Аудит витрат і виходу продукції зернових культур - Організація обліку і аудиту витрат та виходу продукції зернових культур

Важливим етапом аудиторської перевірки витрат та виходу продукції рослинництва є з'ясування об'єктів та номенклатури статей витрат і документального оформлення господарських операцій.

При проведенні перевірки аудитор має виходити з того, що облік витрат і калькуляція передбачають різні цілі. Метою обліку витрат є надання інформації керівникам підприємства для прийняття ними своєчасних і ефективних управлінських piшень. Метою калькуляції є обчислення coбівартості одиниці продукції, робіт, послуг.

Облік витрат i калькуляція відрізняються також за своїми об'єктами. Об'єктами обліку витрат є місця їх виникнення, а об'єктами калькуляції виступають окремі види продукції. На практиці нерідко об'єкти калькуляції та обліку витрат між собою збігаються. В цьому разі для обчислення собівартості одиниці продукції загальну суму за об'єктом обліку ділять на кількість виготовлених виробів. За їх незбігання для визначення coбiвартості одиниці об'єкта калькуляції витрати за об'єктами обліку підсумовують, а отриманий результат ділять на кількість виготовленої продукції. В цьому випадку об'єкти обліку витрат є частиною об'єкта калькуляції. Для сільськогосподарських підприємств об'єкти планування та обліку витрат i об'єкти калькуляції встановлені Методичними рекомендаціями з планування, обліку i калькулювання собівартості продукції (poбiт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України від 18травня2001 р. № 132. На кожному аналітичному рахунку витрати обліковують за встановленою номенклатурою статей. Аудитор має зафіксувати дотримання встановленої номенклатури статей. [60]

У бухгалтерському обліку дані про витрати та вихід продукції рослинництва містяться у первинних документах, в яких відображено витрати матеріальних, грошових, трудових pecypciв i вихід продукції, зведених даних у накопичувальних відомостях (журналах), призначених для отримання узагальнюючих показників, які потім переносяться в регістри синтетичного й аналітичного обліку за кореспондуючими рахунками.

Аудитор має з'ясувати наявність правильно оформлених чотирьох груп документів: з обліку витрат праці, предметів праці, зacoбів праці та виходу продукції. Кожна група документів має своє призначення.

У документах з обліку витрат праці зафіксовано трудові витрати на виконання конкретних poбіт у галузі по культурах, що вирощують, та нараховану оплату праці. При перевірці дотримання документального оформлення операцій з обліку виробітку та нарахованої заробітної плати на механізованих роботах з'ясовують наявність i правильність відображення даних в облікових листках тракториста-машиніста (ф. № 65а, ф. № 676) i в Дорожніх листках трактора (ф. № 68). У них зазначають обсяг виконаної роботи в натуральному вираженні та в переведенні на умовні еталонні гектари, кількість виконаних нормо-змін, відпрацьований час у годинах, витрати палива за нормою i фактично, дані про рух палива, якість виконаних робіт, кількість відпрацьованих машино-днів кожним механізатором за кожний день. [56]

Особливу увагу аудитору слід приділити контролю достовірності записів про обсяг i якість виконаних робіт, які є основою для нарахування оплати праці, а також визначити дотримання встановлених вимог. Виявлені відхилення мають бути відображені в облікових листках тракториста-машиніста. Щодня на початку роботи обліковець чи керівник підрозділу повинен визначити кожному механізатору вид роботи, норму виробітку, ознайомити з розцінками й умовами оплати праці. Під час приймання облікових листків трактористів-машиністів проводять звірку кількості відпрацьованих годин i людино-днів за даними табелів обліку робочого часу.

Облік відпрацьованого часу, виробітку i нарахованої оплати праці в рослинництві ведуть бригадири у Табелі обліку робочого часу (ф. № 64), який відкривають на бригаду або ланку. Аудитор повинен зафіксувати дотримання однакового порядку запису працівників у табелі щомісяця та встановити правильність обліку простоїв, які мають бути відображені у розрахунково-платіжних відомостях або Книзі обліку розрахунків з оплати праці та відноситись на дебет рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" i кредит рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці".

У документах з обліку витрат предметів праці наведено витрати на виробництво продукції рослинництва різних матеріальних цінностей, насіння, добрив, отрутохімікатів, гербіцидів, запчастин, малоцінних i швидкозношуваних предметів та ін.

