Документальне оформлення аудиту - Організація обліку і аудиту витрат та виходу продукції зернових культур

Документальне оформлення аудиторської перевірки проводиться на підставі статей 7, 21 Закону України "Про аудиторську діяльність"[11]. Документальне оформлення аудиту складається із двох видів документів: робочого та підсумкового.

Робочі документи - це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, отриману інформацію і висновки, винесені в результаті аудиту.

Робочі документи зазвичай містять:

    - інформацію про клієнта (юридичну, організаційну, іншу); - копії юридичних первинних та інших документів; - документацію про планування аудиту; - інформацію про проведені тести систем контролю, процедуриперевірки на суттєвість, аудиторські свідчення; - висновки сторонніх аудиторів або експертів; - висновки, зроблені аудитором для різних об'єктів аудиту. [62]

Після закінчення перевірки робочі документи залишаються у аудитора, власністю якого вони є. Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих документів. Робочі документи можуть бути вилучені в аудитора за рішенням слідчих органів або суду. [54]

За результатами проведеної аудиторської перевірки аудитор має скласти аудиторський звіт та аудиторський висновок (Додаток Ж). Аудиторський звіт - це ширший за своїм змістом документ, що складається відповідно до угоди аудитора і замовника. Його складають тільки для замовника, тоді як аудиторський висновок надається широкому колу користувачів. Аудиторський звіт складається з трьох частин: загальної, аналітичної та заключної (підсумкової) і адресується замовнику із зазначенням дати складання, підписується керівником аудиторської фірми (або особою, уповноваженою керівником) і аудитором, що проводив перевірку, завіряється печаткою аудиторської фірми. Кожна сторінка аудиторського звіту підписується аудитором, який здійснював перевірку, і завіряється його особистою печаткою. Аудиторський звіт підписується аудитором і керівником аудиторської фірми, що здійснював перевірку (або особою, уповноваженою керівником), зазначається дата аудиторського звіту. [60]

Аудиторський висновок за формою та змістом має відповідати вимогам, передбаченим Законом України "Про аудиторську діяльність" [11]. Відповідно до цього Закону аудиторський висновок визначено як офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), що містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти й відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Законом передбачено, що аудиторський висновок, складений аудитором іноземної держави, для офіційного подання має бути підтверджений аудитором України (якщо інше не встановлено міжнародним законодавством). Аудиторський висновок складається у довільній формі, проте обов'язково має включати такі дані: заголовок, вступ, масштаб перевірки, висновок аудитора про фінансову звітність, дату аудиторського висновку, адресу аудиторської фірми, підпис аудиторського висновку. За кожним елементом аудиторського висновку визначені такі вимоги.

У заголовку аудиторського висновку обов'язковим має бути запис про здійснення аудиту незалежними аудиторами (аудитором) та конкретизовано адресу аудиторського висновку (рада директорів, акціонери акціонерного товариства тощо).

У вступі потрібно навести інформацію про склад перевіреної фінансової звітності, дату її складання, розподіл відповідальності між керівництвом підприємства, яке перевірялось, за правильність складання звітності та аудитором за обгрунтованість аудиторського висновку.

У розділі "Масштаб перевірки" слід подати відомості про критерій якості аудиту (вимоги нормативів, що діють в Україні та в загальноприйнятій практиці або міжнародних стандартах аудиту), зауваження щодо планування та перевірки з достатнім ступенем впевненості та щодо оцінки помилок у системах обліку, їх суттєвого впливу на фінансову звітність, методику дослідження (тестування) бухгалтерських принципів оцінки статей звітності, методології обліку, яка використовується на підприємстві.

У розділі "Висновок аудитора про перевірену фінансову звітність" аудитор оцінює перевірену фінансову звітність, відповідність її у всіх суттєвих аспектах інструктивним вимогам про порядок складання звітності та принципам обліку, що діють в Україні.

У розділі "Дата аудиторського висновку" проставляється дата завершення аудиту, коли аудитор зобов'язаний доповісти керівництву підприємства про результати перевірки, а керівництво, в свою чергу, повинно підписати звіти, що додаються до аудиторського висновку.

Аудиторський висновок підписується директором аудиторської фірми або уповноваженою особою, яка має відповідну серію сертифіката аудитора України на вид проведеного аудиту.

У розділі "Адреса аудиторської фірми" зазначають адресу фірми, її місцезнаходження (юридичну адресу), а також номер та серію ліцензії АПУ.

