Вступ - Становлення видавничої справи в Україні за часів незалежності

Видавництво україна

Актуальність проблеми. Проблема розвитку видавничої справи в Україні за часів незалежності - проблема складна, і вона не може вирішуватися однозначно. Здавалося б, проголошення Незалежності України 1991 року мало б принести розквіт книговидавництва та української книги. Але все сталося не так. Зникнення прямого ідеологічного втручання в літературу, книговидання миттєво компенсувалося матеріальною скрутою. Однією з характерних рис перших років Незалежності стала відсутність української книги на полицях книгарень. Державні видавництва, якщо не закрилися зовсім, то в десятки разів скоротили свої обсяги видань. Щоправда відкривалися приватні видавництва, де письменники могли видавати свої книги власним коштом. Це нанесло відбиток і на якість друкованих видань кінця минулого століття. Про книги майже не писали в персі. І це відбувалося на фоні того, що в Росії книговидання від середини 90-х років увійшло в стадію бурхливого розквіту. І ринком збуту російської видавничої продукції стала Україна, тому і після офіційної відміну інформаційного впливу з боку Росії, цей процес продовжував існувати.

Ситуація з українською книгою змінилася на межі тисячоліть. Видавництва почали видавати не лише перекладні книги на іноземні гранти, а й потроху стали видавати тексти сучасних українських письменників. Це збіглося в часі з появою нових модерних книгарень, принаймні у столиці, великих містах України, де хоча й переважали книжки російських видавництв, однак був наявний і відділ української книги. Про українську книгу почали писати в пресі. Більше того, українські газети віддавали свої шпальти рецензіям на українські книжки та інтерв'ю з українськими письменниками, і присутність українського письменства в українських медіа стало суттєвішим, аніж присутність української книжки в українських книгарнях. І пересічний український російськомовний, однак україночитаючий читач під впливом реклами почав потроху запитувати і купувати українські книжки в книгарнях. А видавництва - потроху заробляти на українській книзі.

Процес розвитку книговидань у ці часи не можна оцінювати однозначно. Одні дослідники говорять про повний занепад українського книговидання після здобуття Україною незалежності і інформаційну війну в Україні з боку сусідньої держави (М. Сенченко, В. Карпенко, В. Абліцов), інші ж, навпаки, стверджують, що українське книговидання перебуває в стадії постійного розвитку, говорять про збільшення накладів видань української книги (Ж. Котлярова, О. Моцик). Це й зумовило актуальність дослідження обраної проблеми.

Видавнича справа є однією з форм масової комунікації, яка є важливою складовою життя суспільства на сучасному етапі розвитку. Визначення масової комунікації не можна отримати простим додаванням слова маси до слова комунікація. Зміна звичного для нас міжлюдського характеру комунікації, коли спілкуються двоє, привела до глобалізації й модифікації самого процесу спілкування. Якщо у типових, побутових або навіть виробничих, ситуаціях спілкування виникає ніби стихійно, раптово і як дія, підпорядкована основному, наприклад, виробничому виду діяльності, включається в неї, то намагання спілкуватися з масою людей, переконувати їх у чомусь змушує комуніканта ставитися до спілкування серйозно, готуватися до нього. А для людей, які постійно займаються спілкуванням і воно є їхньою працею (наприклад для учителів, письменників, лекторів, журналістів), - спілкування перетворюється у роботу, яку вже можна назвати професіональною діяльністю суспільно-культурного плану і мотивом якої є ідея згуртування людей навколо іншої ідеї або якоїсь справи. Видавнича справа - своєрідний вид масової комунікації, оскільки книги впливають на розум і почуття широкої читацької аудиторії, формують її світоглядні позиції.

Розвиток інформаційних технологій як способів, прийомів, процесів, засобів організації інформаційної діяльності, теоретичних знань про них є складником розвитку культури народу, оскільки вони пов'язані з освоєнням важливої й складної форми руху матерії - інформації. "Так, в історії культури, згідно з філософією процесу, визначним представником якої став американський філософ Чарлз С. Пірс (1839-1914), етап цілеспрямованого перетворення і використання інформації є третім, вищим етапом розвитку культури людства і технологій зокрема. Цей історичний порядок розвитку технологій - від цілеспрямованого перетворення і використання матеріальних предметів (перший етап) та цілеспрямованого перетворення і використання енергії (другий етап) аж до цілеспрямованого перетворення і використання інформації (третій етап) - є водночас логічним порядком, оскільки енергетичні носії і машини передбачають існування звичайних засобів праці, а також вони є необхідною передумовою розвитку і використання інформаційних носіїв - комп'ютерів, супутників тощо" [29, 9]. У часи незалежності України книговидання перетворюється, на нашу думку на цілеспрямоване використання інформації, свідоме донесення творів українських письменників масам.

Метою нашого дослідження є аналіз розвитку видавничої справи в Україні від 1991 року і до сьогоднішніх днів. Досягнення мети передбачає розв'язання цілого ряду завдань:

    - вивчення історичних передумов розвитку видавничої справи за часи незалежності; - аналіз розвитку видання засобів масової інформації в Україні в аналізований період; - аналіз розвитку українського книговидання в цей час; - вивчення сучасного ринку українських книговидань; - моніторинг українських видань за останні кілька років; - дослідження впливу позалінгвістичних чинників на розвиток видавництв.

Об'єктом нашого дослідження став інформаційний простір України, починаючи з 1991 року. Безпосередньо ж предметом дослідження став розвиток українського книговидання та засобів масової інформації за років незалежності України.

У процесі роботи над обраною проблемою ми користувалися такими методами дослідження:

    - описовий метод - порівняльний метод - метод статистичного аналізу.

Теоретико-методологічну основу дослідження складають наукові праці таких дослідників, як Різун В. В., Зернецька О. В., Москаленко А. З., Свириденко С. С. та ін.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що дана спроба об'єктивної оцінки розвитку українського книговидання за часів незалежності.

Робота має практичне значення. Результати дослідження можуть бути використані під час вивчення історії видавничої справи в Україні у вищих навчальних закладах, а також тими, хто цікавиться особливостями розвитку інформаційного простору нашої держави.

Структура роботи. Відповідно до сформульованої мети наукового дослідження робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, що нараховує 34 позицій, та додатків.

У вступі обгрунтовується актуальність обраної проблеми, визначається предмет та об'єкт дослідження, мета та завдання дипломної роботи.

Перший розділ присвячено розгляду історичних умов розвитку інформаційного простору України за часів здобуття незалежності, спроби російської експансії українського інформаційного простору.

У другому розділі досліджуються типи видавництв, аналізується їхні робота. Розкрито стан сучасного книговидання в Україні.

Похожие статьи




Вступ - Становлення видавничої справи в Україні за часів незалежності

Предыдущая | Следующая