись в нормативних і інструктивних документах та їх застосуванні в практиці організації і ведення бухгалтерського обліку навіть висококваліфікованим бухгалтерам вельми трудно. Бухгалтерська служба України не була готова до введення таких змін в обліку, які сталися, а відповідна підготовка бухгалтерів до принципово нових підходів в організації і веденні бухгалтерського і податкового обліку також не була проведена. До речі, належної методологічної допомоги працівники бухгалтерської служби, нажаль, і зараз не мають.

Вважаємо, що необхідне негайне, як можна швидше, повернення до комплексного бухгалтерського обліку та категорична відмова від надуманого, непотрібного й економічно неефективного податкового обліку, який на практиці нічого не дав, не дасть і дати не може ні для звітності і контролю, ні для поповнення державного бюджету України. Єдиний результат, який ми маємо в наслідок введення податкового обліку - це неймовірна плутанина в обліку й звітності, суттєве збільшення трудомісткості обліку, значне зростання навантаження на бухгалтерів і, на кінець, значні економічні втрати.

Замість належної організації бухгалтерського обліку і на цій основі посилення бухгалтерського контролю за ефективністю господарсько-фінансової діяльності, що можуть дати реальне підвищення прибутків, рентабельності господарської діяльності та збільшення платежів податків до бюджету України, бухгалтерська служба зайнята виписуванням додаткових податкових документів та їх реєстрацією в порядку 3 - 4 разового дублювання облікових записів, пов'язаних з обліком податків: в товарних і платіжних документах, в бухгалтерському обліку, в податкових накладних, в книгах обліку податкових зобов'язань і податкового кредиту. Економічно не обгрунтована, практично попередньо не відпрацьована облікова паперотворчість ще ніколи не давала та й дати не може позитивних результатів. Деяке збільшення за даними ДПАУ збору податків - це результат відомих організаційних заходів, а не нових Законів і введеного податкового обліку.

Введення окремого податкового обліку ПДВ, не давши економічного ефекту, повернулось значними додатковими грошовими та матеріальними витратами, мільйонними втратами для підприємств та державного бюджету. І, крім того, викликало значні додаткові трудові затрати на ведення податкового обліку, що вплинуло на погіршення загального стану обліку на підприємствах, на послаблення бухгалтерського контролю за окремими господарськими операціями та їх результатами.

Що стосується обліку податків та контролю за своєчасним і повним надходженням їх до державного бюджету, то тільки бухгалтерський облік може забезпечити такий контроль. Податковий облік з ряду причин, в основному із-за відсутності в ньому системного контролю за правильністю записів, не може забезпечити такого контролю. Думаємо, що ця проста істина повинна бути зрозумілою всім. А не розуміють цього хіба тільки ті, хто не має належної економічної підготовки.

Введення податкового обліку спрощення перевірок, своєчасності і повноти сплати податків також не дало. Крім того, не всі господарські операції, пов'язані з обліком податків, можуть бути охоплені податковим обліком (закупка цінностей за касовими чеками, нестачі, списання цінностей і ін.), що в податковому обліку не регламентується й бухгалтери вимушені вирішувати ці питання самостійно, а потім доказувати податківцям правильність свого рішення. В цьому разі правий завжди той, в кого більше прав. Крім того, податківці вимушені при перевірках підприємств перевіряти також бухгалтерські документи та записи, тобто не можуть обмежитись податковим обліком, що за задумом мав би спростити та ускорити перевірку правильності сплати податків. А якщо це так, то для чого потрібний такий додатковий податковий облік

Що стосується податку з прибутку, то більш об'єктивних даних для його обчислення й перевірки як бухгалтерські документи і бухгалтерський облік нема й бути не може. Введений податковий облік цього податку та його регламентування не витримують жодної критики. Прибуток і обчислений з нього податок за даними податкового обліку та складеної на його підставі декларації про прибуток не відображають реальної дійсності і є ілюзорними, умовними, не враховують фактичних доходів і витрат підприємства. В умовах економічної кризи таке оподаткування є особливо шкідливим для підприємництва. Не потрібно високої економічної грамотності, щоб це зрозуміти: визначатись мусить реальний прибуток з врахуванням фактичної собівартості цінностей, а податок повинен сплачуватись підприємством з дійсного прибутку. Це ж незаперечна економічна істина.

Відпрацьована десятиліттями система бухгалтерського обліку собівартості продукції (робіт, послуг) та об'єктивного визначення фінансових результатів від їх реалізації (прибутку) практично розрушена. В результаті в бухгалтерському обліку маємо таке становище, коли непродумано, нераціонально розмежовано, але водночас частково поєднано бухгалтерський і податковій облік. У зв'язку з цим навіть кваліфікованому бухгалтеру трудно встановити, де кінчається бухгалтерський облік, а починається податковий. А найгірше, що відсутні, бо вони практично не можливі, критерії системної перевірки і звірки правильності підсумкових показників податкового обліку.

Отже, створено ідеальні умови для того, щоб бухгалтери допускали як можна більше помилок, а податкові інспектори, знаходячи ці помилки, накладали штрафи та стягували пеню за неповну та несвоєчасну сплату податків. Ми маємо підстави стверджувати, що переважну більшість штрафних санкцій підприємства сплачують не через скритя доходів і навмисну несплату податків, а через допущені помилки в бухгалтерському і податковому обліку із-за протирічивості й неоднозначності законоположень та неймовірної складності роботи бухгалтерів за чинними нормативними і інструктивними документами; із-за неоправдано частих змін податкового законодавства, за якими вгнатися та прослідкувати практично не можливо.

