Проблеми та перспективи функціонування банківської системи і реалізація грошово-кредитної політики в Україні - Історичний аналіз етапів розвитку банківської системи України в 1992-2002 роках

Сучасну банківську систему України умовно можна поділити на чотири групи банків, які суттєво відрізняються за масштабами, характером і ефективністю діяльності [6]:

    - системні банки(колишні державні - банки "першої хвилі"); - нові комерційні банки( банки "другої хвилі"); - банки з іноземним капіталом; - інші(малі) банки.

Вирішальне значення для діяльності банку має капітал, оскільки від його розміру значною мірою залежить :

    - забезпеченість ресурсами, потрібними для роботи банку; - створення бази для подальшого зростання і розширення; - захист банку від ризиків; - довіра до банку з боку клієнтів, зокрема інвесторів.

Рівень капіталізації банків - одна з найсерйозніших проблем сучасної банківської системи України. За даними НБУ, 52 % власних коштів банківської системи сконцентровані в системних банках, 28 % - у великих комерційних банках, 2,5% - у банках з іноземним капіталом. Отже загальна кількість власних коштів банків першої хвилі еквівалентна сумі всіх власних коштів інших банків.

Потреба у подальшому зростанні капіталу банків буде посилюватися, оскільки цьому сприяють[19]:

    - конкуренція між українськими банками за надання ширшого спектру послуг, за платоспроможного позичальника тощо; - конкуренція між українськими банками та банками-нерезидентами; - збільшення обсягів угод із цінними(корпоративними) паперами як найперспективнішими вкладеннями (а збільшення кількості угод за такими операціями потребує наявності у банка значного капіталу); - залучення коштів зовнішніх інвесторів ( на ринку капіталів вони вважають банки найризикованішими установами, оскільки банківська діяльність акумулює значну частину ризиків, пов ' язаних з економікою країни); - відносно великий темп інфляції ( збільшуючи обсяги активів і пасивів, вона разом з тим зменшує капітал банку); - нестійкий характер економіки, що спонукає банки до значних ризиків, пов ' язаних із прагненням мати стабільні прибутки;

Основними орієнтирами засад грошово-кредитної політики НБУ передбачає здійснення регулювання грошово-кредитного ринку через відповідні інструменти, які б сприяли утриманню досягнутої економічної та фінансової стабільності, рівня соціального розвитку і не провокували б через розкручування інфляційної спіралі падіння реального рівня життя, а саме:

    - здійснення кількісного контролю за динамікою грошової маси, встановлення межі її приросту не більше 15-18%, що відповідає реальній зміні ВВП і має забезпечити помірний темп інфляції; - забезпечення купівельної спроможності національної валюти до рівня, який давав би змогу збалансувати інтереси як держави, так і суб ' єктів національної економіки, включаючи зовнішньоекономічну діяльність; - стимулювання процесів збільшення обсягів вкладів населення в банківську систему шляхом гарантованості їх повернення через введений механізм страхування депозитів та орієнтації комерційних банків на встановлення процентних ставок за депозитами на реальному позитивному рівні щодо інфляції; - підвищення кредитної підтримки вітчизняних підприємств через інтенсифікацію кредитної активності комерційних банків, а також підтримання НБУ ліквідності комерційних банків через систему рефінансування; - стимулювання інвестицій у діяльність банків, зокрема збільшення обсягів довгострокового кредитування через забезпечення фінансової стабілізації, і на цій основі збільшення депозитних вкладів, залучених на довгостроковій основі;

Регулювання грошово-кредитного ринку діяльності комерційних банків НБУ планує здійснювати через застосування діючих інструментів по відношенню до комерційних банків, а саме [5],[6]:

    - політики обов 'язкових резервів із використанням уніфікованої ставки резервування залучених коштів комерційними банками яку національній, так і у вільно конвертованій валюті; - процентної політики, якою передбачено використання облікової ставки НБУ та процентних ставок за його операціями як базової ціни національної валюти; - здійснення відповідних регулюючих операцій на валютному і фондовому ринках з метою утримання стабільності курсу національної валюти; - використання депозитних сертифікатів НБУ; - політики контролю резервування банками ризиків за кредитними операціями, операціями з цінними паперами, сумнівних операцій за дебіторською заборгованістю та інших ризиків; - політики підвищення та атестації власного капіталу банку, ступеня його

Маневрування для погашення втрат від безнадійних фінансових операцій;

З метою забезпечення ефективного контролю за діяльністю комерційних банків та недопущення створення мотивів системної кризи ( аналогічно кризам 1993, 1998 років) НБУ передбачає [5]:

    - провести роботу щодо вдосконалення методики банківського нагляду у зв ' язку з введенням бухгалтерського обліку у комерційних банках відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності; - вдосконалити систему ліцензування банківської діяльності і привести її у відповідність до базових принципів ефективного нагляду за банківською системою Базельського комітету з питань банківського регулювання; - розробити і запровадити систему заходів раннього виявлення та реагування на фінансові проблеми в діяльності комерційних банків; - запровадити механізм санації та фінансового оздоровлення банків із визначенням критеріїв проблемності в їх діяльності; - забезпечити проведення аудиту банків відповідно до міжнародних стандартів ; - вдосконалити процес інспектування діяльності комерційних банків;

Розробити принципово нові порядок і процедуру ліквідації банків.

Похожие статьи




Проблеми та перспективи функціонування банківської системи і реалізація грошово-кредитної політики в Україні - Історичний аналіз етапів розвитку банківської системи України в 1992-2002 роках

Предыдущая | Следующая