Аналіз безготівкового обігу в Україні - Безготівкові розрахунки

Гостра платіжна криза початку 1990-х років супроводжувалася затримкою платежів (до шести тижнів), прискоренням темпів інфляції, надмірним відверненням коштів підприємств у розрахунки, зростанням неплатежів суб'єктів господарювання, фінансовими втратами внаслідок частих підробок платіжних документів. Це спонукало до пошуку нових форм і методів проведення всіх видів розрахунків. Назріла нагальна необхідність створення платіжної системи, яка б прискорила виконання міжбанківських розрахунків, підвищила їх надійність та безпеку.

Головною особливістю безготівкового обігу в Україні є використання спеціальної організації форми здійснення самого платежу. Структура форм розрахунку передбачає створення спеціалізованої системи безготівкових розрахунків. як форми організації руху грошей на рахунках у банках.

Основні форми розрахункових документів, які використовуються в Україні зображені на рис.2.1

Рис 2.1 Питома вага основних форм розрахункових документів в Україні

У безготівкових розрахунках гроші виконують функцію засобу платежу. Організація безготівкових розрахунків має відповідати певним вимогам:

- сприяти нормальному обігу коштів; - забезпечувати безперервний хід реалізації продукції, послуг; - здійснювати вчасність розрахунків та контроль за дотриманням умов зобов'язань.

Безготівкові розрахунки становлять приблизно 50 відсотків усіх розрахунків у господарському обороті.

За даними НБУ, середньодобовий обсяг передачі коштів платіжними документами у 2001 році складав 3 млрд. грн., понад 450 тисяч середньодобової кількості платіжних трансакцій, і їх кількість зростає (рис.2.2). Нині кожна гривня щоденно обертається через платіжну систему від 3 до 7 разів.

Як видно, в Україні питома вага безготівкових розрахунків здійснюється платіжними дорученнями (81%), значно меншу вагу в безготівкових розрахунках займають розрахунки чеками (8%) та платіжними вимогами-дорученнями (6%).

Рис.2.2 Обіг коштів у системі електронних міжбанківських платежів

У сучасній практиці розрахунків в розвинених країнах використовується велика кількість платіжних інструментів, але переважна роль відводиться автоматизованим безготівковим платежам. Найбільш поширеними є такі їх види: кредитні картки, дебетні картки, розрахункові (платіжні) картки, чеки, векселі.

На початку 1990-х років, до впровадження системи електронних платежів Національного банку України (СЕП), банки вели розрахунки між собою за допомогою паперових розрахункових документів. Часом на це йшло три тижні. Інколи й більше місяця, а отже, надмірно відверталися у розрахунки кошти підприємств, зростали обсяги неплатежів суб'єктів господарювання.

З огляду на важливість цієї проблеми НБУ, розробляючи у 1992 році концепцію електронного грошового обігу в Україні, першочерговим завданням ставив запровадження системи електронних міжбанківських розрахунків. Створена 1993 року сучасна СЕП на повну потужність запрацювала вже на початку 1994 року, забезпечуючи проходження платежів упродовж одного дня. Відтак банки стали ефективніше використовувати ресурси, а клієнти -- власні кошти.

Національний банк прагнув максимально розширити коло послуг відповідно до потреб учасників СЕП. Важливим здобутком було надання групі установ банку (головному банку та його філіям) засобів проведення міжбанківських розрахунків з урахуванням підпорядкованості банківських установ одна одній. Різні способи взаємодії головного банку з філіями втілено у так званих "моделях обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку".

Ще одним кроком у розвитку системи електронних платежів стала розробка та подальше вдосконалення нормативно-правової бази Національного банку, що визначала загальний регламент організації та форми міжбанківських розрахунків.

Нині шляхи, умови та порядок проведення міжбанківських розрахунків регулює Інструкція "Про міжбанківські розрахунки в Україні", затверджена постановою Правління НБУ № 621 від 27.12 1999 року.

