Джордж Ноел Гордон Байрон (1788-1824)
Байрон народився 22 січня 1788 року в Лондоні у знатній, але зовсім збіднілій аристократичній родині. Англійський поет належав до давнього англійського роду, а по лінії матері, уродженої Гордон, був прямим нащадком короля Шотландії Якова І. Його батько, який вів безпутне життя (прізвисько "Mad Jack"), протринькав залишки свого майна та посаг дружини, втік до Франції, рятуючись від кредиторів, де й вмер, коли Байронові було три роки. Мати, майже позбавлена засобів до існування, відвезла сина на свою батьківщину в Абердин. У 1798 році по смерті двоюрідного діда Байрон успадкував титул лорда й родовий маєток -- Ньюстедське абатство. У 1801 році Байрон вступив до аристократичної школи Хароу; у 1805 році -- до Кембриджського університету.
У грудні 1806 року Байрон видав першу збірку віршів ("Fugitive Pieces"), які, за порадою друга, який вважав окремі вірші надто чуттєвими, вилучив з продажу і знищив. Незабаром у світ вийшло друге видання цієї збірки. Обидва видання з'явилися без посилання на авторство. Уперше своє ім'я Байрон поставив на збірці "Години дозвілля", яка побачила світ у червні 1807 року.
У січні 1808 року на сторінках впливового "Единбурзького огляду" була надрукована рецензія. Критик, ознайомившись із віршами, вказав на те, що вони: незрілі й наслідувальні. Байрон зробив першу й свою найбільш невдалу спробу створити за прикладом інших романтиків образ-маску: юнака-поета, поета-аристократа. Образ був сконструйований з використанням новітніх романтичних мотивів: у прихильності до родового замку ("Прощання з Ньюстедом") було щось від вальтер-скоттівського середньовіччя; у пристрасті до спогадів -- від властивої Вордсворту мрійливої самозаглибленості; в анакреонтичних любовних віршах, героїні яких ховаються за вигаданими іменами Еми, Кароліни, угадувався вплив Т. Мура.
Однак за межами збірника залишилося те краще, що вже було написано й що саме тоді писав Байрон. Наприклад, вірші, звернені до Мері Чаворт: "Уривок, написаний невдовзі після заміжжя міс Чаворт", "Спогад",-- свідчення юнацької любові поета, що назавжди залишилися в його віршах як перше й найщиріше почуття.
Визнання, несподіване у вустах поета-романтика, але виправдане Байроном, який віддавав перевагу романтичній біографії над романтичною фантазією. Інші уявляли екзотичні дива Сходу, а Байрон здійснив туди подорож та оцінив все пильним поглядом політика. Інші бунтували в уяві, а він спочатку у своїх парламентських виступах і віршах підтримав руйнівників верстатів -- луддитів, повсталу Ірландію, а пізніше сам взяв участь у змові італійських карбонаріїв і в грецькому повстанні. Він бачив себе передусім політиком, діячем суспільним, а вже потім -- поетом, хоча поезія була його найзначнішим суспільним діянням. Звідси ж і скептичне ставлення до романтизму в цілому. Байрон не прийняв сучасного романтизму, хоча більшість його виступів проти Вордсворта, Саути, Мура, В. Скотта мали особистий характер. Скандал, що вибухнув, не застав Байрона в Англії. У червні 1809 року він відбув у дворічну подорож по Середземномор'ю. У липні 1811 року Байрон повертається до Англії й визнає, що сатира його була занадто різкою, і вибачається. Але далеко не все в ній можна пояснити хвилинним роздратуванням. У ній є оцінки, від яких Байрон не відмовиться. Він не приймає, по суті, головного -- ролі поета, якою вона уявлялася романтикам. Для нього поет не маг, не баладник, не самотній мрійник, а оратор, суспільна особистість. Це він підтвердить і іншим своїм маніфестом, що його він привіз зі східної подорожі,-- поемою "З Горація".
Байрон надавав йому великої ваги, але розчарував своїх друзів, які сподівалися отримати від нього щось інше. їхнім очікуванням більше відповідали дві перші пісні нової поеми "Паломництво Чайльд-Гарольда", робота над якими почалася ще восени 1809 року, в Албанії, де поет вперше усвідомив необхідність закріпити в поетичній формі свої враження від подорожі.
