Шляхи удосконалення обліку витрат та методики аналізу собівартості послуг на ТОВ "Ромнигазбуд", Шляхи удосконалення калькулювання собівартості будівельної продукції - Організація обліку витрат та методика аналізу собівартості послуг

Шляхи удосконалення калькулювання собівартості будівельної продукції

В ТОВ "Ромнигазбуд" було виявлено ряд недоліків, які притаманні калькулюванню собівартості виконаних робіт. Відомо, що під час формування виробничої собівартості будівельно-монтажних робіт витрати основної діяльності будівельних організацій можуть групуватися за такими статтями калькуляції:

    ? прямі матеріальні витрати; ? прямі витрати на оплату праці; ? експлуатація будівельних машин та механізмів; ? відрахування на соціальні заходи; ? інші прямі витрати; ? загальновиробничі витрати.

Наведений перелік затрат пропонують Методичні рекомендації з формування собівартості будівельно-монтажних робіт від 31.12.2011.

Слід зазначити, що на ТОВ "Ромнигазбуд" облік затрат на виконання будівельно-монтажних робіт ведеться за об'єктами будівництва у розрізі статей витрат, які не завжди збігаються з тими, які пропонуються методичними рекомендаціями.

Так, вартість витрачених на потреби виробництва матеріальних ресурсів показується за калькуляційною статтею "Матеріальні витрати", до складу якої не включаються витрати на водопостачання та електроенергію. Останні виділені як самостійні статті витрат.

Сума витрат на оплату праці виробничих робітників на нашому підприємстві узагальнюється у калькуляційній статті "Нарахована зарплата".

Відрахування на соціальні заходи показуються за калькуляційною статтею "Нарахування на фонд зарплати".

Калькуляційна стаття "Інші прямі витрати" на ТОВ "Ромнигазбуд" практично відсутня. Однак такі витрати як "виконання субпідрядниками", "підключення до мережі газопостачання", які повинні включатись до даної статті, відображаються окремими витратами, що не можна вважати виправданим явищем.

Окремими статтями витрат на ТОВ "Ромнигазбуд" є ще такі, як: "Витрати на здійснення технічного нагляду", "Автопослуги", "Амортизація інших необоротних активів", "Видача ордера на термін будівництва", "Ремонт інструментів, обладнання", "Списання МШП", "Телефонні переговори", "Послуги генпідряду", "Проект виробництва робіт", "Господарські потреби", "Відключення і включення в мережі", "Відшкодування витрат", "Охорона об'єктів", "Інвентарна справа", "Витрати на відрядження", "Електротехнічне обстеження".

Наведені статті витрат є нічим іншим, як окремим видами затрат, які згідно із Методичними рекомендаціями повинні ввійти до складу таких калькуляційних статей як "Загальновиробничі витрати" або "Інші прямі витрати".

У складі загальновиробничих витрат досліджуваного підприємства знаходять своє відображення окремі види затрат, які не мають відношення до них. Так у їх складі за 2011 рік числяться витрати на здійснення касового обслуговування (касові витрати), на придбання чекових книжок.

Вказані витрати мають відношення до організації в цілому, внаслідок чого нами пропонується обліковувати їх на рахунку 92 "Адміністративні витрати".

Такий стан справ, який є на нашому підприємстві сьогодні, не можна вважати виправданим, так як при цьому необгрунтовано відбувається завищення виробничої собівартості БМР.

На ТОВ "Ромнигазбуд" є і недоліки у організації аналітичного обліку витрат на утримання і експлуатацію будівельних машин і механізмів, вони формуються у розрізі окремих їх видів не за видами будівельної техніки, а разом по усіх механізмах, що веде до недостовірного їх розподілу між об'єктами будівництва, а відтак і до викривлення фактичної собівартості останніх. Справа у тому, що витрати на експлуатацію машин і механізмів пропорційно до прямих витрат розподіляють між усіма об'єктами будівництва, незалежно від того використовувалась будівельна техніка на тому об'єкті чи ні.

Практично можна вважати, що як такий аналітичний облік витрат на утримання і експлуатацію будівель машин і механізмів - відсутній.

Згідно із нашим переконанням, такий порядок зведення виробничих затрат на ТОВ "Ромнигазбуд" не дає змоги здійснювати на науковій основі планування виробничих затрат за статтями калькуляції, вести належний контроль за формуванням витрат, проводити їх достовірний економічний аналіз та прогнозувати на перспективу.

Резюмуючи вище сказане, можна підсумувати, що процес калькулювання виробничої собівартості виконаних будівельно-монтажних робіт на ТОВ "Ромнигазбуд" перебуває на нижчому рівні, ніж вимагають умови господарювання.

Головним недоліком діючої системи калькулювання слід вважати:

    ? невідповідність назв окремих статей затрат Методичним рекомендаціям з формування собівартості будівельно-монтажних робіт; ? недостовірність включення деяких видів затрат до складу прямих витрат; ? надмірне розукрупнення статей затрат та ведення їх обліку за окремими видам затрат; ? включення окремих видів затрат періоду до складу загально виробничих витрат; ? відсутність аналітичного обліку витрат на утримання і експлуатацію будівельних машин і механізмів.