Розробляючи наприкінці 1992 року "Концепцію створення системи електронного грошового обігу", Національний банк України першочерговим завданням визначив побудову та впровадження системи електронних міжбанківських розрахунків, а на другому етапі -- системи масових розрахунків населення з використанням пластикових карток.

Враховуючи недостатній рівень інформатизації України, неоднорідність фінансових і технічних можливостей банківських установ та рівень кваліфікації їх персоналу, систему електронних платежів (СЕП) створювати фахівці Національного банку. Впроваджено її за короткий час із мінімальними капітальними й експлуатаційними витратами, з використанням наявної технічної платформи телекомунікацій та сучасних програмно-технічних засобів і банківських технологій. Для передачі інформації Національний банк у вересні 1993 року ввів у промислову експлуатацію власну систему електронної пошти.

У серпні 1993 року через СЕП у дослідному режимі пройшли перші електронні платежі трьох київських комерційних банків -- учасників системи. Із жовтня 1993 року в усіх регіонах України розпочалося її впровадження у промислову експлуатацію. А вже в січні 1994року сучасна СЕП почала діяти на повну потужність, забезпечуючи проходження платежів упродовж одного дня. Це дало банкам змогу ефективніше використовувати ресурси, а клієнтам -- кошти. Підвищення коефіцієнта обігу коштів зменшило потребу у фізичній кількості грошей і стало одним із основних факторів стримування інфляції. Запровадження СЕП дало змогу Національному банку скасувати використання поштових і телеграфних авізо у міжбанківських розрахунках на території України.

З огляду на те, що робота в СЕП за консолідованим кореспондентським рахунком сприяє підвищенню ліквідності та прибутковості банку, ефективному використанню грошей, захисту інтересів кредиторів вкладників, НБУ у 1994році приступив до розробки моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку. Вже у травні впроваджувати першу модель, у вересні -- третю, а в квітні 1995 року -- другу модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку. Протягом 1996 року розроблено п'яту, шосту і сьому моделі.

Одними з перших за певними моделями обслуговування консолідованого коррахунку почали працювати учасники СЕП Промінвестбанк, банк "Зевс". За станом на 1 квітня 2001 року згідно з дозволом Національного банку на роботу в СЕП за тією чи іншою моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку працюють 58 комерційних банків.

У загальному числі банків -- юридичних осіб, що працюють у СЕП, переважну частину (64,8%) становлять банки, які налають перевагу роботі за незалежним коррахунком. Решта банків (35.2%) працюють за певними моделями. Зокрема, 17% банків застосовують 3 модель обслуговування консолідованого коррахунку.

Аналіз розподілу банківських установ за моделями роботи в СЕП (табл. 2.4) свідчить, що число учасників системи протягом семи років її існування істотно змінювалося. У 1997 році зафіксовано максимальну їх кількість -- 2436 (тобто майже на 50% більше, ніж було в 1994-му). Від 1998 року кількість банківських установ стрімко скорочувалася, і на 01.01 2001 року система електронних платежів НБУ налічувала 1548 учасників. Це пояснюється змінами у самій структурі банківської системи України, а саме, ліквідацією банків (філій), їх реорганізацією, перетворенням філій на територіальне відокремлені безбалансові відділення тощо.

Водночас помітна тенденція до зростання кількості банківським установ які обирають для роботи в СЕП певну модель обслуговування консолідованого коррахунку. Це дає змогу комерційним банкам ефективно використовувати грошові ресурси, захищати інтереси клієнтів, підвищувати власні ліквідність та прибутковість. Якщо в 1994 році за тією чи іншою моделлю працювали всього приблизно 2% банківських установ, то на початку 2001року їхня кількість зросла до 83%.

