Калькуляція собівартості продукції зернових культур - Організація обліку і аудиту витрат та виходу продукції зернових культур

Собівартість продукції зернових культур визначають один раз в кінці року. Метою калькуляції продукції зернових культур в ТОВ "Обрій" є отримання інформації для управління підприємством про формування собівартості продукції на всіх етапах виробничого циклу. Калькуляція тісно пов'язана з обліком виробництва, що проявляється в узгодженні об'єктів обліку з об'єктами калькулювання, номенклатури статей витрат на виробництво та статей калькуляції. Без даних про фактичну та прогнозовану собівартість продукції неможливо прийняти обгрунтоване рішення щодо припинення, нарощення, зниження обсягів реалізації освоєної продукції і випуску нової, а також визначити ціну товару на ринку.

Обчислення собівартості - важливий і відповідальний етап у бухгалтерській діяльності. Їй передує підготовча робота, яка пов'язана з уточненням суми витрат і обсягу одержаної продукції.

До початку здійснення розрахунків по собівартості продукції потрібно провести такі роботи: розподілити між окремими об'єктами витрати з утримання основних засобів; списати вартість послуг допоміжних і обслуговуючих виробництв; розподілити витрати на зрошення і осушення земель, їх вапнування і гіпсування; розподілити бригадні, загальновиробничі і загальногосподарські витрати; списати витрати по загиблих посівах, ретельно перевірити розмежування витрат, що відносяться на продукцію поточного року і залишаються під урожай наступних років як незавершене виробництво.

В рослинництві можна виділити три групи аналітичних рахунків:

Рахунки по обліку витрат, які підлягають розподілу в кінці року.

Рахунки по обліку витрат під культури урожаю поточного року.

Рахунки по обліку витрат під урожай майбутніх років.

Аналітичні рахунки третьої групи відображають витрати під урожай майбутніх років, тому їх в кінці року не закривають, а суми витрат показують як незавершене виробництво, що залишається за дебетом рахунку 23 "Виробництво". Отже, в рослинництві закривають рахунки першої і другої груп. Починають закриття із розподілу загальних витрат на зрошення та осушення земель, їх вапнування та гіпсування. Потім списують витрати по догляду за полезахисними насадженнями, розподіляючи їх на культури, на які впливають такі насадження. Перед закриттям рахунків другої групи на них списують частину витрат бджільництва, що відносяться на запилення сільськогосподарських культур. Цей розрахунок має зробити агрономічна служба разом з пасічниками.

Витрати на обробіток площ, на яких повністю загинув урожай внаслідок стихійного лиха, списують на збитки. Якщо площа загиблих посівів була пересіяна, то на збитки відноситься лише вартість насіння, витрати на передпосівний обробіток грунту та інші роботи, які виконані під загиблу культуру, бо при посіві нової культури потрібно знову виконувати відповідні роботи (повторювані витрати). Витрати на лущення стерні, підняття зябу, снігозатримання, вартість добрив та їх внесення (невторовані витрати) списують у розрізі статей на пересіяну культуру.

Витрати на вирощування культур, які частково загинули, або по яких стався недобір продукції внаслідок стихійного лиха, списують на збитки в межах отриманих страхових відрахувань. Якщо останні не отримано, то витрати не списують, а відносять на фактичний вихід продукції.

Після закриття рахунків першої групи та уточнення суми витрат беруться до закриття рахунків другої групи. Цей процес відбувається шляхом калькуляції собівартості продукції, визначення і списання калькуляційних різниць.

У рослинництві одержують основну, супутню і побічну продукцію. Основна продукція -- це та, заради якої організоване виробництво (зерно, картопля, буряки та ін.). До побічної належить така продукція, яка одержується внаслідок біологічних особливостей одночасно з основною продукцією, але має другорядне значення, наприклад, солома, полова. Два або більше види основної продукції, що отримують під час одного виробничого процесу, називають супутніми, наприклад, соломка і насіння льону або конопель та ін.

Об'єктами калькулювання собівартості в рослинництві є основна (супутня) продукція, а також побічна продукція, яка використовується в господарстві або реалізується. Є кілька способів розподілу витрат між основною, супутньою і побічною продукцією, а саме:

Із загальної суми витрат відокремлюють вартість побічноїпродукції за установленими цінами;

Перераховують одержану основну, супутню і побічну продукцію з допомогою коефіцієнтів в умовну продукцію, визначають частку в ній кожного виду продукції, по якій розподіляють загальну суму витрат;

Розподіляють витрати пропорційно вартості різних видівпродукції в оцінці по цінах реалізації;

Розподіляють витрати пропорційно кількості однієї з ознаку видах продукції, наприклад, пропорційно кількості повноцінного зерна, вмісту поживних речовин тощо;

Відносять на конкретні види продукції прямі витрати а загальні -- розподіляють за встановленою базою.