Документи з обліку витрат засобів праці стосуються використання засобів праці, що виражається в нарахованій амортизації. До них відносять розрахунки з нарахування амортизації -- Розрахунок амортизаційних відрахувань по основних засобах, що надійшли i вибули (ф. № 59 i ф. № 60). Для визначення фактичного розміру амортизаційних відрахувань i віднесення нарахованої амортизації на витрати виробництва використовують ф. № 59 "Розрахунок амортизаційних відрахувань по основних засобах на початок року".

Для обліку витрат на виробництво сільськогосподарської продукції Планом рахунків передбачено рахунок 23 "Виробництво". За дебетом рахунку 23 "Виробництво" відображуються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг) з технологічних причин, за кредитом -- суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції.

Аудитор з'ясовує перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції відповідно до порядку, встановленого самостійно сільськогосподарським підприємством з урахуванням П(С)БО 16 та Методичних рекомендацій.

При встановленні відповідності складу прямих матеріальних витрат аудитору слід пам'ятати, що до них входить вартість сировини та основних матеріалів, які становлять основу продукції, що виробляється, допоміжних і інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва. [59]

Наступним етапом аудиту є перевірка правильності розподілу підприємством виробничих витрат на прямі, що пов'язані з виробництвом конкретної продукції, загальновиробничі витрати та витрати періоду. Витрати періоду мають відображуватися безпосередньо на рахунку 79 "Фінансові результати". Аудитор з'ясовує, рахунки якого класу використовує підприємство: класу 8 "Витрати за елементами" чи класу 9 "Витрати діяльності".

Правильність ведення обліку витрат на рахунках класу 8 відповідно до вимог фінансового обліку за елементами перевіряють за рахунками 80 "Матеріальні витрати", 81 "Витрати на оплату праці", 82 "Відрахування на соціальні заходи", 83 "Амортизація", 84 "Інші операційні витрати", 55 "Інші затрати".

Перевірка правильності ведення обліку витрат на рахунках класу 9 здійснюється за двома групами:

Собівартістю реалізованої продукції, для чого використовуютьрахунків класу 2, насамперед рахунку 23 "Виробництво", 26 "Готова продукція", 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва", 28 "Товари" та ін.;

Загальновиробничими витратами (рахунок 91), рахункамидля обліку витрат періоду (92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності"), фінансовими витратами (рахунок95), втратами від участі в капіталі (рахунок 96), іншими витратами (рахунок 97), податком на прибуток (рахунок 98) та надзвичайними витратами (рахунок 99). [56]

Аудитор повинен з'ясувати правильність відображення витрат в обліку залежно від застосування рахунків класів 8 і 9.

Під час перевірки складу прямих витрат на оплату праці аудитор з'ясовує включення до них заробітної плати та інших виплат працівникам, зайнятим на виробництві продукції, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

У разі перевірки відповідності складу інших прямих витрат аудитор має підтвердити включення до них всіх інших виробничих витрат, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, витрати від браку, які становлять вартість кінцевої вибракованої продукції, витрати на виправлення браку та ін.

У ході перевірки витрат виробництва слід особливо уважно простежити законність та правильність їх включення до собівартості продукції (робіт, послуг).

Джерелом для перевірки правильності віднесення витрат на рахунки бухгалтерського обліку є первинні і зведені документи. [55]

При проведенні аудиту слід враховувати нерівномірність та одночасне здійснення витрат під урожай двох суміжних років, що потребує чіткого й правильного розмежування в обліку витрат поточного року та витрат під урожай майбутніх років. Обов'язковим є також ведення аналітичного обліку за видами виробництв і культур.

При перевірці аудитор має з'ясувати встановлений підприємством порядок обліку витрат поточного року -- за підрозділами або за культурами (групами культур) та роботами під урожай майбутнього року й об'єктами обліку, які підлягають розподілу. [54]

Аудитор повинен встановити віднесення витрат виробництва в момент їх виникнення на окремі аналітичні рахунки конкретної культури, урожай якої буде отримано в поточному році. Аналогічно аудитор встановлює правильність визначення витрат під урожай майбутнього року (відображення витрат на окремих аналітичних рахунках і відповідність їх нерозподіленим сумам витрат (незавершеному виробництву).