Таблиця 2.4 Розподіл банківських установ за моделями обслуговування консолідованого коррахунку в СЕП

Модель	Кількість банківських установ станом на:
02.06. 1994р.	01.01. 1995р.	01.01. 1996р.	01.01. 1997р.	01.01. 1998р.	01.01. 1999р.	01.01. 2000р.	01.01. 2001р.
1 модель	26	605	841	298	197	98	67	61
2 модель	0	0	180	385	434	628	569	507
3 модель	0	16	271	285	937	937	706	512
4 модель	0	0	0	0	63	69	64	77
5 модель	0	0	0	606	0	0	0	0
6 модель	0	0	0	0	248	247	223	90
7 модель	0	0	0	4	49	51	51	44
Підсумок за моделями	26	621	1292	1578	1923	2030	1680	1291
За незалежним коррахунком	1616	1280	1043	858	493	295	275	257
Усього	1642	1901	2340	2436	2426	2325	1955	1548

Аналіз завантаженості СЕП у розрізі моделей обслуговування консолідованого коррахунку (див. табл. 2.5) свідчить, що за останні два роки найбільшу кількість платіжних трансакцій (приблизно 34%) виконали комерційні банки, які працюють у СЕП за 3 моделлю обслуговування консолідованого коррахунку. Кількість установ цих банків становить третину від їх загального числа, а сума виконаних ними початкових платежів збільшилася більш як удвічі. За цією моделлю працюють в основному банки з розгалуженою мережею філій (такі, як Укрсоцбанк, Промінвестбанк), які здійснюють платежі через власну внутрібанківську платіжну систему (ВПС). Основною перевагою цієї моделі є те, що головний банк має змогу повністю контролювати розрахунки своїх підвідомчих установ.

Таблиця 2.5 Завантаженість СЕП у розрізі моделей обслуговування консолідованого коррахунку

Модель	1999р.	2000р.	Відхилення
Кількість Початкових платежів (тис. Шт.)	Сума початкових платежів(млн. грн.)	Кількість Початкових платежів (тис. Шт.)	Сума початкових платежів(млн. грн.)	Кількість Початкових платежів (тис. Шт.)	Сума початкових платежів (млн. грн.)
За не зале-жним кор.-рахунком	15201	221220	20632	359725	5430	138505
1 модель	6590	65951	6704	93630	114	27678
2 модель	11969	12475	13600	21895	1630	9420
3 модель	30392	103355	36403	220095	6011	116739
4 модель	2809	31163	3430	58662	621	27499
5 модель	0 21	0	0	0	0	0
6 модель	21688	108905	23428	180468	1740	71562
7 модель	1786	14979	2245	29764	459	14785
Усього	90435	558048	106442	964239	16005	406188

Близько 33% від загальної кількості банківських установ працюють за 2 моделлю обслуговування консолідованого коррахунку. Кількість платіжних трансакцій, виконаних ними за 2000 рік порівняно з 1999 роком, збільшилася на 14%, а сума платежів - на 76%. За цією моделлю працюють усі установи Ощадного банку України. Консолідовані кореспондентські рахунки відкрито його обласним дирекціям, які ведуть рахунки і контролюють розрахунки філій на регіональному рівні за допомогою ВПС. Нині до роботи за цією моделлю приєднується Державне казначейство України, яке поступово переводить свої установи на роботу в СЕП.

За незалежним кореспондентським рахунком у СЕП працюють близько 17% банківських установ. Кількість оброблених ними платіжних трансакцій у 2000р. порівняно з 1999 роком. збільшилася на 36%, сума початкових платежів - на 63%.

За 6 моделлю обслуговування консолідованого коррахунку за станом на 1 січня 2001 року працюють близько 6% від загальної кількості банківських установ. Сума виконаних ними початкових платежів за звітний період збільшилася на 66%, а кількість трансакцій -- на 8%. За цією моделлю працюють комерційні банки, які не мають ВПС, але мають доволі розгалужену систему філій у регіонах України і надають своїм обласним дирекціям право організовувати їх роботу.

За 4 моделлю працює майже 5% банківських установ. Сума початкових платежів, оброблених ними за 2000 рік порівняно з попереднім роком зросла на 88% при збільшенні кількості платіжних трансакцій на 22%. Робота за цією моделлю дає змогу головному банку керувати процесом обмеження на початкові платежі філій у масштабах усієї країни.

