ВИКОНАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ ФУНКЦІЙ, ДОРУЧУНЬ КЕРІВНИКА ПРАКТИКИ ВІД ОРГАНІЗАЦІЇ , ПОВ'ЯЗАНИХ З РЕАЛІЗАЦІЄЮ ЗАВДАНЬ І ФУНКЦІЙ, НАЛАНОДЖЕННЯ КОМУНІКАТИВНИХ ЗВ'ЯЗКІВ ВІДПОВІДНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ - Виконання управлінських функцій на підприємстві

Під час проходження практики на підприємстві я виконував роботу дублера бухгалтер-економіста. Усьому, що стосується оборотних і необоротних активів, кошторисів, розрахунків, доходів і витрат, власного капіталу та іншого, завідує бухгалтер-економіст.

Обов'язки цього фахівця полягають в повному і достовірному відображенні інформації з бухгалтерського обліку. При узгодженні з директором підприємства бухгалтер-економіст веде документи за перерахунком коштів за платежами, за розрахунками з кредиторами, передає відповідні папери в банківські установи. Спеціаліст цього рівня бере участь в інвентаризації активів, оформленні документів по відшкодуванню втрат, крадіжок або псування активів підприємства. При цьому в обов'язки економіста входить підготовка документів для фінансової звітності, реєстрів та інших документів, які базуються на даних бухгалтерського обліку.

Для успішної роботи в сфері бухгалтерського обліку економісту необхідно добре орієнтуватися в методичних і нормативних матеріалах з організації, в правилах ведення і складання фінансової звітності, в системі регістрів бухгалтерського обліку. Крім цього, фахівець повинен знати і вміти застосовувати на практиці правила документообігу, обробки облікової інформації в організації або на підприємстві. Також йому потрібні знання по складанню планів розрахунків бухгалтерського обліку активів, господарських операцій, обов'язків і капіталу.

Повинен знати: законодавчі та нормативні правові акти, інші керівні, методичні та нормативні матеріали з організації бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності; форми і методи бухгалтерського обліку; порядок документального оформлення і відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з рухом основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та коштів; порядок обліку відвантаження та реалізації готової продукції, витрат виробництва (обігу), калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг); методи економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства та його підрозділів; порядок здійснення контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; податкове законодавство; економіку, організацію виробництва (обігу), праці та управління; ринкові методи господарювання; можливості застосування обчислювальної техніки для здійснення бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності, правила її експлуатації; основи трудового законодавства.

Бухгалтер-економіст несе відповідальність:

1. За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, що передбачені цією посадовою інструкцією, - в межах, визначених чинним законодавством України про працю. 2. За правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України. 3. За завдання матеріальної шкоди - в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України.

За дорученням керівника практики від організації я дослідив забезпеченість та ефективність використання трудових ресурсів.

Праця в сільському господарстві, як і в інших галузях економіки, - це цілеспрямована діяльність людини що спрямована на видозміну і пристосування предметів природи для задоволення своїх потреб. Люди, їх майстерність, освіта є найбільш важливим складовим елементом продуктивних сил, що визначально впливає на стан економічного розвитку підприємств та конкурентоспроможність їхньої продукції.

Кожне аграрне підприємство функціонує за певної чисельності персоналу - сукупності працівників, які мають необхідний фізичний розвиток, знання, практичні навички для управління виробництвом, якісного і своєчасного виконання передбачених технологією робіт у сфері агропромислового виробництва.

Кожне аграрне підприємство може ефективно працювати за умови, коли воно має необхідний професійний і кваліфікаційний склад працівників, доцільну кадрову структуру.