Із метою усунення вказаних недоліків на ТОВ "Ромнигазбуд" доцільно, на нашу думку, привести існуючий порядок обліку затрат до Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних робіт. Разом з тим необхідно запровадити зарубіжний досвід системи калькулювання "Директ-костинг", якому притаманні такі особливості:

    ? облік і планування собівартості продукції здійснюється тільки за змінними затратами, причому постійні затрати списуються безпосередньо на фінансові результати; ? оцінювання залишків готової продукції й незавершеного виробництва проводиться лише за змінними затратами; ? існує можливість вивчення взаємозв'язку і взаємозалежності між обсягом виробництва, затратами і прибутком.

Практичне застосування вказаної системи калькулювання дасть можливість використовувати на ТОВ "Ромнигазбуд" такі основні показники калькулювання собівартості продукції:

    ? коефіцієнт змінних затрат (відношення величини змінних затрат до ціни реалізації); ? коефіцієнт маржинальних надходжень (відношення різниці між ціною реалізації та змінними затратами, маржинального доходу до ціни реалізації). Чим більше його значення, тим вища потенційна прибутковість продукції: більший резерв відшкодування накладних витрат і отримання прибутку. Отже, найбільш вигідно реалізовувати вироби з найбільшим коефіцієнтом маржинальних надходжень. ? напівмаржа (перевищення маржинального доходу центру відповідальності, виробу над специфічними затратами). ? запас фінансової міцності (зона безпеки), в грн. (різниця між плановим або фактичним та беззбитковим обсягом реалізації). Цей показник можна обчислити за формулою (3.1).

Зфм = Ор-Ов (3.1)

Де, Ор - фактично досягнутий (чи плановий) обсяг реалізації продукції;

Ов - обсяг реалізації продукції в точці беззбитковості.

? запас фінансової міцності (зона безпеки), в процентах (частка від ділення різниці планового, або фактичного й беззбиткового обсягу реалізації на виручку). Чим вищий цей показник у відсотках, тим стійкіший фінансовий стан підприємства. Його можна розрахувати за формулою (3.2).

ЗФМ = Vпл ? Vтбз (3.2)

Де, ЗМФ - запас фінансової міцності у відсотках, виражений обсягом планової реалізації продукту (послуг) понад обсяг "точки беззбитковості".

Vпл - обсяг реалізації продукту (послуг) за плановий період.

Систему "директ-костинг" можна застосовувати у поєднанні з позамовним методом обліку затрат, який діє на нашому підприємстві. Завдяки директ-костингу розширюються аналітичні можливості обліку, причому спостерігається процес інтеграції обліку та аналізу. Тому директ-костинг у поєднанні з прийняттям управлінських рішень цілком справедливо називають системою управління.

Поряд із калькулюванням виробничої собівартості продукції на практиці може використовуватись ще й калькулювання повної її собівартості. Сучасні літературні джерела трактують це як метод обліку та калькулювання собівартості за повними затратами.

Згідно з цим методом до собівартості об'єкта обліку включаються всі затрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, незалежно від їх поділу на постійні й змінні, прямі та непрямі. Тобто метод обліку та калькулювання за повними затратами дає змогу отримати інформацію про всі затрати підприємства, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, виконанням робіт чи наданням послуг.

Калькулювання повної собівартості продукції у будівельному виробництві має певну специфіку порівняно з промисловими підприємствами. Як відомо, розрізняють генпідрядні і субпідрядні організації. Стосовно останніх, то специфіка калькулювання для них не є притаманною у порівняні з підприємствами промисловості. В організаціях даного типу калькулюються лише власні фактичні затрати, які у зіставленні зі статтями кошторису дають змогу визначити реальний фінансовий результат їх діяльності. У генпідрядних організацій, до яких належить ТОВ "Ромнигазбуд", повна собівартість складається із величини власних затрат і договірної вартості робіт, виконаних субпідрядними організаціями.

Поряд із цим слід зазначити, що витрати на будівництво обліковують двічі - у підрядника і замовника. При цьому повна вартість споруджуваного об'єкта визначається лише у замовника (забудовника), оскільки він приймає в експлуатацію готовий об'єкт. Ось чому собівартість об'єкта калькулює замовник. Він здійснює калькулювання первісної вартості об'єкта будівництва, до складу якої входять такі витрати:

    ? договірна ціна будівельно-монтажних робіт; ? витрати на проектно-пошукові роботи; ? витрати на відведення земельної ділянки під будівництво об'єкта; ? витрати на знос будівель і споруд, що знаходяться на майданчику, відведеному під забудову; ? витрати на утримання дирекції підприємства, що будується і технічний нагляд; ? преміальні виплати за дострокове або своєчасне здавання в експлуатацію; ? інші витрати/збитки від ліквідації тимчасових споруд тощо.

Підрядник (будівельно-монтажна організація) виконує тільки частину робіт - будівельно-монтажні, внаслідок чого калькулює лише ці роботи, тобто собівартість проміжної продукції.

