Стан формування та розміщення ресурсів комерційних банків, Тенденція розвитку банківської системи в Україні та її основні задачі - Управління комерційними банками

Тенденція розвитку банківської системи в Україні та її основні задачі

Сучасна банківська система України являє собою дворівневу фінансово-кредитну формацію (рис. 2.1 [22]), на яку покладено задачі грошово-кредитного регулювання, емісії грошей, регулювання валютного курсу, збереження золотовалютних резервів країни, залучення і розміщення коштів, а також виконання доручень клієнтів. Основу банківської системи України складають комерційні банки.

27

Однак, перш ніж перейти до безпосереднього аналізу її розвитку варто зазначити, що підвищення ефективності функціонування системи комерційних банків, раціональне використання ресурсів кожного з банків, нерозривно пов'язано з низкою факторів:

    - економічних (динамікою зміни основних макроекономічних показників); - політичних (насамперед стабільністю роботи кабінету Міністрів, послідовністю проведення економічних реформ, наявністю довіри з боку міжнародних фінансових установ); - юридичних (наявністю відповідних нормативних і правових актів та стабільності законодавчих актів); - соціальних (життєвим рівнем населення та його довіри до банків).

Утім, як було зазначено у першому розділі, формування й ефективність управління ресурсним потенціалом окремого комерційного банку багато в чому визначається, насамперед, станом економіки і як наслідок розвиненням системи комерційних банків.

Поряд з цим треба зазначити, що всебічний аналіз загальних тенденцій розвитку сприяє розробці стратегії та тактики для кожного банку окремо, виявленню резервів підвищення ефективності проведення його активних і пасивних операцій.

Тобто дослідження змін, які відбуваються у банківській сфері, доцільно почати з загального аналізу економічного стану. У цьому аспекті передусім треба підкреслити, що розвиток банківської системи України декілька років здійснювався на фоні скорочення внутрішнього валового продукту (ВВП) і падіння виробництва (рис. 2.2, рис. 2.3 побудовано за даними [21, 65, 85]). Утім, треба відзначити й ті позитивні зрушення, які відбуваються в економіці країни протягом останніх років і, насамперед, те, що вдалося подолати негативну тенденцію спаду ВВП, намітилося збільшення темпів приросту обсягів промислового виробництва (див. рис. 2.2, рис. 2.3).

Такий загальний стан має своє відображення і на розвиток банківської діяльності, яка в силу специфіки свого функціонування дуже чуттєва до змін в економічному середовищі. Перш за все, різкі зміни основних макроекономічних перемінних впливають на вартість можливих ресурсів банку, що особливо важливо при визначенні підходів відносно управління ресурсним потенціалом.

Механізм цього впливу опосередковується вартістю фінансових контрактів, які складають основу банківського портфеля. Крім того, змінюється й попит на банківські послуги, що в цілому призводить до нерівномірного використання ресурсів та як наслідок ускладнюється проведення відповідної банківської діяльності. Тому характерною тенденцією розвитку системи комерційних банків України є скорочення кількості банківських установ, протягом останніх шести років (рис. 2.4 за даними [21, 41]), що, перш за все, пов'язано з негативними наслідками змін у провідних галузях економіки і насамперед у промисловості.

Разом з тим кількість діючих банків і того менше. Так, станом на кінець 2002 року діючих банків було 178, 2003 - 164, 2004 - 154, 2005 - 152 [21, 41, 91], що в цілому не сприяє розвитку і зміцненню банківської системи України.

