ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДІАГНОСТИКИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА, Сутність діагностики інноваційної діяльності підприємства - Діагностика інноваційного розвитку ДП "Ємільчинське лісове господарство"

Сутність діагностики інноваційної діяльності підприємства

Найважливішими задачами управління інноваційним процесом є розробка і реалізація інноваційної стратегії конкретного суб'єкта господарювання, що підпорядковуються загальній стратегії. Інноваційна стратегія задає цілі інноваційної діяльності, вибір засобів їх досягнення і джерела залучення цих засобів.

Розробка та реалізація інноваційної стратегії є складовою частиною інноваційного менеджменту і вирішує питання управління, планування і реалізації інноваційних проектів. В межах її формування відбуваються процеси передбачення змін в економічній ситуації фірм, пошук і реалізація великомасштабних рішень, що забезпечують її виживання і стійкий розвиток за рахунок виявлених майбутніх факторів успіху.

Існує досить багато визначень поняття стратегія. У вузькому змісті стратегія визначається як набір правил для прийняття рішень; системний підхід, що забезпечує організації збалансованість і загальний напрямок росту; інструмент, що робить допомогу фірмі в умовах нестабільності. У цьому плані стратегію розглядають і як процес прийняття рішень, взаємозалежний комплекс дій, комплексний план досягнення цілей чи шлях досягнення цілей.

У широкому змісті стратегію можна визначити як сукупність принципів, методів, засобів і шляхів дій, що використовуються для прийняття рішень, спрямованих на досягнення поставлених цілей[16, с. 137].

Принципи стратегії, якими підприємства (науково-виробничі комплекси, фірми) керуються у своїй виробничій або ж інноваційній діяльності, охоплюють більшість її сторін і використовуються:

1) при оцінці результатів діяльності на сьогоднішній чи майбутній період часу; 2) визначенні взаємовідносин організації із зовнішнім середовищем, при обгрунтуванні конкретних інноваційних розробок, місця їх реалізації і шляху досягнення переваг над конкурентами; 3) визначенні взаємовідносин всередині організації (наприклад, відносини між службами НДДКР і маркетингу) і здійсненні оперативної діяльності.

При цьому стратегія характеризується наступними особливостями:

Процес вибору стратегії закінчується встановленням загальних напрямків, що забезпечують зміцнення позицій підприємства;

Вона допомагає виявляти ефективні шляхи і можливості розвитку;

Використовується узагальнена і не завжди точна інформація;

Широко застосовуються дані зворотного зв'язку (рекламації, вимоги споживачів тощо).

При розробці інноваційної стратегії необхідно розрізняти стратегію й орієнтир. Орієнтир - це ціль, якої прагне досягти організація, а стратегія являє собою засіб для досягнення мети. Стратегія, ефективна при одному орієнтирі, не буде такою, якщо орієнтири підприємства (фірми) змінюються. Стратегія й орієнтир взаємозалежні і взаємозамінні. Наприклад, окремі показники збільшення частки ринку, ріст рівня рентабельності, у певний визначений період часу можуть бути орієнтирами для організації, а в інший - можуть стати її стратегією. На верхніх рівнях управління (галузь, міністерство) збільшення частки ринку є стратегією, а на нижніх (підприємство, об'єднання) перетворюється в орієнтир.

Необхідність у розробці інноваційної стратегії виникає в основному при раптових змінах у зовнішньому середовищі підприємства (організації, об'єднання). До таких змін відносяться:

* насичення ринку і зниження попиту; * радикальні зміни в техніці і технології виробництва; * диверсифікованість виробництва і як наслідок - розширення ринкового асортименту нововведень; * поява на ринку принципових нововведень; * загроза нових конкурентів.

Необхідність у інноваційній стратегії виникає і коли вимоги з боку суспільства через, наприклад, різкі соціально-політичні зміни змушують підприємства різко змінювати свої орієнтири.

Розробка інноваційної стратегії починається з формулювання загальної мети підприємства. Після формулювання загальної мети визначаються конкретні цілі. Досяжність конкретних цілей залежить від їхньої реалістичності в економічній ситуації, що складається до моменту реалізації стратегії. Їх реалістичність можна забезпечити на основі прогнозу економічної обстановки та змін зовнішнього середовища. При цьому аналізуються політичні, економічні, науково-технічні, соціальні й екологічні фактори. Основною метою прогнозу є з'ясування того, що підприємство могло б почати для використання сприятливих можливостей і як відповісти на погрози, обумовлені майбутніми змінами економічної обстановки.

Розробка інноваційної політики припускає визначення цілей і стратегій розвитку підприємства на ближню і далеку перспективи виходячи з оцінки його потенційних можливостей і забезпеченості відповідними ресурсами .

