Аудит витрат виробництва і собівартості продукції - Особливості бухгалтерського обліку і аналізу витрат сільськогосподарського підприємства

Метою аудиту витрат і собівартості продукції є складання аудитором висновку про те, чи відповідає інформація, відображена у фінансовій звітності щодо витрат і собівартості реалізованої продукції, в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок обліку, підготовки і подання фінансових звітів.

Щоб скласти об'єктивну думку щодо інформації про витрати суб'єкта господарювання, випуск продукції та її собівартості, аудитору необхідно:

    - одержати обгрунтовану гарантію того, що інформація в бухгалтерській документації та інших джерелах даних із питань перевірки достовірна і достатня; - вирішити, чи правильно відтворена в обліку і звітності відповідна інформація.

З цією метою аудитор повинен здійснити:

    - перевірку наявності й правильності оформлення первинних документів, що є підставою для записів із формування собівартості продукції (робіт, послуг); - перевірку правильності віднесення витрат до складу собівартості продукції (робіт, послуг); - оцінку стану синтетичного й аналітичного обліку витрат на виробництво, що входять до собівартості продукції (робіт, послуг); - перевірку правильності оприбуткування готової продукції; - перевірку повноти правильності й достовірності відображення операцій із формування собівартості продукції (робіт, послуг) в обліку та звітності; - оцінку правильності формування собівартості продукції (робіт, послуг) за об'єктами калькулювання витрат; - перевірку правильності відображення в обліку і звітності собівартості реалізованої продукції.

Отже, метою аудиту витрат на виробництво і собівартість виробленої та реалізованої продукції є складання аудитором висновку про те, чи відповідає інформація, відображена у звітності та бухгалтерському обліку, в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок бухгалтерського обліку та складання. фінансової звітності, оскільки гарантом достовірності цієї інформації є аудиторський висновок.

Для встановлення переліку нормативних документів, які застосовуються при аудиті витрат і собівартості продукції, необхідно вдатися до визначення показника собівартість" і його розуміння.

Собівартість - це подана в грошовому виразі величина ресурсів, використаних із відповідною метою. Це визначення має три важливих положення:

Витрати визначаються використанням ресурсів; елементами витрат при виробництві продукції є кількість спожитих матеріалів, число відпрацьованих людино-годин та кількість інших витрачених ресурсів. Собівартість визначає, скільки і яких ресурсів було використано.

Величина використаних ресурсів до собівартості входить у грошовому показнику.

Визначення собівартості завжди співвідноситься з конкретними завданнями. У нашому випадку таким завданням є виробництво продукції, де обов'язково треба встановити величину витрат на виробництво використаних ресурсів у грошовому виразі.

При визначенні достовірності показників обліку спожитих ресурсів у процесі виробництва користуються нормативними документами, які регламентують правильність формування витрат в обліку, метою якого є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних із виробництвом продукції, обчислення фактичної собівартості окремих видів та всієї продукції.

Основним нормативним документом є Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг).

Облік нестач і надлишків у виробництві здійснюється, як правило, в ході інвентаризації. Нестачі є результатом недоліків оперативного контролю, крадіжок та інших причин. Аудитор перевіряє, чи правильно віднесені ці витрати на рахунок 947 "Нестачі і витрати від псування цінностей", яких заходів було вжито з метою відшкодування завданих збитків за рахунок винних осіб.

Досить трудомісткою роботою є перевірка даних з обліку незавершеного виробництва. Якщо на підприємстві ведуться інвентаризаційні відомості незавершеного виробництва, то аудитор з'ясовує, як проводиться оцінка залишків незавершеного виробництва, як складаються і розраховуються зведені дані, які використовуються і для зведеного обліку витрат на виробництво.

При перевірці зведених даних обліку витрат на виробництво в цілому по підприємству аудитор перевіряє інформацію, що міститься в журналах-ордерах. Вони порівнюються з головною книгою і відповідними регістрами. При автоматизованому обліку замість журналів-ордерів перевіряють відповідні відомості оборотів за рахунками витрат.

Аудит виробничої діяльності підприємства і витрат на виробництво є найважливішою і, водночас, найскладнішою частиною аудиторської перевірки. Одним з основних показників роботи будь-якого підприємства є випуск продукції та її собівартість. Останній показник залежить від багатьох чинників, на яких повинен зосередити увагу аудитор.

Для визначення собівартості випущеної продукції має важливе значення правильне рахування залишків незавершеного виробництва.

Залишки незавершеного виробництва оцінюються за фактичною собівартістю в розрізі калькуляційних статей витрат, за винятком статті "Втрати від браку" і деяких інших статей, що відносяться, як правило, повністю на товарну продукцію. Джерелом перевірки є матеріали інвентаризації незавершеного виробництва. Необхідна також взаємна звірка звітних показників про витрати на виробництво.