Одночасно треба зазначити, що в період з 24.06.1996 року по 29.08.2005 року з Реєстру виключено 84 комерційних банки [21, 91]. При цьому за підсумками 2003 року 54 комерційних банки, або 33% від їх загальної кількості, допустили порушення встановлених економічних нормативів. У той же час протягом 2004 року в 70 банках була припинена ліцензія на здійснення окремих видів банківських операцій, до категорії "проблемних" було віднесено 63 комерційних банки, або 41,2% від загальної кількості, з них 38 знаходилися в стадії ліквідації [54, 61]. Упродовж 2005 року з Державного реєстру банків України вилучено 9 банків, а на 1 січня 2006 року в стадії ліквідації перебувало 35 банків [41]. Протягом 2006 року з Державного реєстру вилучено 12 банків [91]. Поряд з цим у 2004 році був зареєстрований лише один новий комерційний банк, у 2003 році - жодного, а у 2000-2002 роках було зареєстровано відповідно 60, 84 і 28 нових комерційних банків.

Такі ж тенденції спостерігаються і по окремих регіонах. Наприклад, в Автономній Республіці Крим кількість банків зменшилась майже в два рази, у Донецькій, Дніпропетровській та Харківській областях - на третину. Варто підкреслити, що в розрізі областей істотну роль у кредитуванні суб'єктів господарювання відіграють регіональні банки, що з іншого боку суттєво впливає й на управління ресурсним потенціалом банківських установ на рівні регіону. Так, наприклад, по Харківській області з загального обсягу виданих кредитів на кінець 2000 року 73,5% припадає на кредити, що видані регіональними банками. Але скорочення банківських установ обмежує розширений взаємозв'язок з суб'єктами господарювання та населенням, що в остаточному може й зменшити ефективність формування та управління відносно залучених банківських ресурсів, якщо не вжити додаткових заходів.

Утім, серед чинників такого скорочення банківських установ, крім тих, що було зазначено вище, на думку автора, є й об'єктивний розвиток банківського сектора фінансового ринку України, спрямований на зміцнення позицій як окремих банківських установ, так і всієї системи комерційних банків. У підтвердження цього висновку треба помітити, що скорочення кількості діючих банків відбувається на фоні зростання капіталу банківських установ і концентрації їх по окремих регіонах, чому насамперед сприяла політика, що проводиться НБУ, яка була спрямована на подальшу капіталізацію комерційних банків, нарощування статутного та резервного фондів комерційних банків, резервів на покриття кредитних ризиків [41, 54]. Тобто, першочергове завдання зміцнення банківської системи України спрямоване на покращення власної ресурсної бази. Зазначимо, що такий розвиток процесів у банківській сфері невипадковий, бо саме капіталізація є одним із вирішальних факторів конкурентних переваг, передумовою ефективного управління ресурсним потенціалом банку. Це обумовлено тим, що низьке значення капіталу обмежує обсяг ризиків, прийнятих банківською системою та призводить до неповного використання наявних у розпорядженні банків резервів.

Загальна (балансова) сума капіталу всієї банківської системи станом на 01.01.2005 року складала 6449,6 млн. грн., що на 572,0 млн. грн. більше, ніж на початок 01.01.2004 року. Протягом 2005 року балансовий капітал системи комерційних банків України збільшився на 1 459,3 млн. грн. і станом на 01.01.06 дорівнює 7 908, 9 млн. грн. [41, 78]. Протягом 2006 року темпи зростання балансового капіталу відповідно до обсягів 2001 року склали 26,1% [78].

У той же час, як видно з табл. 2.1 (розраховано за даними [21, 54, 61, 78]), велику частку капіталу системи комерційних банків України складає статутний капітал. Поряд з цим, як показують розрахунки, тенденція зростання статутного капіталу випереджає тенденцію зростання капіталу, яка становила відповідно у 2003 році 129,71% і 121,73%, у 2004 році - 126,71% і 109,73%, у 2005 році - 126,36% і 122,62%, у 2006 році - 125,4% і 129,5%. Іншими словами, зростання капіталу системи комерційних банків України обумовлено переважно зростанням статутного капіталу банків, що цілком відповідає підвищеним вимогам НБУ щодо капіталізації банківської системи.

Таблиця 2.1

Динаміка капіталу та статутного капіталу

Системи комерційних банків України

Показник

На початок року

2003

2004

2005

2006

2007

Капітал, млн. грн.