Близько 4% банківських установ України працює за 1 моделлю обслуговування консолідованого коррахунку. Торік вони виконали на 1% більше початкових платежів, ніж у 1999 році. При цьому сума початкових платежів зросла на 42%. Ця найпростіша модель роботи в СЕП не потребує великих капіталовкладень.

Значно зросла (на 99%) сума початкових платежів, здійснених банками, які працюють за 7 моделлю, хоча ці установи налічують лише 3% від загалу учасників СЕП; кількість виконаних ними початкових платежів збільшилася на 26%. Ця модель -- поєднання третьої і четвертої: головний банк має змогу контролювати значні фінансові операції філій, які водночас є відносно незалежними у розпорядженні дрібними сумами.

Вже сім років система електронних платежів Національного банку України успішно виконує покладені на неї функції вітчизняної платіжної системи. Протягом цього часу спостерігається тенденція до зростання загального обсягу платежів (див. табл. 2.6).

Аналізуючи динаміку кількості та сум платежів, встановлено стрімке збільшення обсягу платежів у вересні 1996 року. Це пов'язано передусім із грошовою реформою, головною метою якої було введення замість тимчасової грошової одиниці (карбованця) національної валюти -- гривні.

Таблиця 2.6 Завантаженість СЕП

Показник	1994р.	1995р.	1996р.	1997р.	1998р.	1999р.	2000р.
Кількість початко-вих платежів (тис. шт.)	31043	59581	68052	76104	82545	90435	106442
% до попередньо-го року	-	192	114	112	108	110	118
Сума початкових платежів (млн. грн.)	47719	288852	479265	565805	387191	558048	964239
% до попередньо-го року	-	605	166	118	68	144	173

Із табл. 2.6 видно, що постійно зростають загальні обсяги платежів із 31 млн. трансакцій на суму 48 млрд. грн. у 1994-му до 106 млн. на суму 964 млрд. грн., у 2000 році. Збільшення кількості платежів більш як утричі, а суми -- у 20 разів свідчить про те, що потреба суб'єктів господарювання у послугах банків зростає, а діюча система електронних платежів зручна для її учасників і на сьогодні цілком задовольняє їхні потреби.

За період реформи -- з 2 по 16 вересня 1996 року -- банківською системою було вилучено карбованців на загальну суму 327,9 трлн. (97% емітованої до реформи готівки), в тому числі з обігу -- 309,5 трлн. крб. (97%), із кас банків -- 18,4 трлн. крб. (96,3%). Навантаження на СЕП збільшилось у 2--3 рази, зросли вимоги щодо швидкості та регламенту виконання платежів.

Надійність і гнучкість системи електронних платежів сприяла проведенню грошової реформи у вересні 1996 року, коли у зв'язку із запровадженням нової національної валюти обсяг міжбанківських розрахунків подвоївся, а то й потроївся, і висуваються підвищені вимоги щодо швидкості виконання платежів.

1997 року СЕП реформовано у зв'язку з переходом банківської системи України на світові стандарти бухгалтерського обліку та звітності і з початку 1998 року вона почала працювати по-новому. 1998 рік порівняно з попереднім характеризувався зменшенням загальної суми платежів. Однак, починаючи з 1999 року спостерігається збільшення обсягу платежів комерційних банків, що пояснюється піднесенням економіки України та зростанням реального ВВП у січні -- жовтні 2000 року на 5% відносно відповідного періоду попереднього року.

Зазначимо, що середньодобова завантаженість системи зросла з 336 тис. у січні до 514 тис. платежів у грудні 2000 року.

Збільшення кількості платіжних трансакцій та суми платежів свідчать про пожвавлення економічної активності, стійку тенденцію до збільшення фінансових потоків у господарському обороті України та спроможність системи електронних платежів забезпечити належне обслуговування її учасників. Надійність роботи СЕП повсякчас підвищується, розширюється спектр її послуг, розвивається бухгалтерська модель.