Генеральний підрядник укладає угоди з субпідрядними організаціями на виконання окремих видів робіт, тому субпідрядники обліковують витрати і калькулювання собівартості окремих конструктивних елементів або видів робіт (будівельних чи спеціальних).

Фактичні витрати на виконання будівельно-монтажних робіт збирають у розрізі калькуляційних статей, а саме: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; експлуатація будівельних машин та механізмів; відрахування на соціальні заходи; інші прямі витрати; загально виробничі витрати.

Наведений перелік витрат може бути розширений і деталізований будівельно-монтажними організаціями. Справа у тому, що в сучасних умовах господарювання номенклатуру калькуляційних статей підприємства і організації визначають самостійно.

Субпідрядні організації калькулюють лише власні витрати, а ген підрядні - до власних фактичних витрат додають договірну вартість виконаних обсягів робіт субпідрядників, що у загальному підсумку становить фактичну собівартість будівельно-монтажних робіт генпідрядної організації.

На рахунках бухгалтерського обліку приєднання до власних фактичних витрат робіт, виконаних субпідрядними організаціями, відображається записом:

Д-т 91 "Загально виробничі витрати"

К-т 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", а відтак:

Д-т 231 "Основне виробництво"

К-т 91 "Загально виробничі витрати".

Таким чином, генпідрядні будівельно-монтажні організації калькулюють собівартість виконаних робіт об'єктів будівництва, яку не можна вважати повністю фактичною собівартістю, оскільки до її складу включається договірна вартість робіт, виконаних субпідрядниками.

Із метою ліквідації вказаного недоліку нами рекомендовано у журнально-ордерній формі № 10 Б (журналі № 5 за умови застосування нових форм обліку) чи відповідних машинограмах генпідрядних організацій передбачити окрему колонку виконаних субпідрядниками робіт для відображення фактичних витрат субпідрядників. Інформацію для заповнення даної колонки слід брати у субпідрядників.

Враховуючи той факт, що дана інформація може складати комерційну таємницю, вирішення даного питання потребує втручання держави. У випадку позитивного вирішення наведеної позиції буде змога мати реальну картину справжніх фактичних витрат на спорудження об'єктів будівництва, порівнювати її з кошторисною вартістю (договірною ціною), визначати величину відхилень, на основі якої з найбільшою вірогідністю встановлювати величину кошторисних нагромаджень на загальнодержавному рівні, яка би сприяла ефективній діяльності підрядних будівельно-монтажних організацій.

Калькулювання собівартості продукції як виробничої, так і повної має право на своє існування і, як засвідчує практичний досвід, успішно застосовується у діяльності підприємств і організацій залежно від кінцевої мети, яку вони ставлять перед собою.

Підсумовуючи зроблений аналіз стану калькулювання собівартості будівельної продукції на ТОВ "Ромнигазбуд", слід зазначити, що на сьогоднішній день його не можна вважати задовільним і він потребує свого суттєвого покращення. Адже відсутність своєчасної достовірної аналітичної інформації позбавляє апарат управління прийняття виважених управлінських рішень і на цій основі підвищення ефективності господарювання. Разом з тим, кожне підприємство чи організація мають право на використання тієї чи іншої системи калькулювання на даному етапі розвитку нашого суспільства, оскільки цілком очевидним є той факт, що кінцеве призначення їх різне. А раз так, то можемо сформулювати висновок щодо доцільності і об'єктивної необхідності практичного застосування як виробничої, так і повної собівартості.

Головними напрямками вдосконалення калькулювання собівартості на ТОВ "Ромнигазбуд" слід вважати:

    ? приведення існуючого порядку обліку затрат до вимог Методичних рекомендацій з формуванням собівартості будівельно-монтажних робіт з метою більш достовірного віднесення окремих видів затрат до складу прямих та непрямих; ? запровадження системи калькулювання "директ-костинг" з метою отримання можливості використання таких основних показників калькулювання собівартості продукції як коефіцієнта змінних затрат; коефіцієнта маржинальних надходжень; маржинального доходу; напівмаржі; запасу фінансової міцності (зони безпеки) у вартісному виразі та у відсотках для прийняття управлінських рішень, що, безперечно, дасть змогу реально перетворити систему калькулювання у систему управління; ? вирішення на державному рівні питання стосовно отримання генпідрядними організаціями інформації від субпідрядних організацій щодо фактичної собівартості виконуваних ними спеціалізованих робіт з метою калькулювання реальних фактичних витрат на спорудження об'єктів будівництва, на основі якої з найбільшою вірогідністю встановлювати величину кошторисних нагромаджень на загальнодержавному рівні, яка би сприяла ефективній діяльності підрядних будівельно-монтажних організацій.

Похожие статьи




Шляхи удосконалення обліку витрат та методики аналізу собівартості послуг на ТОВ "Ромнигазбуд", Шляхи удосконалення калькулювання собівартості будівельної продукції - Організація обліку витрат та методика аналізу собівартості послуг

Предыдущая | Следующая