4 828,2

5 877,6

6 449,6

7 908,9

9 923,4

Статутний капітал,

Млн. грн.

2 230,3

2 893,1

3 666,0

4 632,5

5 998,1

Частка статутного капіталу в загальній сумі капіталу, %

46,19

49,22

56,84

58,57

60,44

Проте треба зауважити, що не по всіх банках однаково змінюється приріст капіталу. На рис. 2.5 (узагальнено автором за даними [78, 91]) відображена динаміка зміни статутного капіталу за окремими групами банків (критерієм поєднання банків виступає величина їх чистих активів), по яких НБУ надає відповідну статистичну інформацію. Це такі групи як: найбільші банки; великі банки; середні банки; малі банки.

Але абсолютна величина критерію, за яким відбувається групування банків, постійно змінюється і призводить до зміни складу кожної з груп протягом часу, що ускладнює проведення відповідного аналізу. Треба також констатувати, що найбільшою є група малих банків, яка у відсотковому виразі складає понад 64 одиниці станом на 01.01.07.

Утім, такий вид ресурсів, як власний капітал, помітно впливає на здатність банку до кредитування, бо використання власного капіталу для довгострокового кредитування збільшує середній термін активів. Одночасно треба зазначити, що ефект масштабу дозволяє знизити потребу в капіталі банків при тих же ризиках по індивідуальних операціях. Тому найбільш стале зростання статутного капіталу, однієї із складових власного капіталу, що відбувається по групі малі банки є позитивним (як видно з рис. 2.5). Також відзначимо, що зростання загального обсягу капіталу більшими темпами відбувається по банках, які відносяться до груп середні та малі, хоча абсолютний приріст переважно більший у банках по групах найбільші та великі (дадаток Д, тут і далі розрахунки по окремих банках проведені на основі оприлюднених статистичних даних).

Проте банки, які забезпечили максимальне зростання свого капіталу, зуміють скористатися надлишком резервів для кредитування, у той час як дуже ліквідні, але недокапіталізовані банки будуть змушені розміщати ресурси в порівняно низькоприбуткові активи. Крім того, при недостатності резервів або капіталу для розширення кредитування обсяг наданих кредитів виявляється не еластичний по процентній ставці. Тому у підсумку процентна ставка буде встановлюватися на більш високому рівні, чим при капіталізованій банківській системі. Тобто задача раціоналізації підходу щодо формування кредитних та депозитних відсотків комерційного банку залишається досить актуальною.

У підсумку можна зауважити, що капіталізація системи комерційних банків в Україні має стійке зростання та відбувається у напрямку досягнення відповідної межі, встановленої НБУ, що в цілому зміцнює банківську систему.

Але одночасно відмітимо, що зростання банківського капіталу протягом 2005-2006 років супроводжувалося розшаруванням груп великі та середні банки, переходом значної кількості банків у групу малі банки. Це підтверджується наступними даними: питома вага групи найбільші банки складала відповідно станом на 01.01.04, 01.01.05 та 01.01.06 5%, 5,3% і 6,4%; питома вага групи великі банки - 22%, 7,9% та 7,6%; питома вага групи середні банки - 27%, 23% та 21,7%; питома вага групи малі банки - 46%, 63,8% та 64,3% [41, 54, 91]. З одного боку, таке розшарування по групах пояснюється важелями ринкової економіки, а з іншого - відсутністю стратегії розвитку банківської системи, визначення ролі кожної з групи банків, що, на думку автора, безумовно пов'язано з необхідністю обгрунтування стратегічного підходу стосовно управління ресурсним потенціалом комерційного банку. Цей висновок обумовлений також тим, що значення кожної окремої банківської установи визначається не розміром активів, а місцем в економіці регіону та країни в цілому.