Національний банк намагається максимально використати можливості системи, дбає про поширення моделей керування ресурсами через консолідовані кореспондентські рахунки, про оптимальне їх використання. Фахівці НБУ підвищують рівень надійності й безпеки виконання платежів, захисту конфіденційної банківської інформації; удосконалюють систему резервування та відновлення діяльності системи електронних платежів у разі порушення її роботи або виникнення надзвичайних ситуацій.

Загальний обсяг виконаних через СЕП платежів зріс із 31 млн. трансакцій на суму 48 млрд. гри. у 1994-му до 106 млн. трансакцій на суму 964 млрд. грн. у 2000 році.

Зважаючи на світові тенденції розвитку платіжних систем. Національний банк створює у рамках СЕП систему термінових переказів (СТП). Відомо, що СЕП функціонує в режимі "оф-лайн", тобто з точки зору користувача, виконання його платежу відсувається упродовж певного проміжку часу (хвилин, годин), а результат оформлено у вигляді окремої технологічної дії. А СТП працює в режимі "он-лайн", тобто, з точки зору користувача, реагує на ініційовану трансакцію практично миттєво (за частки секунди), результат оформляється технологічно як невід'ємна складова самої трансакції, причому між й ініціюванням і отриманням результату не можуть бути виконані дії, що не стосуються цієї трансакції.

Протягом другого півріччя 2000 року в ході тестових випробувань СТП за участю ряду комерційних банків через систему проводилися тільки інформаційні трансакції. Почалася її дослідна експлуатація. Електронний документ з інформацією про переказ банком грошових коштів через СТП прирівнюється до аналогічного документа, за яким перекази проходять через СЕП, а сума відображається і на коррахунках банків, і на рахунках їхніх клієнтів СТП упроваджується поетапно водночас із функціонуванням діючої СЕП, що забезпечує від порушень у діяльності банківської системи України.

Наступним етапом розвитку платіжної системи України стало поступове впровадження безготівкових форм розрахунків населення, зокрема платіжних карток та інших електронних платіжних засобів.

Вітчизняний ринок платіжних карток за короткий час почав набувати рис, притаманних західному картковому бізнесу, головні з яких -- різноманітність форм і поширеність Відтак можна було б говорити про широкі перспективи цієї справи. Втім, навіть побіжний аналіз українського карткового ринку наводить на думку, що подані вітчизняними банками дані про показники, досягнуті в цій сфері діяльності носять рекламний характер і швидше анонсують проектну потужність їхніх карткових програм. Схоже на те що превалює прагнення перетопити споживача та обійти конкурентів.

Міжнародні експерти зазначають, що в країнах Європейського Союзу обслуговування готівки щорічно обходиться банкам і компаніям роздрібної торгівлі в 45 млрд. доларів США. Вартість річної підтримки Національним банком готівково-грошового обігу в Україні становить не менше 120 млн. грн.

Отже, за умови зацікавленості держави зниження навіть на 20--25% потреби в готівці за рахунок запровадження карток може дати близько 25-30 млн. грн. щорічної економії коштів держбюджету.

Нині платіжні системи засновані на використанні платіжних карток в Україні можна класифікувати так:

- міжнародні платіжні системи; - внутрішні міжбанківські та локальні системи впроваджені вітчизняними банками, що грунтуються на технологіях, подібних до застосовуваних у міжнародних платіжних системах та на інших технологіях; - Національна система масових електронних платежів (надалі -- НСМЕП).

Повноправними членами міжнародних платіжних систем українські банки стали з 1997 року. Нині в нашій країні 22 банки співпрацюють з VISA International та EUROPAY International і близько 50 банків діють на правах агентів. Емітовано більше мільйона карток, розгорнуто інфраструктуру прийому та обробки платежів за ними, до послуг власників карток -- понад 500 банкоматів і 10 000 пунктів електронного й ручного обслуговування.

