Аналіз застосування в Україні міжнародних платіжних систем - Характеристика діяльності міжнародних платіжних систем

Існуючі в даний час в Україні системи розрахунків по операціях із платіжними картами можна класифікувати в такий спосіб:

    - національна система масових електронних платежів НСМЕП (проект, що знаходиться на етапі реалізації локальних проектів); - міжнародна платіжна система VISA International; - міжнародна платіжна система EUROPAY (MASTERCARD) International; - платіжні системи AMEX, Dіnеr's Club. JCB; - внутрішні міжбанківські платіжні системи (ОНІКС, ОБЕКС); - внутрішні локальні монобанківські платіжні системи (СБОН, МЕТАКАРТ, ПИБ і ін.); - небанківські платіжні системи типу автозаправних, бонусних, споживчих у рамках окремих груп або підприємств.

Розглянемо коротку характеристику перерахованих систем.

Національна система масових електронних платежів НСМЕП. Проект цієї системи планує участь найбільш великої кількості українських банків. Проект розроблений НБУ разом із рядом вітчизняних постачальників програмно-технічних засобів, заснований на ЧИП-картах і широкому використанні off-line технологій. Особливістю проекту є використання власної операційної системи, системи безпеки і фінансових додатків Чип-карти, що дозволяють упроваджувати на першому етапі два основних платіжних інструменти - електронний гаманець і електронний чек, що реалізують дебетові схеми здійснення платежів. Підготовлена відповідна нормативно-регуляційна база документів, що дозволяє почати впровадження пілотних проектів.

Міжнародні платіжні системи VISA International і EUROPAY (MASTERCARD) International присутні в Україні з 1995 р. і реально почали працювати з 1997р., коли українські банки стали повноправними членами цих систем. Емітовано більш 800 тисяч карт (лідерами є ПРИВАТБАНК, ПУМБ і АВАЛЬ, тобто ці три банки випустили близько 89% загальної кількості міжнародних карт, розгорнута інфраструктура прийому й обробки платежів по картках цих систем.

Для організації розрахунків у гривні по внутрішніх платежах, що виконуються за допомогою карток VISA Int. створено і впроваджений у 1998р. у НБУ вперше у світі програмно-технічний комплекс ТОПАЗ, що ефективно здійснює функції маршрутизації повідомлень, авторизації, клірингу і розрахунків а також керування ризиками в системі. В даний час інстальовані і проходять тестування додаткові функції системи ТОПАЗ, що забезпечують ефективне керування мережею АТМ і POS-терміналів і інших функцій для надання процесингових послуг банкам-членам міжнародних платіжних систем. Як розрахунковий банк по внутрішніх платежах системи VISA Int. виступає НБУ, ефективно використовуючи існуючу систему електронних платежів (СЕП). Комплекс ТОПАЗ і створений у НБУ міжбанківський процесинговий центр дозволяє створювати в Україні внутрішні платіжні системи, використовуючи і розвиваючи досвід і правила роботи міжнародних систем. Створена в 1999р. Асоціація банків-членів EUROPAY Int. і визначено розрахунковий банк (УКРЭКСИМБАНК) по внутрішніх міжбанківських платежах цієї міжнародної системи. Слід зазначити інтенсивне зростання за останні роки, як кількості карток і точок обслуговування, так і оборотів коштів банків-членів цих міжнародних систем і по емісії і по еквайрингу. Слід також зазначити, що в Україні в даний час обробка міжнародних карт здійснюється за допомогою 5-ти процесингових центрів, не враховуючи міжбанківський процесинговий центр ТОПАЗ (рішення фірм VISA Int. і OASIS Technology Ltd.). До них відносяться: УПЦ (рішення Konts, вже істотно модернізоване на дійсний час), патронуюмий банком АВАЛЬ і по суті є його власністю, процесингові центри ПРИВАТБАНКУ (рішення VISA START також модернізоване в даний час - PRIME - CardTech Ltd.), Першого Українського Міжнародного банку (рішення ARKSYS), Пиба (рішення - RS/2) банку Фінанси і Кредит (рішення Konts, що уже на початковому етапі роботи банку змінюється на PRIME - CardTech Ltd.). Свої послуги припускає також надавати БАНКОМЗВ'ЯЗОК (рішення ACI), однак питання його використання реальним банком і відповідно сертифікації в міжнародних системах так до кінця і не вирішене [16].