Відзначимо також позитивну тенденцію зростання обсягів резервного фонду, що в цілому сприяє підвищенню ефективності управління ресурсним потенціалом банку. Але треба зазначити, що до зростання обсягів резервів треба відноситися обережно, бо невідповідність такого зростання обсягам проведення активних операцій призводить до втрат темпів приросту доходів банку. Це у свою чергу впливає на його фінансовий стан і як наслідок на якість управління ресурсним потенціалом.

Крім того, якщо порівняти окремі показники розвитку системи комерційних банків України та показники системи комерційних банків держав з розвинутою економікою (табл. 2.2 розраховано за даними [21, 41, 54, 61, 91], табл. 2.3 (розраховано на основі аналізу даних з відповідних сайтів Internet)), то на перший погляд здається, що вони схожі, за винятком частки банківських активів в одиниці ВВП.

Таблиця 2.2

Динаміка окремих показників системи комерційних банків України

Показники

Станом на

01.01.03

01.01.04

01.01.05

01.01.06

01.01.07

Банківські активи в одиниці ВВП

0,20

0,19

0,21

0,26

0,31

Відношення депозитів до активів (%)

60,39

68,97

71,78

60,95

62,04

Відношення кредитів до активів (%)

42,83

42,38

47,59

63,21

68,91

Але треба враховувати, що в країнах з розвинутою ринковою економікою значна частину грошових ресурсів акумулюється, крім банків, у різних фінансових і інвестиційних фондах, пенсійних фондах, страхових компаніях і т. ін. Через ці фонди здійснюються інвестиції, у тому числі й на фінансовому ринку. Таким чином, відносно непомітна роль комерційних банків в економіці цих держав обумовлена розвитком рівнобіжного ринкового фінансового сектора. Тобто управління ресурсним потенціалом системи комерційних банків відбувається, насамперед, за рахунок збалансованого розвитку всього фінансового сектора.

Таблиця 2.3

Узагальнені показники системи комерційних банків держав

З розвинутою економікою

Показники

Держава

США

Японія

Англія

Німеччина

Франція

Італія

Банківські активи в одиниці ВВП

0,59

1,46

2,33

0,50

0,91

0,97

Відношення депозитів до активів (%)

74,3

63,9

71,2

42,8

20,3

54,6

Відношення кредитів до активів (%)

58,0

69,7

68,6

65,6

34,6

41,7

Втім, треба зауважити, що основними факторами, які сприяють орієнтації банківських установ на інтеграцію з промисловістю та розвиток сталого фінансового ринку, повинні бути:

    - посилення фінансової сили провідних комерційних банків, що сприяє переносу акцентів у їх діяльності на середньострокові і довгострокові операції; - інтеграція діяльності банківських структур, що забезпечує додаткові можливості для мобілізації фінансових ресурсів та розміщення їх вкладень з урахуванням пріоритетів; - посилення впливу галузевих органів управління та великих промислових структур на створення банків, які спеціалізуються на обслуговуванні конкретних виробничих груп підприємств і організацій; - законодавча підтримка банківських установ, що прагнуть до співробітництва з надійними і рентабельними товаровиробниками; - врахування специфіки операцій різних банків, що дозволить виділити ринкові стратегії і групи банків, які забезпечили б найбільший внесок у перетворення ресурсів в економіці. Тобто планомірне управління ресурсним потенціалом комерційних банків.

Впровадження таких методів у практику управління ресурсним потенціалом комерційних банків України також мусить дати свої позитивні результати, але утворення рівноправного фінансового ринку, діючого на засадах ринкових стосунків, в Україні ще триває. Крім того, міри стосовно розвитку фінансового ринку, які більш за все будуть впроваджуватися та змінюватися протягом деякого проміжку часу, належать до компетенції держави. Тому додаткові заходи щодо підвищення ефективності управління ресурсним потенціалом комерційного банку повинні бути спрямовані на удосконалення відповідної діяльності, насамперед окремих банківських установ, та торкатися їх повсякденної діяльності. А це, перш за все, - планування та збалансоване проведення активно-пасивних операцій комерційного банку.

