Мотивація праці в нових економічних умовах - Вдосконалення системи мотивацiї працiвникiв пiдприємства

Мотивація праці в сучасний період переходу України до ринкової економіки є одним із найважливіших факторів, вміле використання якого може сприяти розв'язанню всього комплексу соціально-економічних проблем.

Суть мотивації полягає у розробці такої системи стимулів, яка б задовольняла найкращим чином усі потреби працівника і зацікавлювала його досягти кращих результатів своєї діяльності. Ця система включає в себе оплату пращ, створення нормальних умов для відтворення трудової енергії, робочої сили, тобто забезпечення працівника житлом, послугами охорони здоров'я, освіти та ін.

Із цього комплексу мотивації найважливіша роль належить оплаті пращ. Форми і системи заробітної плати дають можливість стимулювати працівника на різних етапах трудової діяльності, досягати вищих її результатів. Однак ця можливість залежить від способу виробництва, форм власності, політичної організації суспільства.

Економічні реформи у виробництві, розподілі супроводжуються трансформацією відносин людей до праці, породжують мотиви позаекономічного характеру. Так, перестає діяти принцип тоталітарної системи - всезагального обов'язку до праці. Керівник підприємства не міг звільнити працівника, який не справлявся зі своїми функціями або став зайвим у результаті автоматизації виробництва. За такої ситуації робоча сила використовувалася не повною мірою, гальмувався технічний процес. Але досягалася повна зайнятість.

У ринковій економіці безробіття розглядається як природне явище. На ринку праці йде конкурентна боротьба за робоче місце. Зайнявши його, працівник намагається працювати якісно і результативно.

На сучасному етапі переходу до ринкових відносин в Україні не використовуються належним чином і економічні стимули до праці. І тут мають місце крайнощі. В період адміністративно-командної системи ігнорувались економічні закони. Держава централізувала управління всіма елементами економіки та на всіх рівнях. Формально держава проголосила принцип розподілу за працею. А фактично діяв принцип зрівняльного розподілу. Вартість робочої сили була заниженою. Низький рівень зарплати, хронічний дефіцит товарів породили такі форми нелегального розподілу, як крадіжка виробленого продукту. Рівень кваліфікації, виконавської дисципліни були також низькими. Не допускалась підприємницька ініціатива. Усі працівники підганялися під усереднений стандарт щодо міри пращ і міри її оплати.

Українська держава в умовах переходу до ринку відмовилася від тоталітарного управління економікою і розподілом і переклала ці процеси на ринок дикої конкуренції і лібералізму. Держава визначала тільки мінімальну заробітну плату, декларувала її обов'язковість. Підприємства самі вибирали форми і системи заробітної плати, визначали її рівень. В результаті виникла величезна різниця в оплаті праці. Наприклад, у банківській системі рядовий працівник одержував зарплату в декілька разів вищу від зарплати професора. Керівники банків, інших комерційних підприємств встановлювали собі оклади, які в 50 і більше разів перевищували зарплату рядового працівника. Директори підприємств місяцями не виплачували працівникам зарплату. Щоб платити менші внески у пенсійний фонд, підприємства приховували реальні суми заробітної плати.

Таким чином, існуюча система розподілу, оплати пращ, присвоєння доходів не відповідає економічним законам, принципам соціальної економіки. Спрямована не на стимулювання виробництва, а, навпаки, його консервацію, поглиблення економічної кризи. Понад 80% населення знаходиться на межі бідності. Отже, необхідна докорінна реформа системи стимулювання, створення такої системи, яка б пов'язувала одержання доходів із працею, досягненням кращих її результатів.

Вдосконалення системи розподілу слід розглядати як основну стратегічну мету економічної політики держави, розв'язання якої дасть змогу підняти виробництво, забезпечити платоспроможний попит, підняти життєвий рівень не тільки працюючого, але й всього населення.