По культурах, по яких одержують один вид продукції (без побічної), собівартість визначають діленням витрат по вирощуванню культури на валовий вихід (кількість) продукції. В даному випадку об'єкт обліку витрат збігається з об'єктом обчислення собівартості. При наявності побічної продукції її вартість віднімають від загальної суми витрат по вирощуванню відповідної культури (групи культур).

До складу виробничої собівартості зернової продукції включають:

- прямі матеріальні витрати; - прямі витрати на оплату праці; - інші прямі витрати; - загальновиробничі витрати.

Аналізуючи визначену структуру виробничої собівартості зернової продукції, встановлюємо, що такий склад витрат неповністю формує виробничу собівартість: відсутні загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. Згідно із затвердженими офіційними документами облічену суму загальногосподарських витратна рахунку 92 "Адміністративні витрати" списують на рахунок 79 "Фінансові результати".

Важливо проаналізувати склад таких витрат. До загальногосподарських належать витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського значення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги), охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, канцелярські витрати, інші витрати адміністративного призначення.

Закономірно, що ці витрати здійснюються для забезпечення функціонування підприємства з метою випуску певної продукції, виконання робіт або надання послуг. Тому вважаємо, що визначення фактичної собівартості продукції без включення у витрати при калькулюванні загальногосподарських витрат не є точним при формуванні собівартості. На нашу думку, доцільно проводити розподіл адміністративних та витрат на збут і тим самим визначати повну собівартість продукції в межах управлінського обліку. Отримана інформація буде використана для ціноутворення, прийняття довгострокових управлінських рішень. Розподіл накладних витрат пропонуємо здійснювати, застосовуючи нормативні ставки, що сприятиме підвищенню оперативності обліку та створенню передумов ефективного управління діяльністю сільськогосподарських підприємств.

Згідно з Методичними рекомендаціями виробнича собівартість продукції зернових культур визначається:

Зерна - франко-тік (франко-місце зберігання);

Соломи - франко-місце зберігання.

Об'єктами обчислення собівартості продукції зернових культур є зерно (основна продукція) і солома (побічна продукція). Вартість соломи визначають виходячи з розрахунково-планових витрат на збирання, транспортування, пресування, скиртування тощо.

При калькулюванні собівартості зерна підраховують витрати на вирощування і зберігання зернових культур, включаючи вартість з доробки зерна на току, що проводиться в межах календарного року. Від загальної суми витрат віднімають вартість соломи, а решту розподіляють між зерном і зерновідходами пропорційно питомій вазі вмісту зерна в зерновідходах.

Солома - це побічна продукція виробництва зернових культур, але не варто недооцінювати її значення. Вона інтенсивно використовується на підприємстві в тваринницьких галузях, може бути реалізована населенню. За своєю фізичною масою вихід соломи завжди перевищує вихід зернової продукції за умови її збирання для подальшого використання. Пункт 8.2. Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, що були затверджені Наказом Міністерства аграрної політики України від 18 травня 2001 року №132 наголошує, що "собівартість соломи визначається виходячи із розрахунково-нормативних витрат на збирання, транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов'язані із заготівлею побічної чи основної продукції. При складанні звітної калькуляції із загальної суми витрат на вирощування певної культури виключається вартість побічної продукції згідно з додатком 2". Додаток 2 до методичних рекомендацій пропонує методику оцінки побічної продукції за її видами. У ньому ще раз наголошується про оцінку соломи за нормативними витратами на виконання різних видів робіт.

Слово "нормативні" викликає запитання. Чи доцільно використовувати оцінку за нормативними витратами, якщо достовірно можна визначити фактичні? На наш погляд, оцінка соломи саме за фактичними витратами буде в повній мірі відповідати принципам повного висвітлення та історичної (фактичної) собівартості, що регламентуються статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16.07.1999 року.

Отже, фактичні витрати на побічну продукцію можна достовірно визначити. Якими ж ці витрати можуть бути? Залежно від видів робіт, що перелічені, а саме: збирання, транспортування, пресування, скиртування, - це можуть бути: витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, витрати палива, інші витрати. Варто відмітити, що розмір всіх витрат визначається у відповідності до первинних документів.