Внутрішні міжбанківські платіжні системи (ОНІКС, ОБЕКС) знаходяться на початковій стадії становлення. Організація і правила роботи цих систем використовують стандарти і правила міжнародних систем, що є привабливим з погляду надійності як роботи так і бізнесу цих внутрішніх систем. Тому що в цьому випадку банки, що є членами міжнародних систем використовують існуючі в них програмно-технічні рішення, не несуть при цьому додаткових витрат і заощаджують на платі за міжнародну торгівельну марку, а нові банки, стаючи членами цих систем, можуть обробляти картки міжнародних систем, заробляючи відразу ж на еквайрінгу. У системі ОНІКС бере участь кілька банків і обсяг випущених карток і відповідно обороти по них невеликі. Імовірно, це пояснюється споконвічною організацією цієї системи; де як організуючий початок є банк АВАЛЬ, що є одним з основних гравців у картковому бізнесі в Україні і тим самим і основним конкурентом інших банків. Система ОБЕКС тільки починає формуватися і її організаторами є ЕКСІМБАНК і ОЩАДБАНК, а в якості центрального процесинга передбачається використовувати рішення ТОПАЗ і розрахунковий банк - НБУ. Останній у цьому проекті може виступити деяким нейтральним і стабілізуючим фактором. Крім цього підготовлений і тестується разом з Топазом вітчизняний програмний продукт, здатний закрити нішу банківського процесинга (Back-Office) для потенційних банків-учасників системи. Усе це може дати позитивний ефект і буде привабливим для інших банків. Внутрішні локальні монобанківські платіжні системи (СБОН, МЕТАКАРТ, ПИБ і ін.) у даний час носять характер швидше систем доступу до рахунка, а не платіжних, тому що сфера використання цих карток у якості платіжних використовується в основному при оплаті обідів у своїх же їдальнях і, у кращому випадку, у своїх же магазинах. Крім цього на дійсний час об'єднання банків, що володіють цими системами досить важко по технічним й організаційним (відсутність загальних правил, принципів організації і т. д.) труднощам. Більш того часто ці системи не можуть працювати навіть на міжфіліальному рівні. Тому імовірніше всього міграція (а частіше заміна на інші) цих систем швидше усього буде йти убік НСМЕП або міжнародних, а точніше внутрішніх міжбанківських платіжних систем. В останньому випадку банки, що прийняли рішення мігрувати, будуть відразу мати можливість займатися еквайрингом міжнародних карток. Більш того основні розроблювачі існуючих систем (СБОН, МЕТАКАРТ) у даний час здійснили або закінчують реалізацію нових версій систем, дозволяючи підтримувати і старі свої технології і нові за міжнародними стандартами, що значно полегшує міграцію і дозволяє банкові варіювати платіжними інструментами для одержання найбільшої вигоди. Варто підкреслити, що СБОН у даний час закінчує комплексне тестування і разом з Топазом пресертифікацію і сертифікацію в міжнародних платіжних системах.

Небанківські платіжні системи типу автозаправних, бонусних, споживчих у рамках окремих груп підприємств, мають сьогодні свою окрему нішу, обумовлену відсутністю інтересів банків у цьому бізнесі. Технічна реалізація таких систем може бути різною і це часто є побічним заробітком розроблювачів програмно-технічних засобів карткових платіжних банківських систем, про які йшла мова вище. Оскільки інтересу в них у даний час у банків нема, то ці системи недоцільно далі розглядати. Вони мігрують убік банків тоді, коли у банків з'явитися фінансові або інші інтереси - прикладів у світі тому багато. Причому зробити це часто буде досить легко, тому що по суті це платіжні системи і розроблювачі їх ті ж, тільки трохи інший додаток.

