Системне забезпечення комплексної оцінки фінансового стану банку - Комплексна оцінка фінансового стану банку

У сучасних умовах успішна реалізація цілей і завдань управління банком значною мірою залежить від ефективного використання інформаційних ресурсів. Підвищення рівня системного забезпечення управління банком призводить до збільшення оперативності та адекватності процесу прийняття управлінських рішень, зменшення втрат від реалізації ризиків, наслідком чого є зростання показників ефективності діяльності та стабілізація фінансового стану банку [ Банківський менеджмент: питання теорії та практики [Текст] :монографія / [О. А. Криклій, Н. Г. Маслак, О. М. Пожар та ін.]. - Суми : ДВНЗ "УАБС НБУ", 2011. - 152 c., с. 97].

Системне забезпечення комплексного аналізу фінансового стану банку являє собою процес безперервного цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників, необхідних для здійснення аналізу, планування та підготовки ефективних управлінських рішень за всіма аспектами діяльності банку. Склад системи інформаційного забезпечення, її широта та глибина визначаються специфікою діяльності банків, їх організаційно-правовою формою, обсягом та ступенем диверсифікації фінансової діяльності та іншими умовами. Конкретні показники даної системи формуються за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел інформації.

У світовій практиці форми фінансової звітності комерційних банків представлені такими основними документами: баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про pyx джерел фінансування, pyx i зміни в акціонерному капіталі, пояснення до фінансової звітності і аудиторский висновок.

Фінансова звітність розкриває узагальнену інформацію щодо фінансового стану банку, результатів його діяльності та руху грошових коштів. Таким чином, можна стверджувати, що фінансова звітність комплексно відображає результати банківського менеджменту в банку та може використовуватися для аналізу його фінансового стану.

Основним нормативним документом, який визначає правила складання та подання форм фінансової звітності та приміток банками України, є інструкція "Про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України", затверджена постановою Правління НБУ від 27.12.2007 № 480 (далі Інструкція № 480) [ Про порядок складання і оприлюднення фінансової звітності банків України [Електронний ресурс] : Інструкція, затверджена постановою Правління НБУ від 27.12.2007 № 480. - Режим доступу : http://zakon1.rada. gov. ua. - Заголовок з екрана.]. Даним документом передбачено необхідність складання окремих видів фінансової звітності банків. Банки можуть складати чотири види фінансової звітності: квартальну, річну, консолідовану та з урахуванням впливу інфляції (рис.1.1).

структура форм фінансової звітності банків

Рисунок 1.1 - Структура форм фінансової звітності банків

Найбільш важливими видами фінансової звітності, з точки зору її використання у процесі комплексного аналізу фінансового стану банківської установи, можна вважати квартальну та річну звітність.

Порядок складання квартальної фінансової звітності банків визначається главою 3 інструкції "Про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України" [ Про порядок складання і оприлюднення фінансової звітності банків України [Електронний ресурс] : Інструкція, затверджена постановою Правління НБУ від 27.12.2007 № 480. - Режим доступу : http://zakon1.rada. gov. ua. - Заголовок з екрана.]. Банк складає та подає квартальну фінансову звітність разом із супровідним листом у складі:

    - звіту "Баланс"; - звіту про фінансові результати; - примітки "Зобов'язання банку, які обліковуються на позабалансових рахунках"; - примітки "Рахунки довірчого управління"; - примітки "Окремі показники діяльності банку".

У супровідному листі до квартальної фінансової звітності банк зазначає інформацію про виявлені помилки та пов'язані з ними коригування, а також дає пояснення подій та операцій, які є важливими для розуміння змін у фінансовому стані після дати останньої річної звітності. Також банк повинен розкривати інформацію про будь-які події або операції, які є суттєвими для розуміння поточного квартального періоду (наприклад, зміна облікової політики, характер і суми статей, що впливають на активи, зобов'язання, капітал або на потоки грошових коштів, які не є типовими).

Необхідно зазначити, що квартальний баланс містить більш деталізовану інформацію порівняно з річним. Деталізація відбувається за такими напрямками: визначається валютна структура активів і пасивів, деталізується строкова та клієнтська структура кредитного та депозитного портфелів, зазначаються резерви за активними операціями банку. Також у квартальному балансі більш детально розкрито структуру власного капіталу банку [ Банківський менеджмент: питання теорії та практики [Текст] :монографія / [О. А. Криклій, Н. Г. Маслак, О. М. Пожар та ін.]. - Суми : ДВНЗ "УАБС НБУ", 2011. - 152 c., с. 106].

У квартальному звіті про фінансові результати враховуються дані за станом на кінець поточного кварталу наростаючим підсумком за поточний фінансовий рік до дати звітності та порівняльні дані за станом на кінець зіставленого кварталу попереднього фінансового року. Структура квартального звіту про фінансові результати несуттєво відрізняється від структури річного звіту.

Примітки до фінансової звітності складаються на підставі даних синтетичного та аналітичного бухгалтерського обліку банку та є невід'ємною складовою фінансової звітності. Примітки до фінансової звітності - це додаткова інформація для розкриття та уточнення суми, суті та класифікації операції, до якої вони належать.