Під час реформування системи оплати праці необхідно використовувати кращий досвід країн ринкової економіки. Досвід розвинутих країн засвідчує, що в сучасних умовах там економіка регулюється і ринком, і державою. Уряди, розробляючи економічну політику, спираються на економічні теорії, які найкращим чином відображають прогресивні тенденції, дають наукові рекомендації щодо поліпшення організації виробництва, розподілу та ін. Виходячи із реальної ситуації, вони однаковою мірою використовують вчення месіанства, неокласицизму, монетаризму, інституціоналізму та інших напрямів економічних теорій. Спираючись на ці вчення, економічні закони, держава встановлює "господарський порядок", тобто своєрідні правила гри. Кожний господарюючий суб'єкт може організовувати виробництво, використовувати робочу силу, застосовувати системи мотивації праці в своїх інтересах, але не порушувати "господарського порядку". У цій формулі дуже вдало поєднуються інтереси підприємців і працівників, а також суспільства в цілому. Необхідно встановити обгрунтоване співвідношення між мінімальною і середньою заробітною платою. В розвинутих країнах співвідношення між мінімальною і середньою заробітною платою становить 50-70%. Тут діє принцип: чим нижча мінімальна зарплата, тим більша різниця із середньою. Тому в Україні ця різниця буде більшою, але коли мінімальна заробітна плата досягне мінімального прожиткового рівня, та різниця має бути в межах 70-80%.

У більшості країн розвинутої економіки регулюється й максимальна заробітна плата. У Франції, наприклад, це робиться через систему "допустимих меж", які фіксуються у планах, а у Великій Британії - в урядових орієнтирах. Завдяки такому регулюванню співвідношення між мінімальною і максимальною заробітною платою становить 14 і менше.

Необхідно підвищити тарифні ставки, посадові оклади. При цьому тарифні ставки і посадові оклади мають становити не менше 70-75% заробітної плати. Треба рішуче відмовлятися від різноманітних доплат, які часто перевищують тарифну ставку чи оклад. Змінну частину заробітної плати мають становити премії за досягнення кращих показників виробництва, таких як зростання продуктивності праці, економія матеріалів, енергії, зниження втрат виробництва, підвищення якості продукції, послуг тощо Премія в складі зарплати мас становити 25-30%.

Слід запровадити таку ефективну систему мотивації, як "участь у прибутках". В залежності від одержання фірмою прибутку працівники одержують відповідну його частину у формі цінних подарунків акцій, внесків на їх пенсійні рахунки. Ця система стимулює краще працювати, закріплює працівника за фірмою.

Паралельно із поліпшенням оплати праці необхідно поліпшувати й її організацію. Перш за все треба підняти вимоги до кваліфікаційного рівня робітників, службовців, інженерів, їх майстерності, вміння виконувати роботу своєчасно, якісно, надійно. Без цих якостей робочої сили не вдасться з нашими товарами вийти на конкурентоспроможний ринок. І в цьому питанні необхідно використовувати іноземний досвід. Там широко використовується система оцінки заслуг, яка враховує продуктивність, якість праці, фахові знання, сумлінність, відданість своїй фірмі, схильність до спілкування, творчої співпраці. На основі цих ознак визначається шкала оцінок працівників у балах.

Найважливіше джерело коштів - виробництво. Держава практично не займається питаннями реконструкції, створення нових підприємств. Навпаки, через високі податки майже повністю вилучає прибутки і використовує на споживання. Проїдаються кошти від приватизації, іноземні кредити.

Держава повинна розраховувати на власні сили, кредитувати підприємства, особливо малі і середні. Як свідчить досвід розвинутих країн, саме малі підприємства забезпечують створення робочих місць, збільшують зайнятість.

Необхідно сміливіше проводити політику протекціонізму: захищати вітчизняного виробника, обмежувати доступ іноземних товарів, забезпечувати тим самим обіг грошової маси на внутрішньому ринку.

Для проведення кардинальних змін у виробництві, розподілі необхідні нові кадри, необхідна політична воля найвищого керівництва держави.

Похожие статьи




Мотивація праці в нових економічних умовах - Вдосконалення системи мотивацiї працiвникiв пiдприємства

Предыдущая | Следующая