Підкреслимо ще одну головну особливість багаторазових банківських платіжних карткових систем - сформовані вони з рівноправних, з юридичної точки зору, інститутів, що являють собою комерційні банки (і структури) і, отже, підданих будь-яким коливанням ринкової ситуації. У ситуації, аналогічної фінансової кризи в Росії (серпень 1998 року), ці системи (як міжнародні так і внутрішні) легко виходять з під контролю. Наслідки такого ходу подій достатньо ясно видні на російському прикладі: різке скорочення обсягів операцій, утрата банками істотної частини клієнтури, припинення або повне припинення прийому карт до оплати товарів і послуг торгово-сервісними підприємствами.

Заставою "відказостійкості" системи платежів по операціях з картками, видимо, варто вважати наявність у країні (регіоні, області, місті - уся справа, у принципі, тільки в ступені централізації) локальної платіжної системи, очолюваної координуючим і керівним центром з державною участю - практика, використовувана в багатьох країнах (Франція, Австрія, і ін.) Як і в будь-якій іншій країні, в Україні основною передумовою для її виникнення повинне бути існування асоціації кредитних інститутів, об'єднаних як спільно здійснюваним бізнесом, так і бажанням вивести його на якісно новий рівень [17]. платіжна картка електронний переказ

Інтегрована система масових електронних платежів (НСМЕП) повинна ймовірно бути (принаймні до цього доцільно прагнути) логічним і технічним об'єднанням НСМЕП, міжнародної платіжної системи VISA International, і міжнародної платіжної системи EUROPAY (MASTERCARD) International, внутрішніх міжбанківських платіжних систем (типу ОНІКС, ОБЕКС). Кожна з вхідних у НСМЕП систем очолюється платіжною організацією (це може бути міжбанківською асоціацією або іншою формою платіжною організацією), що поєднує банки (кредитні установи), що оперують на ринку надання роздрібних банківських послуг населенню. У силу національного характеру НСМЕП інститут членства в ній повинен будуватися по територіальній ознаці - право на вступ у систему повинні мати тільки банки, зареєстровані і працюючі на території України. Логічною вершиною НСМЕП доцільно мати Раду директорів цих асоціацій, а керуючою і виконавчою вершиною - національна платіжну організацію НСМЕП.

При такій побудові НСМЕП (точніше, при визначенні її ядра - платіжної організації) необхідно враховувати, що вона повинна бути вищестояща стосовно банків (наприклад, шляхом розподілу капіталу), що конкурує на ринку. Тобто не можна створювати цю організацію, у якій основний пакет акцій буде належати банкам-членам платіжної системи, або одному з них. У першому випадку така організація є практично некерованою, особливо на першому етапі, через різні інтереси банків, що конкурують на одному ринку, у другому - патронаж такої організації одним з банків - створює нерівні умови і, в остаточному підсумку, приведе до утворення монополії. Виходячи з даної передумови, суть проекту полягає в наступному. Центральна структура - платіжна організація (ядро), формована за участю НБУ, повинна (по можливості) мати статус колективного члена в кожній міжнародній платіжній системі і мати виняткові права на здійснення розрахунків по операціях, чиненим українськими членами системи. Доцільно також зосередити в цій компанії функції побудови і супроводи єдиної еквайрингової мережі АТМ і POS - терміналів в Україні. Таким чином, з погляду розрахунків з кожною міжнародною платіжною системою в Україні буде існувати єдиний член системи, з яким будуть вестися розрахунки, і який, у свою чергу, буде відігравати роль тієї й іншої міжнародної системи для всіх українських учасників ринку. Зокрема, на нього можуть бути покладені наступні функції:

    1. Розробка і контроль за дотриманням правил розрахунків у системі, обов'язкових для виконання її членами. 2. Технологічне забезпечення обробки операцій з картками, збір і поширення розрахункової інформації. 3. Технологічне забезпечення клірингу виникаючих взаємних фінансових зобов'язань. 4. Керування ризиками. 5. Рішення виникаючих спірних питань. 6. Керування єдиною еквайринговою мережею АТМ і POS-терміналів в Україні [ 22 ].

Похожие статьи




Аналіз застосування в Україні міжнародних платіжних систем - Характеристика діяльності міжнародних платіжних систем

Предыдущая | Следующая