Аналіз світового досвіду МС - Проблеми страхової медицини в Україні

Системи медичного страхування на випадок хвороби, згідно з аналізом світового досвіду є різноманітні.

    4.1. За характером фінансування системи медичного страхування визначаються в першу чергу принципом її організації: державною, соціального страхування, платною. 1) Державна (бюджетна) система охорони здоров'я фінансується за рахунок податкових надходжень до державного бюджету і забезпечує належний рівень медичної допомоги всім категоріям населення (Англія, Італія, Данія, Ірландія, країни колишнього Союзу).

Управління та планування в державних системах охорони здоров'я здійснюються центральними і місцевими органами влади. Державні системи охорони здоров'я в капіталістичних системах мають багато спільного з існуючою поки що системою охорони здоров'я України, однак суттєво різняться за конкретними формами управління, передбачаючи ступінь децентралізації, самостійності закладів охорони здоров'я і т. д.

    2) Системи охорони здоров'я, що організовуються за принципом соціального страхування, також управляються державними органами, але на відміну від бюджетних систем, фінансуються на трьохсторонній основі: за рахунок бюджетних надходжень, внесків роботодавців і самих працівників. При цьому особи з низькими прибутками і соціально незахищені контингенти, як правило, страхові внески не сплачують (Франція, Бельгія, Австрія, Японія, Німеччина, Нідерланди та інші). Характерним для системи охорони здоров'я, що базується на принципі соціального страхування, є участь населення у витратах (певні види і обсяг медичної допомоги оплачуються населенням самостійно, окрім коштів страхування) і соціальна солідарність (здоровий платить за хворого, молодий -- за старого, багатий -- за бідного). 3) До третього виду систем охорони здоров'я відносяться переважно платні, які фінансуються за рахунок особистих коштів населення. Єдиною капіталістичною країною, де відсутня єдина система державного страхування і медична допомога здійснюється на платній основі, є США. їм належить провідне місце в капіталістичному світі за масштабами нагромаджених ресурсів в охороні здоров'я. 4.2. За принципом управління медичне страхування має централізовану, децентралізовану та змішану форми. 4.3. За формою залучення людей до системи медичного страхування медичне страхування є індивідуальним та колективним (посімейним). 4.4. Основними джерелами компенсації фінансових витрат на медичне забезпечення населення країн світу є страхування здоров'я, форми якого дуже різноманітні. Вони різняться за джерелами і умовами фінансування, переліком медичних послуг, організаційними формами їх надання тощо. Як правило, в кожній країні функціонує декілька джерел фінансування страхування здоров'я.

У ряді розвинутих країн функціонують розгалужені системи медичного страхування, які охоплюють значні контингенти населення, що включають промислових і сільськогосподарських працівників, службовців і членів їх сімей, тих хто навчається, дрібних підприємців тощо.

Усі ці системи широко використовуються сьогодні в більшості країн Західної Європи, в Північній Америці, Австралії, Ізраїлі, Новій Зеландії, Японії. Достатньо розвинуті системи медичного страхування також в деяких країнах Латинської Америки, Близького Сходу та Азії.

У теперішній час, за даними ВООЗ, різноманітні системи страхової медицини поширилися в 30-ти країнах, що входять в Організацію Економічного Співробітництва і Розвитку (ОЕСР) і охоплено ними більше 800 млн. осіб з компенсацією із громадських фондів близько 74 % витрат на лікування хворих.

Охорона здоров'я в розвинутих країнах є однією із галузей, що найбільш динамічно розвивається, а витрати на її фінансування швидко зростають і сягають астрономічних сум.

4.5. У системах медичного страхування країн світу величина страхового внеску або податку коливається в межах від 1 до 15 % прибутку і залежить, як правило, від рівня останнього.

Внески працюючих і підприємців у фонди страхування складають відповідно: в Німеччині по 6,5 %, у Франції -- 4,5 % та 13,45 %, в Нідерландах -- 5,35 % та 13,51 %, в Бельгії 2,3 та 5,55 % від суми прибутку. Як правило, від внесків звільняються пенсіонери та особи з низьким заробітком. У більшості страхових систем пацієнт як доповнення до страхових внесків оплачує певну частину вартості медичної допомоги в момент її отримання, тобто застосовується принцип "участь у витратах".

У США медичне обслуговування здійснюється на платній основі, де 64 % американців купують поліси приватного медичного страхування, витрачаючи на це майже 10 % чистого прибутку. Обсяг медичної допомоги при приватному страхуванні залежить від розміру страхового внеску.

    4.6. Медичне страхування займає чільне місце у системі страхування світу. Страхувати -- це означає уберегти від чогось небажаного, неприємного, захистити, гарантувати безпеку. А сам процес страхування -- це спосіб захисту майнових інтересів в умовах ринкової економіки. Кожна людина має знати, як вона може зменшити свій ризик і скільки їй це коштуватиме. У сучасній ринковій економіці страхування розглядається як система економічних стосунків, яка включає створення за кошти підприємств, організацій та населення спеціального фонду грошей та їх використання для відшкодування втрат майна від стихійного лиха або інших несприятливих випадкових явищ, а також для надання громадянам (чи членам їх сімей) допомоги при різних подіях в їх житті (досягненні певного віку, хворобі, втраті працездатності, смерті члена сім'ї). 4.7. У сучасному світі значного поширення набуло соціальне страхування, де гарантується громадянам право на працю, заробіток і справедливий розподіл суспільного продукту, а також гарантований законом соціальний захист, відшкодування збитків, надання соціальних гарантій, до яких відносяться хвороби, нещасний випадок, втрата працездатності, материнство, старість, безробіття, смерть родичів. 4.8.1. Необхідність соціального страхування зумовлена такими причинами: 1) наявність осіб, які з огляду на певні обставини, не беруть участі в суспільно-корисній праці, отже не можуть за рахунок заробітної платні підтримувати своє життя; 2) наявністю громадян, котрі є дієздатними, але не мають можливості реалізувати цю дієздатність.

У соціально-політичному аспекті соціальне страхування є способом реалізації конституційного права громадян на матеріальне забезпечення у старості, у випадках хвороби, повної або часткової втрати працездатності або ж за браком такої від народження, при втраті годувальника, при безробітті.

    4.8.2. Соціальне страхування покликане виконувати такі функції: 1)формування грошових фондів, з яких покриваються затрати, пов'язані з утриманням непрацездатних осіб, що з огляду на обставини, не беруть участі в трудовому процесі; 2)забезпечення певною мірою чисельності та структури трудових ресурсів; 3) скорочення розриву в рівнях матеріального забезпечення працюючих та непрацюючих громадян; 4) сприяння вирівнюванню життєвого рівня різних соціальних груп населення, не залучених до трудового процесу. 4.8.3. Система соціального страхування складається з двох видів: 1) перший пов'язаний з відновленням та збереженням працездатності працівників; 2) другий має гарантувати матеріальне забезпечення громадянам, котрі втратили працездатність або не мали її.

Матеріальною основою для виконання цих завдань виступають певні фонди з характерними для них напрямками використаних коштів.

Кошти соціального страхування формуються за рахунок відрахувань підприємств, закладів та установ, організацій всіх форм власності, внесків осіб, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю.

Похожие статьи




Аналіз світового досвіду МС - Проблеми страхової медицини в Україні

Предыдущая | Следующая