Третя і четверта пісні будуть пов'язані з іншою подорожжю Байрона -- з його мандрівним життям після того, як 25 квітня 1816 року він буде змушений назавжди покинути Англію. Це було викликано остаточним розривом з англійським світським суспільством після того, як його залишила дружина Анабела Мільбенк одразу ж після народження дочки Ади.
Лондонський період (1812--1816) -- час романтичної слави, роки успіху, що виявилися для поета важким іспитом. Залишитися собою, жити своїм життям повною мірою йому не вдавалося.
У 1812--1813 роках Байрон здійснив важливі виступи в палаті лордів, однак йому швидко "набридла парламентська комедія. Я виступив там три рази, але не думаю, що з мене вийде оратор" ("Щоденник", 14 листопада 1813 року). Було написано ним кілька гострих політичних віршів -- відгук на те, що відбувається, але в цілому поезія тих років справляла враження, що невдоволеність власним життям лондонського денді змушувала його люто кидати героя на зіткнення зі світом, на бунт проти нього.
Саме в ці роки Байрон створює цикл так званих східних поем, що розробляють уже знайдений у "Чайльд-Гарольді" новий жанр лисичанської поеми, що складно вибудовує відносини між автором і героєм. У новому циклі автор трохи відступає в тінь і з більшою чи меншою послідовністю розповідає історію свого героя. Історію, у якій майже завжди є центральним любовний епізод. Поеми утвердили за Байроном славу відчайдушного самотнього романтика, їх відразу ж перекладали іншими мовами, у тому числі й російською: "Гяур" (1813), "Абидоська наречена" (1813), "Корсар" (1814), "Лара" (1826), "Облога Коринфа" (1816), "Паризіна" (1816).
У героях східних поем читачі впізнавали самого Байрона. Створювалися цікаві легенди, згідно з якими все, що відбувалося з героями, траплялося і з автором. Герой Байрона ввібрав у себе різноманітні романтичні риси, ніби розчинившись в біографії й образі самого поета. Тиражування цього героя, масове наслідування його в житті й у літературі створили течію "байронізм".
Складність, з якою розрізняли автора й героя, проявлялася в незвичності самої форми -- лисичанської поеми, яку створив Байрон. Однак новизна форми була наслідком нової особистості, що безпосередньо позначилася й на ліричних циклах лондонського періоду. Він починається шістьма віршами, об'єднаними під умовно-грецьким жіночим ім'ям "До Тирзи" і присвяченого померлій жінці. У ній іноді намагаються вгадати якесь конкретне обличчя, "безіменну" чи "приховану" любов, але біографічний привід має більш широкий зміст, передає атмосферу й обставини особистого життя Байрона після його повернення до Англії.
Першого серпня 1811 року помирає мати поета, з якою його пов'язували стосунки важкі, але близькі. Потім протягом двох місяців він одержує звістки про смерть кількох друзів з Хароу і Кембриджа. Цикл "До Тирзи" -- один з перших для Байрона у поемах і драмах образів приреченої любові, що гине.
Другим важливим ліричним циклом тих років була низка віршів, об'єднаних особистістю Наполеона. Спочатку в зв'язку з його зреченням 6 квітня 1814 року за один день пишеться велика "Ода Наполеону Бонапартові". Роком пізніше він пише також такі твори: "На втечу Наполеона з острова Ельби", "Ода з французького", "Зірка Почесного легіону", "Прощання Наполеона".
Ліричним завершенням цього періоду життя Байрона були вірші, звернені до зведеної сестри Августи Лі: "Станси до Августи", "Послання до Августи",-- однієї з небагатьох, хто не покинув поета. Вірші були написані вже у Швейцарії, куди Байрон спочатку вирушив після розриву з дружиною. Місяці -- з травня по жовтень 1816 року,-- проведені там, були душевно важким часом для Байрона й водночас творчо плідним. Відразу ж з'являється збірник, що об'єднав вірші й нову поему,-- "Шильйонський в'язень". У ті ж місяці написані невеликі ліричні поеми: "Пітьма" і "Сон", що доводять морок і безвихідність романтичної свідомості до апокаліптичного бачення загальної загибелі. Він також пише філософську драму "Манфред", що її розпочав у Швейцарії і, яка чимось подібна до "Фауста" Гете, хоча, разом з тим, і полемізує з цим твором.
Місяці, що їх Байрон провів 1816 року у Швейцарії, не були для поета самотніми. На цей час випадає його зустріч і спільне проживання на віллі Діодаті з П. Б. Шеллі. Там у Байрона виникає роман з його своячкою Клер Клермонт. У січні народжується дочка Алегра (померла в 1822 році).
