Психологічний портрет та інтер'єр у новелістиці - Художні особливості психологічних новел Е. По

Зображуючи різноманітні екстремальні положення і з'ясовуючи реакції героїв на них, Едгар По доторкнувся до таких сфер людської психіки, які вивчаються сучасною наукою і тим самим розсунув межі емоційного та інтелектуального осягнення світу. Як підкреслює М. Боброва: "Для художньої манери По характерно поєднання барвистості, емоційності з дуже точним розрахунком у всьому - в деталях побуту, в деталях характеру, а архітектоніці розповіді або поеми. Розкриттю головної думки підпорядковуються пишна живописність та барвистість описів, виразні контрасти мови, ситуацій, характерів, емоційна атмосфера творів" [5, с. 124].

Важливим для створення психологічно-напруженої атмосфери в новелі є портрет і інтер'єр. За "Літературознавчим словником-довідником" Р. Т. Гром'яка інтер'єр - це "вид опису, змалювання внутрішніх приміщень та предметів, які в них знаходяться і безпосередньо оточують персонажів твору. Інтер'єр конкретизує місце подій, допомагає окреслити соціальне становище персонажа, його духовні запити, смаки, професію, вдачу, психологічний стан тощо, а також сприяє глибшій характеристиці персонажів, часто має важливе ідейно-композиційне значення. Опис зовнішнього вигляду певної будівлі чи урбаністської композиції (майдан, вулиця тощо) називається екстер'єром" [8,с. 436].

Так у новелі Едагара По "Провалля і маятник" автор описує в'язницю в якій перебуває головний герой, приречений на смерть: "Обходячи її навпомацки, я знаходив чимало кутів, через що й подумав, що вона дуже неправильна формою - оце так разюче суцільний морок впливає на людину, що пробудилася з летаргії або й сну! Кути виявилися просто нерівномірно розташованими неглибокими впадинами чи то нішами. Загалом же в'язниця була квадратова формою. Стіни, начебто викладені з каменю, як мені спершу видалося, - насправді були з величезних плит заліза чи якогось іншого металу, шви між якими або стики й утворювали впадини. Металеву поверхню всуціль покривала чиясь нездарна мазанина - всілякі бридкі й відразливі подоби, породжені забобонними уявленнями ченців про потойбічне життя..." [15]. Так у в'язниці наче в металевому склепі перебуває головний герой, простір замкнений та гнітючий. Зображення на стінах ще більше нагнітають атмосферу та породжують жах. Героя настільки лякає приміщення в якому він знаходиться, що він навіть не здатний спочатку оцінити форму в'язниці й матеріал, з якого вона зроблена. Незвичайною була підлога в'язниці: "Спочатку я ступав вельми сторожко, бо підлога, хоч і тверда, все-таки була підступно слизувата" - вона ніби підкреслює хиткість людського буття, яке при необережних діях може раптово обірватися. Життя головного героя ніби висить на волоску і обірвати його може містичний маятник: "То була намальована постать Часу, як її звичайно показують, тільки що замість коси вона тримала, - чи то мені так видалося при побіжному погляді,- довжелезний маятник, як то буває на старовинних дзигарях... Зображення маятника було саме наді мною, і мені нараз привиділося, що він рухається. Ще за мить я переконався в цьому" [15]. Маятник ніби є дамоклевим мечем над головним героєм, він постійно наближається й означає неминучу смерть та небезпеку. І ще однією деталлю інтер'єра є провалля, настільки глибоке, що каміння кинуте у прірву летить чимало секунд, герой розкриває призначення провалля: "Інквізитори довідалися, що я розгадав таємницю провалля - провалля, що його жахіття призначалися саме для таких запеклих єретиків, як я, провалля, що було втіленням пекла, найдовершенішим, як свідчив поголос, з усіх їхніх тортур" [15]. Провалля символізує відчай, повільну смерть, муки.

Але найяскравішим прикладом опису інтер'єру є опис замку у новелі "Падіння дому Ашерів". По починає опис з екстер'єру: "Відкрилося мені видовище - і самий будинок, і садиба, і одноманітні околиці - нічим не радувало око: похмурі стіни... байдуже і холодно дивляться вікна... подекуди розрісся очерет... білі мертві стовбури висохлих дерев... від усього цього ставало невимовно тяжко на душі..." [15], що дає можливість читачу з перших слів відчути похмурість та таємницю будинку Ашерів. Очерет символізує занепад, а стовбури дерев постають наче мертві, що охороняють похмурий спокій замку. В дусі готичного роману, По зображує перші враження оповідача від будівлі: "Перш за все вражала неймовірна старовинність цих стін. За століття злиняли і вицвіли фарби. Зовні все вкрилося лишайником і цвіллю, ніби клапті павутини звисали з карнізів... Різьблені стелі, темні гобелени по стінах, чорний, трохи поблискуючий паркет, химерні трофеї - зброю і лати, що дзвоном відгукувалися моїм крокам, - все навколо було знайоме, щось подібне з колиски оточувало і мене, і, проте, бозна чому, за цими простими, звичними предметами мені ввижалося щось дивне і незвичне" [15].