Особливу увагу аудитор приділяє перевірці дотримання строків та правильності списання витрат незавершеного виробництва на культури врожаю поточного та майбутнього років. Аудитор докладно аналізує правильність списання цих витрат на аналітичні рахунки. [54]

Згідно з Порядком обліку витрат незавершеного виробництва на культури врожаю поточного року (озимі зернові) вони мають відноситися на аналітичні рахунки за кожною статтею. Аналогічно розподіляються витрати на ярі культури майбутнього року. Витрати незавершеного виробництва мають бути розподілені до 1 липня на основі спеціального розрахунку, де визначається сума розподілу за об'єктами. Суму витрат, що підлягає розподілу, визначають на основі величини витрат на 1 га (в цілому і за статтями) та використаної площі під конкретну культуру.

Аудитор з'ясовує правильність розподілу специфічних для рослинництва витрат (на зрошення та осушення земель, утримання меліоративних споруд, догляд за полезахисними лісовими смутами та ін.), які стосуються кількох культур або робіт і протягом року відображуються на окремих аналітичних рахунках. Їх розподіл проводиться наприкінці року між культурами, пасовищами та сіножатями пропорційно до зайнятих ними площ поливних земель за кожною статтею.

Достовірність аналітичного обліку витрат і виходу продукції рослинництва перевіряють на основі даних Виробничих звітів, які щомісяця складає кожний структурний підрозділ сільськогосподарського підприємства. Виробничий звіт по рослинництву (ф. № 18) є регістром аналітичного обліку, в якому узагальнюються дані про витрати і надходження продукції. Він складається із трьох розділів: І. Витрати на виробництво продукції рослинництва (дебет рахунку 231); II. Вихід продукції рослинництва (кредит рахунку 231); III. Обороти за кредитом рахунку 231.

Аудитор має підтвердити правильність відображення витрат у регістрі аналітичного обліку з урахуванням порядку його формування. Він перевіряє правильність систематизації витрат за рахунками відображення та статтями. Аудитор з'ясовує також наявність Зведеного виробничого звіту при списанні витрат на відповідний синтетичний рахунок чи оприбутковану продукцію за кількома звітами.

Синтетичний облік витрат і виходу продукції здійснюється на синтетичному рахунку 23 "Виробництво" субрахунок 1 "Рослинництво".

Повноту і достовірність відображення витрат рослинництва у синтетичному обліку аудитор перевіряє на основі даних рахунку 23 "Виробництво" субрахунок 1 "Рослинництво". [59]

Аудитор має підтвердити повноту відображення протягом року на дебеті цього рахунку всіх витрати під урожай поточного і майбутніх років -- оплату праці, насіння і посадковий матеріал, відрахування на соціальні заходи, (міндобрива) добрива, засоби захисту рослин, роботи та послуги, витрати на утримання основних засобів, страхові платежі тощо. При цьому дебетується рахунок 231 і кредитуються субрахунки: 201 "Сировина і матеріали", 203 "Паливо", 23 "Виробництво".

За кредитом субрахунку 231 протягом року відображуються кількість отриманої від урожаю продукції за плановою собівартістю в кореспонденції з дебетом субрахунку 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення" ("Насіння і посадковий матеріал", "Корми"), якщо точно визначено призначення продукції.

У кінці року після підрахунку фактичної собівартості продукції рослинництва за кредитом субрахунку 231 показують різницю між плановою та фактичною собівартістю виробленої продукції, яка відноситься на дебет рахунків, що відображують використання або залишок на кінець звітного року виробленої продукції.

Крім того, в кінці року на дебет субрахунку 231 "Рослинництво" з кредиту рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" списують частку витрат, що припадає на рослинництво.

Сальдо на субрахунку 231 може бути тільки дебетовим або за окремими аналітичними рахунками його може не бути. Якщо на кінець року є сальдо, то воно відображує суму витрат незавершеного виробництва під урожай майбутніх років.