Для обліку витрат на оплату праці можуть застосовуватись, відповідно до видів витрат: Обліковий лист праці та виконаних робіт у двох варіантах (ф. №66 та ф. №66а), Обліковий лист тракториста-машиніста (ф. №67), Дорожній лист трактора (ф. №68), Подорожній лист вантажного автомобіля (ф. №2), два варіанти Наряду на відрядну роботу (ф. №70 і ф. №70а).

Відомості щодо відрахувань на соціальні заходи вказуються у Розрахунку по заробітній платі (ф. №74) або інших подібних документах.

Облік витрат палива ведеться за допомогою згаданих первинних документів: ф. №2, ф. №67 та ф. №68.

Також можуть бути понесені інші витрати, пов'язані з поліпшенням умов зберігання соломи.

Для групування витрат на солому ми пропонуємо на рахунку 23 "Виробництво", субрахунку "Рослинництво" виділяти окремий аналітичний рахунок. Наприклад, 2319 "Побічна продукція рослинництва", на якому аналітичному рахунку "Збирання соломи" буде відповідати шифр 23191. Тоді всі види вище перелічених витрат будуть списуватись в дебет рахунку 23191 "Збирання соломи" з кредиту рахунків 66, 65, 203, 209 та інших. Оприбуткування соломи здійснюватиметься записом в дебет рахунка 27 "Готова продукція сільськогосподарського виробництва" по відповідному субрахунку, з кредиту рахунку 23191 "Збирання соломи".

Завдяки такому підходу до визначення собівартості соломи, на наш погляд, може бути вдосконалена методика визначення собівартості зернової продукції, оскільки такий підхід унеможливлює завищення або заниження собівартості продукції зернових культур за рахунок різниць між нормативними та фактичними витратами на солому.

Зниження собівартості продукції є важливою умовою підвищення економічної ефективності виробництва і забезпечення розширеного відтворення в сільському господарстві. Воно передбачає збільшення виробництва сільськогосподарської продукції та зменшення затрат праці й виробничих ресурсів на її одиницю.

Головним шляхом зниження собівартості продукції зернових культур є підвищення урожайності сільськогосподарських культур за рахунок наступних факторів:

Послідовна інтенсифікація виробництва за рахунок раціональної хімізації та докорінного поліпшення земель;

Запровадження у виробництво кращих сортів зернових культур, дотримання всіх вимог агротехніки;

Запровадження прогресивних систем землеробства, науково обгрунтованих сівозмін і передової технології виробництва;

Удосконалення галузевої структури підприємств з орієнтацією на вимоги ринку;

Інтенсивне використання машино-тракторного парку, сільськогосподарських машин і знарядь, інших засобів праці;

Підвищення матеріальної зацікавленості працівників у кінцевих, результатах господарської діяльності.

Таким чином, слід звернути особливу увагу на раціональне використання матеріальних і фінансових ресурсів, застосування високоякісних сортів зернових культур, що призведе до збільшення виробництва зернової продукції та до зниження її собівартості.

З 01.01.07 року з введенням у дію П(С)БО 30 "Біологічні активи" виявились деякі особливості обліку незавершеного виробництва, яке залишається незакритою сумою на дебеті 231 рахунка "Рослинництво" аналітичного рахунку "Зернові культури". Тобто, підприємству необхідно завчасно потурбуватись про методику ведення обліку незавершеного виробництва.

На нашу думку, тут доречним буде використання порад Інни Лісної:

- при здійсненні витрат під посіви зернових культур дебетують рахунки виробництва у кореспонденції з рахунками витрачаннями ресурсів:

ДТ 23 КТ 20, 27, 66, 63

- на кожну дату балансу встановлюється, чи можна обчислити справедливу вартість посівів: 1) якщо так - оприбуткований поточний біологічний актив на рахунку 211 (п.5.19. Методичних рекомендацій), ДТ 211 КТ 23 на різницю між нею і фактичними показниками доходів або витрат від визнання ДТ 23 КТ710; ДТ940 КТ23; 2) якщо ні, то керуючись п.11 П(С)БО 30: за ним поточні біологічні активи рослинництва, справедлива вартість яких на дату балансу визначити не можливо, в обліку відобразити як незавершене виробництво, тобто, залишають незмінним сальдо 23 рахунку; - витрати на подальше вирощування зернових культур знову збирають на рахунку 231, на дату балансу встановлюють справедливу вартість поточних активів, нараховують інші операційні доходи чи витрати, або ж показують залишок незавершеного виробництва; - після збору урожаю сільськогосподарської продукції оприбутковують за справедливою вартістю - збутові витрати або первісну вартість у разі, коли першу знайти неможливо: а) якщо посіви обліковуватимуться у складі поточних біологічних активів на 211 "Поточні біологічні активи рослинництва, оцінені за справедливою вартістю аналітичний рахунок "Посіви": 1) списана облікова вартість біологічних активів на витрати виробництва ДТ 23 КТ211; 2)визнання сільськогосподарської продукції за її справедливою вартістю - очікувані збутові витрати ДТ 27 КТ 23; б) коли справедливу вартість незавершеного виробництва встановити не вдалося, сільськогосподарську продукцію, кредитують рахунки виробництва ДТ 27 КТ 23.