Аналіз даних табл. 2.2 та табл. 2.3 вказує також на те, що в країнах з розвинутою ринковою економікою використання ресурсів системи комерційних банків більш ефективне, ніж в Україні. Так, якщо розглядати табл. 2.2, то з неї випливає, що відношення депозитів до активів значно більше відношення кредитів до активів (крім цих показників за останні два роки). Тобто, можна стверджувати, що в діяльності комерційних банків України існує неадекватне використання наявних клієнтських ресурсів відносно відповідного їх вкладання та недостатність власних ресурсів. Такий же висновок можна зробити й на основі аналізу частки банківських активів у ВВП.

Поряд з цим треба зазначити, що протягом 2005-2006 років ця ситуація поліпшилась на краще, але ж з метою її сталого розвитку відповідні певні заходи і в першу чергу, на думку автора, ці заходи повинні бути пов'язані з плануванням ресурсного потенціалу комерційного банку, однією із вагомих складових загального процесу управління.

Зазначимо також, що зобов'язання першої та другої груп банків складають 70% від усіх зобов'язань системи діючих комерційних банків, при тому що у ці групи входять 20 банківських установ, або 13% від загальної кількості діючих банків, а обсяг загальних активів цих груп охоплює 67,5% всіх активів. У порівнянні з західними країнами загальний рівень концентрації банківського капіталу в Україні залишається низькою. У державах з розвинутою ринковою економікою на кілька найбільших комерційних банків припадає переважна сума активів усіх банків. Наприклад, у 12 з 19 провідних розвинутих країн на 3 найбільших комерційних банки в середньому припадає більш 50% активів банківської системи. У тому числі у Німеччині - 89,5%, Франції - 63,6% [46, 47, 48, 49]. Досить жвавими залишаються й процеси щодо концентрації банківського капіталу в Україні. Про це, наприклад, свідчить аналіз коефіцієнта Герфіндаля (показника концентрації) по групі найбільші банки (рис. 2.6, розрахунки проведені автором):

,(2.1)

Де - коефіцієнт Герфіндаля;

- частка активів - го банка в загальному обсязі активів.

З рис. 2.6 видно, що концентрація активів по групі найбільші банки була значною на початок 2003 року, потім вона почала з часом знижуватися, а протягом 2004-2005 років збільшуватися, відповідний коефіцієнт Герфіндаля на початок 2005 року складає 384,23, а на кінець 2005 року 392,27 одиниць. Втім, це набагато менше, ніж на початок 2003 року.

Як видно з рис. 2.7 протягом 2003-2005 років, питома вага активів групи найбільші банки незначно, але зменшується, а питома вага інших груп збільшується (розраховано за даними [66, 67, 68, 69, 92, 91]). При цьому найбільш зростає питома вага активів групи малі банки. Зростала питома вага активів групи малі банки і протягом 2006 року Одночасно протягом 2006 року зменшувалася питома вага активів групи великі банки. Загалом ж треба зазначити, що активи банківської системи в цілому зросли. Протягом 2004 року обсяги чистих активів збільшилися на 11 224,9 млн. грн., протягом 2005 року - на 10 376,5 млн. грн., протягом 2006 року - на 33,5% від обсягу 2005 року та становили 67 773,5 млн. грн. станом на 01.01.07 [41, 70, 91].

Таким чином, можна констатувати, що немає сталої тенденції стосовно концентрації банківського капіталу. Це також обумовлює розробку підходів стосовно управління ресурсним потенціалом комерційного банку незалежно від величини банку, що взаємопов'язано з вибором стратегії діяльності банківської установи. Тобто потрібен план дій та тактики проведення банківської діяльності, що включає механізми реалізації загальних стратегій і конкретні інструменти (технології, правила і процедури), в першу чергу, спрямовані на управління ресурсним потенціалом банку, які узагальнюють собою переважну більшість підходів відносно управління його пасивами та активами.