У листопаді 1816 року Байрон переїздить до Італії, де спочатку зупиняється у Венеції. Потім, після зустрічі з Терезою Гвічіолі, живе з нею в Равені (грудень 1819 р.). Переслідуваний за свої зв'язки з карбонаріями поліцією, Байрон у жовтні 1821 року їде до Пізи, а через рік поселяється в Генуї.
Якщо друга пісня "Паломництва Чайльд-Гарольда" була сповнена спогадів про велике минуле Греції, то четверта, остання пісня, присвячена минулому Давнього Риму та Італії. Італійські враження загострюють історичне почуття Байрона. У цей час він пише невеликі поеми "Скарга Тасо" і "Пророцтво Данте" (1819). У 1818 році була створена історична поема "Мазепа". Після переїзду до Равени в будинку графа Гвічіолі, втягнутий карбонаріями в безпосередні дії, Байрон починає цикл історичних трагедій: "Марино Фал'єро" (1820), "Сарданапал" (1821), "Обидва Фоскарі" (1821). Два сюжети -- з історії середньовічної Венеції, третій -- з Давнього Сходу. У передмовах до цих п'єс Байрон уже вкотре підтвердив свою пристрасть до мистецтва класицизму, обіцяючи виконання його умовностей аж до правила трьох єдностей.
Зростаючий ^інтерес Байрона до історії поширюється і на історію сучасну. Його, як і раніше, цікавить усе, що відбувається в Англії. Він підтримує політичний журнал Лі Ханта "Ліберал" (1822--1823), у першому номері якого публікує свої сатири "Бачення суду" і "Бронзове століття"(1822--1823). Паралельно з ними до самого від'їзду до Греції він продовжує працювати над "Дон Жуаном" (1817--1823).
Робота ця почалася незабаром після приїзду до Італії. її тон збігався з першою італійською поемою -- "Бепо" (1817), що іскриться усіма барвами венеціанського карнавалу, багато гри уяви, пристрастей, але не трагічних, не фатальних, а легких, святкових. Пасує до них у "Бепо" і тон, разом зі стрвфою-окта-вою, позначений італійським колоритом. У такому ж ігровому, пародійному ключі, але набагато серйозніше за темою писався "Дон Жуан".
Літературна репутація Байрона на батьківщині ніколи не була такою значною, як у країнах континентальної Європи. Певно дав себе взнаки конфлікт Байрона та обвинувачення його в непатрі-отизмі, що, зрештою, й змусило його покинути Англію. Однак там не помітили головного, в чому аж ніяк не можна відмовити великому поету -- у значному відновленні самої мови, у відкритті нових її можливостей, про що красномовно свідчать кращі зразки зрілої лірики Байрона, до яких належить і останній його вірш -- "Удень, коли мені виповнилося тридцять шість років". Ці вірші написані вже в Греції, куди Байрон вирушив у липні 1823 року, щоб взяти участь у повстанні проти турецького панування. І там, на древній землі улюбленої ним Еллади, він незабаром помирає навесні 1824 року від лихоманки, не полишивши своєї бойової посади.
Уся Європа була схвильована звісткою про те, що в грецькому місті Місолунги помер лорд Джордж Ноел Гордон Байрон, командир одного з повстанських загонів і найбільш прославлений поет тієї епохи. А через деякий час австрійська поліція знайшла в підвалах будинку Байрона в Генуї склад зброї -- поет і воїн продовжував свою боротьбу з деспотизмом і після смерті. Почуття, що охопили увесь європейський світ при звістці про смерть Байрона, дуже зрозумілі; цієї смерті передувало життя настільки бурхливе й барвисте, що, мабуть, йому важко відшукати щось подібне у всій світовій історії.
Байрон назавжди залишиться в художній пам'яті людства як уособлення неприборканого прагнення до найвищих духовних цінностей, до світу, у якому людина не буде гнітити людину.
"Паломництво Чайльд-Гарольда" (1812)
Поема "Паломництво Чайльд-Гарольда" була надрукована 10 березня 1812 року і відразу прославила ім'я Байрона. Якщо перша спроба поета намітити образ романтичної особистості виявилася невдалою, то друга принесла йому успіх.