Внутрішні міжбанківські платіжні системи -- лише на початковій стадії становлення. Вони організовані за стандартами і правилами міжнародних систем, що гарантує надійність їх роботи і бізнесу. Банки -- члени міжнародних систем, використовуючи наявні програмне технічні рішення, не несуть додаткових витрат і заощаджують на платі за міжнародну торгову марку, а банки, які приєднуються до цих систем, можуть обробляти їхні картки заробляючи відразу ж на еквайрінгу.

Внутрішні локальні монобанківські платіжні системи мають швидше характер систем доступу до рахунку оскільки сфера використання таких карток як платіжних обмежена. Часто вони не можуть працювати навіть на міжфілійному рівні. Тому найвірогіднішою є їх міграція або заміна на інші (НСМЕП внутрішні міжбанківські платіжні системи або міжнародні).

Для організації розрахунків у гривнях за внутрішніми платежами, які виконуються за допомогою карток VISA International, 1998 року в НБУ вперше у світі створено і впроваджено програмно-технічний комплекс ТОПАЗ, що ефективно виконує функції маршрутизації повідомлень, авторизації, клірингу і розрахунків, а також управління ризиками в системі. Розрахунковим банком за внутрішніми платежами системи VISA International є Національний банк, який використовує систему електронних платежів Комплекс ТОПАЗ і міжбанківський процесинговий центр НБУ дають змогу створювати в Україні внутрішні платіжні системи, використовуючи та розвиваючи досвід і правила роботи міжнародних систем.

Сьогодні в нашій країні операції за картками міжнародних платіжних систем обробляються за допомогою п'яти процесингових центрів, не рахуючи міжбанківського процесингового центру ТОПАЗ.

За внутрішніми міжбанківськими платежами міжнародної платіжної системи EUROPAY International розрахунковим банком визначено Укрексімбанк.

Загальна кількість карток локальних платіжних систем призначених для видачі заробітної плати, сягає понад 1 млн.. Однак, за невеликим винятком, їх не можна назвати платіжними, оскільки вони реально виколють лише основні банківські функції -- видачу та приймання готівки. Застосуванню їх у сфері торгівлі та послуг як засобу платежу перешкоджають такі фактори:

- відсутність домовленості між банками про взаємний прийом карток; - брак інфраструктури (термінального обладнання та якісних каналів зв'язку); - висока собівартість операцій і, як наслідок, -- вузька сфера застосування; - високі ризики; - відсутність технологій взаємодії із супутніми системами (торговельними, дисконтними тощо) та відповідної нормативно-правової бази.

З огляду на ці реалії Національний банк України створює НСМЕП, покликану усунути основні перешкоди на шляху впровадження справді масової і саме платіжної системи.

У січні 1997 року прийнято Постанову Правління НБУ№ 18 "Про впровадження в Україні Національної системи масових електронних платежів", а 2 червня 1997 року Національний банк України Постановою Правління № 176 "Про подальше розроблення Національної системи масових електронних платежів" узяв на себе розв'язання всіх питань щодо проектування і фінансування робіт із її створення (розрахунки юридичних та фізичних осіб у сферах торгівлі, послуг тощо).

Побудова Національної системи часовій електронних платежів в Україні за масштабністю, складністю та витратами значно перевищує діючу СЕП. Тому Національним банком розроблено нову політику основні положення якої потягають у тому, що:

- побудова та функціонування НСМЕП засновані на залученні і державних, і недержавних джерел фінансування; - НБУ координує виконання всіх робіт зі створення НСМЕП, а фінансує виконання лише окремих із них; - у роботі над НСМЕП бере участь багато фірм на конкурентній основі; - власниками елементів НСМЕП можуть бути різні суб'єкти господарювання.

Втілення в життя цих положень передбачає, що Національний банк розробляє загальну концепцію НСМЕП, а також силами своїх фахівців -- програмно-технічні рішення для верхнього рівня системи (розрахункового банку, процесингового центру, системи безпеки), нормативно-правову базу, фінансує роботи зі створення програмного забезпечення смарт-карток, розробляє вимоги для інших елементів системи.