Одночасно треба зауважити, що висока концентрація банківського капіталу підвищує надійність банківської системи, сприяє стійкості національної системи платежів і розрахунків, формує розвиток національного ринку капіталів, забезпечує зв'язок з міжнародною системою платежів і розрахунків. Але в Україні таких великих кредитних інститутів, як на Заході, немає. Крім того, якщо прослідкувати тенденцію зміни частки банків-лідерів протягом 2002-2004 років, то як видно з рис. 2.8 (розраховано на основі статистичних даних, де кожна лінія відповідає частці лідерів відповідного року в активах банківської системи за кожний рік):

По-перше, питома вага банків-лідерів з часом поступово зменшується;

По-друге, відбувається зміна банків у групі лідерів. Така ж тенденція простежується й протягом 2001-2002 років.

Більш того, на думку автора, тенденція до концентрації банківського капіталу відбувається не стільки в силу конкуренції між комерційними банками і підвищення якості банківських послуг, скільки в силу постійно зростаючих вимог НБУ, що призводить до необхідності розробки відповідних підходів щодо збалансованого проведення активно-пасивних операцій комерційного банку.

Втім, вимоги НБУ значною мірою визначають характер процесу концентрації банківського капіталу - шлях злиття банків, поглиблення і ліквідації банків, оскільки можливості нарощування банківського капіталу залишаються ще обмеженими. Тому досить актуальною є й задача раціоналізації системи планування ресурсного потенціалу комерційного банку.

Стосовно класифікації "банківських центрів" по числу зареєстрованих банків найбільша питома вага належить м. Києву та Київській області - 51%, далі йде Харківська область та Автономна Республіка Крим з м. Севастополем - по 7%, потім Дніпропетровська і Донецька області - по 6% та Одеська область - 5% [21, 91]. На решту інших областей припадає 18% від загальної кількості банків. Втім, таке розмежування з точки зору на ефективність управління ресурсним потенціалом банку обумовлює необхідність існування розгалуженої системи банківських філій, що при значній питомій вазі малих банків створює певні проблеми. Крім того, необхідно враховувати, що більшість промислових підприємств та населення зосереджено у східних районах країни, на які припадає приблизно лише 30% зареєстрованих банків. Таким чином, можна зробити висновок відносно того, що територіальна концентрація теж недостатньо відповідає вимогам підвищення ефективності управління ресурсним потенціалом комерційних банків. Поряд із цим, значна концентрація рівня банківського капіталу по окремих регіонах може призвести до дисбалансу в розвитку банківської системи та економіки країни, прояв якого, в першу чергу, відіб'ється на формуванні ресурсної бази відповідних комерційних банків.

Негативно впливає на ефективність управління ресурсним потенціалом комерційного банку й відсутність сталої динаміки стосовно фінансових результатів діяльності комерційних банків як у розрізі окремих груп банків (особливо це прослідковується по групах великі й середні банки табл. 2.4, розраховано за даними [71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 91]), так і у розрізі всієї банківської системи.

Наприклад, у цілому 12 комерційних банків за результатами 2004 року були збитковими. Інші комерційні банки за результатами 2004 року отримали 478,5 млн. грн., що на 34,3 млн. грн. менше попереднього року.

Таблиця 2.4

Фінансові результати діяльності по окремих групах

Комерційних банків (тис. грн.)