Шлях паломництва героя збігається з маршрутом подорожі автора: Португалія, Іспанія, Мальта, Албанія, Греція. Ця подібність, а також збіг цілої низки біографічних деталей у автора й героя, що відразу привернула до себе увагу, дали привід до того, щоб ототожнити їх. Байрон протестував, наполягав спочатку на тому, що це не так, але поступово й сам усе більш забував про героя, ведучи оповідь від першої особи. Це особливо помітно в написаних пізніше третій (1816) і четвертій (1817) піснях.
Основний текст поеми, за винятком кількох ліричних вставок (у тому числі й знаменитого прощання Чайльд-Гарольда з батьківщиною), написаний класичною для англійської поезії спенсе-ровою строфою. Для Байрона важливими є значеннєві асоціації, що супроводжують цю форму, яка була названа ім'ям її автора Спенсера, який уславився різноманітними прийомами архаїзації поетичної мови. Вже самим ім'ям свого героя, що включає середньовічний титул "чайльд", який давали молодшому нащадку знатного роду, Байрон вводить у минуле, підказує готичну атмосферу замку, в якому герой отримував примарні втіхи: "любив одну -- приваблював любов'ю багатьох" (переклад В. Левика). Початок поеми відповідає середньовічній атрибутиці, поет вводить архаїзми в мову, але всю цю бутафорію відкидає з початком подорожі, бо герой подорожує по сучасній автору Європі.
У першій пісні перед читачем постають дві країни: Португалія й Іспанія. З 1807 року на Піренейському півострові йде війна, викликана вторгненням французької армії. Байрон ще не вимовляє імені Наполеона: особистість великої людини, сучасного героя, для нього ще зберігає чарівність. Однак почуття справедливості, що рухає поетом, змушує його стати на бік народів, права яких попранні, землі пограбовані, кров пролита. Багато він встигає сказати -- іноді швидко, іноді захопившись і тоді присвячуючи кілька строф героїчній діві Сарагоси або ж битві биків, жорстокій і прекрасній -- з кров'ю, сонцем, яскравістю барв,-- у ньому теж розкривається характер народу:' "Ось яким є іспанець!"
Головного героя, ім'ям якого названа поема, поки що не забуто. Не випадково більша частина тексту першої пісні обрамлена двома ліричними вставками: прощання героя і романс "До Інеси". Це підкріплює ілюзію, що свідомість героя, його душа у всій новизні вражень розкриті перед читачем. Щоб не порушити цю ілюзію, Байрон навіть відмовився від первісного задуму: на місце, де тепер стоїть вставний романс "До Інеси", спочатку передбачалося інше звертання -- "Дівчині з Кадиса", гімн дівчині з народу, яка оспівує прямий, рішучий характер. Він занадто явно дисонував би з тим розчаруванням, в яке занурений герой і яке лише частково передає характер автора, не вичерпуючи його. Дистанція між ними справді існує, бо герой є лише одним з можливих відображень авторського обличчя.
У другій пісні подорож продовжується Грецією; третя й четверта пов'язані з іншою подорожжю Байрона -- з його мандрівним життям в Італії, після того як 25 квітня 1816 року він був змушений назавжди покинути Англію.
"Паломництво Чайльд-Гарольда" -- перша в європейській літературі спроба розповісти "про час і про себе" на найбагат-шому матеріалі післяреволюційної епохи, з уважним розглядом її численних, часом ще загадкових аспектів. Німецький поет і драматург Шіллер зустрів XIX століття словами: "Старі форми валяться...". Про катастрофу цих форм у всесвітньому масштабі і розповідає "Паломництво Чайльд-Гарольда". В образі головного героя поеми Байрон одним з перших показав найбільш помітні риси європейської "зайвої людини" -- зайвої у світі, яка розвивається за своїми законами, що зовсім не збігаються з бажаннями й потребами (часто дуже егоїстичними) цієї людини.
Байрон, сідаючи до столу, роздивлявся довкола, чи не стоїть часом де-небудь сіль, яка чомусь доводила його до крайнього ступеня роздратування.
Основні твори: Збірка віршів "Години дозвілля" (1807), поеми: "Паломництво Чайльд-Гарольда" (1812), "Гяур" (1813), "Абидоська наречена" (1813), "Корсар" (1814), "Лара" (1826), "Облога Коринфа" (1816), "Паризіна" (1816), "Дон Жуан" (1817--1823). (Твори надано російською мовою.)
