Галерея портретів у повісті А. Конан Дойла "Собака Баскервілів" - Методика застосування пообразного аналізу художнього тексту під час вивчення творчості Артура Конан Дойля на уроках зарубіжної літератури

Таємничі історії, які розгадують Шерлок Холмс і доктор Ватсон, приваблюють мільйони читачів у всьому світі. Однак найбільшою загадкою для письменника завжди була людина з її неповторним внутрішнім світом, своєрідною психологією, що обумовлює вчинки й поведінку. Артур Конан Дойль створив не тільки класичні зразки детективних колізій, а передусім цілу галерею психологічних типів людей, пізнавати яких і було головним завданням приватного детектива Шерлока Холмса, - на цьому грунтувався його дедуктивний метод.

У зв'язку з цим урок, присвячений вивченню повісті "Собака Баскервілів", доцільно побудувати як психологічне розслідування, в якому візьмуть участь усі учні класу під керівництвом учителя. Це допоможе уникнути поширеної помилки - захоплення цікавим сюжетом натомість глибокого проникнення в текст і в характери персонажів. На уроці школярі мають навчитися спостерігати не тільки за перебігом подій, а передовсім за людською натурою, яка завжди була і залишається таємницею.

Тему уроку можна сформулювати так: "Галерея портретів у повісті А. Конан Дойля "Собака Баскервілів".

Епіграф - слова письменника, які промовляє в одному з творів Шерлок Холмс: "Розгадати злочин означає розгадати людину".

Готуючись до уроку, вчитель пропонує учням намалювати портрети персонажів повісті, дібрати цитати для їхньої характеристики й спробувати дати мотивацію їхніх вчинків.

Перший крок розслідування - ціпок доктора Мортімера.

Зазвичай події у творах Конан Дойля починаються з того, що до Шерлока Холмса приходить якийсь відвідувач, котрий розповідає загадкову історію, а вже потім детектив починає своє розслідування. Однак у повісті "Собака Баскервілів" розслідування почалося ще до того, як з'явився відвідувач. Забутий ціпок доктора Мортімера дав поштовх до розумових спостережень Холмсу і Ватсону.

Запитання для учнів:

1. Що "розповів" ціпок Ватсону і Холмсу? Хто з них виявився правим у своїх висновках? 2. Знайдіть психологічну характеристику доктора Мортімера, яку дає йому Шерлок Холмс ще до появи персонажа. 3. Чи підтверджує цю характеристику портрет героя? 4. Що ми ще дізнаємося про Мортімера з його розмови з мешканцями Бейкер-стріт?

У ході бесіди з'ясовується, що Ватсон і Холмс мали різні припущення щодо доктора Мортімера. Думка Ватсона про солідного літнього домашнього лікаря була безпідставною, оскільки ціпок, вірогідно, Мортімеру подарували, коли він полишив міську лікарню й подався в село, що ніколи не зробив би лікар із солідною лондонською практикою. Виходячи з цього, Шерлок Холмс дає точну психологічну характеристику Мортімеру, якого він ще не бачив: "Молодик років під тридцять - приємний, нечистолюбивий, неуважний і з улюбленим собакою... більшим від тер'єра і меншим від англійського дога" [8]. Цю характеристику підтверджує портрет відвідувача квартири детектива: "Це був дуже високий на зріст, худорлявий чоловік з довгим, схожим на пташиний дзьоб носом, що стирчав між гострих сірих і вузько посаджених очей, які яскраво блищали за скельцями окулярів у золотій оправі. Одягнений він був так, як і належить людям його професії, але досить неохайно: поношений сюртук і потерті штани. Хоч і молодий, але з уже зсутуленою спиною, він ішов, похиливши голову вперед і всім своїм виглядом випромінюючи доброзичливість" [8]. Із розмови Мортімера з Шерлоком Холмсом можна зробити додаткові висновки про характер героя: він скромний (чесно каже, що не має докторського ступеня - "я тільки звичайнісінький член Королівського хірургічного товариства"), захоплений наукою, ентузіаст своєї справи (цікавиться будовою черепа Холмса, його міркуваннями), відповідальний чоловік (полишив міську лікарню, щоб дбати про сім'ю; турбується про долю Генрі Баскервіля і мешканців Девоншира).