Станом на

Найбільші

Банки

Великі

Банки

Середні

Банки

Малі

Банки

01.07.03

- 58 696

139 373

52 441

- 4 789

01.10.03

- 22 498

243 505

104 453

- 1 264

01.01.04

8 726

387 971

120 594

- 4 668

01.10.04

16 911

15 974

27 714

6 944

01.01.05

21 298

- 105 238

47 932

6 433

01.07.05

658

96 632

49 491

18 393

01.10.05

125 593

174 568

82 478

27 138

01.01.06

153 076

90 640

216 955

69 385

01.01.07

316 574

87 225

204 584

76 133

За результатами 2005 року загальний прибуток системи комерційних банків склав 530, 1 млн. грн. Серед чинників, які вплинули на позитивну тенденцію зростання прибутку банків у 2005 році, фахівці вказують загальне покращення фінансового стану окремих банківських установ, зростання обсягу активних операцій [41]. Утім, діяльність 9 банків була збитковою, це такі установи: "Банк Австрія Кредитанштальт Україна", "Мікрофінансовий банк", "Банк Пекао (Україна)", "Славутич", "Автокразбанк", "Креді Свісс Фьорст Бостон (Україна)", "Південкомбанк", "Тас-Інвестбанк", "ФЕБ". Крім того, деякі банки погіршили свої фінансові результати за підсумком 2005 року навіть у порівнянні з таким явно провальним роком як 2004. З додатка 6 (розраховано за даними [71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 91]) видно, що такими банками по Харківський області є наступні банки: "Грант", "Регіон-банк", "Європейський". Не минуло це й групу найбільші банки, так зменшив свої прибутки "Укрексімбанк" (32 675 тис. грн. протягом 2004 року та 9 314 тис. грн. протягом 2005 року). За результатами 2006 року збитковими (загалом по Україні) було 10 комерційних банків. Окремі банки погіршили свої фінансові результати (як приклад див. додаток Е).

Погіршення фінансового результату як окремих банків, так і системи комерційних банків України криється передусім в невідповідності темпів зростання доходів і витрат комерційних банків. Так темпи зміни доходів до попереднього року відповідно по роках склали: 2003 рік - 121,3%, 2004 рік - 108,2%, 2005 рік - 113,6%, 2006 рік - 132,6%. У той же час темпи зміни витрат складали: 2003 рік - 121,9%, 2004 рік - 117,3%, 2005 рік - 106,1%, 2006 рік - 131,2%. Тобто, з наведених даних цілком зрозуміло покращення фінансового результату за підсумками 2005 та 2006 років. Одночасно треба підкреслити, що значну частку як доходу, так і витрат складають процентні доходи та витрати (табл. 2.5 [91]), які у свою чергу є одними з важелів управління ресурсним потенціалом банку.

Таким чином, можна констатувати, що підвищення ефективності управління ресурсним потенціалом комерційного банку взаємозалежне з ризиком зміни процентних ставок, а також з ризиком недоступності необхідних обсягів ліквідних ресурсів. Все це призводить до того, що рівень рентабельності активів більшості українських банків поки що низький. Але банківська система може бути не просто рентабельною, але й одержувати надприбуток. Для цього принциповим є не величина процентної ставки, а спред між кредитними і депозитними ставками, що, у свою чергу, може бути досягнуто за рахунок відповідного формування кредитних та депозитних відсотків комерційного банку. Особливо це принципово в умовах зниження темпів інфляції, що обумовлює зниження відсотків за основними фінансовими інструментами, тобто падіння кредитних і депозитних ставок. Втім, при такому зниженні навіть упереджене падіння ставок за депозитами не стримує падіння процентної маржі, що й обумовлює необхідність розробки підходу щодо формування кредитних та депозитних відсотків комерційного банку.

Таблиця 2.5

Структура доходів та витрат системи комерційних банків України за резулЬтатами 2006 року

Доходи

Витрати

Процентні доходи - 65,9%

Процентні витрати - 37,4%

Комісійні доходи - 24,8%

Комісійні витрати - 3,1%

Результати від торговельних операцій - 6,4%

Відрахування в резерви та списання сумнівних активів - 9,5%

Інші доходи - 2,9%

Інші витрати - 50,0%

У той же час з метою обгрунтування і підтвердження визначених напрямів управління ресурсним потенціалом комерційного банку необхідно провести аналіз залучення коштів до банківських установ та розвитку надання банківських позик.

Похожие статьи




Стан формування та розміщення ресурсів комерційних банків, Тенденція розвитку банківської системи в Україні та її основні задачі - Управління комерційними банками

Предыдущая | Следующая