ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ БАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ КРИЗ У РОЗВИНЕНИХ КРАЇНАХ СВІТУ ТА В УКРАЇНІ, Аналіз фінансових банківських криз у розвинених країнах світу та основних інструментів їх подолання - Банківські кризи: причини виникнення та шляхи подолання

Аналіз фінансових банківських криз у розвинених країнах світу та основних інструментів їх подолання

Глобальна фінансова криза, джерела якої знаходяться у процесах 2006 року в кредитно-банківській системі США, почала демонструвати свій руйнівний ефект у всьому світі тільки з середини 2007 року (перша "хвиля" фінансової кризи).

Надзвичайно щільна і переплетена взаємопов'язаність фінансових установ на ринку призвела до того, що криза, яка мала б стосуватися лише кредитних установ, що працюють на ринку високо-ризикованих позичок, вплинула спочатку на американську фінансову систему, а потім і на загальносвітову. Під час стрімкого зростання ринку високо-ризикованих позик, банки, які до цього працювали лише з надійними позичальникам, почали вкладати свої активи у компанії, що працювали на вищезазначеному ринку. Фактично, більшість найбільших американських та світових банків (Merrill Lynch, Citigroup, Bank of America, UBS, Barclays, HSBC, Northern Rock, BNP Paribas, Deutsche Bank, JP Morgan) тривалий час кредитували та мали у власності акції компаній, що працювали на ринку високо-ризикованих кредитів. Відповідно, банкрутство цих компаній призвело до того, що банки були змушені списувати заборгованості. Так, наприклад, банк Merrill Lynch заявив про списання 15 млрд. дол.. заборгованості, Citygroup - 18 млрд. дол., а швейцарський банк UBS - про рекордну суму в 37 млрд. дол. заборгованості (18,4 млрд. у 2007 році та 19 млрд. у 2008) [10 c.26].

Світова фінансова криза 2007 року привела до суттєвого перерозподілу відносного курсу валют основних країн світу (обмінний крос-курс):

Курс долар США на протязі 2007 - 2 кварталів 2008 року падав відносно курсу євро, а після активного піку кризи у другій половині 2008 року - знов різко зріс (рис.2.1), що свідчить про свідому регуляцію цього процесу з боку США, оскільки зміцнення курсу при негативному тренді росту ВВП не має економічних пояснень, враховуючи аналогічний процес регулювання по крос-курсу фунта стерлінга Великобританії);

Курс японської йени відносно долару США постійно зростає, що свідчить про менший вплив світової фінансові кризи на Японію ніж на США;

Курс найбільш стабільного швейцарського франку відносно євро, падаючи на протязі 2007 - 1 половини 2008 року, зріс з другої половини 2008 року, тобто процеси укріплення швейцарського франку та долара відносно євро з розпочатком активної фази "другої хвилі" фінансової кризи показують вхід Євросоюзу у 2008 році слідом за США в фінансову кризу глобалізації.

З метою подолання світової фінансово-економічної кризи Центральний банк Японії, Європейський центральний банк, Центральний банк Англії і центральні банки інших європейських країн, а також ФРС вживали заходи для збільшення ліквідності банків. У якості основних антикризових заходів використано скорочення процентних ставок та зниження податків, однак це не зупинило уповільнення розвитку світової економіки.

На практиці антикризові заходи, можна узагальнити за такими напрямками [9 c.78]:

1. Порятунок банківської системи.

Основне завдання -- уникнути банківської паніки і дестабілізації (зупинки) національних кредитно-банківських систем. Відповідні заходи включають:

    А) рекапіталізацію банків (США, Австрія, Бельгія, Німеччина, Греція, Іспанія, Італія, Кіпр); Б) надання стабілізаційних кредитів (США, Євросоюз, Франція, Іспанія, Італія, Швеція, Норвегія, Великобританія, Угорщина); В) заходи по реструктуризації банківської системи, включаючи сприяння об'єднанню банків або їх націоналізації (Бельгія, Нідерланди, Португалія, Ісландія, Швеція, Великобританія, Ірландія); Г) зниження процентної ставки практично до нуля; Д) різке розширення до 100% гарантій по внесках фізичних осіб в банках; Е) заходи по покращенню балансів банків, включаючи надання держгарантій по проблемних активах (США, Канада, Німеччина, Іспанія, Італія, Великобританія, Данія, Швеція). 2. Грошово-кредитна політика.

Основні антикризові дії направлені на перехід від антиінфляційної до стимулюючої політики шляхом:

Стимулювання економічного зростання і розширення доступу до кредитних ресурсів;

Прагнення не допустити дефляції (боротьба з інфляцією відходить на задній план);

Стабілізації внутрішнього ринку (через процентну ставку);

Стабілізації платіжного балансу (через девальвацію);

Підвищення ефективності економічної політики.

Відповідні заходи включають:

    А) зниження більшістю країн процентних ставок з побоювання дефляції (США, Канада, Євросоюз); Б) підвищення в деяких країнах процентних ставок (Угорщина, Ісландія, Білорусія, Росія); В) зниження курсу національної валюти (Ісландія, Угорщина, Польща, В'єтнам, Корея, Бразилія, Мексика, Україна, Білорусія); Г) зниження норм резервування (Китай, Бразилія, Болгарія); Д) поява нових інструментів кредитування економіки, аж до прямого фінансування центробанками державних бюджетів. 3. Підтримка реального сектору (стимулювання попиту).

Мається на увазі підтримка галузей, що орієнтовані на внутрішній попит і забезпечують внутрішню зайнятість. Для такої економічної політики характерні заходи дії на попит, включаючи антициклічну фіскальну політику. Відповідні заходи включають:

    А) підтримку окремих галузей: автомобілебудування (США, Канада, Франція); "нова" енергетика і енергозбереження (США, Франція, Швейцарія); транспортна інфраструктура (Канада, Франція, Китай, Гонконг, Казахстан, Італія, Швейцарія, Тайвань); Б) зниження податків -- пряме або непряме (Німеччина, Франція, Швейцарія, Японія, Китай, Індія); В) підвищення податків (Литва); Г) підтримку малого і середнього бізнесу (Німеччина, Греція, Італія, Великобританія, Японія, Китай, Казахстан, Угорщина); Д) створення спеціальних бюджетних фондів (Франція, Бразилія, Гонконг, Кувейт); Е) збільшення держзапозичень (Німеччина, Франція, Норвегія, Японія). 4. Підтримка населення.

Відповідні заходи направлені на недопущення втечі населення з банків, стимулювання заощаджень:

    А) підвищення суми гарантій по внесках (США, Канада, Бельгія, Іспанія, Італія); Б) 100 відсоткові гарантії по внесках (Німеччина, Австрія, Греція, Ірландія, Португалія, Данія, Гонконг, Йорданія, Кувейт, ОАЕ,); В) ухвалення програм перенавчання і адаптації тих, хто втратив роботу (США, Канада, Греція, Італія); Г) націоналізація пенсійних фондів (Аргентина); Д) досягнення домовленості з бізнесом про не скорочення робочих місць (Німеччина, Франція); Е) збільшення інвестицій в освіту (Франція, Китай).

Похожие статьи




ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ БАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ КРИЗ У РОЗВИНЕНИХ КРАЇНАХ СВІТУ ТА В УКРАЇНІ, Аналіз фінансових банківських криз у розвинених країнах світу та основних інструментів їх подолання - Банківські кризи: причини виникнення та шляхи подолання

Предыдущая | Следующая