Другий крок розслідування -- загадкова смерть сера Чарлза.

Запитання для учнів:

1. Що розповів Мортімер Шерлоку Холмсу? 2. Як пов'язана давня легенда про Гуго Баскервіля зі смертю сера Чарлза? 3. Схарактеризуйте образ Чарлза Баскервіля. Як доповнюється характеристика героя протягом твору? 4. Що стає відомо про родичів померлого? 5. Чому Шерлок Холмс зауважує: "Справа набуває чіткості. Вона стає логічно послідовною і зрозумілою"? Що стало "зрозумілим" детективу?

Легенда про загибель жорстокого й підступного Гуто Баскервіля, яку розповів доктор Мортімер Шерлоку Холмсу, на думку відвідувача, мала певний зв'язок зі смертю Чарлза Баскервіля: на місці трагічної події в Баскервіль-холі Мортімер бачив сліди величезного собаки, до того ж обличчя сера Чарлза було спотворене від жаху. Сер Чарлз був чоловіком похилого віку, мав великий спадок, щоб забезпечити собі спокійну старість, але його надзвичайно турбувало жахливе прокляття, яке, за його словами, тяжіло над його родом. Його постійно переслідувала думка про присутність чогось страшного, і він не раз розпитував Мортімера, чи не бачив той якої-небудь незвичайної істоти, чи не чув собачого гавкання. Чарлз Баскервіль добре знав давню легенду, але його страх був пов'язаний не тільки з минулим. Його турбували незвичайні звуки, що лунали з пустища. Страх посилював хворобу серця і, врешті-решт, призвів Чарлза до смерті. Протягом твору стає відомо, що сер Баскервіль був доброю і чуйною людиною. До нього нерідко зверталися з проханням по допомогу мешканці Девоншира. Наприклад, він матеріально й морально підтримував Лауру Аайонз, дочку містера Френкленда, котра невдало вийшла заміж і залишилася без засобів існування. Лист Лаури Лайонз змусив сера Чарлза вийти тієї трагічної ночі на прогулянку, але Лаура не прийшла, а він сам, зустрівши щось жахливе й невідоме, загинув від страху.

З розповіді Мортімера читач дізнався, що у Чарлза було ще двоє братів. Середній брат, який помер молодим, є батьком сера Генрі, котрий приїхав із Канади в Англію. Молодший, Роджер, був у сім'ї "паршивою вівцею". Він походив з давньої деспотичної баскервільської породи і був як дві краплі води схожий на старого Гуго. З Англії Роджер утік у Центральну Америку, де й помер від жовтої лихоманки. З відгуків, які дійшли до мешканців Девоншіра, сер Генрі був "прекрасною людиною" і ніяк не міг бути причетним до загибелі Чарлза Баскервіля.

Смерть у Баскервіль-холі зацікавила Шерлока Холмса. Хоча він не розгадав одразу всієї таємниці, однак йому стало зрозумілим, що смерть сера Чарлза пов'язана з боротьбою невідомого нащадка за спадщину. Детектив відчув загрозу для Генрі Баскервіля, проте утримався від подальших висновків до знайомства з ним.

Третій крок розслідування - приїзд сера Генрі.

Запитання для учнів

А) портрет; Б) поведінка, вчинки героя; В) зображення душевних переживань; Г) ставлення героя до інших персонажів, природи тощо; Д) мова героя;

Є) характеристика образу іншими персонажами;

Ж) авторська характеристика; З) еволюція героя. 3. Хто входив у коло підозрюваних, яке визначив Шерлок Холмс після зустрічі із сером Генрі й доктором Мортімером у Лондоні?