Кімната ж, в якій знаходився господар замку, Родерік Ашер, повністю відповідала загальній картині будинку та відображала стан господаря: "Кімната була дуже висока і простора. Вузькі стрілчасті вікна прорізані так високо від чорного дубового статі, що до них було не дотягнутися. Слабкі червонуваті відсвіти дня проникали крізь гранчасті вітражі, дозволяючи розглянути найбільш помітні предмети обстановки, але марно очей силкувався розрізнити що-небудь в далеких кутах.... По стінах звисали темні драпірування. Все тут було старовинне - пишне, незручне і застаріле. Всюди в безлічі розкидані були книги і музичні інструменти, але й вони не могли скрасити похмуру картину. Мені здалося, що саме повітря тут сповнений скорботи. Всі оповите і перейнято було холодним, тяжким і безвихідним зневірою" [15]. До всього, що описує автор він додає жахаючі ноти, ноти похмурості, неспокою та зневіри. Ніщо не здатне скрасити жахливої атмосфери замку. Розкидані речі підкреслюють неохайність, байдужість та занепад.

Перш ніж казати про портрет Родеріка Ашера, який автор вправно та обережно виписав з оточуючих елементів замку, необхідно з'ясувати, що таке портрет. За "Літературознавчим словником-довідником" Р. Т. Гром'яка портрет - це "один із засобів характеротворення, типізації та індивідуалізаціі персонажів" [8,с. 389]. Р. Т. Гром'як наголошує, зо маючи за основний предмет художнього зображення взаємодію людини з довкіллям, письменники описують зміни зовнішнього вигляду персонажів у конкретних ситуаціях, у взаєминах поміж ними. Пильна увага до портрету персонажів грунтується на загальній закономірності, згідно з якою внутрішні психічні стани людей відбиваються в міміці, пантоміміці, в динаміці мовлення, диханні, що допомагає в процесі спілкування глибше розуміти внутрішній світ один одного. Окрім того, одяг людини часто свідчить про її естетичні смаки, риси вдачі, майновий стан, рід занять. Тому письменники фіксують як зовнішній вигляд персонажів, так і їх внутрішній стан, намагаючись витлумачувати відповідність чи розбіжність між їхніми зовнішнім і внутрішнім портретами. Тому портрет є засобом психологічного аналізу персонажів.

Одним з найяскравіших, а точніше найпохмуріших психологічних портретів можна вважати портрет Родеріка Ашера. Спираючись на традиції готичного роману, Едгар По зображує господаря замку ніби привіда, що живе в забутому, вкритому пилом склепі, автор постійно наголошує на блідий колір його обличчя: "Риси його завжди були примітні. Воскова блідість; величезні, ясні, незвичайно сяючі очі; мабуть, занадто тонкий і дуже блідий, але разюче гарного малюнка рот; витончений ніс з єврейською горбинкою, але, що при цьому зустрічається не часто, з широко вирізаними ніздрями; добре виліплений підборіддя, однак, недостатньо видавався вперед, засвідчуючи про нестачу рішучості; волосся на диво м'які і тонкі; риси ці доповнював надзвичайно великий і широкий лоб... А тепер всі дивацтва цієї особи зробилися якось перебільшено виразні... що я ледь не засумнівався, чи з тим чоловіком говорю. Найбільше здивували і навіть вжахнули мене стала воістину мертвотної блідість і тепер уже воістину надприродний блиск очей. Шовковисте волосся теж, здавалося, занадто відросло і навіть не падало уздовж щік, а оточувало це обличчя павутинно-тонкою летючою хмарою; і, як я не намагався, мені не вдавалося в загадковому вираженні цієї дивної особи розгледіти хоч щось, властиве всім звичайним смертним" [15]. По оповідає про господаря замку, як про сам замок. Він використовує гротеск, для створення ефекту споріднення господаря і замку, створюється враження, що Родерік так само як і замок був зроблений, віліплений та вирізаний з білих хмарин, поєднаних тією павутиною, якою вкрито багато кімнат будівлі. Едгар По дає психологічний портрет, він намагається аналізувати Родеріка Ашера за його зовнішніми ознаками, роблячи спробу виявити особливості характеру за рисами обличчя. Але головний герой надзвичайно тісно переплітається зі своїм володінням. Він, як і його старовинний замок, жахає мертвістю, блідістю та містичною надприродністю.

"Падіння будинку Ашерів" - новела, що змальовує вже не страх перед життям або страх перед смертю, але страх перед страхом життя і смерті, тобто особливо витончену і смертоносну форму жаху душі, що веде до руйнування особистості. Підвищена увага По до психології була зумовлена значною мірою прагненням з'ясувати природу сил, що перешкоджають нормальній і повноцінній роботі свідомості.

Таким чином, Едгар По значну увагу приділяв психологічному портрету та інтер'єру у своїй новелістиці. Він постійно тримає читача в напрузі, таким чином створюючи єдність ефекту та враження. Використовуючи темні та бляклі фарби, По змальовує містичний та жахливий світ, схожий зі світом потойбіччя. Автор постійно нагнітає атмосферу, викликаючи в читача хвилювання та страх своїми моторошними описами.

Новела по психологічний художній

Похожие статьи




Психологічний портрет та інтер'єр у новелістиці - Художні особливості психологічних новел Е. По

Предыдущая | Следующая