Література:
Життя творчість байрон
- 1. Ромм А. С. Джордж Ноз-л Гордон Байрон. 1788--1824.-- Л.--М., 1961; 2. Дьяконова Н. Я. Лирическая поззия Байрона.-- М., 1975.
Похожие статьи
-
Социально-политическая сатира в главах Дон-Жуана Д. Г. Байрона - Джордж Гордон Байрон "Дон Жуан"
Бескомпромиссный враг захватнических войн, мальтузианства, восточного деспотизма, банкиров и феодальных лордов, Байрон сатирически рисует целую галерею...
-
Джордж Гордон Байрон "Дон Жуан" - Джордж Гордон Байрон "Дон Жуан"
"Эпическая поэма" - по отзыву автора, а по сути - роман в стихах, "Дон Жуан" - важнейшее и самое масштабное произведение позднего этапа творчества...
-
Романтична поема "Паломництво Чайльд-Гарольда" створювалась Байроном протягом багатьох років. Перша та друга пісні виникли під час середземноморської...
-
Результатом путешествия Байрона я вились его поэмы. Начиная с 1813 года, из-под пера Байрона одна за другой выходят романтические поэмы, впоследствии...
-
Образ Мазепи в одноіменній поемі Байрона - Особливості образу ліричного героя у творчості Байрона
З усіх діячів української історії найбільшу увагу, безперечно, привертає гетьман Іван Мазепа. Існує багатющий матеріал, який свідчить, про велику...
-
Заключение - Украинские и восточные мотивы в творчестве Джорджа Гордона Байрона
В противоречивом сознании героев байроновских романтических поэм смешались понятия добра и зла, но поэту его герои дороги именно такими, они близки ему...
-
Первая мировая война стала главной темой в мировой литературе первой половины ХХ века. Это событие повлияло на личные судьбы и творчество писателей стран...
-
"Корсар" - Украинские и восточные мотивы в творчестве Джорджа Гордона Байрона
В декабре 1813 года Байрон начал работу над новой поэмой "Корсар", "написанной с любовью и взятой из жизни". Он поставил эпиграфом стихи Тассо. Повесть...
-
Байрон, Происхождение - Байронизм М. Ю. Лермонтова
Джордж Гордон Ноэл Байрон. Гордон - Второе личное имя Байрона, данное ему при крещении и совпадающее с девичьей фамилией матери. Отец Байрона, однако,...
-
Жизнь и творчество Дж. Байрона - Украинские и восточные мотивы в творчестве Джорджа Гордона Байрона
БАЙРОН, Джордж Ноэл Гордон (22.1.1788, Лондон -- 19.IV.1824, Миссолунги, Греция) -- английский поэт. Принадлежал к древнему английскому роду, а по линии...
-
Анализ поэмы "Паломничество Чайлд Гарольда" Поэма "Паломничество Чайлд Гарольда" стала пожалуй, самым знаменитым произведением Байрона, создание которой...
-
Наступними творами Байрона були "східні поеми", в яких отримує розвиток "байронічний комплекс", висловлений у "Чайльд-Гарольді". Водночас в них...
-
Події твору відбувалися у Франції XV ст. В центрі оповіді - чужинець, який бачив французьке життя доби Людовіка XI неупередженими, зацікавленими очима....
-
Він був сином мужика -- і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком -- і став велетнем у царстві людської культури. Іван Франко У літературі...
-
Романтична поема "Паломництво Чайльд-Гарольда" -- один з найкращих здобутків лірико-романтичного напряму в літературі. У основі поеми лежить ліричний...
-
Результатом подорожі Байрона були його поеми. Починаючи з 1813року, з під пера Байрона одна за одною виходять романтичні поеми, згодом отримали назву...
-
Жуковський Василь Андрійович. Російський поет, перекладач, художник
ЖУКОВСЬКИЙ Василь Андрійович (29.1(9.11). 1783, с. Мишинське Білівського угіддя Тульської губ.- 12(24).IV.1852, Баден-Баден, Німеччина; похований в...
-
Творами Байрона були "східні поеми", в яких отримує розвиток "байронічний комплекс", висловлений у "Чайльд-Гарольді". Водночас в них з'являються нові...
-
Поэма "Мазепа" - Украинские и восточные мотивы в творчестве Джорджа Гордона Байрона
Некоторые мотивы "восточных поэм" дают о себе знать в поэме "Мазепа", но в ней они проявляются в особом виде, редуцируются и не относятся к ведущим и...
