Державні стандарти з видавничої справи, Сучасний стан українських державних стандартів - Роль державних стандартів в організації видавничої справи

У такій сфері суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-практичну діяльність юридичних та фізичних осіб стандартизація життєво необхідна. Офіційні, наукові, науково-виробничі, громадсько-політичні, рекламні, довідкові, художньо-літературні видання, бібліографічні, оглядові, образотворчі видання, текстові, нотні, карткові, листівки, періодичні (газети, журнали, збірники, бюлетені, дайджести, календарі) та неперіодичні видання (книжки, брошури) та ін. Крім того, об'єктом видавничої справи можуть бути й інші види видавничої продукції, визначені стандартами. Без стандартизації така кількість об'єктів видавничої справи змішалася б у незрозумілу і, разом з тим, неефективну структуру.

Сучасний стан українських державних стандартів

Можна вже здогадатися, що і в практичному застосуванні стандартів панує безладдя. Навіть простежуються три яскравовиражені типи видавництв:

Видавництва державної форми власності, які продовжують користуватися радянською, системою видавничих стандартів;

Приватні видавництва, які взяли за основу розроблений у Російській Федерації комплект нових видавничих стандартів;

Видавництва, які не дотримуються правил жодної системи й оформляють та видають книги так, як вважають за потрібне.

Микола Тимошик у своїй статті "Українські видавничі стандарти: до питання про концепцію розробки і впровадження у практику вітчизняного книговидання" зазначає, що минуле десятиріччя було модним видавати всілякі хрестоматії та збірки документів. Як правило, такі рукописи готують упорядники з числа науковців чи педагогів. Але новітні видавці перетворили таких упорядників на авторів. Тобто прізвище людини, яка зібрала докупи тексти різних авторів, або систематизувала віднайдені документи в архівах, написала невеликі за обсягом передмови чи примітки, зазначають на обкладинці як автора. Відповідно, за цим автором шукають хрестоматію в каталожних залах бібліотек.

Здавалося б, що навіть така річ, як розміщення у паспортних даних знаку охорони авторського права має буди добре відома навіть початковим видавцям, але, тим не менш, порушень і тут достатньо. Цей знак проставляється і на останній сторінці книги, і на третій, і навіть на титулі, як це зробило видавництво "Любіть Україну", у перевиданні професійної книги для працівників цілої галузі "Посібник книговидавця". Багато видавців навіть не знають, що ж і кого вони охороняють: біля прізвищ авторів не вказується, що їхня інтелектуальна власність поширюється, наприклад, лише на передмову, примітки, чи упорядкування; не зазначається біля цих знаків рік початку охорони авторського права, що за таких умов не дає знаку юридичної сили. Це стосується і правильного оформлення посилання на оригінальне видання перекладного Тобто, варто звернути увагу і на художню літературу різних жанрів та ії оформлення, тому що навіть у досвідчених видавців часто можна помітити помилки [2].

Також є проблеми з найголовнішим паспортним знаком, який ідентифікує видання і видавця на міжнародному рівні - І8ВИ. Цілий ряд видавців, не оформивши юридичних відносин з Національним агентством І8ВИ (тому що для цього треба подати свої статутні документи, які вказують на законність діяльності такого видавця й оплатити певну суму коштів), довільно "ліпить" свої номери. Нерідко кількість цифр у такому вигаданому номері є меншою десяти, а початковий блок, що характеризує країну видання, не відповідає наданому Україні числу 966. Ще й досі подивується старий ідентифікатор з числом "5", що тепер закріплений за Росією [2].

Тимошик зазначає, що ситуація з видавничими проблемами нагадує ту, яка склалася у 20-х роках минулого століття. Видаються книги без художньої цінності, лише задля прибутку (різного роду детективи чи книги з вампірською тематикою). Мова деяких видань жахлива, переклади непідписані, тобто їх робить хто-небудь, не знаючи мови. Здавалося б, що це занадто прискіпливо, але від якості видання, від його мови, оформлення залежить чи не найголовніше у країні - культура й освіченість народу.

Похожие статьи




Державні стандарти з видавничої справи, Сучасний стан українських державних стандартів - Роль державних стандартів в організації видавничої справи

Предыдущая | Следующая