Коли Генрі Баскервіль приїхав до Лондона, із ним сталися дві незвичайні події: по-перше, вій отримав анонімного листа з попередженням: "Якщо життя не набридло і ви не хочете збожеволіти, тримайтеся далі від пустища"; і по-друге, в нього десь зникли черевики - спочатку новий, а потім старий. Хоча пошуки автора листа, як і спроба знайти пояснення зникненню черевиків, ні до чого не призвели, Шерлок Холмс упевнився, що за сером Генрі хтось стежить (це припущення підтверджує бородатий незнайомець у кебі, який назвався іменем детектива) і що його життю загрожує небезпека. Отже, смертю сера Чарлза справа не закінчується - існує якийсь жахливий і підступний план знищення всіх законних спадкоємців Баскервіль-хола.

Образ Генрі Баскервіля дає цікавий матеріал для сформування в учнів уміння характеризувати літературного героя, узагальнювати прочитане, робити висновки щодо психології персонажа. У ході бесіди слід зазначити, що Генрі Баскервіль тривалий час жив у Канаді, але серцем він завжди залишався англійцем, що особливо відчуває, приїхавши в рідні місйя. Він прагне підтримувати родинні традиції, звичний порядок у Баскервіль-холі, але водночас хоче поліпшити гнітючу атмосферу замку, перебудувати й прикрасити його. Портрет сера Генрі свідчить про надзвичайну енергію і жвавість героя: "Той виявився невеликим на зріст, але дуже міцним, жвавим чоловіком років тридцяти з темними очима й густими чорними, бровами на енергійному обличчі, яке мало задерикуватий вираз. Одягнений він був у твідовий костюм, а його засмагла шкіра свідчила те, що більшу частину часу він проводить просто неба, проте твердий погляд і спокійна впевненість у поводженні виказували в ньому джентльмена" [8]. У своїй поведінці Генрі Баскервіль виявляє пристрасність і рішучість, про що свідчать мова і вчинки героя. Хоча його бентежить таємниця смерті сера Чарльза, а також загадкові події у його домі, він прагне дії, намагається з'ясувати невідоме. Разом із доктором Ват соном він стежить за Беррімором, не боїться вночі вдатися до пошуків убивці Селдена. Сер Генрі відвертий, довірливий і шляхетний чоловік. Він щиро захоплюється місіс Степлтон, відкриває їй свою душу. Хоча на заваді їхньому коханню стає містер Степлтон, Генрі Баскервіль не відступає. Він справедливий по відношенню до себе й інших, може визнати свої помилки, з повагою ставиться до людей незалежно від їхнього соціального стану (наприклад, до Беррімора, перед яким сер Генрі навіть вибачається за те, що порушив слово і пішов шукати Селдена у пустині).

Генрі Баскервіль - емоційна і трохи романтична натура. Його захоплюють краса природи, духовна принадність місіс Степлтон, нерозгадані таємниці. Він людина честі й слова, і це дає йому змогу врятуватися. Шерлок Холмс точно розрахував, що сер Генрі виконає все, як пообіцяв, і це дало можливість детективу врятувати сера Генрі від величезного собаки. Мешканці Баскервіль-хола згодом стали ставитися до сера Генрі з повагою і вдячністю, недаремно Беррімор розкриває йому таємницю листа Лаури Лайонз за те, що господар був добрим до нього. Ват сон щиро полюбив сера Генрі як друга. Навіть місіс Степлтон, котра знаходилася під сильним впливом Степлтона, хвилювалася за Баскервіля, незважаючи на небезпеку, що їх загрожувала. Автор відверто виявляє симпатію до свого героя, співчуває йому. Протягом твору сер Генрі усвідомив небезпеку надмірної довірливості, через яку ледве не постраждав. Драматичні події зробили його більш розважливим, але не похитнули його духовної сили.

Уже після перших зустрічей із сером Генрі та спілкування з доктором Мортімером Шерлок Холмс досить правильно визначив коло підозрюваних: Беррімори, натураліст Степлтон і місіс Степлтон, містер Френкленд і ще "двоє-троє сусідів". Наступний крок розслідування - методом виключення відкинути тих, хто не міг брати участі в жорстоких підступах. Четвертий крок - хто не причетний до вбивства?