-
Шекспір - Європейська література доби Відродження
Найвищим досягненням англійської й усієї європейської літератури доби Відродження була творчість Вільяма Шекспіра (1564-1616). Спадщина геніального митця...
-
Жінки і кохання в житті і творчості Генріха Гайне Можна сказати, що Генріх Гайне є не тільки найзначнішою, а й чи не найхарактернішою постаттю пізнього...
-
Життя і творчість Т. Г. Шевченко
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н. ст.) 1814р. в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії. Його батьки, що були...
-
Під безпосереднім впливом поеми Байрона "Мазепа" з'явилася однойменна поема Віктора Гюго із збірки "Орієнталії" (1829). Більшість строф її першого...
-
В конце июня 1809 года Байрон со своим другом Хобхаузом отправились в двухлетнее путешествие. Оно имело огромное значение для развития его личности и...
-
Генеза кохання у збірці Генріха Гайне "Книга пісень" - Тема кохання у німецькому романтизмі
"Книга пісень" являє собою ліричну повість, об'єднану однією спільною темою - темою кохання. У віршах "Книги пісень" знайшли своє відображення...
-
Байронический тип героя - "Паломничество Чайлд Гарольда" Д. Байрон проблематика, особенности жанра
Поэма гарольд паломничество романтизм С появлением "Паломничества Чайлд Гарольда" и других произведений Байрона в употребление вошло понятие...
-
Вступ - Особливості образу ліричного героя у творчості Байрона
Творчість Байрона завдяки поетичній пристрасності, волелюбним ідеям, могутньому протестові проти будь-якої тиранії, відіграла значну роль у формуванні...
-
Творчість П.-Ж. Беранже та П. Б. Шеллі
БЕРАНЖЕ, П'єр-Жан (Beranger, Pierre-Jean -- 19.08.1780, Париж - 16.07. 1857, там само) -- французький поет. Народився в сім'ї дрібного службовця. Батько...
-
Англійський поетика дікінсон лінгвостилістичний Творчість англійських поетів I половини 20-го століття збагатила світову культуру вцілому і англійську...
-
"Нет страшнее греха, чем неудача. Общество осуждает неудачу, как отвратительный порок, более ужасный, нежели если бы вы нарушили все десять заповедей"....
-
Перший період (1590-1600)., Поезія. - Європейська література доби Відродження
У творах цього періоду переважає оптимістичне, радісне сприйняття життя. Шекспір не уникає змалювання темних, негативних рис дійсності, життєвих,...
-
Змалювання Кармелюка за народною традицією Марко Вовчок протягом усього життя виявляла великий інтерес до історичного минулого українського народу,...
-
Висновки - Творчість Вільяма Шекспіра
"Сонети" Шекспіра, безумовно, належать до видатних зразків ліричної поезії. У ліриці, як правило, звикли бачити вираження особистих відчуттів і...
-
Характерні риси сонетів Шекспіра - Творчість Вільяма Шекспіра
Важливе місце у доробку Шекспіра посідає скромна за обсягом поетична творчість. Час створення сонетів Шекспіра дослідники вважають 1592 - 1598р. р, тобто...
-
Сучасне тлумачення художнього образу літературного героя - Характеристика літературного героя
Аналізуючи той чи інший літературний твір, завжди треба пам'ятати, що в центрі його зображення є людина, навіть тоді, коли здається, що автор моделює...
-
Поема "Сон" - перша політично-сатирична поема у творчості поета. У цьому творі автор найповніше виразив політичні вимоги покріпаченого селянства. "Сон" -...
-
Життя і творчість Андрія Чайковського
На карті літературного неба з'явилась ще одна маленька зоря -- місто Коломия, осяяне славою Андрія Чайковського. Світилась вона впевнено і довго. Світить...
-
Повесть "Записки из подполья" написана Достоевским в 1864г и занимает особое место в его творчестве. "Записки из подполья" - сложное и многогранное...
-
Витоки англійської літературної ендіміонади
Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями. Інтерес до старогрецького міфу про Ендіміона і...
-
Поема "Спрага" Григорія Білоуса - Види феноменологічної інтерпретації в українських творах
Вагому частину своїх роздумів, які виписав у листуванні, Григорій Павлович присвятив основоположнику української літератури Тарасу Шевченку. В листі до...
Джордж Ноел Гордон Байрон (1788-1824)