Таким чином, бачимо, що хоча калькуляція собівартості продукції зернових культур здійснюється з дотриманням встановлених вимог, однак недодержання принципів, передбачених П(С)БО 30 "Біологічні активи" (а саме, оцінка за справедливою вартістю), слід відносити до порушень, які, все ж таки, підприємству варто ліквідувати найближчим часом.

Згідно даного нормативного акта, який набрав чинності з 1 січня 2007 року, запропоновано новий порядок обліку в аграрній сфері. Виникла низка невирішених методологічних питань. пов'язаних з веденням обліку біологічних активів, зокрема уточнення їх складу, оцінка, визначення фінансових результатів.

В даному нормативному документі сказано, що біологічні активи і сільгосппродукція при оприбуткуванні, а також на дату балансу відображаються за справедливою вартістю, що грунтується на цінах активного ринку. Безумовно, що потрібно прагнути до оцінки активів за справедливою вартістю. Така тенденція прослідковується і в останніх змінах до М(С)БО. Проте, виходячи із змісту П(С)БО 30 і Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів, бухгалтеру важко зрозуміти, як організувати оцінку цих активів і яким П(С)БО при цьому користуватись (7, 9, 28 чи 30), не кажучи вже про наявність у бухгалтера достовірної і документально підтвердженої інформації про активний ринок того чи іншого біологічного активу чи сільгосппродукції на кожну звітну дату.

Наступним проблемним питанням є питання "Коли і як оцінювати сільгосппродукцію?". Розділи 5 та 6 Методичних рекомендацій визначають, що додаткові біологічні активи і сільськогосподарська продукція оцінюється за справедливою вартістю лише при "первісному визнанні", а далі - відповідно до П(С)БО 9. У П(С)БО 30 зміст терміну "первісне визнання" відсутній і, на нашу думку, його доцільно було б визначити. Не розкривають змісту цього поняття і Методичні рекомендації. Більше того, п.6.4 Методичних рекомендацій вказує, що оцінка зерна проводиться на франко-місці зберігання. Відомо, що поки що вітчизняні с/г підприємства отримують з поля так зване "фізичне зерно", яке після певної доробки приймає зміст - насіннєвого, товарного зерна, зерно відходів, на що спеціалістами складається відповідний акт. У змісті Методичних рекомендацій необхідно уточнити, що бухгалтер має оцінити за справедливою вартістю. Малоймовірно, що ціну на активному ринку буде мати "фізичне зерно", як пропонується в запропонованому варіанті Методичних рекомендацій. На нашу думку "первісному визнанню" має підлягати кондиційне зерно, зерновідходи, полова і т. п., що відповідатиме не лише нинішній технології виробництва, але і бухгалтерській практиці.

Пропонуючи нововведення, потрібно зважити на існуючу нині практику документування господарських операцій в сільськогосподарській діяльності. Звичайно, первинний облік потребує змін, проте спрощення документування має не виключати контрольну функцію обліку. При цьому слід враховувати і існуючі технології, майстерність і підготовку бухгалтерських кадрів на селі, в тому числі і для проведення оцінки різноманітних біологічних активів.

Якщо проаналізувати існуючий нині документообіг з оприбуткування зернової продукції, то лише у ф.82 "Акт на сортування і сушку продукції рослинництва" проводиться оцінка сільгосппродукції, а не в попередніх реєстрах чи відомостях руху зерна. Вважаємо, що проблемі документування доцільно приділити більше уваги, ніж це є в першому розділі "Загальні положення" Методичних рекомендацій. На нашу думку, за основу слід брати існуючий підхід щодо графіку документообігу, ввести нові підходи документування щодо оцінки тощо.

Впровадження в практику ведення бухгалтерського обліку внесених пропозицій з удосконалення обліку витрат і методики визначення собівартості зернової продукції сприятиме точності формування виробничої собівартості, а також визначення рентабельності і доцільності виробництва окремих видів продукції.

Калькуляція собівартості продукції зернових культур - Організація обліку і аудиту витрат та виходу продукції зернових культур

Похожие статьи