Трудовий потенціал кожного аграрного підприємства характеризується абсолютним показником -- середньообліковою кількістю працівників і питомим показником -- працезабезпеченістю виробництва, що визначається як частка від ділення середньооблікової кількості працівників на площу сільськогосподарських угідь відповідного підприємства. Дані показники суттєво різняться по окремих підприємствах, особливо по виробничих сільськогосподарських кооперативах, засновниками і членами яких в більшості випадків стали всі працездатні працівники бувших КСП. За сучасного недостатнього рівня механізації і автоматизації виробництва, високого ступеня зношеності машинно-тракторного парку в багатьох підприємствах, гостра нестача окремих видів техніки для своєчасного і якісного виконання технологічних операцій зумовлює істотну залежність результатів господарської діяльності підприємств від рівня працезабезпеченості виробництва.

Тому основою збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і підвищення матеріального добробуту населення є раціональне використання трудових ресурсів галузі. Вони є головною складовою частиною продуктивних сил сільського господарства, а їх праця - вирішальним фактором сільськогосподарського виробництва.

Рівень забезпеченості й інтенсивності використання трудових ресурсів ПОП "Тернопільське" проаналізуємо в таблиці 3.1.

адміністративний організаційний управлінський контроль

Таблиця 3.1 Рівень забезпеченості й інтенсивності використання трудових ресурсів

Показники	2014р.	2015 р.	2016 р.	2016 р. в % до
2014 р.
1	2	3	4	5
Середньорічна чисельність робітників, всього чол..	81	83	83	1.03
В тому числі: в рослинництві	51	53	53	1.03
В тваринництві	-	-	-
Теж на 100 га с.-г. угідь, чол., всього	83.5	83.2	83.2	99.4
В тому числі: в рослинництві
в тваринництві	-	-	-	-
Питома вага робітників у загальній кількості, %
рослинництва	61,7	47,6	66,7	108,1
тваринництва	38,3	52,4	33,3	86,9
Ними відпрацьовано, тис. люд. год. всього	81	83	83	1.03
В тому числі: в рослинництві
В тваринництві
Запас праці, тис. люд. год. всього	326,80	334,36	297,9	87,3
В тому числі: в рослинництві	139,86	11151	132,0	94,4
Коефіцієнт використання запасу праці. Всього	0,4	0,4	...	...
В тому числі: в рослинництві	0,2	0,1	...	...
Відпрацьовано 1 робітником, днів.
В рослинництві	46,3	36,3	...	...
В тваринництві	...	...
По господарству в середньому	388,5	305,5	...	...

Середня кількість працівників по господарству протягом 3 досліджуваних років коливається в межах від 81 чол. в 2014р. до 83 чол. в 2015р.. Спостерігається поступове збільшення чисельності працюючих в галузі рослинництва.

Отже, можна сказати, що в ПОП "Тернопільське" трудові ресурси використовуються повністю. За рахунок збільшення інтенсивності їх використання господарство збільшує виробництво продукції і покращує своє фінансове становище.

Таблиця 3.2 Склад засновників із визначення їх частки у статутному фонді

Показники	Фізичні особи
	Усього
Чисельність учасників, які мають:
Земельні паї, чол.	532
Майнові паї, чол.	-
Земельні паї:	-
Площа, га	4820
Сума, тис. грн	37224
Майнові паї(номінальна вартість акцій),тис. грн	-
Плата за оренду:
Земельних паїв, тис. грн	1889.3
Майнових паїв, тис. грн	-
Вартість орендної плати за 1 га. земельного паю	516
У % до вартості земельного паю	2.4

Визначення індивідуальних майнових паїв суб'єктів майнових відносин

Для такого визначення спочатку розраховується пайова ставка діленням пайового фонду майна на загальний трудовий внесок працівників підприємства. Якщо, наприклад, пайовий фонд майна становить 4,1 млн грн, а загальний трудовий внесок -- 27,15 млн грошових одиниць, то звідси пайова ставка складатиме 4,1 : 27,15 = 0,151.

Індивідуальні майнові паї визначають як добуток пайової ставки на сукупний трудовий внесок відповідного працівника за всі роки його роботи на даному підприємстві. За умови, що такий внесок працівника становить, скажімо, 22 600 грошових одиниць, його індивідуальний майновий пай дорівнюватиме 3413 грошових одиниць (22600 - 0,151 = 3413).