Значимість прогнозування змін зовнішнього середовища, економічної обстановки при остаточному формулюванні інноваційної стратегії полягає у виявленні майбутніх загроз і сприятливих можливостей, виключенні несподіванок, а також пошуку нових конкуруючих технологій, виробів чи продуктів[16, c. 136].

При остаточному виборі і формулюванні інноваційної стратегії важливо виявити можливості підприємства (організації). Тому необхідно здійснити аналіз сильних і слабких сторін його діяльності. Сильною стороною підприємства може бути науковий потенціал і рівень технічних розробок, а слабкою - рівень витрат виробництва і собівартості продукції. У таких випадках стратегію інноваційного розвитку доцільно базувати на розробці і випуску принципових нововведень. Якщо сильною стороною підприємства є вивченість ринку, завоювання його визначеної частки, то стратегія інноваційного розвитку швидше за все буде базуватися на росту частки чи ринку розширенні ринку за рахунок асортиментних зрушень, досягнутих створенням модифікацій освоєної продукції, внесенням функціональних змін у конструкцію виробів.

Попередньо виявлені й обгрунтовані шляхи досягнення цілей і порівняння прогнозів економічної ситуації і зовнішнього середовища з результатами аналізу внутрішнього середовища та внутрішніх можливостей дають підставу для остаточного вибору інноваційної стратегії.

У сучасному глобалізованому світі конкурентоспроможними є лише ті країни, окремі галузі та суб'єкти господарювання, які стали на інноваційний шлях розвитку. Він вимагає впровадження нових способів організації виробництва і управління ним, застосування новітніх техніки і технологій, сучасного інформаційного забезпечення та висококваліфікованого персоналу. Темпи розвитку на такому шляху визначаються головним чином інноваційним потенціалом і ступенем його використання[3, c. 198]

Інноваційний потенціал країни, відповідно до розробок японського уряду і вчених, може бути описаний такими показниками, як чисельність учених та інженерів, зайнятих у сфері досліджень і розробок; національні витрати на науку, кількість зареєстрованих патентів в країні та за кордоном; обсяг торгівлі технологіями (у вартісному виразі); обсяг експорту наукомісткої продукції; обсяг доданої вартості в обробній промисловості; обсяг експорту технологій.

За аналогією інноваційний потенціал агропромислового комплексу України можна охарактеризувати такими показниками, як чисельність наукових працівників, що здійснюють наукові дослідження в галузі агропромислового виробництва; кількість наукових установ, включаючи й аграрні вузи зі статусом науково - дослідних; витрати на науково-дослідні роботи в агропромисловому комплексі; кількість створених і переданих у виробництво нових сортів і гібридів рослин, порід і ліній тварин; кількість отриманих і зареєстрованих патентів, у тому числі зареєстрованих за кордоном; кількість переданих у виробництво нових технологій; кількість придбаних іноземних ліцензій і впроваджених у виробництво [2, c.587].

Інноваційний потенціал значною мірою залежить не лише від зазначених його кількісних характеристик, але й від темпів нарощування наукових знань і структури витрат, яка безпосередньо впливає на масштаби наукової діяльності.

Величина інноваційного потенціалу і ступінь його використання є визначальними для розвитку наукового техніко-технологічного прогресу (НТТП), а через його результати -- на темпи інноваційного розвитку суб'єктів господарювання. При цьому НТТП розглядається як постійний процес створення нових і вдосконалення існуючих знарядь та предметів праці, технологій виробництва, його організації й управління з метою досягнення більшого економічного і/або соціального ефекту. Отже, НТТП супроводжується сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.

Результатом і досягненнями наукового техніко-технологічного прогресу є новації -- його продукція, яка відзначається певними новими якісними характеристиками і впровадження якої у виробництво спроможне забезпечити одержання більшого ефекту, про який вже йшлося.

Провідною складовою НТТП як постійного процесу створення новацій є інноваційна діяльність вищого рівня, або, як її ще можна назвати, -- інноваційний процес. У широкому розумінні інноваційну діяльність розглядають як діяльність, що пов'язана з народженням ідей, науковою розробкою, підготовкою до впровадження і комерціалізацією її продукту -- інновацій -- у сфері суспільного виробництва.

Отже, інноваційний процес (інноваційна діяльність вищого рівня) охоплює фундаментальні і прикладні дослідження, розробку, проектування та створення інновацій, доведення їх до стану, придатного для практичного використання [2, с.588].

Як випливає зі змістовного характеру інноваційного процесу, інновації -- це особливий вид новацій. В економічній літературі поняття "інновація" трактується неоднозначно, до речі, як і низка інших понять, що стосуються інноваційної діяльності та її похідних. З цього приводу доречно навести влучні вислови Дж. М. Кейнса і П. Самуельсона про "термінологічне стовпотворіння" і "тиранію слів" у соціальних науках.