У висновку аудитор повинен висловити свою думку щодо:

    - вичерпності та достатності отриманої інформації; - узгодженості системи бухгалтерського обліку з чинними нормативами та законодавчими актами; - відповідності фінансової звітності даним бухгалтерського обліку, чинним законодавчим та нормативним актам. [65]

Залежно від стану обліку та звітності на підприємстві висновок аудитора може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства.

Позитивний висновок подається клієнту у разі, коли, на думку аудитора, виконано такі умови:

Аудитор отримав всю інформацію і пояснення, необхідні дляцілей аудиту;

Надана інформація достатня для відображення реальногостану справ на підприємстві;

Є адекватні та достовірні дані з усіх суттєвих питань;

Фінансова документація підготовлена відповідно до прийнятої на підприємстві системи бухгалтерського обліку, яка відповідає вимогам українського законодавства;

Фінансова звітність складена на основі дійсних обліковихданих і не містить суттєвих суперечностей;

Фінансова звітність складена належно за формою, затвердженою у встановленому порядку.

Якщо при перевірці у аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих чи інших використаних суб'єктом, що перевіряється, рішень, однак йому (аудитору) було подано аргументоване й переконливе обгрунтування цих рішень, то в своєму звіті він не зобов'язаний згадувати ці рішення, і така ситуація не може впливати на безумовність позитивного висновку. [64]

Нормативом передбачено, що висновок може містити додаткові пояснення, певні модифікації, які суттєво не впливають на його зміст.

Модифікація передбачає:

Проблеми невизначеності або невпевненості у безперервнійдіяльності підприємства;

Зміни облікових принципів протягом періоду перевірки;

Виправлення, які слід внести до обліку підприємства за результатами перевірки;

Викладення принципів обліку (у позитивному висновку), щовідрізняються від тих, які діють в Україні;

Роз'яснення з приводу використання звітів інших аудиторів;

Пояснення попередніх аудиторських висновків.

З урахуванням цього аудиторський висновок вважатиметься модифікованим.

Безумовно позитивний висновок не видається у разі невпевненості, яка може призвести до неможливості формулювання думки, або непогодженості, коли думка аудитора суперечить даним перевіреної фінансової звітності. Такі умови виникають внаслідок невпевненості -- обмеження обсягу аудиту, ситуаційних обставин; непогодження -- застосування неприйнятних систем або способів обліку, розбіжностей щодо відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку, непогодження із ступенем та способом відображення фактів у обліку та звітності, невідповідності бухгалтерського проведення або формування господарських операцій чинному законодавству та іншим вимогам.

Аудитор повинен оцінити суттєвість впливу цих причин (невпевненості або непогодження) на окремі показники та звітність в цілому. Вибір виду висновку залежить від суттєвості (фундаментальності) невпевненості та непогодження.

Невпевненість або непогодження вважаються суттєвими, якщо вплив чинників на фінансову звітність спричиняє перекручення дійсного стану справ у цілому. Наявність несуттєвих невпевненостей та/або непогоджень дає аудитору підстави для формулювання умовно позитивного висновку (із застереженнями). Існування суттєвої невпевненості є підставою для відмови від видачі висновку, а суттєвого непогодження -- для видачі негативного висновку.

Висновок, що відрізняється від безумовно позитивного, має містити опис усіх суттєвих причин невпевненості та непогодження у спеціальному параграфі. ННА 26 "Аудиторський висновок" визначає порядок пояснення цих моментів: аудитор має посилатися на інші документи, що надаються клієнту, де більше докладно розкрито причини невпевненості та непогодження. В останньому параграфі звіту формулюється кінцева думка аудитора.[ 56]

Додаткова підсумкова документація, що передається замовникові, не є обов'язковою і передається тільки в тому випадку, якщо аудитор вважає це необхідним або якщо це обумовлено договором. Вона оформляється як додаток до аудиторського висновку, якщо аудитор у висновку посилається на неї. В іншому випадку додаткова документація не є самостійним документом.

Форму і зміст додаткової документації визначає аудитор самостійно, але дотримуючись таких визначених назв як "Аудиторський звіт", "Звіт про проведення аудиту", "Звіт про результати проведення аудиту", "Звіт про експрес-огляд", "Експрес-огляд", "Зауваження та рекомендації за результатами аудиторської перевірки", "Лист-інформування клієнта".[54]

Після закінчення аудиту як мінімум один примірник додаткової підсумкової інформації передається замовнику. Така інформація має конфіденційний характер.

Похожие статьи




Документальне оформлення аудиту - Організація обліку і аудиту витрат та виходу продукції зернових культур

Предыдущая | Следующая