Наступним етапом є перевірка правильності відображення в обліку виходу продукції та повноти оприбуткування. Отриману продукцію рослинництва протягом року відображують за плановою собівартістю, а після визначення фактичної собівартості (в кінці року) її коригують до рівня фактичної. Величину відхилень, різницю між фактичною та плановою собівартістю 1 ц продукції, множать на кількість оприбуткованої продукції. В бухгалтерському обліку це відображується за дебетом рахунку 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" субрахунок 1 аналітичний рахунок "Зерно", субрахунок 1 аналітичний рахунок "Зернові відходи" та кредитом рахунку 23 "Виробництво" субрахунок 1 аналітичний рахунок "Озимі зернові культури". У такий спосіб списують загальну суму відхилень.

Якщо фактична собівартість нижча за планову, кореспонденція рахунків аналогічна, проте запис роблять методом "червоного сторно". [70]

Аудитор має підтвердити правильність проведених коригувань та повноту оприбуткування продукції. Повнота і своєчасність оприбуткування вирощеного врожаю може бути найбільш достовірно встановлена в процесі здійснення внутрішньогосподарського контролю, який охоплює усі етапи -- доставку вирощеного врожаю на токи і в комори, зважування, зберігання, сушіння, очищення, облік тощо. Особливо важливим є контроль достовірності даних про масу намолоченого й доставленого на тік зерна. З метою виявлення відхилень маси кожної партії доставленого зерна від середньої маси по господарству за той самий день доцільною буде перевірка кожного талону. Аналогічно для визначення врожаю зерна аналізують дані реєстрів.

Інформацією для перевірки є дані про умовну бункерну масу (ф. № 77) і фактичну масу бункерів (ф. № 78), які порівнюють між собою. Недовезене на тік зерно визначають порівнянням кількості талонів водіїв автомобілів у комбайнерів із кількістю талонів комбайнерів у водіїв та записами у реєстрі вагаря (ф. № 78). У процесі перевірки встановлюють повноту, достовірність та ідентичність записів у реєстрах (ф. № 77, ф. № 77а, ф. № 78). Відсутність окремих талонів чи невідповідність записів у реєстрах потребує невідкладного з'ясування причин через опитування водіїв, комбайнерів, вагарів.

При перевірці повноти оприбуткування зерна особливу увагу слід звернути на правильність зважування тари при його перевезенні та списання на досушування і засміченість. У разі неправильного зважування тари при перевезенні зерна виникають можливості для неоприбуткування зерна. Зважування тари за кожним рейсом є обов'язковим і при перевірці слід у цьому переконатися. Якщо такого правила не дотримуються, а зважують тару тільки на початку дня, то в кожному наступному рейсі облікові дані про масу тари збільшують масу витраченого палива, а дані про масу зерна автоматично зменшують на таку саму його масу проти фактично перевезеного. Для того, щоб виявити масу неоприбуткованого зерна, потрібно за кожним автомобілем на кожний день встановити різницю між масою (кількістю) палива у паливному баку до початку роботи і на кінець дня з урахуванням заправок протягом дня.

Важливо з'ясувати наявність фактів віднесення певної частини зерна на витрати без попереднього аналізу його на вологість і засміченість. В кінці місяця або сезону при передаванні зерна з току в комору складають акт на усушку і засміченість та списують різницю між бункерною масою зерна, визначеною на ваговій і току, та масою зерна, переданого в комору, з урахуванням реалізації та іншого вибуття.

Для перевірки достовірності списання зерна на витрати потрібно визначити середній відсоток його вологості та засміченості до і після переробки. Різниця у вологості й засміченості зерна до і після переробки, визначена за середнім відсотком, є допустимою нормою списання його на усушку та непридатні для використання відходи. Середню норму множать на первинну бункерну масу загального валового збору даної партії і розраховують обсяг зерна, яке підлягає списанню на витрати. [59]

Необхідним етапом є перевірка правильності оформлення талонів і реєстрів та наявності фактів виконання однією особою функцій комірника, зав. током і вагаря, наявність аналізів якості зерна (на вологість, засміченість).

Заключним етапом аудиту процесу виробництва є встановлення правильності обчислення собівартості продукції рослинництва, визначення витрат на одиницю продукції. Це надзвичайно важливий аспект аудиторської перевірки. Перевірку правильності визначення собівартості здійснюють за конкретними видами продукції вирощених сільськогосподарських культур, сільськогосподарських робіт, виконаних у поточному році під урожай майбутнього року, та робіт з поліпшення земель, проведених за рахунок оборотних коштів підприємства. Аудит проводиться за об'єктами калькуляції.