У Законі України "Про інноваційну діяльність" (2007 р.) інновації визначаються як конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва.

До цього варто додати, що інновації -- це новостворені або кардинально удосконалені новації, які за ступенем впливу на результати діяльності суб'єктів господарювання принципово відрізняються від існуючих аналогів або ж не мають аналогів взагалі.

Результатом НТТП є створення не лише інновацій, але й локальних новацій, які характеризуються певним удосконаленням уже існуючих засобів виробництва, технологій, організаційних рішень тощо. Ці новації справляють лише частковий вплив на функціонування виробництва і соціальної сфери.

До локальних новацій відносять, наприклад, поліпшення окремих техніко-експлуатаційних параметрів техніки, часткові прогресивні зміни в технологічних процесах, удосконалення організації виробництва, різні раціоналізаторські пропозиції. Вони зумовлюють певні еволюційні перетворення в діяльності підприємств. Отже, інновації -- це обов'язково новації. Але не всі новації є інноваціями. Впроваджені у виробництво новації -- кардинальні і локальні -- називають нововведеннями.

Крім інноваційної діяльності вищого рівня розрізняють виробничо - інноваційну діяльність підприємств, спрямовану на впровадження і практичне використання досягнень НТТП - інновацій і локальних новацій, які забезпечують виробництво конкурентоспроможних товарі і послуг.

За характером такий вид діяльності є найбільш важливою формою інвестиційної діяльності. Якщо таку діяльність підприємство здійснює послідовно і систематично, то його називають економічно (інноваційно) активним підприємством [2, с.589].

Ставши на інноваційний шлях розвитку, таке підприємство функціонує високоефективно з дотриманням вимог щодо забезпечення інноваційного функціонування основних засобів. Мається на увазі, що за сучасних темпів розвитку НТТП їх моральне старіння відбувається в межах восьми-десяти років.

Звідси рівень інноваційної активності підприємства в частині основного капіталу можна визначити за двома показниками: перший як період обороту, що являє собою частку від ділення первісної вартості цього капіталу, без вартості будівель і споруд, на річну суму амортизації (без амортизації будівель і споруд); другий -- той же чисельник ділиться на річну суму капіталовкладень.

Бажано, щоб період обороту не перевищував меж терміну морального старіння основних засобів, а другий показник був меншим від першого. Для характеристики економічно (інноваційно) активного підприємства може бути використаний показник темпів зростання прибутку, а за досягнення високого рівня прибутковості -- коефіцієнт стабільності, в якості якого може бути використаний коефіцієнт варіації прибутку, визначений за останні чотири-п'ять років.

Інноваційно активні підприємства спроможні виробляти і пропонувати на товарному ринку для широкого кола споживачів інноваційну продукцію другого рівня (інноваційна продукція першого рівня -- це самі інновації), що вироблена завдяки впровадженню інновацій. Така продукція -- це нові або істотно вдосконалені товари (послуги) для виробничого або особистого споживання, що мають вищий рівень конкурентоспроможності[2, c.560].

Всю сукупність процесів і явищ, що відбуваються на підприємствах різних галузей народного господарства, можна умовно поділити на дві групи - традиційні і інноваційні. Традиційні процеси і явища характеризують звичайне функціонування народного господарства, його галузей і підприємств, а інноваційні -- розвиток останніх на якісно новому рівні. Впродовж тривалого періоду, коли економіка функціонувала і розвивалась переважно за рахунок екстенсивних факторів (застосування постійно зростаючого обсягу суспільних ресурсів -- персоналу, виробничих фондів), у виробництві домінували традиційні процеси і явища.

Процес формування потенціалупідприємства є одним з напрямків його економічної стратегії і передбачає створення й організацію системи ресурсів і компетенцій таким чином, щоб результат їхньої взаємодії був фактором успіху в досягненні стратегічних, тактичних і оперативних цілей діяльності підприємства. При цьому використовуються такі основні наукові підходи:

1. Системний підхід є одним з основних у процесі формування потенціалу підприємства. При його застосуванні на основі маркетингових досліджень спочатку формуються параметри виходу - товару або послуги: що робити, з якими показниками якості, з якими витратами, для кого, у які терміни, за якою ціною? Параметри виходу повинні бути конкурентоспроможними.

Потім визначаються параметри входу: які потрібні ресурси й інформація для реалізації внутрішніх бізнес-процесів? Потреба в ресурсах і інформації прогнозується після вивчення вимог до організаційно-технічного потенціалу підприємства (рівня техніки, технології, організації виробництва, праці й управління) та параметрів зовнішнього середовища (політичного, економічного, технологічного, соціально-демографічного, культурного середовища країни й інфраструктури даного регіону).