На цьому етапі уроку доцільно розділити учнів на кілька пошукових груп. Перетворившись на "детективів", вони мають уважно придивитися до персонажів, дати їм різнобічну характеристику і визначити ті риси і вчинки, які викликали підозру, а також ті особливості поведінки, які навпаки свідчать на їхній захист. Свої спостереження школярі можуть узагальнити у формі таблиць. Після складання таблиць представники кожної групи "детективів" виступають на захист своїх героїв.

Таблиця № 1. Беррімор: "Це був дуже примітивний на вигляд чоловік - високий, гарний, з квадратною чорною бородою і блідим обличчям з тонкими рисами" [8].

Що викликало підозру

Позитивні риси й вчинки

1. Наявність бороди (чоловік у кебі, що стежив за сером Генрі у Лондоні, теж мав бороду). 2. Телеграму від Шерлока Холмса з Лондона передали місіс Беррімор, бо чоловік, за її словами, був на горищі. 3. Загадкові нічні прогулянки Беррімора по замку. 4. Беррімор подає знаки свічкою у вікно. 5. Допомога каторжнику Селдену. 6. Беррімор із дружиною хотіли полишити Баскервіль-хол після смерті Чарлза.

1. Любов до господаря: "Ми душею прихилилися до сера Чарлза, а його смерть нас приголомшила, і нам тяжко тут залишатися". 2. Беррімор охороняє честь хазяїна навіть після його смерті (не одразу розповідає про лист Лаури Лайонз). 3. Відданий сім'ї, підтримує дружину, хоча не поділяє її прихильності до брата -- каторжника Селдена. 4. Уміє зберігати таємниці: "Не питайте мене, сер Генрі, не питайте! Слово честі, сер, це не моя таємниця, а тому я не видати її. Якби вона нікого, крім мене, не стосувалась, я розповів би вам усе". 5. Може бути вдячним: розповів серу Генрі про лист Лаури Лайонз за його доброту. 6. Сміливий: може прямо сказати серу Генрі про те, що він був неправий, коли почав шукати Селдена.

Беррімор спочатку викликав підозри у Шерлока Холмса і доктора Ватсона, однак його загадкова поведінка була пов'язана зі справою каторжника Селдєна, до якої він став причетним унаслідок родинного обов'язку. Беррімор - чесна і шляхетна людина, він уміє дотримуватися слова і ніколи не зробив би нічого, що зашкодило б іншим людям.

Таблиця № 2. Місіс Беррімор: "Це була велика спокійна жінка з різкими рисами обличчя й суворо стиснутими губами"; "Це дебела здорова жінка, очевидно, з пуританськими нахилами, дуже обмежена і надзвичайно шаноблива. Важко навіть уявити більш незворушну особу" [8].

Що викликало підозру

Позитивні риси й вчинки

1. Нічні приглушені схлипи жінки, серце якої розривається від нестерпного горя. 2. Заплакане обличчя місіс Беррімор. За словами Вотсона: "Іноді в мене виникає думка, що її мучать докори нечистого сумління, іноді я починаю підозрювати Беррімора в тому, що він - хатній тиран". 3. Нервова емоційність місіс Беррімор. 4. Почуття страху не раз з'являлося на її обличчі.

1. Відданість родовим обов'язкам. 2. Любов до молодшого брата каторжника Селдена: "Для всього світу Селден був злочинцем, напівтвариною-напівдияволом, але для неї він завжди залишався маленьким норовливим хлопчиком з її юності, дитиною, яка чіплялася за її руку. 3. Здатність прийти на допомогу близьким людям. 4. Уміння зберігати чужі таємниці (про лист Лаури Лайонз розповіла тільки чоловікові). 5. Повага і вдячність господарів.

Місіс Беррімор спочатку справила враження суворої жінки, проте за її незворушністю приховувалася надзвичайно добра й чутлива душа. Хоча допомога каторжнику - карний злочин, однак місіс Беррімор виправдовує її велика любов до брата, яка викликає співчуття і повагу.

