Теоретичні аспекти оцінки кредитоспроможності позичальника, Підходи до визначення поняття "кредитоспроможність " - Оцінка кредитоспроможності позичальника комерційного банку

Підходи до визначення поняття "кредитоспроможність "

У процесі надання кредитів перед будь-яким банком постає необхідність оцінки кредитоспроможності позичальників. Її достовірність істотно впливає як на результати конкретних кредитних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку загалом. Точність оцінки важлива й для позичальника, адже від неї залежить рішення про надання кредиту та про можливий його обсяг.

Наслідком систематичних помилок в оцінці кредитоспроможності позичальників може бути погіршення якості кредитного портфеля, через що банк змушений збільшувати витрати на додаткове резервування. У кращому випадку це призводить до погіршення фінансового стану банку, у гіршому -- до його банкрутства.

Щоб уникнути такої невтішної перспективи, слід розробити і застосовувати єдину науково обгрунтовану методику оцінки кредитоспроможності позичальників. В. Галасюк у своїй публікації ставить питання : "... про яку єдину науково обгрунтовану методику (чи навіть -- про підхід) можна говорити, якщо немає єдиного науково обгрунтованого визначення самого поняття кредитоспроможності?"[14].

Його визначень в економічній літературі чимало. Проаналізуємо деякі з них:

    1) Російські автори А. П. Градов та Б. І. Кузін пропонують наступне тлумачення поняття: "Під кредитоспроможністю позичальника розуміють його спроможність повністю і в строк розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями" [43]. 2) У словнику-довіднику фінансового менеджера можна знайти наступне визначення: "Кредитоспроможність -- система умов, що визначають спроможність підприємства залучати позиковий капітал і повертати його в повному обсязі у передбачені терміни " [41]. 3) "Кредитоспроможність позичальника -- це його спроможність повністю і своєчасно розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями " , - стверджують автори Київського видання навчального посібника з кредитування [28]. 4) Англійські автори у своїй праці "Техніка фінансового Аналізу " зазначають:"Кредитоспроможність -- спроможність компанії або приватної особи залучати позиковий капітал і в майбутньому належним чином обслуговувати свій борг " [44]. 5) У словнику-посібнику економічних термінів, за редакцією Т. Р. Кияка можна знайти цілих два тлумачення терміну: "1. Наявність передумов для отримання кредиту, що підтверджують спроможність повернути його. 2. Спроможність повернути кредит " [42]. 6) "Кредитоспроможність -- це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями ", - зазначено у Положенні НБУ "Про кредитування " [38].

Розглянемо основні відмінності наведених вище визначень. Так, у першому, третьому і четвертому з них кредитоспроможність пояснюється як "спроможність ", у другому -- як "система умов ", у п'ятому -- як "наявність передумов ", а в шостому -- як "здатність ". Очевидно, етимологія терміна "кредитоспроможність " усе ж не випадкова і варто говорити про кредитоспроможність як про "спроможність ".

У першому, третьому і шостому визначеннях ідеться про "позичальника ", у другому -- про "підприємство ", у четвертому -- про "компанію " та "приватну особу ", у п'ятому суб'єкт не згадується взагалі. Звичайно, у визначенні поняття кредитоспроможності суб'єкт неодмінно має бути вказаний і, швидше за все, ним повинен бути "позичальник ", адже у його ролі можуть бути і фізичні, і юридичні особи.

У першому, третьому і шостому визначеннях мовиться про спроможність "розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями ", у другому -- про здатність "залучати " і "повертати " капітал, у четвертому -- про спроможність "залучати позиковий капітал " і "обслуговувати свій борг ", у п'ятому -- про передумови "отримання " кредиту та здатність "повернути " його.

Говорити про кредитоспроможність як про здатність "залучати " капітал або як про передумови для "отримання кредиту " не зовсім коректно, адже кредитоспроможність оцінюється з точки зору банку, якого передусім цікавить не спроможність позичальника "залучати " кошти, а його здатність розраховуватися за своїми зобов'язаннями. Недостатньо точно відображає суть явища і положення про спроможність повертати "капітал " чи "кредит " -- позичальник має бути здатним не лише повернути "капітал " або "кредит ", а й заплатити за користування ним. На нашу думку, сутності поняття кредитоспроможності найбільшою мірою відповідає формулювання про спроможність позичальника "розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями ", адже вони передбачають і повернення кредиту, і виплату відсотків і інші зобов'язання позичальника.

У першому визначенні йдеться про спроможність позичальника розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями "повністю і в строк ", у другому -- "в повному обсязі у передбачені терміни ", у третьому -- "повністю і своєчасно ", у четвертому -- "належним чином ", у п'ятому такого уточнення немає, у шостому -- "в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін ". Найточніше, на нашу думку, останнє формулювання, оскільки у ньому мовиться не про абстрактну "своєчасність ", а про "визначений кредитною угодою " строк.

Порівнявши різноманітні визначення, перевагу надамо шостому (за нашим переліком) формулюванню, яке міститься в Положенні Національного банку України "Про кредитування ":

"Кредитоспроможність -- це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями "[31].

Вочевидь, це визначення найточніше відображає сутність проаналізованого вище поняття. Проте, зауважимо, що і воно не є вичерпним, тому розглянемо ще один аспект проблеми.