Зворотний комунікаційний зв'язок між постачальниками (входом), клієнтами (виходом), зовнішнім оточенням і потенціалом підприємства необхідний для адаптації потенціалу як системи до зміни вимог клієнтів до продукції, параметрів ринку, появі організаційно-технічних новинок.

Для забезпечення високої якості кінцевого результату реалізації потенціалу (виходу системи) спочатку необхідно забезпечити високу якість ресурсів і інформації на вході, а потім високу якість реалізації процесу та взаємодії з зовнішнім середовищем. Слід помітити, що оцінка якості "виходу" дорівнює нижчій оцінці попередніх елементів [29,c.61].

- підвищення якості кінцевого результату реалізації потенціалу (виходу системи) відповідно до потреб споживачів; - економія ресурсів у споживачів за рахунок підвищення якості всіх елементів потенціалу та, як наслідок, підвищення якості кінцевої продукції або послуги.

- якості та ресурсоємності продукції, завантаженості технічних об'єктів, параметрів ринку і т. д.; - ефективності використання ресурсного потенціалу; - щодо розробки й ухвалення управлінських рішень.

Слід зазначити, що встановлені нормативи повинні відповідати вимогам обгрунтованості, комплексності, ефективності та перспективності застосування.

7. Комплексний підхід передбачає необхідність урахування технічних, екологічних, економічних, організаційних, соціальних, психологічних і інших аспектів діяльності підприємства. Якщо навіть один з аспектів залишити поза увагою, то проблема не буде цілком вирішена. 8. Інтеграційний підхід у процесі формування потенціалу підприємства націлений на дослідження посилення взаємозв'язків, об'єднання та посилення взаємодії між окремими його елементами. 9. Динамічний підхід пов'язаний з необхідністю розгляду потенціалу в діалектичному розвитку, у встановленні причинно-наслідкових зв'язків і співпідпорядкованості на основі проведення ретроспективного аналізу поведінки аналогічних систем на деякому тимчасовому відрізку. 10. Оптимізаційний підхід реалізується через визначення кількісних оцінок і встановлення залежності між окремими елементами потенціалу за допомогою економіко-математичних і статистичних методів обробки інформації. 11. Адміністративний підхід передбачає регламентацію функцій, прав, обов'язків, нормативів якості, витрат, пов'язаних з реалізацією елементів потенціалу, у нормативних актах за допомогою методів примушування. 12. Поведінковий підхід грунтується на підвищенні ефективності сукупного потенціалу за рахунок підвищення ефективності його кадрової складової. 13. Ситуаційний підхід заснований на альтернативності досягнення цілей і забезпеченні максимальної адаптації до умов конкретної ситуації в процесі формування потенціалу підприємства [29,c.63]. 14. Структурний підхід у процесі формуванні потенціалу заснований на його структуризації і визначенні значимості, пріоритетів серед елементів потенціалу з метою встановлення раціональності співвідношення і підвищення обгрунтованості розподілу ресурсів між ними.

Таким чином, інновація як економічна категорія виконує наступні функції, що відображають її роль в економічній системі:

* відтворюючу, * інвестиційну, * стимулюючу.

Інновація являє собою важливе джерело фінансування розширеного відтворення. Це пов'язано з тим, що доходи, отримані від продажу нововведення на ринку формують прибуток, що може виступати джерелом фінансових ресурсів і одночасно мірою ефективності інноваційного процесу. Отримання прибутку від реалізації нововведень та використання його в якості джерела фінансових ресурсів і може бути визначено як зміст відтворюючої функції.

Прибуток, отриманий від реалізації інновацій, може бути використаний за різними напрямками, в тому числі і в якості капіталу, призначеного для отримання нового прибутку. В цьому полягає інвестиційна функція інновацій.

Отримання підприємцем прибутку за рахунок реалізації прогресивного нововведення слугує стимулом до здійснення нових інновацій, (стимулююча).Об'єктами інноваційної діяльності є:

* інноваційні програми та проекти, * нові знання та інтелектуальні продукти, * виробниче обладнання та процеси, * інфраструктура виробництва і підприємництва, * організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери, * сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки, * товарна продукція, * механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Суб'єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні і (або) юридичні особи України, фізичні і (або) юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.

Насамкінець варто відзначити, що єдиної моделі інноваційної стратегії, як і єдиного стратегічного управління для всіх підприємств, не існує по одній простій причині - кожна фірма унікальна за своїми характеристиками. Звідси випливає, що зміст стратегічного управління інноваційним процесом також унікальний і для кожної фірми існує своя специфічна форма. Тому вибір інноваційної стратегії залежить від багатьох факторів, зокрема ринкової позиції фірми і динаміки її зміни, виробничого і технологічного потенціалу підприємства, виду виробленого на фірмі товару, а також зовнішніх факторів.

Сутність діагностики інноваційної діяльності підприємства

Похожие статьи