Таблиця 3. Місіс Степлтон: "Жінка... вражала вродою, і врода її була з тих, що зустрічаються надзвичайно рідко. Вона була темніша за всіх тих брюнеток, яких мені траплялося бачити в Англії, а ще струнка, елегантна і висока на зріст. Гордовиті, тонкі риси обличчя були такі правильні, що воно могло б здатися холодним якби не чутливий рот і гострий погляд прекрасних темних очей. Бачити на безлюдній стежині в пустині цю жінку з ідеальною фігурою і у вишуканій сукні було справді дивно" [8].

Що викликало підозру

Позитивні риси

1. Несхожість із "братом" - містером Степлтоном: він був "якийсь безбарвний, мав світле волосся й сірі очі", вона ж була брюнеткою, в ній відчувалася якась пристрасність і екзотичність, що є прямою протилежністю її холодному й стриманому "брату". 2. Надзвичайна залежність від "брата". 3. В очах - страх і якась прихована таємниця. 4. Не відповідала на почуття сера Генрі, хоча кращого чоловіка для незаміжньої жінки не було. 5. Протиріччя в характері та вчинках: то попереджає про небезпеку, то відмовляється від своїх слів.

1. Любов до містера Степлтона. 2. Жіноча відданість. 3. Честь і порядність: відмова брати участь у жорстоких планах Степлтона. 4. Усіма доступними їй засобами намагалася попередити сера Генрі про небезпеку, але так, щоб підозра не впала на Степлтона (анонімний лист у Лондоні, пряме попередження в Девонширі). 5. Сміливість: у вирішальний день вона почала докоряти чоловікові за навмисний злочин і відмовилася підкорятися йому, тому він її зв'язав.

Місіс Степлтон - складна й суперечлива натура. Вона здатна на сильні почуття, самовіддане кохання, але через них вона потрапила в залежність до Степлтона і стала жертвою його жорстокості й підступності. Безумовно, місіс Степлтон - трагічна постать. У неї не вистачило сили протистоя ти планам Степлтона, але, врешті-решт, її попередження зіграли провідну роль і допомогли знайти справжнього вбивцю.

Таблиця № 4. Містер Фрнкленд: "Це літній чоловік, червоновидий, сивий і дратівливий. Його пристрасть - британські закони, на позови він угатив всі свої статки. Він позивається заради задоволення позиватися і однаково готовий бути і позивачем, і відповідачем, отож і не дивно, що для нього такі розваги виявляються надто дорогими..." [8].

Що викликало підозру

Позитивні риси й вчинки

1. Життя відлюдника. 2. Намагання судитися з усіма з будь-якого приводу. 3. Відмова допомогти доньці Лаурі Лайонз. 4. Фінансова скрута: майже всі кошти витратив на судові позови.

1. За словами доктора Ватсона: "Якщо не брати до уваги його захоплення судовими справами, то в усіх інших відношеннях він здається м'якою, доброзичливою людиною". 2. "Містер Френкленд докладає чимало зусиль, щоб позбавити наше життя одноманітності, вносячи в нього трохи комізму саме там, де він украй потрібний". 3. Спостережливість (як астроном-аматор містер Френкленд підказав Ватсону шлях до схованки Шерлока Холмса).

Містер Френкленд не викликав особливої підозри у доктора Ватсона: "Я згадую про нього тільки тому, що ви наполягали, щоб я описав вам усіх, хто нас оточує". Однак його постать теж заслуговувала на увагу, як і всі сусіди Баскервілів. Френкленд -- комічний і водночас трохи трагічний персонаж. Його непорозуміння з дочкою призвело до самотності. Він шукає розраду в судових позовах, але це не може втамувати біль. За зовнішньою байдужістю й дивакуватістю Френкленда прихована глибока життєва драма.

Таблиця № 5. Лаура Лайонз: "З першого погляду місіс Лайонз вражала своєю надзвичайною вродою. Очі й волосся у неї були однакового багатого горіхового кольору, щоки, всіяні, щоправда, веснянками, пашіли зворушливими, немов у брюнетки, рум'янцями - таку ніжну рожевість можна побачити лише в самісінькому осерді квітки жовтої троянди... Перше, що я відчув, глянувши на цю жінку, було захоплення. Критичне ставлення до неї почало з'являтися пізніше. В її обличчі щось було не так - його бездоганну вроду псувала якась вульгарна риска, якась жорстокість у погляді, якась невиразна лінія губ" [8].