Аудитор вивчає методи обліку затрат на виробництво і калькулювання фактичної собівартості продукції, оцінює обгрунтованість застосування того чи іншого методу обліку затрат і його вплив на правильність визначення собівартості продукції.

З'ясовується правильність вибору на підприємстві способу розподілення непрямих затрат між об'єктами калькулювання, з тим, щоб встановити, наскільки економічно обгрунтовано оцінюється продукція, яка виробляється.

При аудиті собівартості особливу увагу приділяють вивченню складу затрат за видами калькуляційних статей. Така перевірка затрат розкриває їх цільове призначення і зв'язок із технологічним процесом, дає змогу визначити, як формуються затрати за видами виробленої продукції і місцями їх виникнення (цехи, дільниці, бригади), а також виявити невиробничі втрати і результати внутрішньозаводського госпрозрахунку.

Калькуляційні статті являють собою одноелементні або комплексні витрати. Для перевірки комплексних статей аудитор залучає кошториси і порівнює планові й фактичні затрати, звертаючи особливу увагу на допущені втрати і перевитрати.

Одним із найважливіших напрямів аудиту є вивчення поелементного складу і структури затрат у динаміці за ряд років, що дає змогу аудиторам позначити головні напрями пошуку резервів зниження собівартості продукції. До цих затрат з урахуванням їх економічного змісту належать: матеріальні затрати (за вирахуванням вартості повернених відходів); затрати на оплату праці; відрахування на соціальні потреби; амортизація основних фондів; інші затрати.

Керуючись галузевими методичними рекомендаціями з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції, аудитор встановлює правильність групування витрат за статтями, розподіл їх за видами продукції, між звітними періодами, а також між готовою продукцією і залишками незавершеного виробництва.

Облік готової продукції, відвантаження і реалізації ведеться на рахунках 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" і 90 "Собівартість реалізації". Поряд із перевіркою застосування відповідного варіанта оцінки готової продукції необхідно звернути увагу на: правильність визначення собівартості за видами продукції; розрахунок відхилень фактичної собівартості від планової (нормативної); правильність бухгалтерських проводок з обліку готової продукції; правильність ведення регістрів обліку. Аудитору необхідно перевірити облік руху готової продукції на складі. З цією метою використовують такі способи, як оперативно-бухгалтерський (сальдовий), картково-документальний, безкартковий.

Наступним етапом є перевірка обліку відвантаження і реалізації готової продукції (робіт, послуг).

При перевірці організації обліку відвантаження і реалізації продукції необхідно встановити і перевірити: наявність договорів на збут готової продукції і правильність їх оформлення; правильність оформлення документів і цін; ведення рахунка 90 "Собівартість реалізації продукції".

Беручи до уваги те, що фермер сам є власником і керівником господарства, то і відповідальність за стан внутрішньогосподарського контролю покладається саме на нього. Оскільки в більшості випадків бухгалтерський облік фермери ведуть особисто, або, за їх дорученням, один із членів родини чи фахівець на договірних засадах, то з упевненістю можна зауважити, що за таких умов контроль з боку власника є дуже доречним.

У результаті проведеного дослідження визначено, що внутрішньогосподарський контроль у фермерських господарствах є процесом, спрямованим на досягнення мети господарювання, є результатом дій фермера з планування, організації і моніторингу діяльності господарства. З точки зору бухгалтерського розуміння внутрішньогосподарський контроль - це структурна політика, система правил і процедур, направлених на забезпечення обгрунтованості бухгалтерських записів і збереження активів господарства.

В економічній літературі викладено різні підходи до організації внутрішньогосподарського контролю. Один з них - це організація його відповідно до основних об'єктів бухгалтерського обліку, тобто контроль ефективності використання матеріальних і трудових ресурсів, обсягу виробничих витрат, процесу виробництва і реалізації продукції. Інший підхід - це організація внутрішньогосподарського контролю за функціями управління.

Узагальнення практичного досвіду приводить до висновку, що при організації контролю особливу увагу слід приділяти поточному контролю за використанням виробничих ресурсів, порівнянню фактичних витрат палива, добрив, запасних частин тощо із встановленими нормативами витрат. При цьому слід враховувати як кількісні показники витрат, так і їх вартісну оцінку. Нормування ресурсів у даному випадку відіграє надзвичайно важливу роль, оскільки за останні роки ціни на них значно зросли.

Поряд з цим важливим напрямком внутрішньогосподарського контролю є систематичний контроль за виходом продукції, пошук вигідних ринків її збуту, що сприятиме забезпеченню прибутковості фермерського господарства, підвищенню його фінансової стійкості.

Похожие статьи




Аудит витрат виробництва і собівартості продукції - Особливості бухгалтерського обліку і аналізу витрат сільськогосподарського підприємства

Предыдущая | Следующая