Крім майнових паїв, працівники КСП, а також пенсіонери, які, будучи членами цих підприємств, вийшли за віком або станом здоров'я на пенсію, отримали і земельні паї, а також одержали право вільного виходу з цих підприємств із своїми паями та створювати на їх основі приватні підприємства з різним юридичним статусом. Детальніше про них мова йтиме в наступному розділі теми.

Врегулювання майнових відносин

В процесі реструктуризації КСП і виникнення на їх базі приватних підприємств найбільш неврегульованими залишалися майнові відносини. Це викликано застосуванням у низці КСП недосконалих методик паювання майна, формальним уточненням вартості майна, прорахунками у визначенні кола суб'єктів пайових відносин, і що дуже важливо, в більшості випадків не здійснювалася персоніфікація майна, тобто не було визначено, яке майно виділяється до пайового фонду майна. Через це хоч між приватними підприємствами і власниками майнових паїв укладалися (але далеко не завжди) договори оренди, проте вони, по суті, не мають юридичної сили, бо орендувати можна не абстрактний майновий пай, а конкретний основний засіб виробництва. А це можливо за умови, коли майно власників майнових паїв було б виділено в натурі. Тоді вони могли б укласти між собою договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться в спільній частковій власності. В цьому договорі мають бути наведені перелік майна пайовиків, а також частка кожного з них у спільній власності. Вони доручають свої повноваження уповноваженому, який і представляє їх інтереси при отриманні майна колишніх КСП і укладанні договору оренди. За наявності такого договору орендар відповідає за кожний майновий об'єкт, взятий в оренду. Коли ж орендуються просто майнові паї без визначення майна, то орендар відповідальності за конкретне майно, по суті, не несе.

При укладанні договору оренди майнових паїв станом на 2014--2015 рр. не врахована в багатьох випадках їх органічна структура. Адже в кожному майновому паї є частка основних засобів, оборотних фондів і фондів обігу. Договір оренди можна укласти лише на основні засоби, тоді як на оборотні засоби потрібно укладати договір купувлі - продажу або міни, а на грошові кошти -- договір позики. Але ця вимога переважно не дотримувалася. Більше того, у 2014 р. лише на половину майнових паїв було укладено договори оренди, в багатьох з них не передбачалася виплата орендної плати або вона була мізерною і часто з відстрочкою виплати без будь-якої за це компенсації. За неорендоване майно ніхто відповідальності не ніс, тому воно нерідко руйнується і розкрадається.

Одним з найбільш гострих і важливих неврегульованих питань майнових відносин залишалося питання відтворення майна. Передача майна в оренду, що знаходиться в спільній частковій власності, за своєю суттю є оперативною орендою, відповідно до якої по завершенні строку оренди майно залишається у власності орендодавців, а отже, вони згідно з чинним законодавством повинні здійснювати відтворення майна. Але ця чинна норма не може бути реалізована в даному випадку, бо власники майнових паїв об'єктивно не в змозі нараховувати амортизацію на основні засоби, здійснювати їх поточний і капітальний ремонт. Тому відтворення основних засобів у складі майнових паїв може здійснювати лише орендар. Але відповідно до чинного законодавства він не має права нараховувати амортизацію на основні засоби, що знаходяться в оперативній оренді. У 2014 р. всі приватні підприємства, що орендували майнові паї, крім сільськогосподарських виробничих кооперативів, так і зробили. Саме з цієї причини надане їм в оренду майно залишалося без джерела свого відтворення. Завдяки "зникненню" статті витрат "Амортизація основних засобів" орендарі отримали незароблений прибуток, що став їх власністю, оскільки джерелом його стали, по суті, кошти селян у формі їх невідтвореного майна.

