Теоретичні засади системи міжнародних розрахунків в Україні, Міжнародні розрахунки, сутність та види - Розвиток системи міжнародних розрахунків в Україні

Міжнародні розрахунки, сутність та види

Поява і подальші зміни в міжнародних розрахунках пов'язані з розвитком і інтернаціоналізацією товарного виробництва і обміну.

В них відбивається відокремлена форма руху вартостей в міжнародному обігу через неспівпадання періодів виробництва і реалізації товарів, віддаленості ринків збуту.

Міжнародні розрахунки охоплюють розрахунки по зовнішній торгівлі за товари і послуги, а також по некомерційнім операціям, кредитам і руху капіталів між країнами.

Міжнародні розрахунки - це:

    - система організації та регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин; - форми платежів між країнами за здійсненні операції в ході їх зовнішньоекономічних відносин; - система механізмів реалізації грошових вимог та зобов'язань, що виникають між різними суб'єктами у сфері міжнародних економічних відносин; - комерційні платежі, що здійснюються за за грошовими вимогами та зобов'язаннями між підприємствами, банками установами та громадянами, пов'язані з торгівельними, інвестиційними та кредитними відносинами - некомерційні платежі, пов'язані з перевезенням пасажирів, страхуванням, туризмом, переказом грошей за кордон.

Найбільший обсяг розрахунків здійснюється безготівковим шляхом, шляхом записів на рахунках банків.

При цьому провідну роль в міжнародних розрахунках відіграють великі банки.

Міра їх впливу на міжнародні розрахунки залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв'язків країни базування, застосування її національної валюти, спеціалізації, фінансового стану, ділової репутації, мережі банків-кореспондентів.

Для здійснення розрахунків банки використають свої закордонні відділення і кореспондентські відносини з іноземними банками, що супроводжуються відкриттям рахунків "лоро" (іноземних банків в даному банку) і "ностро" (даного банка в іноземних).

Суб'єкти міжнародних розрахунків:

    - імпортери, - експортери, - банки. - "Лоро" - іноземні кореспондентські рахунки в банку. - "Ностро" рахунки банку в іноземному банку.

Найпоширеніші умови міжнародних розрахунків:

    - безпосередній (повний розрахунок) - повна оплата товару до моменту чи в момент переходу товару або товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця; - розрахунок у кредит (з розстроченням) - надання експортером імпортеру кредиту в комерційній формі (для імпортера).

Види міжнародних розрахунків залежать від:

    1) специфіки суб'єкту:
      - між конкретними контрагентами; - між банками; - між банком і контрагентом; - між державою і банком; - між державами.
    2) взаємодії суб'єктів:
      - напряму; - через посередників.
    3) кількості суб'єктів:
      - двосторонні; - багатосторонні
    4) від об'єкту:
      - торговельні операції; - інвестиційні операції; - некомерційні операції.
    5) умови розрахунків:
      - готівкові; - з наданням кредиту.
    6) форми розрахунків:
      - готівкові; - безготівкові;

Типи міжнародних розрахунків

    1. Національною валютою:
      - торгові, кредитні і платіжні угоди між країнами; - напряму.
    2. Міжнародною колективною валютою (СПЗ, євро):
      - торгові; - кредитні і платіжні угоди в межах інтеграційних угрупувань країн.
    3. Золото: використовується в міжнародних розрахунках опосередковано на ринку золота 4. Клірингові розрахунки: міжнародні платіжні угоди клірингового типу - угода між урядами двох і більше країн при обов'язковому взаємному заліку міжнародних вимог і зобов'язань.

Форми міжнародних розрахунків:

    - 100 відсотковий -- ний аванс або авансові платежі (передоплата); - акредитив; - інкасо; - банківський переказ; - банківський вексель; - банківський чек; - відкритий банківський рахунок; - консигнація; - пластикові картки.

Найбільший обсяг розрахунків здійснюється безготівковим шляхом, шляхом записів на рахунках банків. При цьому провідну роль в міжнародних розрахунках відіграють великі банки.

Міра їх впливу на міжнародні розрахунки залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв'язків країни базування, застосування її національної валюти, спеціалізації, фінансового стану, ділової репутації, мережі банків-кореспондентів.

Для здійснення розрахунків банки використають свої закордонні відділення і кореспондентські відносини з іноземними банками, що супроводжуються відкриттям рахунків "лоро" (іноземних банків в даному банку) і "ностро" (даного банка в іноземних).

Кореспондентські угоди визначають порядок розрахунків, розмір комісії, засоби поповнення витрачених коштів.

Для своєчасного і раціонального здійснення міжнародних розрахунків банки підтримують необхідні валютні позиції в різних валютах відповідно до структури і термінів майбутніх платежів і проводять політику диверсифікації своїх валютних резервів.

З метою одержання понад високого прибутку банки прагнуть підтримувати на рахунках "ностро" мінімальні рештки, воліючи розміщати валютні активи на світовому ринку позичкових капіталів, в тому числі на євроринку.

Діяльність банків в сфері міжнародних розрахунків, з одного боку, регулюється їх національним законодавством, із іншого - визначається практикою, що існує у вигляді встановлених правил і звичаїв або закріплюється окремими документами.

Стан міжнародних розрахунків залежить від ряду чинників:

    - економічних і політичних відносин між країнами; - валютного законодавства; - міжнародних торговельних правил і звичаїв; банківської практики; - умов зовнішньоторгових контрактів і кредитних угод.

При складанні валютно-фінансових і платіжних умов контрактів звичайно проявляється неспівпадання інтересів експортера, що прагне одержати максимальну суму валюти в найкоротший термін, і імпортера, зацікавленого в виплаті найменшої суми валюти, прискоренні одержання товару і відстрочці платежу до моменту кінцевої реалізації.

Вибір валютно-фінансових і платіжних умов угод залежить від характеру економічних і політичних відносин між країнами, співвідношення сил контрагентів, а також від традицій і звичаїв міжнародної торгівлі цим товаром.

Міжурядові угоди влаштовують загальні принципи розрахунків, а в зовнішньоторгових контрактах чітко формулюються докладні умови. ці умови включають такі основні елементи:

    - валюта ціни; - валюта платежа; - умови платежа; - засоби платежа; - форми розрахунків і банки, через які ці розрахунки будуть здійснюватися.

Похожие статьи




Теоретичні засади системи міжнародних розрахунків в Україні, Міжнародні розрахунки, сутність та види - Розвиток системи міжнародних розрахунків в Україні

Предыдущая | Следующая