Висновки - Управління формуванням витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції

Провівши дослідження в роботі ми встановили, що діяльність будь-якого підприємства завжди пов'язана з певними витратами матеріальних, трудових, інформаційних, грошових та інших ресурсів на виготовлення, зберігання, транспортування, сортування, пакування, фасування та реалізацію товарів. Сукупність всіх цих витрат і складає поточні витрати підприємства.

Підприємство - незалежно від його правової форми - працює для того, щоб отримати прибуток. Для виготовлення кінцевої продукції, яку продадуть на ринку, воно купує різні ресурси. Витрати виробництва є вартістю ресурсів, залучених до виготовлення кінцевої продукції підприємства. В економічній науці розрізняють економічні та бухгалтерські витрати. Першим видом витрат більше оперують економісти-теоретики, другим - бухгалтери.

Наявність витрат зумовлена тим, що ресурси є обмеженими та можуть використовуватися за різним призначенням. Застосування певних ресурсів для виробництва одного блага означає, що їх уже не можна вживати для виробництва іншого блага. Іншими словами, витрати передбачають відмову від можливості виробництва альтернативних товарів і послуг.

Витрати утворюються в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети. Вони мають різне спрямування, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх на інвестиційні та поточні (операційні) витрати, пов'язані з безпосереднім виконанням підприємством своєї основної функції - виготовлення продукції (надання послуг).

Виробництво та реалізація продукції потребують трудових, матеріальних і грошових витрат. Витрати підприємства на спожиті засоби виробництва, предмети праці й оплату праці працівників, виражені в грошовій формі, утворюють собівартість продукції. Собівартість продукції - це основний якісний показник роботи підприємства. Її рівень відбиває досягнення та недоліки роботи як підприємства в цілому, так і кожного структурного підрозділу.

Систематичне зниження собівартості продукції має важливе народногосподарське значення, бо дає змогу за стабільних ринкових цін збільшувати прибуток на кожну гривню витрат, підвищує конкурентоспроможність продукції.

Базою дослідження у дипломній роботі було обрано ТОВ "Олвія". За результатами проведеного аналізу діяльності підприємства ми бачимо, що протягом 2006-2008 років показники діяльності ТОВ "Олвія" зазнали позитивних змін. Чиста виручка від реалізації зросла в 2008 році порівняно з минулим на 11051,1 тис. грн. (23,89%). Валовий прибуток від реалізації збільшився на 1830,4 тис. грн. (17,63%). Негативно вплинуло зростання рівня адміністративних витрат на 551 тис. грн. (23,46%) та витрат на збут на 470,2 тис. грн. (7,645%). Інші операційні доходи підприємства в 2008 році зросли на 27,3 тис. грн. (10,35%). Прибуток від операційної діяльності зріс на 549,7 тис. грн. (56,45%). В 2008 році відбулося зменшення інших фінансових доходів на 0,1 тис. грн. (50%%). Чистий прибуток ТОВ "Олвія" в 2008 році зменшився на 108,5 тис. грн. (16,68%) порівняно з минулим роком.

Аналіз собівартості продукції за класифікаційними ознаками має на меті підвищити ефективність виробничої і управлінської діяльності підприємства завдяки виявленим резервам зниження витрат.

Дані аналізу витрат свідчать про матеріаломісткий характер виробництва ТОВ "Олвія": сума матеріальних витрат у 2007 р. становила 29459,8 тис. грн., у 2008 р. - 34077,9 тис. грн. Темпи збільшення витрат за цією статтею на 4618,1 тис. грн. (15,68%). Витрати на оплату праці в 2008 році, порівняно з 2007 роком, збільшились на 1042,2 тис. грн. (на 9,30%). Відрахування на соціальні заходи збільшились на 509,6 тис. грн. (12,34%) і в 2008 році становили 4640,7 тис. грн. Також відбулось збільшення амортизаційних витрат з 921,5 тис. грн. до 1011,1 тис. грн. (на 9,72%). Інші операційні витрати в 2008 році, порівняно з 2007 роком, збільшились на 216,6 тис. грн. (5,80%) і становили 3951 тис. грн. Загальна сума витрат збільшилась на 6476,1 тис. грн. (на 13,1%).

Витрати на 1 грн. вартості реалізованої продукції збільшились на 11,77% завдяки тому, що темпи збільшення собівартості перевищили темпи збільшення виручки від реалізації продукції.

Велику роль в обгрунтуванні управлінських рішень у бізнесі грає маржинальний аналіз, методика якого базується на вивченні співвідношення між трьома групами найважливіших економічних показників: витратами, обсягом реалізації продукції і прибутком і прогнозуванні величини кожного з цих показників при заданому значенні інших.

Таким чином, розподіл постійних та змінних витрат та застосування маржинального аналізу дозволить більш правильно проаналізувати різні варіанти управлінських рішень для вибору найбільш оптимальних із них. Наведені графіки та аналітичні розрахунки показують, що беззбитковий обсяг продажу та зона беззбитковості залежать від суми постійних та змінних витрат, а також від рівня цін на продукцію.

Зменшення рівня доходу від реалізації продукції залежить від постійного підвищення собівартості продукції та зменшення купівельної спроможності замовників, "цінової боротьби" між конкурентами, рекламної політики підприємства, високої конкуренції в галузі, кредиторської та дебіторської заборгованості підприємства. Саме тому необхідно формувати механізми виведення підприємства на нові етапи реалізації продукції.

Все ж таки основним напрямком управління витратами на підприємстві є зниження витрат. Для вирішення проблеми зниження витрат виробництва і реалізації продукції на підприємстві повинна бути розроблена загальна концепція (програма), яка повинна щорічно корегуватися з урахуванням обставин, що змінилися на підприємстві. Ця програма повинна носити комплексний характер, тобто повинна враховувати всі чинники, що впливають на зниження витрат.

Також необхідно розробляти та запроваджувати заходи щодо зниження затрат на виробництво шляхом впровадження нових більш ефективних технологій, сучасного обладнання, модернізації існуючого обладнання тощо. Такими заходами можуть бути, зокрема: підвищення продуктивності праці, скорочення зайвої кількості працівників, за рахунок автоматизації (вивільнена частина працівників може бути використана для впровадження у виробництво нових видів, типів послуг, які може надавати підприємство), підвищення рівня якості готових послуг, зменшення накладних витрат.

Зазначене знизить собівартість продукції, підвищить її якість, призведе до збільшення надходжень коштів від реалізації продукції і врешті решт - покращення фінансово-економічного стану підприємства.

Ринкові відносини визначають важливе значення показника собівартості як економічної категорії. Це один із найбільш важливих інструментів ведення господарства. Зниження собівартості - це вирішальна умова збільшення нагромадження.

Управління затратами і собівартістю - важливий елемент управління господарством. Основними напрямками цієї роботи було: обгрунтування рішень про оновлення застарілих виробів, визначення ціни продукції, визначення рентабельності, побудова внутрішньогосподарських відносин, правомірність та доцільність організаційно - технічних заходів тощо.

Похожие статьи




Висновки - Управління формуванням витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції

Предыдущая | Следующая