Що викликало підозру

Позитивні риси й вчинки

1. Лист до сера Чарлза з проханням про допомогу, який Лаура просила знищити. 2. Лаура Лайонз призначила побачення серу Чарлзу, а потім не з'явилася на нього. 3. Небажання розповісти доктору Ватсону про справжні мотиви своїх вчинків. 4. Страх і невпевненість: "І все ж, що більше я думаю про вираз обличчя цієї леді, її манеру поводитися, то дужче відчуваю: вона дещо від мене приховала. Чому вона так зблідла? Чому найменше зізнання треба було виривати з неї силоміць? Чому майже замовкала, коли мова заходила про час смерті сера Чарлза?"

1. Намагання повернути втрачену свободу: "Свобода означала для мене все - душевний спокій, щастя, самоповагу". 2. Внутрішня незалежність. 3. Гордість. 4. Щире почуття до Степлтона. 5. Уміння визнавати свої помилки: "Він брехав мені, негідник, як тільки міг... Але тепер я розумію: я завжди була тільки знаряддям у його руках". 6. Правдива розповідь Лаури Лайонз про те, як Степлтон використав її, щоб виманити сера Чарлза на прогулянку в ту трагічну ніч. 7. Вдячність серу Чарлзу і докори сумління за причетність до його смерті.

Лаура Лайонз - жінка нелегкої долі. Домагання її чоловіка і відмова батька допомогти вкрай змучили її. Вона шукала порятунку в інших людей. Степлтон використав Лауру Лайонз для здійснення своїх планів. Вона повірила, що він хоче одружитися з нею, і була справді відданою йому в своїх почуттях, хоча й підозрювала його підступність. Егоїстичний розрахунок Лаури Лайонз і прагнення змінити своє життя дали змогу Степлтону здійснити вбивство сера Чарлза. Місіс Лауру Лайонз можна зрозуміти як жінку і навіть співчувати їй, однак їй не можна вибачити причетність до злочину, про який вона здогадувалась. Якщо місіс Степлтон була жертвою Степлтона, то Лаура Лайонз стала свідомим знаряддям у його руках.

Результат розслідування - Людина жахливіша за собаку Баскервілів.

План характеристики образу Степлтона

1. Біографічні відомості. 2. Портрет. 3. Поведінка, вчинки героя. 4. Зображення внутрішнього світу, риси характеру. 5. Ставлення героя до інших персонажів. 6. Мова. 7. Роль деталей у розкритті характеру, 8. Авторська характеристика. 9. Характеристика героя іншими персонажами. 10. Читацьке сприйняття.

Образ натураліста-ентомолога Степлтона спочатку не викликав ніякої підозри, однак поступово письменник дедалі більше привертає увагу читача до нього. Це дуже цікава й непересічна особистість, але її здібності були використані задля злочинної справи.

Перші відомості про себе Степлтон розповів докторові Ватсону сам, згадуючи про роботу в школі: "І хоч для людини з моїм темпераментом така робота виявилася нудною й нецікавою, та в ній для мене багато важила можливість спілкуватися з молоддю, передавати їй щось від самого себе, від своїх ідеалів, допомагати формуватися молодим умам. Але доля повернулася до нас щербатим боком. У школі спалахнула якась епідемія, і троє хлопців померло. Ми так ніколи й не оговталися від цього удару, а чимала частина капіталу безповоротно пропала" [8].