За принципом повноти висвітлення фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і потенційні наслідки операцій і подій, яка може вплинути на управлінські рішення. Таким чином, у примітках до фінансових звітів слід розкривати інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Зокрема, розкривається інформація про склад активів і пасивів, доходів і витрат, позабалансових зобов'язань, операцій з довірчого управління, а також основні принципи і методи облікової політики банку (материнського банку) та її зміни протягом звітного періоду, а також інша інформація, розкриття якої вимагається національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку. Річна фінансова звітність складається банками - юридичними особами - відповідно до вимог глави 4 інструкції "Про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України" [ Про порядок складання і оприлюднення фінансової звітності банків України [Електронний ресурс] : Інструкція, затверджена постановою Правління НБУ від 27.12.2007 № 480. - Режим доступу : http://zakon1.rada. gov. ua. - Заголовок з екрана.]. Як видно з рис.1.1 річна звітність банку складається з трьох основних частин: загальної інформації про діяльність банку; форм фінансової звітності: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал; приміток до фінансової звітності.

Основний документ для аналізу фінансового стану - це баланс комерційного банку. Баланси, які публікуються, складені за уніфікованою системою, яка діє в Україні. Для аналізу балансу необхідно співставити різні частини активу і пасиву, доходи по різних активах і пасивах (витрати на різні групи). Доцільно проводити аналіз банківського балансу в динаміці, в порівнянні з іншими комерційними банками (табл. 1.5).

Таблиця 1.5 - Аналіз балансу банку

Види операцій

Зміст операцій

Методи аналізу, які використовуються

І. Попередній етап

Структурування

Попереднє групування статей активу і пасиву

Метод групування

Контроль

Перевірка відповідності окремих груп статей активу і пасиву за різними критеріями

Метод порівняння

Калькуляція

Розрахунок оціночних і нормативних абсолютних і відносних показників

Підсумковий метод

ІІ. Аналітичний етап

Аналіз

Опис одержаних показників

Метод коефіцієнтів, економіко-математичні і статистичні методи

ІІІ. Заключний етап

Експертна оцінка

Викладення результатів аналітичного етапу, надання рекомендацій

Експертний метод

Найбільшу групу (з 4 до 27) становлять примітки, що деталізують зміст статей річного балансу банку. Примітки з 5 до 10 включно та примітка 15 характеризують вкладення грошових коштів банків у різноманітні фінансові активи (насамперед кредити та цінні папери). У даних примітках розкривається інформація щодо якості активів та обсягу сформованих резервів на покриття кредитного ризику. Примітки 18-25 деталізують структуру джерел фінансових ресурсів банку та можуть використовуватися при аналізі ліквідності банку. Примітки 26 та 27 характеризують структуру та джерела формування власного капіталу банку. Примітки 28-35 деталізують зміст статей річного звіту про фінансові результати. Зокрема, примітка 28 характеризує структуру процентних доходів і витрат і повинна враховуватися при аналізі процентного ризику банку. Примітки 36-46 розкривають інформацію (насамперед щодо ризиків), не наведену у фінансових звітах, але обов'язкову для оприлюднення.

З точки зору повноти та рівня деталізації інформації щодо оцінки ризиків банку, найбільш важливим є зміст примітки 37 "Управління фінансовими ризиками", в якій банк описує цілі, політику та процеси управління основними фінансовими ризиками: кредитним, валютним, процентним, географічним та ліквідності. Банк також розкриває методи, використані для оцінки зазначених ризиків, а також результати проведеної оцінки.

При складанні рейтингу використовується як офіційна, так і неофіційна інформація. Офіційна інформація охоплює фінансову та статистичну звітність банку: балансовий звіт банку, звіт про фінансові результати; звіт про кредитний портфель; звіт про залишки за депозитами; звіт про дотримання економічних нормативів; звіт про дотримання нормативів відкритої валютної позиції; звіт про відкриті валютні позиції. Неофіційна інформація є здебільшого неформалізованою і може формуватися на підставі суджень експертів, публікацій в пресі, заяв керівників банку, оцінок конкурентів, відношення клієнтів до даного банку тощо.

Методика обробки інформації для визначення рейтингу, як правило, є професійною таємницею, тобто "ноу-хау" спеціалізованих рейтингових агенцій. Мірилом її якості є авторитет тієї або іншої рейтингової агенції. Інформація, що надходить від банків і про банки від третіх осіб, піддається фаховому первинному опрацюванню і перетворюється в групу показників. Основне завдання банківського рейтингу полягає в тому, щоб дати комплексну оцінку становищу банку на ринку, на підставі котрої приватний вкладник або юридична особа - клієнт банку зможе прийняти те або інше рішення.

Таким чином, користувачі фінансової звітності (менеджери банку, клієнти та контрагенти, регулятор та ін.) можуть проаналізувати ефективність діяльності банку та якість управління ризиками, що у комплексі дає оцінку фінансового стану банківської установи.

Похожие статьи




Системне забезпечення комплексної оцінки фінансового стану банку - Комплексна оцінка фінансового стану банку

Предыдущая | Следующая