Як відомо, свої зобов'язання підприємство може погашати різними видами активів -- грошовими коштами, готовою продукцією, товарами тощо. Здатність підприємства виконувати зобов'язання характеризується його платоспроможністю.

Виникає запитання: чим кредитоспроможність підприємства відрізняється від його платоспроможності і чи потрібно застосовувати термін "кредитоспроможність " якщо існує поняття платоспроможності?

Звичайно, потрібно. Між кредито - і платоспроможністю є істотна відмінність.

Платоспроможність підприємства (банка) - це його можливість і здатність своєчасно погасити всі види зобов'язань і заборгованості, у той час як кредитоспроможність характеризується лише можливістю підприємства погасити кредитну заборгованість, причому виключно грошовими коштами. Тож для банку, який надає кредит, важливо, щоб позичальник був не лише плато-, а й кредитоспроможним [48].

Це обумовлює необхідність використання в процесі оцінки кредитоспроможності позичальників поняття "потік грошових коштів". Зауважимо на відмінності цього терміна від поняття "грошовий потік". Потік грошових коштів слід розуміти як рух виключно грошових коштів, тоді як грошовий потік трактується як рух і грошових коштів, і їх еквівалентів[15]. Зокрема, в Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку (МСБО) визначення грошових потоків подається так: "надходження та вибуття грошових коштів і їх еквівалентів " [31]. Щодо останніх у МСБО зазначається: "Грошові кошти складаються з готівки в касі і депозитів до запитання ". "Еквіваленти грошових коштів -- це короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості " [31].

Зважаючи на викладені вище аргументи, пропонуємо удосконалити визначення кредитоспроможності, що міститься в Положенні НБУ "Про кредитування", і попередньо сформулювати його так: Кредитоспроможність -- це спроможність позичальника в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами [14].

Постає ще одне запитання: чи всі потоки грошових коштів підприємства можуть розцінюватися банком як потенційне джерело погашення кредитної заборгованості? Очевидно, у такому значенні доцільно розглядати ті потоки грошових коштів, які у майбутньому будуть мати регулярний, а не випадковий характер. Мовою бухгалтерського обліку про це можна сказати так:

Потенційним джерелом погашення кредитної заборгованості доцільно розглядати потоки грошових коштів, які виникають в результаті звичайної діяльності, а не потоки грошових коштів, що утворюються внаслідок надзвичайних подій (див. Рисунок 1.1.1).

Рис. 1.1.1. Схема прийняття належного змісту визначення "Потоки грошових коштів позичальника "

Нагадаємо, що згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати " (надалі -- ПБО 3) звичайна діяльність -- це "будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають унаслідок її проведення ".

За цим же положенням, основна діяльність -- це "операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу ". "Надзвичайна подія ", за визначенням ПБО 3, "подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді ".

Врахувавши викладене вище, попередньо сформулюємо визначення кредитоспроможності так: Кредитоспроможність -- це спроможність позичальника в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності.

Здавалося б, таке визначення -- вичерпне і його можна було б застосовувати на практиці.

Однак є ще один важливий фактор, не врахувавши якого можна одержати парадоксальний результат.

Припустимо, виникла така ситуація. Позичальник "X" хоче отримати кредит обсягом 1 гривня.

Після ретельного аналізу його діяльності банк робить висновок, що цей позичальник спроможний генерувати в ході звичайної діяльності потоки грошових коштів, необхідні для погашення кредитної заборгованості. Інакше кажучи, позичальника "X" визнано кредитоспроможним.

А тепер уявимо іншу ситуацію: той же позичальник хоче отримати кредит обсягом 1 мільйон гривень.

Після ретельного аналізу його діяльності банк робить висновок, що позичальник "X" не спроможний генерувати в ході звичайної діяльності потоки грошових коштів, необхідні для погашення кредитної заборгованості. Тобто позичальника "X" визнано некредитоспроможним.

Чому той же банк дає щодо кредитоспроможності одного й того ж позичальника діаметрально протилежні характеристики? Причиною тому -- зміна однієї з умов кредитування. У даному випадку -- обсягу кредиту. Зазначимо, що такою причиною може бути зміна і будь-якої іншої передумови -- величини відсотків за позичкою, періоду кредитування, способу погашення позички тощо.

Як бачимо, характеризувати кредитоспроможність позичальника безвідносно до конкретних умов кредитування Некоректно.

Висновок щодо кредитоспроможності позичальника, який фіксується в тих чи інших документах, неодмінно має містити посилання на конкретні умови кредитування, у контексті яких здійснювалася оцінка кредитоспроможності.

Отже, враховуючи всі викладені у статті аргументи, визначення кредитоспроможності остаточно можна сформулювати так: Кредитоспроможність -- це спроможність позичальника за конкретних умов кредитування в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності.

Таке визначення, на наш погляд, повною мірою відображає сутність поняття кредитоспроможності. Його застосування має не лише важливе теоретичне, а й практичне значення, оскільки визначає спрямованість і зміст процесу оцінки кредитоспроможності позичальника, а отже, і його результати.

Похожие статьи




Теоретичні аспекти оцінки кредитоспроможності позичальника, Підходи до визначення поняття "кредитоспроможність " - Оцінка кредитоспроможності позичальника комерційного банку

Предыдущая | Следующая