Особливо важливим при перевірці собівартості є дотримання підприємством складу витрат, які включають до виробничої собівартості за кожним видом продукції рослинництва. Аудитор з'ясовує правильність визначення виробничої собівартості продукції за видами сільськогосподарських культур.

При перевірці правильності визначення собівартості основної та побічної продукції рослинництва аудитору доцільно скористатися узагальненнями її розрахунку відповідно до Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18 травня 2001 р. № 132.

Важливо з'ясувати правильність розподілу витрат між продукцією рослинництва, а також складання звітної калькуляції, де із загальної суми витрат на вирощування певної культури необхідно вилучити вартість побічної продукції.

Витрати на вирощування та збирання зернових культур (включаючи вартість з доробки зерна на току) становлять собівартість зерна, зерновідходів і соломи. [56]

Аудитор має підтвердити (чи не підтвердити), що витрати на обробіток площ, на яких повністю загинув урожай внаслідок стихійного лиха, списуються як надзвичайні втрати. При пересіві повністю загиблих посівів до сум витрат віднесено вартість насіння, витрати на передпосівний обробіток грунту, посів та інші роботи, які виконуються знову при пересіві новою культурою (повторювані витрати), а всі інші суми витрат на лущення стерні, підняття зябу і снігозатримання, вартість добрив та витрачені на їх внесення суми тощо, тобто неповторювані витрати, списуються в розрізі статей на пересіяну культуру.

Слід перевірити правильність перерахунку качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно, що здійснюється за фактичним виходом зерна з качанів, який визначається хлібоприймальними пунктами шляхом обмолоту середньодобових зразків з урахуванням базової вологості зерна в качанах (базова вологість зерна в качанах кукурудзи становить 14 відсотків). Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно, що залишені на кінець року в підприємстві, та перероблених для внутрішньогосподарських потреб виконується за середнім відсотком виходу зерна базової вологості, який встановлюється за даними реєстрів накладних на прийняте покупцями зерно.

Розвитку рослинництва значною мірою сприяє обгрунтованість розробки виробничої програми та складання технологічних карток. Аудитор ретельно перевіряє правильність визначення обсягів робіт, норм і розцінок, закладених у плані.

У ході перевірки виробничої програми потрібно:

    - встановити рівень її виконання по підприємству в цілому тав розрізі бригад, ланок, орендних підрозділів тощо; - виявити кількісний вплив чинників на валове виробництвопродукції; - з'ясувати причини зниження врожайності, скорочення посівних площ під окремі культури тощо.

Правильність висновків при перевірці визначається достовірністю інформації та кваліфікацією аудитора.

ТОВ "Обрій" не залучає зовнішнього аудитора для перевірки достовірності і правильності ведення бухгалтерського обліку і тому ми пропонуємо ввести на підприємстві внутрішній аудит для полегшення контролю за діяльністю господарства.

Потреба у внутрішньому аудиті виникає у зв'язку з тим, що система внутрішнього контролю за станом обліку має тенденцію з плином часу змінюватися, якщо відсутній механізм постійної її верифікації. Відомо, що при відсутності контролю і оцінки персонал починає працювати недбало. Крім того, незалежно від якості системи контролю, можливі навмисні викривлення реального стану справ.

Потреба у внутрішньому аудиті зумовлена також тим, що верхня ланка управління не займається безпосередньо контролем повсякденної діяльності структурних підрозділів підприємства, в зв'язку з чим вона відчуває потребу в інформації, що формується на більш низькому рівні. Менеджери не мають достатньо часу, щоб перевірити виконання вказівок і часто не володіють специфічними інструментами такої перевірки, тому вони не можуть своєчасно виявити приховані недоліки та відхилення. На допомогу приходять внутрішні аудитори, які допомагають їм забезпечити захист від помилок і зловживань, визначити "зони ризику", можливі усунення майбутніх недоліків або відхилень, ідентифікувати та "посилити" слабкі сторони в системах управління. Їх дії доповнюються обговоренням проблем з вищими органами управління.