Для тощо щоб забезпечити відтворення в умовах оперативної оренди орендованого майна в частині основних засобів, потрібно перебудувати методологію визначення розміру орендної плати і механізм її використання. Для специфічних умов оренди майнових паїв орендна плата має виконувати, крім традиційної функції -- як винагорода орендодавцю за надане ним в оренду майно, -- і функцію відтворення орендованого майна. З метою реалізації цієї функції орендна плата повинна мати дві складові: відсоток на відтворення майна, що забезпечує одержання грошової суми в розмірі річної амортизації, і відсоток для винагороди орендодавцю за надане ним у користування майно.

Першу складову орендної плати орендар акумулює у спеціальному фонді відтворення орендованих основних засобів. За рахунок цього фонду здійснюватиметься їх просте відтворення: придбання нових засобів, замість вибулих, реконструкція та модернізація діючих. За таких умов визначення і використання орендної плати витримуватиметься умова, за якої розмір зданих в оренду майнових паїв у вартісному виразі з часом не зменшуватиметься, оскільки спрацьовуватиме механізм їх відтворення. Із закінченням строку оренди орендодавець матиме право вимагати повернення йому майнового паю в такому вартісному розмірі, як і при здачі його в оренду. Друга складова орендної плати як винагорода орендодавцю встановлюється у відсотках від вартості зданого в оренду майна.

В зв'язку з неврегульованістю майнових відносин, як уже зазначалося, був прийнятий Указ Президента України "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" (2001 р.). Цим Указом, крім вимоги щодо уточнення складу і вартості пайових фондів майна, передбачено запровадження документального посвідчення права власності на паї шляхом видачі майнових сертифікатів і забезпечення вільного здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадок.

Важливо, що передбачається встановлення мінімальної орендної плати в розмірі не менше 1 % вартості майнового паю. Має бути здійснене виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками майнових паїв, індивідуально визначених об'єктів зі складу майна реорганізованих КСП чи їх правонаступників стосовно майна. Указом передбачається розпаювання тієї частини майна, яка була виділена під покриття боргів перед державою у зв'язку з їх списанням.

На жаль, даним Указом не було передбачено, як саме має вирішуватися питання відтворення орендованого майна. Тому Міністерством аграрної політики України було рекомендовано орендарям майна здійснювати його відтворення відповідно до викладеного раніше принципу: орендна плата повинна включати дві складових, одна з яких використовується як джерело такого відтворення.

Поряд з цим не до кінця врегульованим залишалося у 2002 р. і таке важливе питання майнових відносин, як повернення майнових паїв. Практика засвідчує, що ті, хто бажає забрати свій майновий пай, насамперед претендують на ліквідне майно: трактори, комбайни, іншу техніку, транспорт, будівельні матеріали тощо. Проте було б несправедливим повертати майнові паї в такий спосіб, бо на дане ліквідне майно однаково претендують й інші суб'єкти майнових відносин, які продовжують здавати свої майнові паї в оренду.

При вирішенні питання про повернення майнових паїв потрібно виходити з того, що пайовий фонд майна, а отже, й індивідуальні паї мають свою структуру, тобто там є, як уже зазначалося, частка основних засобів, яка є домінуючою і представлена переважно будівлями і спорудами та в незначній мірі технікою, а також частка оборотних засобів і частка обігових коштів. З позиції соціальної справедливості кожний, хто забирає свій майновий пай, повинен одержати певного виду майно в натурі такою ж часткою, яка відповідає структурі пайового фонду майна. Зрозуміло, що в такий спосіб виділити майно в натурі для кожного суб'єкта майнових відносин практично неможливо. Скажімо, якщо приватне підприємство в складі пайового фонду орендує 15 тракторів, а власників майнових паїв є 300 чоловік, то на один трактор припадає по 20 чоловік. Це ж стосується й інших видів майна. Для більш детального аналізу розглянемо таблицю 3.3.

За даними таблиці можна зробити висновок, що прямі затрати праці на виробництво продукції в господарстві скоротилися в 2014р. порівняно з 2015р. на 41,9%, а з 2010р. на 29,8%. Дана тенденція спостерігається по двом галузям.