Інші організації запроваджують програмно-технічні комплекси банківського рівня здійснюють програмне забезпечення терміналів, банкоматів забезпечують взаємодію торговельних терміналів із торговельними системами Причому за ними залишається право власності, Національний банк лише контролює виконання вимог специфікацій і дає право на використання цих рішень у НСМЕП.

Основним елементом НСМЕП є картки на інтегральних схемах виробництва фірми "Siemens AG Semiconductors" ,програмне забезпечення якої розроблене Національним банком разом із ТОВ "Фінтронік".

Структура захисту картки і системи в цілому дає змогу безпечно виконувати платіжні трансакції повністю в режимі "оф-лайн", немає необхідності в електронній або голосовій авторизації кожної операції за карткою як при роботі з магнітними картками. Контроль інформації в НСМЕП повністю автоматизований і не потребує втручання людини, що гарантує високу надійність її роботи.

Сьогодні можна констатувати, що період ознайомлення банків із технологією НСМЕП близький до завершення.

Більшість користувачів зрозуміла, що платіжна картка -- це сучасний технологічний засіб для спрямування банківської інфраструктури на обслуговування приватних осіб. Завдяки об'єднанню з розвинутими банківськими системами та динамічній роботі з клієнтами вона здатна сформувати у населення щоденну потребу в банківських послугах.

За визначенням -- не внутрішня багатоемітентна платіжна система, в якій розрахунки за товари та послуги, одержання готівки та інші операції здійснюються за допомогою банківських платіжних смарт-карток за технологією розробленою Національним банком України.

Враховуючи світовий досвід, в Україні має бути емітовано не менше 10 мільйонів платіжних карток НСМЕП функціонувати щонайменше 100 тисяч місць обслуговування (платіжних терміналів у торгівлі, на транспорті, у сфері послуг, банківських терміналів та банкоматів у банках).

Згідно з постановою Правління НБУ від 07.09.2000 року № 352 пілотний проект НСМЕП впроваджується у Києві, Харкові та Одесі, а участь у ньому беруть десять комерційних банків цих регіонів, серед яких Мегабанк, Кредит - промбанк, "Хрещатик", "Зевс", банк "Грант", Імексбанк.

У лютому 2001 року розроблена Програма впровадження НСМЕП в УДППЗ "Укрпошта". Оплата послуг, що надаються "Укрпоштою", виконуватиметься із застосуванням платіжних інструментів НСМЕП, що, в свою чергу, має сприяти подальшому розвитку послуг за напрямами:

- видача готівки; - приймання готівки; - грошові перекази; - виплата пенсій та грошової допомоги; - приймання комунальних та інших платежів.

Участь підприємства "Укрпошта", що має понад 15000 відділень на всій території України, зробить Національну систему масових електронних платежів доступнішою для широких верств населення.

Після завершення пілотного проекту НСМЕП поширюватиметься на інші регіони та впроваджуватиметься у промислову експлуатацію.

Перехід до масових безготівкових розрахунків за допомогою пластикових карток дасть змогу суттєво зменшити витрати держави на підтримку готівкового обігу, стане додатковим джерелом залучення коштів населення у сферу діяльності банків, а отже, і в нашу економіку, скоротить обсяг випуску паперових грошей, поліпшить культуру обслуговування населення. Безготівкові розрахунки зумовлять зміни в економічному та соціальному житті суспільства. Це стосується банків, торгівлі, сфери послуг (готелі, ательє, перукарні, ремонтні майстерні, автозаправні станції тощо), підприємств зв'язку (пошта, телеграф, телефон), підприємств транспорту (автобусного, залізничного, річкового, морського, повітряного) підприємств громадського харчування (їдальні, кафе, ресторани), аптек та суб'єктів підприємницької діяльності, що надають послуги за готівку.

Також слід зазначити, що Національний банк України постійно веде роботу над удосконаленням своєї нормативно-правової бази з питань регулювання безготівкових розрахунків в економічному обігу України -- як на рівні розрахунків банків, так і інших юридичних та фізичних осіб.

Аналіз безготівкового обігу в Україні - Безготівкові розрахунки

Похожие статьи