Під внутрішнім аудитом розуміється організована на підприємстві, діюча в інтересах його керівника і регламентована внутрішніми нормативними актами системи контролю за дотриманням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, складання та подання звітності, внутрішнього її аналізу та надійністю функціонування всієї системи внутрішнього контролю. [66]

Одним із напрямів діяльності внутрішніх аудиторів можуть бути організація й удосконалення документообігу на підприємстві. Зокрема, у процесі спостереження за оформленням документів з виробництва зернової продукції, внутрішні аудитори можуть визначити "слабкі місця", що дає змогу удосконалити чи розробити більш ефективну систему руху документів, правильно розподілити роботу між працівниками, що в цілому впливає на ефективність процесів реалізації.

Основне завдання внутрішнього аудиту - забезпечити ефективність функціонування всіх підрозділів підприємства на всіх рівнях управління, а також захистити законні майнові інтереси підприємства та його власників. Крім того, внутрішній аудит може вирішувати такі завдання:

    v проведення перевірок виконання наказів і розпоряджень власника та керівника підприємства; v перевірка правильності складання та виконання умов договорів; v перевірка стану бухгалтерського обліку та звітності, їх достовірності і законності, доцільності господарських операцій; v перевірка наявності, стану, правильності оцінки майна, ефективності використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, дотримання діючого порядку встановлення та застосування цін, тарифів, розрахунково-платіжної дисципліни, своєчасності справи платежів до бюджету та позабюджетних фондів; v проведення аналізу діяльності підприємства та його підрозділів з метою визначення шляхів підвищення ефективності господарювання; v розробка проектів, експертних висновків та інших матеріалів, пов'язаних із створенням нового і реорганізацією діючого підприємства тощо.

Співробітники служби внутрішнього аудиту повинні мати освіту, що відповідає характеру їх діяльності. До складу служби внутрішнього аудиту можуть входити:

    Ш Керівник служби. Складає план-графік перевірок всіх підрозділів, контролює підготовку до перевірки і документальне оформлення результатів дій, здійснює аналіз фінансово-господарської діяльності, проводить консультації з окремих питань, контролює виконання наказів і розпоряджень керівника підприємства з господарських питань, складає загальний звіт про виконану службою внутрішнього аудиту роботу; Ш Спеціаліст по розрахунках. Проводить аналіз фінансових помилок, надає консультації з фінансових питань, бере участь у складанні загального плану і програми внутрішнього аудиту, звітів про результати внутрішнього аудиту. Ш Спеціаліст з документальних перевірок звітності. Складає план-графік перевірок підрозділів, організовує і здійснює поточний контроль роботи з підрозділами, складає загальний план і програму внутрішнього аудиту, доводить до відома керівників служби основні результати аудиту, які можуть вплинути на зміст і висновки звіту про внутрішній аудит, бере участь у підготовці, безпосередньо здійснює і документально оформлює результати аудиторських дій, складає звіт за результатами внутрішнього аудиту, організовує і контролює роботу учасників виїзної групи внутрішніх аудиторів, проводить консультації, перевірку виконання наказів і розпоряджень керівника головного підприємства з фінансово-господарських питань. [68]

Для внутрішніх аудиторів однією з умов успішного проведення перевірки є ефективно організований процес планування. При цьому керівник аудиторської служби на основі проведеного аналізу складає план, що визначають пріоритети внутрішнього аудиту та відповідають цілям підприємства. Загальний порядок організації та проведення внутрішнього аудиту наведено в таблиці (Додаток Е).

Таким чином підприємству слід запровадити:

    - спеціальний аудиторський відділ; - асигнування на утримання такого відділу слід здійснювати за рахунок виявлених внутрішніх аудитором резервів підвищення ефективності роботи підприємства, зниження собівартості й збільшення прибутків; - слід також враховувати рекомендації щодо неефективності та надмірних витрат на здійснення будь-якої господарської операції; - слід приділяти увагу перевірці тих показників фінансово-господарської діяльності підприємства, які можуть позитивно вплинути на ефективність виробництва та попередження відхилення від нормативно-правових актів; - на підприємстві слід запровадити складання графіків здавання звітів матеріально-відповідальними особами; - доцільно забезпечити співпрацю з юрисконсультом з питань дотримання законів, положень (стандартів) бухгалтерського обліку, Плану рахунків та Інструкції про його застосування, Інструкція з інвентаризації, Положень про ведення касових операцій тощо;

Похожие статьи




Аудит витрат і виходу продукції зернових культур - Організація обліку і аудиту витрат та виходу продукції зернових культур

Предыдущая | Следующая