Сам того не усвідомлюючи, Степлтон дав поштовх для розслідування Шерлоку Холмсу, котрий перевірив відомості про колишнього шкільного вчителя. Виявилося, що раніше Степлтон мав прізвище Ванделер і разом зі своєю дружиною відкрив школу в східній частині графства Иоркшір, скориставшись здібностями одного домашнього вчителя. Проте школа спочатку втратила добру репутацію, а далі зажила й досить поганої слави. Подружжя Ванделерів вирішило за краще поміняти прізвище і перетворилося відтоді на Степлтонів, і новий містер Степлтон із залишками своїх статків опинився на Півдні Англії. Подальше розслідування призвело Шерлока Холмса до висновку, що Степлтон походить із роду Баскервілів. Він виявився сином того Роджера Баскервіля, меншого брата сера Чарлза, якому довелося, діставши недобру репутацію, втекти в Південну Африку, де він, як усі вважали, помер неодруженим. Фактично ж він був одружений і мав сина, котрий пізніше взяв шлюб із Беріл Гарсія, однією з красунь Коста-Ріки, привласнив чималу суму державних грошей, поміняв прізвище Баскервіль на Ванделер і втік в Англію.

В Англії злочинний шлях цього нащадка старовинного роду продовжувався. Незважаючи на те, що Степлтон мав неабиякі здібності до ентомології і був визнаним авторитетом у цій галузі, він ніколи не обирав чесні засоби для існування. Шерлок Холмс з'ясував, що Степлтон неодноразово брав участь у різних крадіжках, які не обходилися без крові. Однак найжахливіший його злочин - вбивство сера Чарлза Баскервіля і спроба знищити сера Генрі, котрі заважали Степлтону отримати родинний спадок. Лише два життя відділяли його від багатства, а для жорстокого розуму вони нічого не важили. Засіб вбивства підказує Степлтону легенда про Гуго БаскеРВіля, яку йому розповів сер Чарлз.

Поведінка і вчинки Степлтона доводять його рішучість і цілеспрямованість на шляху до мети. Він використовує слабкості людей (забобони сера Чарльза), кохання жінок (місіс Степлтон і Лаури Лайонз), відданість слуг (Ентоні) задля злочинного наміру. Видаючи себе за доброго сусіду, ентузіаста-ентомолога, Степлтон насправді був хитрим і жорстоким. Люди для нього були лише знаряддями його підступних розрахунків.

Утім, А. Конан Дойль, майстер психологічного аналізу, показує цілісність особистості, тому як би Степлтон не приховував своє справжнє обличчя, його істинна сутність інколи проявлялася. Згадаймо спалах гніву, коли він побачив сера Генрі з місіс Степлтон. До речі, доктору Ватсону одразу здалося підозрілим, що сестра дуже боїться брата, а брат чомусь заважає її одруженню з гідним чоловіком.

Мова Степлтона теж виказувала його злочинні наміри. На перший погляд, звичайні розмови точилися навколо тем, що цікавили тоді всіх. Але насправді Степлтон посилював емоційну напругу у слухачів, постійно підкреслюючи небезпеку, що начебто таїть у собі пустище. Він розповідає про давню легенду, про Грімпенську трясовину, загибель коня в ній, показує місця, де сталася трагедія Гуго Баскервіля. Проте, як стало відомо, дійсна небезпека була прихована не в пустищі, а в чорній душі Степлтона.

Шерлок Холмс віддає належне витримці суперника, котрого не зупиняють навіть невдачі (випадкова загибель каторжника Селдена замість сера Генрі). Славетний детектив називає його спритним, винахідливим, зухвалим, відчайдушним і небезпечним чоловіком. Цю характеристику доповнюють висловлювання Лаури Лайонз ("негідник", "брехун") та місіс Степлтон ("Він катував і поганив мені душу й серце. І я терпіла все це - жорстоке поводження зі мною, самотність, життя, сповнене обману,- терпіла, поки чіплялася за надію, що він мене любить, але тепер я знаю: він і в цьому мене обманював, я була просто знаряддям у його руках" [8]). Таким чином, виникає образ людини, котра втратила всі людські якості, перетворившись на аморальну потвору.

Жахливий кінець містера Степлтона в нетрях Грімпенської трясовини - закономірний результат його підступів. А. Конан Дойль разом зі своїм героєм Шерлоком Холмсом переконаний, що зло завжди буде покаране і повернеться проти того, хто його спородив.

Домашнє завдання: прочитати інші оповідання А. Конан Дойля і схарактеризувати образи Шерлока Холмса і доктора Ватсона. Написати свій твір про їхні пригоди в сучасну епоху.

Похожие статьи