На наш погляд, основна причина наших невдач у справі перебудови народногосподарського обліку в незалежній Україні в тому, що вирішуються актуальні його питання без достатньої методологічної підготовки й відпрацювання практичної сторони нормативних документів з обліку, в прийнятті їх в пожарному порядку. Вирішити актуальні проблеми обліку, і в першу чергу основного виду народногосподарського обліку - бухгалтерського обліку без залучення до їх підготовки висококваліфікованих бухгалтерів-практиків, наукових працівників, включаючи експериментальне відпрацювання прийнятих рішень, не можливо.

Треба виходити з того, що в наших умовах жодний додатковий облік, жодні додаткові первинні документи збільшення надходжень до державного бюджету не дадуть, не ефективні. Єдиний найбільш доцільний шлях - це раціональне удосконалення первинної бухгалтерської документації, системи бухгалтерського обліку й інструктивних документів з організації і ведення бухгалтерського обліку в народному господарстві України.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Це Положення (стандарт) не поширюється на доходи, пов'язані з: договорами оренди;

Дивідендами, які належать за результатами фінансових інвестицій та обліковуються методом участі в капіталі;

Страховою діяльністю;

Змінами у справедливій вартості фінансових активів та фінансових зобов'язань, а також з ліквідацією (продажем, погашенням) указаних активів і зобов'язань;

Змінами вартості інших поточних активів;

Природним приростом поголів'я худоби, виходом продукції сільського та лісового господарства;

Видобуванням корисних копалин.

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

Сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.

Сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.

Сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

Сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором.

Надходження, що належать іншим особам.

Надходження від первинного розміщення цінних паперів.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи; надзвичайні доходи.

Склад доходів, що відносяться до відповідної групи, встановлено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати".

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

    - покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); - підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою - продукцією (товарами, іншими активами); - сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; -є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.

Дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.

Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов: можливості достовірної оцінки доходу; імовірності надходження економічних вигод від надання послуг; можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу; можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.

Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг проводиться:

Вивченням виконаної роботи; визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані; визначенням питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв'язку із наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на цю саму дату.

Якщо послуги полягають у виконанні невизначеної кількості дій (операцій) за визначений період часу, то дохід визначається шляхом рівномірного його нарахування за цей період (крім випадків, коли інший метод краще визначає ступінь завершеності надання послуг).

Якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно визначений, то він відображається в бухгалтерському обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню.

Якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно оцінений і не існує імовірності відшкодування зазнаних витрат, то дохід не визнається, а зазнані витрати визнаються витратами звітного періоду. Якщо надалі сума доходу буде достовірно оцінена, то дохід визнається за такою оцінкою.

Визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов'язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість". Доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.

Цільове фінансування не визнається доходом доти, поки не існує підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування.

Отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.

Цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів тощо) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об'єктів.

Цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов його витрачання на виконання у майбутньому певних заходів визнаються дебіторською заборгованістю з одночасним визнанням доходу.

Дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді процентів, роялті та дивідендів, якщо: імовірне надходження економічних вигод, пов'язаних з такою операцією; дохід може бути достовірно оцінений.

Такий дохід має визнаватися у такому порядку: проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами; роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди; дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.

Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

У разі відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді процентів.

Сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг, що одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх еквівалентів.

Якщо справедливу вартість активів, робіт, послуг, які отримані або підлягають отриманню за бартерним контрактом, достовірно визначити неможливо, то дохід визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг (крім грошових коштів та їх еквівалентів), що передані за цим бартерним контрактом.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) а за будівельними контрактами з урахуванням особливостей їх визнання і складу, установлених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти".

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

Погашення одержаних позик.

Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

    - прямі матеріальні витрати; - прямі витрати на оплату праці; - інші прямі витрати; - змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

До складу загальновиробничих витрат включаються:

Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.

Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.

Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

    - загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); - витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; - витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); - винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); - витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); - амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; - витрати на врегулювання спорів у судових органах; - податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); - плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; - інші витрати загальногосподарського призначення.

Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):

    - витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; - витрати на ремонт тари; - оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; - витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); - витрати на передпродажну підготовку товарів; - витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; - витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); - витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; - витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; - витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; - витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; - інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

До складу витрат на збут у торговельних організаціях включаються витрати обігу, за винятком витрат, наведених у пунктах 18, 20 і 27 цього Положення (стандарту).

До інших операційних витрат включаються:

    - витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи"; - собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов'язані з продажем іноземної валюти; - собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією; - сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; - втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства); - втрати від знецінення запасів; - нестачі й втрати від псування цінностей; - визнані штрафи, пеня, неустойка; - витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення; - інші витрати операційної діяльності.

Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

    - матеріальні затрати; - витрати на оплату праці; - відрахування на соціальні заходи; - амортизація; - інші операційні витрати.

До складу елемента "Матеріальні затрати" включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):

    - сировини й основних матеріалів; - купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів; - палива й енергії; - будівельних матеріалів; - запасних частин; - тари й тарних матеріалів; - допоміжних та інших матеріалів.

Вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, не включається до елементу операційних витрат "Матеріальні затрати".

До складу елемента "Витрати на оплату праці" включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента "Відрахування на соціальні заходи" включаються: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента "Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента "Інші операційні витрати" включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених в вищенаведених пунктах цього Положення (стандарту), зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Втрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі.

До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать:

    - собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій); - собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією необоротних активів); - собівартість реалізованих майнових комплексів; - втрати від неопераційних курсових різниць; - сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій; - витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо); - залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів; - інші витрати звичайної діяльності.

Податки на прибуток визнаються витратами згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток".

Похожие статьи




ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОБУДОВИ ОБЛІКУ ВАЛОВИХ ВИТРАТ І ВАЛОВИХ ДОХОДІВ, Поняття та економічний зміст валових витрат і валових доходів - Впровадження елементів управлінського обліку на ТОВ "Український автомобільний холдинг"

Предыдущая | Следующая