Таблиця 3.3 Вартісні показники продуктивності праці ПОП "Тернопільське".

Показники	2014р.	2015 р.	2016 р.	2016 р. в % до
2014 р.	2015р.
Вироблено валової продукції в порівняльних цінах, тис. грн.. всього	42775	41259	34117	241,9	229,8
В тому числі: в рослинництві	32775	31259	24117	241,9	229,8
в тваринництві	-	-	-	-	-
Середньорічна чисельність робітників, всього чол..	51	53	53	0
Прямі затрати праці, люд.-год. всього	204265	205328	205328	...	...
Вироблено валової продукції на 1 робітника, грн. всьго	1642.6	1589.7	1455.0	70.80	92.25
Вироблено валової продукції на 1 люд.-год.,грн. всього	19,92	24,16	...	...	...
В тому числі: в рослинництві	58,16	93,44	...	...	...
В тваринництві	8,16	10,66	...	...	...
Трудомісткість валової продукції, люд.-год. всього	0,05	0,04	...	...	...
В тому числі: в рослинництві	0,02	0,01	...	...	...

За даними таблиці можна зробити висновок, що прямі затрати праці на виробництво продукції в господарстві скоротилися в 2014р. порівняно з 2015р. на 41,9%, а з 2016р. на 29,8%. Дана тенденція спостерігається по двом галузям.

Виробництво валової продукції на 1 робітника збільшилося на 62,2%, зокрема по рослинництву на 19,9%. Виробництво будь-якої продукції, в тому числі і сільськогосподарської, може зростати за рахунок збільшення маси праці, підвищення рівня її продуктивності, або завдяки одночасній дії цих двох факторів. Маса праці залежить від кількості працюючих, тривалості робочого дня і інтенсивності праці. Враховуючи, що кількість працюючих в сільському господарстві має стійку тенденцію до зменшення, а робочий день законодавчо регулюється і в історичному плані спостерігається скорочення його тривалості, то стає очевидним, що маса праці в цій галузі також має тенденцію до зменшення. Інтенсивність праці не можна розглядати як компенсуючий фактор, оскільки вона має раціональні межі, встановлені відповідно до фізичних і психічних можливостей людини. Тому стає зрозумілим, що збільшити виробництво сільськогосподарської продукції можна лише завдяки підвищенню продуктивності праці.

Під Продуктивністю праці розуміють реалізовану здатність конкретної праці (праці конкретних працівників) в одиницю робочого часу виробляти певну кількість продукції або виконувати відповідний обсяг роботи. З наведеного визначення випливає, що підвищення продуктивності праці в кінцевому рахунку зводиться до економії робочого часу. Адже чим менше потрібно часу для виробництва якогось виду продукції, тим більше робочого часу може бути використано для збільшення виробництва цього самого або іншого виду продукції. Із скороченням робочого часу на виробництво одиниці продукції знижується (за інших однакових умов) її собівартість, отже, зростає доходність підприємств, підвищується їх конкурентоспроможність. Зі зростанням продуктивності праці посилюється процес вивільнення працівників, які можуть бути залучені підприємством для розвитку інших видів діяльності. Очевидно також, що скорочення робочого дня можливе лише за умови послідовного підвищення продуктивності праці.

Дані свідчать про те, що продуктивність праці та її оплати по різним видам продукції відрізняються. Так по зерновим культурам, соняшнику, індекс продуктивності та індекс оплати праці протягом останніх років зросли, зокрема по зерновим індекс продуктивності до 1,04, а індекс оплати праці до 1,79.

По таким виду продукції як приріст птиці дані показники зменшилися, індекс продуктивності скоротився до 0,38, а індекс оплати праці до 1,26.

Індекс продуктивності по молоку та приросту свиней протягом досліджуваного періоду зріс, в той же час індекс оплати праці по даним видам продукції зменшився.

Отже, необхідно звернути увагу на збільшення рівня продуктивності праці та її оплати в рослинництві.

Похожие статьи